Рішення № 19981527, 14.12.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.11 Справа № 20/5009/7054/11

Суддя Гандюкова Л.П.

За позовом Господарського суду Донецької області (83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157)

до відповідачів:1. Донецької міської ради Донецької області (83050, м.Донецьк, вул.Артема, 98)

2. Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації м. Донецька (83000, м. Донецьк, вул. Кобзєва, 66)

про визнання права оперативного управління на приміщення та зобовязання зареєструвати за позивачем право оперативного управління

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 (дов. № 01-12/549 від 10.11.2011 р.)

Від відповідача-1 не зявився;

Від відповідача-2 не зявився;

СУТЬ СПОРУ:

Відповідно до частини 5 статті 17 Господарського процесуального кодексу України Вищим господарським судом України місцем розгляду справи за позовом господарського суду Донецької області визначено господарський суд Запорізької області.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.11.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 20/5009/7054/11 про визнання за господарським судом Донецької області права оперативного управління на приміщення в адміністративному будинку літ. А-4 загальною площею 3592,2 кв.м, розташованому за адресою: м.Донецьк, вул.Артема, 157, яке знаходиться у власності держави, та зобовязання КП Бюро технічної інвентаризації м.Донецька зареєструвати за господарським судом Донецької області право оперативного управління на зазначене приміщення. Судове засідання призначено на 14.11.2011 р.

Ухвалою суду від 14.11.2011р. в порядку ст.41 ГПК України призначено комплексну судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Донецького філіалу Державного підприємства “Судовий будівельно-експертний центр”, провадження у справі зупинено до отримання результатів комплексної судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою суду від 08.12.2011р.провадження у справі поновлено після усунення обставин, що зумовили його зупинення, розгляд справи призначений на 14.12.2011р.

14.12.2011р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовані, зокрема, наступним. На підставі наказу Міністерства вугільної промисловості України №146 від 05.04.1999р. на баланс арбітражного суду Донецької області було передано обєкт нерухомого майна адміністративного будинку літ.А-4, загальною площею 3722 кв.м., що розташоване за адресою: м.Донецьк, вул.Артема, 157. Нежитлові приміщення лівої та центральної частини будинку, загальною площею 300 кв.м., другого та третього поверхів, загальною площею 722 кв.м були передані на баланс згідно з актами прийому-передачі від 06.05.1999р. відповідно до п.10 Положення про порядок передачі обєктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998р. №1482. Передача приміщень на баланс здійснена безоплатно. Згідно з ст.39 Закону України “Про власність” приміщення закріплені за судом на праві оперативного управління, яке виникло за дати підписання актів прийому-передачі. З метою можливості використання приміщення для здійснення правосуддя, за кошти державного бюджету арбітражним судом Донецької області було здійснено перепланування приміщення зі знесенням частини капітальних стін. Перепланування здійснювалося відповідно до проекту під розміщення арбітражного суду Донецької області, складеного територіальним проектним інститутом по забудівлі та планування міст Донецької області “Донбасцивільпроект”. Бюро технічної інвентаризації м.Донецька проведено інвентаризацію та виготовлено технічний паспорт будівлі головного корпусу літ.А-4 по вул.Артема, 157 у м.Донецьк станом на 27.11.2008р., згідно з яким загальна площа приміщень, що займає господарський суд Донецької області в адміністративній будівлі склала 3592,2 кв.м. З часу проведення інвентаризації будь-яких будівельних робіт в займаному приміщенні позивачем не здійснювалося. З метою оформлення та державної реєстрації за господарським судом Донецької області права оперативного управління на реконструйоване майно, останній звернувся до Донецької міської ради з листом від 12.08.2011р. вих.№01/15-4350 та отримав відмову у звязку з відсутністю даних щодо отримання дозвільної документації на проведення робіт з реконструкції приміщень та прийняття його до експлуатації. У звязку з цим, позивач звернувся до суду з даним позовом та на підставі п.1 ч.2 ст.16, ст.328, ч.ч.3,5 ст.376 ЦК України, ч.2 ст.20, ст.137 ГК України просить визнати за господарським судом Донецької області право оперативного управління на приміщення, що складається з: приміщення підвалу (загальною площею 169,2 кв.м), першого поверху (загальною площею 590,6 кв.м.), другого поверху (загальною площею 985,6 кв.м.), третього поверху (загальною площею 714,4 кв.м.), прибудови (загальною площею 83,4 кв.м.) в адміністративному будинку літ.А-4, загальною площею 3592,2 кв.м.. розташованому за адресою: м.Донецьк, вул.Артема, 157, яке заходиться у власності держави та зобовязати КП Бюро технічної інвентаризації м.Донецька зареєструвати за господарським судом Донецької області право оперативного управління на вказані приміщення.

