Рішення № 19981871, 01.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/29401.12.11 За позовомСпільного товариства з обмеженою відповідальністю "Ф - Матіс"

До1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія - 2"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді Ей Кей продакшн"

Пророзірвання договору та стягнення 880923,34 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

від позивачаОСОБА_1. (дов. №08/2011 від 26.06.2011р.)

від відповідача1) ОСОБА_2 (дов. №40 від 14.06.2011р.)

2) не зявився

В судовому засіданні 01.12.2011 р. відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Спільне товариство з обмеженою відповідальністю "Ф - Матіс" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія-2" (далі по тексту відповідач-1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді Ей Кей продакшн" (далі по тексту відповідач-2) про розірвання Договору поставки №22/09 від 22.09.2009р. укладеного між позивачем та відповідачем-1 та солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 880923,34 грн. боргу, з яких 813400,00 грн. основного боргу, 67523,34 грн. пені, 2440,20 грн. штрафу, а також просить суд стягнути солідарно з відповідачів судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем-1 умов Договору поставки №22/09 від 22.09.2009р. в частині поставлення цегли, передоплата за яку здійснена позивачем, а також заявляє вимоги до відповідача-2 з огляду на те, що зобовязання відповідача-1 щодо поставки цегли забезпечені Договором поруки б/н від 22.09.2009р., укладеним між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2. Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 15, 16, 22, 230, 509,526,553, 554, 610, 611, 651 ЦК України. Також у позовній заяві позивач просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю “Надія-2” (код ЄДРПОУ - 31130702) в межах суми 880923 (вісімсот вісімдесят тисяч девятсот двадцять три) грн. 34 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2011 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №9/294, розгляд справи призначено на 06.10.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2011 року розгляд справи відкладено на 26.10.2011 року, у звязку з неявкою відповідача-2 в судове засіданні, невиконанням сторонами вимог ухвали суду, відмовлено у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову х підстав, зазначених в ухвалі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2011 року розгляд справи відкладено на 03.11.2011 року, у звязку з неявкою відповідача-2 в судове засідання, невиконанням сторонами вимог ухвали суду. Цією ж ухвалою, за заявою представників сторін, продовжено строк вирішення спору у справі на п'ятнадцять днів, в порядку ст. 69 ГПК України.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 03.11.2011 року, у звязку зі знаходженням судді Бондаренко Г.П. на лікарняному, справу №9/294 передано для розгляду судді Балацу С.В. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2011 року (суддя Балац С.В.) розгляд справи призначено на 01.12.2011 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 07.11.2011 року справу №9/294 передано, у звязку з виходом з лікарняного для розгляду по суті судді Бондаренко Г.П., .

В судовому засіданні 01.12.2011 року представником позивача надано усні пояснення по справі, підтримано позовні вимоги в частині до відповідача-1. Відповідач-2 в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Представником відповідача-1 в судовому засіданні 01.12.2011 року подано заяву про визнання позову, у відповідності до якої позивач визнає заявлені позовні вимоги, а також разом із поданою заявою позивачем надано додаткові матеріали, а саме примірник Угоди про розірвання Договору поруки від 22.09.2009 року, яка підписана сторонами у справі 31.10.2011 року, а отже за твердженням відповідача-1 він єдиний несе відповідальність щодо виконання договору поставки.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22 вересня 2009 року між Спільним підприємством з обмеженою відповідальністю «Ф-Матіс»(далі по тексту Позивач; Покупець за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Надія-2»(далі по тексту Відповідач-1; Постачальник за Договором) було укладено Договір поставки №22/09 (далі Договір поставки).

У відповідності до умов Договору поставки (п. 1.1.), Продавець зобовязується передати Покупцеві у власність цеглу марки М-125 (надалі-продукція), а Покупець зобовязується прийняти продукцію та сплатити її вартість на умовах цього Договору.

Загальна ціна продукції за даним Договором становить: 1100000, 00 (один мільйон сто тисячі, 00 коп.) гривень, в тому числі ПДВ: 183333, 33 (сто вісімдесят три тисячі триста тридцять три, 33 коп.) гривень (п. 2.1. Договору поставки).

