Рішення № 19981372, 13.12.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_____________

_______________

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "13" грудня 2011 р.Справа № 14/5007/77/11 Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Костриця О.О.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 довіреність від 15.09.2011р.

від відповідача: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Блок Граніт" (с. Галинівка, Володарсько-Волинський район, Житомирська область, Україна)

до Приватного будівельного унітарного підприємства "ТАСстрой" (м.Вітебськ, Республіка Білорусь)

про стягнення 278783,87 російських рублів <Поле для тексту >

Спір вирішується у відповідності до ч.3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 278783,87 російських рублів, з яких: 235714,00 російських рублів основного боргу, 8655,63 російських рублів 3% річних, 34414,24 російських рублів пені.

В засіданні суду представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача 235714,00 російських рублів основного боргу, 11785,70 грн російських рублів пені, 10245,44 російських рублів 3%річних.

Також в процесі розгляду справи представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 235714,00 російських рублів боргу за поставлений товар, 8655,63 російських рублів 3% річних. В частині стягнення нарахованої суми пені в розмірі 34414,24 російських рублів відмовляється та просить прийняти суд дану відмову.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, хоча своєчасно та належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом надсилання ухвал суду за адресою, зазначеною у позовній заяві.

З матеріалів справи вбачається, що копія ухвали про порушення провадження у справі від 03.10.2011р. та копія ухвали суду від 03.11.2011р., які було направлено рекомендованою (з повідомленням) кореспонденцією на адресу відповідача, зазначену позивачем у позовній заяві: 210026, м.Вітебськ, вул.Урицького,3,Республіка Білорусь повернулись до господарського суду з відміткою відділення зв'язку "адресат відмовився від отримання поштового повідомлення" та "за незатребуваністю" (а.с.45-52).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Частиною 2 статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" передбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.

Як вбачається із матеріалів справи, 26.05.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Блок Граніт" продавець (позивач у справі) та Приватним будівельним унітарним підприємством "ТАСстрой" покупець (відповідач у справі) було укладено договір купівлі продажу №8/05-Э (а.с.10-13).

Згідно п.1.1. вищезазначеного договору, продавець зобов'язався продати,а покупець купити плити для мощення термооброблені, плити полировані з граніту (далі - товар), в кількості та асортименті, вказаному в додатку (специфікації) до даного Договору.

Сторони погодили. що асортимент та кільськість товару, зазначаються в специфікації, яка є невід'ємною частиною даного контракту.

Пунктом 2.2. сторони погодили, що ціни на товар встановлені у рублях Російської Федерації і розуміються СРТ - м.Вітебськ, Республіка Білорусь.

Згідно п. 5.1. договору вартість товару на кожну партію, погоджена цим договором і його додатками, зазначена в рахунку-фактурі продавця, оплачується на протязі 3-х банківських днів за фактом поставки товару, в рублях Російської Федерації на валютний рахунок ТОВ "Блок Граніт" (Україна). Факт постачання товару фіксується датою оформлення митної декларациїі (режим імпорт) на території Республіки Білорусь.

Розрахунки проводяться простим переказом в рублях Російської Федерації (п. 5.2. договору).

Відповідно до п.7.2. вищезазначеного договору приймання товару по кількості здійснюється згідно товаро-транспортної накладної, а також акту приймання товару по кількості, підписаного обома сторонами. Приймання товару за якістю проводиться у відповідності з документами, які засвідчують якість товару, а також Акту приймання товару за якістю, підписаному обома сторонами.

Згідно п.7.3. договору пердбачено, що у разі відсутності уповноваженого представника Покупця у момент підписання актів приймання товару по кількості і якості, вищезазначені Акти вважаються підписаними, претензії по кількості і якості Продавцем не приймаються.

31.12.2010 року між сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору №8/05-Э (а.с.14).

Відповідно до підпункту 12.4 пункту 12 договору "Даний договір набирає чинності після його підписання та діє до 31.12.2011року".

01.07.2011року між сторонами була укладена додаткова угода №2 до договору №8/05-Э (а.с.15).

Відповідно до пункту 11.2. додаткової угоди №2 до договору №8/05-Э від 26.05.2010р. сторони погодили, якщо вказані спори не можуть бути вирішені шляхом переговорів, вони підлягають розгляду у відповідності з чинним законодавством України в Г о с п о д а р с ь к о м у с у д і Ж и т о м и р с ь к о ї о б л а с т і.

Зі змісту даної додаткової угоди вбачається, що сторони взяли на себе зобов'язання за цим договором відповідно до умов, визначених цим договором та чинним законодавством України.

Згідно ст. 43 Закону України "Про міжнародне приватне право", сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Згідно п.п. 1 п. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди можуть приймати до свого провадження і розглядати, будь-які справи з іноземним елементом якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 124 ГПК України, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Враховуючи вищевикладене, дана справа підвідомча та підсудна господарському суду Житомирської області.

На виконання умов договору №8/05-Э та додаткових угод до нього позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 235714,00 російських рублів, що підтверджується специфікацією №1 від 26.05.2010року (а.с.16), рахунком-фактурою №3/06 від 01.06.2010р. на суму 235714,00 російських рублів (а.с. 17), вантажною митною декларацією (а.с. 18) та міжнародною товаро-транспортною накладною СMR № 0004755 (а.с.19,56) оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні.

Слід зазначити, що із істотних умов договору №8/05-Э, вбачається, що даний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

У відповідності до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач свої зобов'язання не виконав, внаслідок чого, утворилась заборгованість перед позивачем за отриманий товар в сумі 235714,00 російських рублів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням вищезазначених обставин справи та положень чинного законодавства вимоги позивача в частині стягнення 235714,00 російських рублів основного боргу обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 34414,24 російських рублів (розрахунок а.с.20).

Пеня нарахована відповідно до п. 9.3. договору купівлі-продажу плит для мощення терморобробленні №8/05-Э.

Однак в ході розгляду справи, позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач відмовився від нарахованої суми пені у розмірі 34414,24 російських рублів.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 8655,63 російських рублів господарський суд враховує, що нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наведеного у позовній заяві розрахунку (а.с. 20) позивач просить стягнути 3% річних в сумі 8655,63 російських рублів, нараховані за період з липня 2010 року до вересня 2011 року.

Отже, перевіривши проведені позивачем нарахування 3%річних, господарський суд встановив, що правомірними є вимоги позивач про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 8655,63 російських рублів.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 244369,63 російських рублів, з яких: 235714,00 російських рублів боргу за поставлений товар, 3%річних в сумі 8655,63 російських рублів. В частині стягнення 34414,24 російських рублів пені провадження у справі необхідно припинити у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обгрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, п.4 ст.80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

<Керуючись ст.ст.49,82-85 ГПК України, господарський суд,- >

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного будівельного унітарного підприємства "ТаСстрой", 210026, Республіка Білорусь, м. Вітебськ, вул.Урицького,3, ідентифікаційний код 150801417 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Блок Граніт", 12100, Україна, Житомирська область, Володарсько - Волинський район, с. Галинівка, вул.Рози Люксембург, 2-Б, офіс 2, ідентифікаційний код 34050646 - 235714,00 російських рублів заборгованості, 8655,63 російських рублів 3%річних, 2443,71 російських рублів витрат по сплаті державного мита, 206,87 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 34414,24 російських рублів пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі поданняапеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяКостриця О.О.

Повне рішення підписане:

16.12.2011р. <Текст ><Текст >