Відповідач-1 надав письмовий відзив, в якому зазначив, що за результатами розгляду звернення у серпні 2011 року Донецького господарського суду щодо оформлення права оперативного управління та вивчення фактичних обставин, було встановлено, що відповідно до технічної документації КП “БТІ м.Донецька” спірне приміщення було частково реконструйовано зі зміною внутрішнього планування приміщень. Через відсутність даних щодо розробки та затвердження проектної документації, отримання дозволу на проведення будівельних робіт, вказане приміщення набуло статусу самочинно збудованого (реконструйованого) обєкту. З огляду на це оформлення права власності міською радою виявилося неможливим, про що було повідомлено позивача. Суть самочинного будівництва (реконструкції) обумовлює неможливість презумпції виникнення права власності у особи, яка його здійснила. Таке право може бути визнано в установленому чинним законом порядку за умови наявності для цього ряду обставин, доведення яких покладається на позивача. Відповідач зазначив, що за умови доведення позивачем обґрунтованості своїх вимог та підтвердження їх належними доказами, Донецька міська рада не має заперечень проти визнання за ним права оперативного управління на нерухоме майно, що знаходиться у власності держави. Через неможливість забезпечити явку в призначене судове засідання уповноваженого представника, відповідач-1 просить розглянути справи за його відсутності з урахуванням наданих пояснень.

Відповідач-2 направив до суду заяву, згідно з якою зазначив, що не заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог та просить розглянути справу за його відсутності.

Суд визнав наявні матеріали достатніми для розгляду справи в порядку ст. 75 ГПК України за відсутністю відповідачів.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали доказів, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

На виконання Указу Президента України від 21.04.1998р. №333/98 і доручення Премєр-Міністра України щодо створення судової колегії з розгляду справ про банкрутство, забезпечення судових органів приміщеннями згідно з наказом Міністерства вугільної промисловості України №146 від 05.04.1999р. “Про передачу арбітражному суду Донецької області 3722 кв.м. приміщень інституту “Дондіпровуглемаш” і НВО “Респіратор” на баланс арбітражного суду Донецької області з балансу Донецького державного науково-дослідного проектно-конструкторського і експериментального інституту комплексної механізації шахт (інститут “Дондіпровуглемаш”) і Науково-виробничого обєднання “Респіратор” передано відповідно 3000 кв. метрів і 722 кв. метрів приміщень, що знаходяться у будинку, розташованому за адресою: м.Донецьк, вул.Артема, 157, залишковою вартістю згідно з розподільчих балансів.

Відповідно до порядку, визначеному п.п.8-10 Положення, комісією, створеною згідно з наказом Міністерства промисловості України №146 від 05.04.1999р., за актами прийому-передачі від 06.05.1999р. (а.с.18-28, 31-35) на баланс арбітражного суду Донецької області станом на 01.04.1999р. було передано:

- з балансу інституту “Дондіпровуглемаш” нежитлові приміщення лівої та центральної частин будівлі загальною площею 3000 кв.м. головного корпусу інституту в осях АА-ББ (додатки №№1-5: приміщення 1-4 поверхів та підвалу) інвентарний обєкт №1715а, розташовані за адресою: м.Донецьк, вул.Артема, 157, на земельній ділянці площею 0,273 га (додаток 6).

- з балансу НПО “Респіратор” нежитлові приміщення 2 та 3 поверхів будівлі ІІІ корпусу інституту загальною площею 722 кв.м. в осях АА-ВВ (додаток 1) інвентарний обєкт 009а, розташовані за адресою: м.Донецьк, вул.Артема, 157, на земельній ділянці площею 0,0878 га (додаток 2).

06.05.1999р. між балансоутримувачами будинку №157 по вул.Артема м.Донецька НВО “Респіратор”, інститутом “Дондіпровуглемаш” та арбітражним судом Донецької області було укладено угоду про сумісне користування та утримання будинку та прибудинкової території за вказаною адресою згідно з проектно-технічною документацією та відводами земельних ділянок.

Відповідно до розподільчого балансу площ будівлі головного корпусу інституту “Дондіпровуглемаш” за адресою м.Донецьк, вул.Артема, 157, загальна площа будівлі (інвентарний номер 1715) 5299 кв.м., введення в експлуатацію 01.01.54р.