Загальна кількість продукції, що поставляється за даним Договором становить: 1000000 (один мільйон) штук. Ціна однієї тисячі штук продукції за даним Договором визначатиметься становить: 1100, 00 (одна тисяча сто, 00 коп.) гривень, в тому числі ПДВ: 183,33 (сто вісімдесят три, 33 коп.) гривень (п. п. 2.2., 2.3. Договору поставки).

Пунктом 2.4. Договору поставки передбачено, що Покупець проводить оплату вартості продукції зазначеної в п. 2.1. по цьому Договору до 30.10.10 року на умовах передоплати, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Поставка продукції за даним Договором здійснюється на умовах EXW м. Бережани, Тернопільська обл., згідно з термінологією (Інкотермс-2000). Продавець повинен поставити товар Покупцеві в строк до 30.12.2010 року (п. п. 2.6., 2.7. Договору).

У відповідності до п. 5.1. Договору поставки, Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами.

22 вересня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ді Єй Кей Продакшн»(Поручитель за Договором поруки), Спільним підприємством з обмеженою відповідальністю «Ф-Матіс»(Кредитор за Договором поруки) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Надія-2»(Боржник за Договором поруки) укладено Договір поруки (далі Договір поруки).

Відповідно до цього Договору Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Божником обов'язків за Основним договором щодо поставки цегли в тому числі виконання Боржником зобов'язань по сплаті неустойки (штрафу та пені) (п. 1.1. Договору поруки).

Згідно п. 2 Договору поруки, Поручитель зобов'язується у разі невиконання або порушення Боржником своїх зобов'язань за Основним договором в частині поставки цегли Кредитору після перерахування на рахунок Боржника коштів, передбачених у п. З даного Договору (або частини цих коштів), та порушенні зобов'язання в частині повернення Боржником зазначених коштів Кредитору та (або) несплати Боржником на користь Кредитора неустойки (штрафу та пені), погасити заборгованість Боржника перед Кредитором за Основним договором протягом ЗО (тридцяти) календарних днів з моменту отримання від Кредитора повідомлення про невиконання Боржником своїх зобов'язань.

Під Основним договором в цьому Договорі розуміється Договір поставки № 22/09 від 22 вересня 2009р., укладений між Кредитором та Боржником, за яким Кредитор зобов'язаний у строк до 30 жовтня 2010 р. перерахувати на рахунок Боржника 1 100 000 (один мільйон сто тисяч) гривень як повну передоплату за цеглу в кількості 1 000 000 (один мільйон штук), яку Боржник зобов'язаний поставити Кредитору у строк до 30 грудня 2010 р. (п. 3 Договору поруки).

Пунктом 7 Договору поруки передбачено, що у разі невиконання Боржником Основного договору та Поручителем зобовязань за даним Договором поруки, Боржник і Поручитель відповідають як солідарні боржники.

Цей Догорів набирає вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін. Цей Договір діє до моменту повного виконання зобовязання, передбаченого Основним договором (п. п. 11, 12 Договору поруки).

На виконання умов Договору поставки, Позивачем перераховано Відповідачу-1 грошові кошти у розмірі 813400, 00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями платіжними дорученнями. Також на підтвердження перерахування коштів за Договором поставки Позивачем до позовної заяви додано належним чином засвідчену копію Акту звірки взаємних розрахунків від 01.11.2010 року, підписаного та скріпленого печатками сторін договору поставки (позивачем та відповідачем-1).

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем направлено на адресу відповідача претензію вих. №76 від 31.12.2010р. з вимогою про повернення грошових коштів у розмірі 813400, 00 грн. та сплату штрафних санкцій. За твердженням Позивача, Відповідач відповідь на зазначену претензію не надав, кошти не повернув.

01.02.2010 року Позивачем направлено Відповідачу-2 претензію вих. №4/11 щодо виконання обовязків за Договором поруки. За твердженням Позивача, зазначене претензія залишена Відповідачем-2 без відповіді та задоволення.

