Рішення № 19981503, 07.12.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.11 Справа № 8/5009/7171/11

Суддя Попова І.А.

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод залізобетонних конструкцій і матеріалів”(69123, м. Запоріжжя, вул. Георгія Сапожнікова, 12)

про стягнення 1516 грн. 10 коп. основного боргу за товар, поставлений за накладними № РН-0000226 та № РН-0000224 від 23.06.2010 р., 159 грн. 50 коп. процентів за користування чужими коштами, 61 грн. 18 коп. річних процентів, 150 грн. 10 коп. втрат від інфляції грошових коштів

Суддя Попова І.А.

Представники:

Позивача ОСОБА_1

Відповідача не з'явився

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 1516 грн. 10 коп. основного боргу за товар, поставлений за накладними № РН-0000226 та № РН-0000224 від 23.06.2010 р., 159 грн. 50 коп. процентів за користування чужими коштами, 61 грн. 18 коп. річних процентів, 150 грн. 10 коп. втрат від інфляції грошових коштів.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в засіданні 07.12.2011р.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених в позові, В обґрунтування вимог вказує, що 23.06.2010 р. за видатковими накладними № РН-0000226 та № РН-0000224 від 23.06.2010 р. позивач передав відповідачу товар (автозапчастин) на загальну суму 1516 грн. 10 коп. 10 жовтня 2011 р. відповідачеві направлена претензія про оплату товару. Зобов'язання щодо оплати отриманого товару відповідач не виконав, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в сумі 1516 грн. 10 коп., яку позивач просить стягнути з товариства «Завод залізобетонних конструкцій та матеріалів»у відповідності до ст. 536, 625, 692,1048 ЦК України. Крім того до стягнення заявлено 159 грн. 50 коп. процентів за користування чужими коштами на підставі ст. 536 ЦК України, нарахованих за період з 23.06.2010 р. по 26.10.2011 р., 150 грн. 10 коп. втрат від інфляції грошових коштів та 62 грн. 18 коп. річних процентів на підставі ст. 625 ЦК України, нарахованих за вказаний період.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не сповістив. У відзиві на позов, направленому на адресу суду, вказує, що не перебуває з СПД-ФО ОСОБА_1 в договірних відносинах.. Видаткові накладні, які позивачем додано до позовної заяви не містять ані підпису уповноваженої товариством на отримання товару особи, ані печатки відповідача, що свідчить про недоведеність факту передачі товару останньому. Внаслідок відсутності належних доказів у справі відповідач просить в задоволенні позову відмовити.

Згідно з п. 3.6 розяснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 07.12.2011 року за відсутності представника відповідача.

Згідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Заслухавши позивача, вивчивши матеріали справи, суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного: згідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають з підстав, передбачених законом, а також з дій громадян і організацій. Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочини можуть вчинятися в усній та письмовій формі. При цьому письмовою формою вважається як підписання одного документу, так і обмін листами, телеграмами тощо, з яких вбачається, що сторони правочину досягли згоди по всіх істотних умовах, необхідних для договорів даного виду.

Як свідчать вивчені матеріали, за видатковими накладними № РН-0000226 та № РН-0000224 від 23.06.2010 р. позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1516 грн. 10 коп., про що свідчать підписи уповноважених осіб відповідача на зазначених накладних, та довіреність № 121 від 16.06.2010 р. (наявна в матеріалах справи), видана ТОВ «Завод залізобетонних конструкцій і матеріалів»уповноваженій особі.

Відповідно до ст.. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 180 ГК України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. З огляду на вищезазначені документи суд доходить до висновку, що СПД-ФО ОСОБА_1 та товариством «Завод залізобетонних конструкцій і матеріалів»вчинено правочин купівлі-продажу внаслідок досягнення ними згоди по всіх істотних умовах, необхідних для укладення угод купівлі-продажу, а саме: щодо найменування продукції, ціни за одиницю виміру, загальній вартості, що підлягає сплаті. Внаслідок вчинення правочину у сторін виникають певні зобовязання. Зобовязання відповідно до ст. 509 ЦК України це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вказує позивач, листом № 6 від 10.10.2011 р. звернувся до відповідача з вимогою здійснити оплату поставленого товару в розмірі 1516 грн. 10 коп. до 25.10.2011 р.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Таким чином, суд вважає, що строк виконання зобовязання щодо оплати отриманого товару визначається з моменту предявлення вимоги про оплату, тобто отримання відповідачем листа №6 від 10.10.2011 р.

Як вказує позивач, відповідач зобов'язання щодо оплати отриманого товару не виконав в узгодженому розмірі та у встановлені строки. Згідно представленого позивачем розрахунку за відповідачем склалася заборгованість в сумі 1516 грн. 10 коп. Як передбачено приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. Відповідач не надав суду доказів виконання зобовязання щодо оплати отриманого від позивача товару в узгодженому розмірі та у визначені строки.

З урахуванням встановленого, суд вважає вимоги про стягнення основного боргу в сумі 1516 грн. 10 коп. обґрунтованими, підтвердженими доданими матеріалами та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Вимоги про стягнення втрат від інфляції грошових коштів в розмірі 150 грн. 10 коп., нарахованих за період з червня 2010 р. по жовтень 2011 р. та 61 грн. 18 коп. річних процентів, нарахованих за період з 23.06.2010 р. по 26.10.2011 р. суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, як встановлено, строк виконання зобовязання щодо оплати отриманого товару визначається з моменту предявлення вимоги про оплату, тобто з 10.10.2011 р.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 159 грн. 50 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами. Зазначені вимоги позивач обґрунтовує ч. 2. ст. 536 ЦК України, якою передбачено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Позивач зазначив про відсутність договірних правовідносин з цього приводу і той факт, що розмір процентів не встановлено, тому він вважає, що підлягає застосуванню ч. 1 ст. 1048 ЦК України в частині нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, яка передбачає, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Суд вважає безпідставними вимоги позивача про стягнення з відповідача 159 грн. 50 коп. процентів за користування грошовими коштами з посиланням за аналогією на приписи ст..1048 ЦК України. Нормами зазначеної статті встановлено, що договір позики може бути як оплатним, так і безоплатним. При цьому, процитована позивачем норма щодо визначення розміру процентів на рівні облікової ставки НБУ відноситься до випадку, коли договір визначено, як оплатний, але не узгоджений розмір процентів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами відповідно до ст.ст. 536 ЦК України у даних спірних правовідносинах не встановлювався ні сторонами, ні іншим актом цивільного законодавства, як і сама оплатність користування чужими грошовими коштами. В задоволенні вимог про стягнення 159 грн. 61 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами відмовляється.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, спростовуються вищевикладеним.

Позовні вимоги задовольняються частково.

Судові витрати відносяться на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Підлягає поверненню позивачу 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, як зайво сплачені.

На підставі викладеного, ст.ст.11, 205, 509, 526, 536, 655 ЦК України, ст.ст. 180, 193 ГК України, керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних конструкцій та матеріалів»(69123, м. Запоріжжя, вул. Георгія Сапожнікова, 12, ЄДРПОУ 30616508) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1) 1516 грн. 10 коп. основного боргу, 271 грн. 58 коп. судових витрат. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Видати позивачу довідку на повернення 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачених квитанцією № К10/V74 від 31.10.2011 р. як зайво сплачених.

Суддя І.А. Попова

Рішення підписано 12 грудня 2011 року.

12.12.2011