Згідно з ч. 2 ст. 41, ст.13 Конституції України право власності набувається в порядку, визначеному законом. Держава забезпечує захист прав усіх субєктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі субєкти права власності рівні перед законом.

Приписами з ст.19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.13, ч.1,2 ст.14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Законом України “Про передачу обєктів права державної та комунальної власності”, який набрав чинності з 01.04.1998р., визначено основні засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад або у їх спільну власність, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність. Згідно з статтею 1 (в редакції чинній з 01.04.1998р. по 18.01.2000р.) дія цього Закону поширюється на об'єкти права державної та комунальної власності, у тому числі передані в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998р. №1482 затверджено Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності (далі Положення), відповідно до якого визначено порядок безоплатної передачі об'єктів права державної власності із сфери управління міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Фонду державного майна, інших державних органів, які відповідно до законодавства здійснюють функції з управління державним майном, об'єднань підприємств, яким делеговано функції з управління майном підприємств і організацій, заснованих на державній власності (далі-органи, уповноважені управляти державним майном), Національної академії наук, галузевих академій наук, інших установ та організацій, яким державне майно передано у безоплатне користування (далі - самоврядні організації), до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій.

Згідно з підпунктом “б” пункту 4 Положення в редакції, яка була чинна з 21.09.1998р. по 24.05.1999р., передача об'єктів права державної власності здійснюється за рішенням органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій за погодженням з Мінекономіки, Мінфіном і Фондом державного майна - щодо об'єктів, визначених підпунктами "б" і "е" пункту 2 цього Положення.

Як встановлено судом, передача приміщень здійснювалася відповідно до вказаного Положення згідно з наказом Міністерства вугільної промисловості України №146 від 05.04.1999р.

Відповідно до підпункту ”б” пункту 2, пункту 3 вказаного Положення у редакції, що діяла на момент прийняття вищезазначеного рішення, об'єктами передачі згідно з цим Положенням, зокрема є: нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі об'єкти незавершеного будівництва, а також нежитлові приміщення після виділення їх в окрему облікову одиницю (інвентарний об'єкт) на підставі складання в установленому порядку розподільного балансу за умови обов'язкового наступного укладення з іншими балансоутримувачами будинку, в якому розташовані ці приміщення, угоди про спільне користування та утримання будинку і прибудинкової території. Ініціатива щодо передачі об'єктів права державної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій.

В період з 04.06.1991р. до 01.06.2002р. діяв Закон України “Про господарські суди”. Згідно з частиною 1 статті 35 цього Закону (в редакції станом на 06.05.1999р.) фінансування арбітражних судів здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Розмір асигнувань на утримання арбітражних судів затверджується Верховною Радою України за поданням Голови Вищого арбітражного суду України.

Відповідно до ч 1.ст.39 Закону України “Про власність” (який був чинний на момент передачі приміщень на баланс суду) майно, що є державною власністю і закріплене за державною установою (організацією), яка перебуває на державному бюджеті, належить їй на праві оперативного управління.

Згідно з п.10 Положення, затвердженого постановою КМУ від 21.09.1998р. №1482, право на управління об'єктом передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Враховуючи вищевикладене, господарський судом встановлено, що передача нежитлових приміщень (які було виділено в окрему одиницю, присвоєно інвентарний номер), розташованих в будинку за адресою: м.Донецьк, вул.Артема, 157, що належить до державної власності, на баланс Арбітражного суду Донецької області відбулася в установленому на момент передачі порядку за актами прийому-передачі, затвердженими Міністром вугільної промисловості України та головою Вищого арбітражного суду України. З іншими балансоутримувачами вказаного будинку укладено угоду про спільне користування та утримання будинку і території.

Після прийняття приміщень на баланс було здійснено їх реконструкцію перепланування зі знесенням частини капітальних стін. Роботи з перепланування будівлі під розміщення арбітражного суду Донецької області здійснювалися за бюджетні кошти відповідно до кошторисної документації, розробленої у 1999 році територіальним проектним інститутом із забудови та планування міст Донецької області “Донбасцивільпроект”.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про арбітражний суд” від 21.06.2001р. №2538-ІІІ, арбітражні суди набули статусу місцевих господарських судів. Згідно з довідкою АА №467769 21.06.2001р. було здійснено запис про включення Господарського суду Донецької області до ЄДРПОУ.