У позовній заяві позивач просить суд розірвати Договір поставки №22/09 від 22.09.2009р., укладений між Спільним товариством з обмеженою відповідальністю «Ф-Матіс»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Надія-2», солідарно стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 813400,00 грн. основної заборгованості, 67523, 34 грн. пені та 2440,20 штрафу.

Разом з тим, в судовому засіданні 01.12.2011 року Позивач посилаючись на укладення між сторонами Угоди про розірвання договору поруки від 22 вересня 2009 року, просить суд стягнути заборгованість та штрафні санкції з відповідача-1, оскільки зобов'язання відповідача-2 за Договором поруки припинено.

Як вбачається з поданої в судовому засіданні 01.12.2011 року відповідачем-1 заяви та наданих усних пояснень, відповідач-1 визнає позовні вимоги та не заперечує проти їх задоволення.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Отже, внаслідок укладення між позивачем та відповідачем-1 Договору поставки №22/09 між сторонами договору виникли цивільні права та обовязки.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а отже правовідносини між сторонами регулюються нормами параграфу 3 глави 54 ЦК України.

У відповідності до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до умов укладеного Договору поставки, відповідач-1 зобовязався передати позивачу у власність цеглу марки М-125, а позивач зобовязався прийняти продукцію та сплатити її вартість на умовах визначених договором. Позивач за умовами договору повинен був здійснити передоплату продукції, що є предметом договору поставки.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договору поставки (п.2.4.) перераховано відповідачу-1 грошові кошти у розмірі 813400,00 грн. у якості передоплати за продукцію.

Пунктом 2.7. Договору поставки передбачено, що відповідач-1 повинен поставити товар позивачу в строк до 30.12.2010 року.

Як встановлено судом, відповідачем-1 обов'язок щодо поставки товару позивачу у строк передбачений п. 2.7. Договору поставки не виконано, доказів на підтвердження поставки товару не надано, наявність заборгованості перед позивачем підтверджено.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як передбачено ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оцінивши подані сторонами докази, суд вважає невиконання відповідачем-1 зобовязань, щодо поставки продукції (цегли), передбачені Договором поставки істотним порушенням, оскільки позивач позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору, а отже суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині розірвання Договору поставки №22/09 від 22.09.2009 року підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог до відповідача-1 - про стягнення суми попередньої оплати, а відповідачем-1 не заперечується наявність заборгованості та визнаються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню, внаслідок чого з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню 813400,00 грн. боргу.

Також Позивачем заявлено вимоги про стягнення 67523, 34 грн. пені (за період з 31.12.2010р. по 20.07.2011р.) та 2440,20 грн. штрафу.

Відповідно до п. 4.5. Договору поставки, за необґрунтовану відмову від поставки продукції Покупець має право вимагати від Продавця виплати пені у розмірі 0,1% від суми відмови (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення), за кожен день прострочення.

Згідно п. 4.6. Договору поставки, за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобовязань, що випливають з цього Договору, винна Сторона несе відповідальність у вигляді сплати штрафу в розмірі 0,3% від ціни товару зазначеної в п. 2.1. цього Договору.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Відповідно до ч. 6 ст. 231 Цивільного кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом цих норм закону забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (штрафу, пені) - це санкція, спрямована на виконання зобов'язання, що може бути застосована лише до реальних зобов'язань, які є чинними й дія яких не припинена; нею може забезпечуватися лише дійсна вимога, розмір якої обраховується із суми невиконаного, неналежно виконаного чи несвоєчасно виконаного зобов'язання за фактично надані послуги. У разі ж розірвання договору така санкція не може нараховуватися на майбутнє, оскільки надання послуг припинилося. При цьому штраф та пеня є різновидами неустойки відповідно до норм ЦК України та різними видами штрафних санкцій відповідно до норм ГК України.

Згідно зі ст. 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності, у звязку з чим вимога позивача у даній справі щодо стягнення з відповідача пені і штрафу, протирічить основному принципу Конституції України щодо неможливості застосування до винної особи відповідальності двічі.