Згідно з технічним паспортом на будівлю головного корпусу літ.А-4 за адресою: м.Донецьк, вул.Артема, 157, виготовленим Комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації м.Донецька станом на 27.11.2008р, загальна площа приміщень, що знаходять на балансі позивача, складає 3592,2 кв.м. Технічний паспорт (плани поверхів будинку) містить відмітки про здійснення перепланування зі знесенням частини капітальних стін у підвалі, влаштуванням міжповерхового перекриття в арочному пройомі та коридору на другому поверсі. Згідно з поверховими експлікаціями приміщень, що були передані на баланс Господарського суду Донецької області та знаходяться у його управлінні, складаються з: приміщення підвалу площею 169,2 кв.м., першого поверху площею 590,6 кв.м., другого поверху площею 985,6 кв.м., третього поверху площею 1049,0 кв.м., четвертого поверху площею 714,4 кв.м., прибудови площею 83,4 кв.м.

Матеріали справи свідчать, що листами №01-12/380 від 05.08.2011р. та №01-12/548 від 09.11.2011р. позивач звертався до Донецької міської ради з метою оформлення прав на реконструйовані приміщення, які знаходяться у державній власності, шляхом оформлення за господарським судом Донецької області права оперативного управління на вказані приміщення загальною площею 3592,2 кв.м., розташовані в адміністративному будинку літ.А.-4 за адресою: м.Донецьк, вул.Артема, 157.

Листом №01/15-5808 від 11.11.2011р. Донецькою міською радою було повідомлено про неможливість вирішення питання щодо оформлення прав на спірні приміщення, оскільки позивачем не було представлено копій проектної та дозвільної документації на проведення будівельних робіт з реконструкції приміщень.

Враховуючи викладене, позивачем подано даний позов.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги наступне.

Згідно з ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст.16 цього Кодексу одним із способів захисту прав є визнання права.

Приписами ч.2 ст.41 Конституції України встановлено, що право власності набувається в порядку, визначеному законом.

На час розгляду справи відбулися зміни у законодавстві. Зокрема, втратив чинність Закон України “Про власність” та з 01.01.2004р. набрали чинності Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України.

Відповідно до приписів ст.ст. 2, 318 ЦК України суб'єктами права власності є Український народ, фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.

Згідно з ст.326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ГК України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Управління об'єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади. У випадках, передбачених законом, управління державним майном здійснюють також інші суб'єкти.

Згідно з ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їх компетенції, встановленої законом.

Статтями 317, 319, 320, 321 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 5 ст.22 Господарського кодексу України встановлено, що держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо субєктів господарювання що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.137 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Відповідно до ст.9 Закону України “Про архітектурну діяльність”, який набрав чинності з 23.06.1999р., будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів.

Згідно з частиною першою ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Беручи до уваги вищенаведені приписи законодавства, здійснена позивачем реконструкція, внаслідок якої змінилася загальна площа належних йому на праві оперативного управління приміщень, є самочинним будівництвом.

Згідно з ст.22 Закону України “Про основи містобудування” забудова земельних ділянок, які надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою в порядку, передбаченому законом та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Частинами третьою та четвертою статті 375 Цивільного кодексу України передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені у статті 376 ЦК України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки регулює відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створені нової речі самочинному будівництві були порушені.

Відповідно до ч.3 ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне

будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Таким чином, законодавством не виключена можливість визнання в судовому порядку права власності на самовільне будівництво (реконструкцію) нежитлових приміщень обєкту нерухомості.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Даною нормою встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, якщо інше прямо не випливає із закону або не встановлене судом.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При вирішенні спору про визнання права власності (права оперативного управління) на самочинно збудоване нерухоме майно необхідно зясовувати наявність права позивача на земельну ділянку, на якій збудоване спірне майно; наявність самочинно збудованого нерухомого майна; відповідність збудованого нерухомого майна будівельним нормам і правилам; наявність згоди власника земельної ділянки на будівництво відповідного нерухомого майна, якщо земельна ділянка належить позивачу на праві користування, зокрема, на підставі договору оренди земельної ділянки.

При цьому, дотримання прав інших осіб повязане із встановленням факту дотримання будівельних норм і правил, що, як правило, підтверджується висновками експертів, спеціалістів будівельників та уповноважених органів.

Як зазначалося вище, перепланування приміщень, що знаходяться на балансі господарського суду Донецької області, було здійснено позивачем за бюджетні кошти згідно з кошторисною документацією, розробленою територіальним проектним інститутом із забудови та планування міст Донецької області “Донбасцивільпроект” та узгодженою у серпні 1999р. Зазначена реконструкція (перепланування) здійснена в межах належної суду на праві оперативного управління площі приміщення в адміністративній будівлі, не виходить за межі земельною ділянкою, якою позивач користується відповідно до угоди від 06.05.1999р., однак, як вказав сам позивач у письмовому поясненні, проведена без розробленої та затвердженої проектної документації та належно оформленого дозволу.

Ухвалою суду від 14.11.2011р. в порядку ст.41 ГПК України було призначено комплексну судову будівельно-технічну експертизу. Згідно з висновками Донецької філії державного підприємства “Судовий будівельно-експертний центр”, викладеними у звіті про проведення технічного обстеження №05/12-1 стану основних будівельних конструкцій приміщення підвалу, чотирьох поверхів та прибудови адміністративної будівлі (літ.А-4) за адресою вул.Артема, 157 у м.Донецьк, спірний обєкт нерухомості, що складається з приміщень підвалу, першого четвертого поверхів та прибудови відповідає вимогам Державним будівельним архітектурним, санітарним протипожежним, екологічним нормам та можлива його безпечна експлуатація.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими і доведеними позовні вимоги про визнання за господарським судом Донецької області права оперативного управління на приміщення, що складається з: приміщення підвалу (загальною площею 169,2 кв.м), першого поверху (загальною площею 590,6 кв.м), другого поверху (загальною площею 985,6 кв.м), третього поверху (загальною площею 1049,0 кв.м), четвертого поверху (загальною площею 714,4 кв.м), прибудови (загальною площею 83,4 кв.м) загальною площею 3592,2 кв.м, в адміністративному будинку літ. А-4 розташованому за адресою: м.Донецьк, вул.Артема, 157, яке знаходиться у власності держави.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п.п.1,2 1.4, 1.5 “Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно”, затвердженого наказом Мін'юста України від 07.02.2002 №7/5, зареєстрованого 18.02.2002 за №157/6445 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010) державна реєстрація прав це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Обов'язковій державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування. Державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на таке нерухоме майно як: приміщення - частини внутрішнього об'єму житлових будинків, будівель, квартир, обмежені будівельними елементами.

Згідно з п.1.3. цього Положення державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” та інших законодавчих актів України” та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” (в редакції Закону №5/991 від 11.02.2010) державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Державна реєстрація прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав.

Беручи до уваги встановлений судом факт правомірності набуття позивачем речових прав на нерухоме майно, що знаходиться у власності держави, і даним рішенням за господарським судом Донецької області визнається право оперативного управління на це майно, вимоги позивача про зобовязання відповідача-2 зареєструвати за ним право оперативного управління на приміщення, вказані в позовній заяві, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд враховує, що відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011р. справи зі спорів за позовами субєктів господарювання до бюро технічної інвентаризації про зобовязання останніх здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно або про зобовязання її скасувати не повязані з захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає розгляд відповідних справ у порядку адміністративного судочинства.

Відповідні правові позиції викладені у постанові Вищого господарського суду України від 11.02.2010р. №02-03/587, постановах Верховного Суду України від 27.11.2007р. №45/24н, від 13.05.2008р. №1/23.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати за господарським судом Донецької області (83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, код ЄДРПОУ 03499901) право оперативного управління на приміщення, що складається з: приміщення підвалу (загальною площею 169,2 кв.м), першого поверху (загальною площею 590,6 кв.м), другого поверху (загальною площею 985,6 кв.м), третього поверху (загальною площею 1049,0 кв.м), четвертого поверху (загальною площею 714,4 кв.м), прибудови (загальною площею 83,4 кв.м) загальною площею 3592,2 кв.м, в адміністративному будинку літ.А-4, розташованому за адресою: м.Донецьк, вул.Артема, 157, яке знаходиться у власності держави.

Зобовязати Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації м.Донецька (83000, м. Донецьк, вул. Кобзєва, 66, код ЄДРПОУ 03336670) здійснити державну реєстрацію права оперативного управління за господарським судом Донецької області (83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, код ЄДРПОУ 03499901) на приміщення, що складається з: підвалу (загальною площею 169,2 кв.м), першого поверху (загальною площею 590,6 кв.м), другого поверху (загальною площею 985,6 кв.м), третього поверху (загальною площею 1049,0 кв.м), четвертого поверху (загальною площею 714,4 кв.м), прибудови (загальною площею 83,4 кв.м) загальною площею 3592,2 кв.м, в адміністративному будинку літ.А-4, розташованому за адресою: м.Донецьк, вул.Артема, 157, яке знаходиться у власності держави.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 14.12..2011 р.

14.12.2011