За таких обставин, враховуючи викладене суд відмовляє у стягненні 67523,34 грн. пені, оскільки застосування за невиконання грошового зобов'язання і пені, і штрафу одночасно є неправомірним та суперечить приписам наведених норм та нормам Конституції України, зокрема.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України, наприклад, у постанові від 12.07.07. № 13/710-06.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню сума штрафу в розмірі 2440,20 грн. у відповідності до п. 4.6 Договору.

Щодо позовних вимог, заявлених до відповідача-2 як солідарного боржника, то суд зазначає, що вони не підлягають задоволенню в цій частині, виходячи з наведеного.

Як вже зазначалося вище на забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 щодо поставки цегли, за яку позивачем здійснено передплату, 22 вересня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ді Єй Кей Продакшн»(Поручитель за Договором поруки), Спільним підприємством з обмеженою відповідальністю «Ф-Матіс»(Кредитор за Договором поруки) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Надія-2»(Боржник за Договором поруки) укладено Договір поруки (далі Договір поруки).

Згідно п. 2 Договору поруки, Поручитель зобов'язується у разі невиконання або порушення Боржником своїх зобов'язань за Основним договором в частині поставки цегли Кредитору після перерахування на рахунок Боржника коштів, передбачених у п. З даного Договору (або частини цих коштів), та порушенні зобов'язання в частині повернення Боржником зазначених коштів Кредитору та (або) несплати Боржником на користь Кредитора неустойки (штрафу та пені), погасити заборгованість Боржника перед Кредитором за Основним договором протягом ЗО (тридцяти) календарних днів з моменту отримання від Кредитора повідомлення про невиконання Боржником своїх зобов'язань.

Як встановлено судом, Договір поруки б/н від 22.09.2009 року розірвано 31.10.2011 року на підставі Угоди про розірвання договору поруки від 22 вересня 2009 року укладеної між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2 (примірник зазначеної Угоди додано до матеріалів справи).

У відповідності до п. 3 Угоди, у зв'язку із визнанням боргових зобов'язань Божником перед Кредитором за Основним Договором та враховуючи, що Боржникові для відновлення виробничих потужностей (виробництва цегли) необхідний додатковий час Сторони прийшли до взаємної згоди про розірвання Договору поруки від 22 вересня 2009 року між «Поручителем», «Кредитором», «Боржником».

Пунктом 4 Угоди визначено, що зобов'язання сторін за Договором, зазначеним у п. 1 цієї Угоди припиняються з моменту набрання чинності цією Угодою та Сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами і зобов'язаннями, що виникли з Договору. Ця Угода набуває чинності з моменту підписання її Сторонами (п. 4).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення суми основної заборгованості з відповідача-2, оскільки його зобовязання за Договором поруки припинені, у звязку з розірванням сторонами Договору поруки.

За таких обставин, позовні вимоги позивача до відповідача-1 підлягають частковому задоволенню в частині вимог до відповідача-1 та не підлягають задоволенню в частині вимог, завлених до відповідача-2.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір поставки №22/09, укладений 22 вересня 2009 року між Спільним товариством з обмеженою відповідальністю «Ф-Матіс»(36008, м. Полтава, вул. Автобазівська, буд. 6; код ЄДРПОУ 23557419) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Надія-2»(47500, Тернопільська область, Бережанський район, м. Бережани, вул. Раївська, буд. 60; код ЄДРПОУ 31130702).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія-2» (47500, Тернопільська область, Бережанський район, м. Бережани, вул. Раївська, буд. 60; код ЄДРПОУ 31130702, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Спільного товариства з обмеженою відповідальністю «Ф-Матіс»(36008, м. Полтава, вул. Автобазівська, буд. 6; код ЄДРПОУ 23557419) 813400 (вісімсот тринадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп. заборгованості, 2440 (дві тисячі чотириста сорок) грн. 20 коп. штрафу, витрати по сплаті державного мита в сумі 8243 (вісім тисяч двісті сорок три) грн. 40 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 217 (двісті сімнадцять) грн. 96 коп.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко

Рішення підписано 12.12.2011 року