Рішення № 19981371, 12.12.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" грудня 2011 р. Справа № 12/5007/129/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1, дов. від 30.11.11р. № 203

від відповідача ОСОБА_2, дов. від 06.12.11р. № 10

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДДС-Інвест" (м.Донецьк) <В особі(назва) >

до Державного підприємства "Городницький лісгосп" (смт.Городниця Новоград-Волинського району, Житомирської області)

про стягнення 57406,62 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 57406,62 грн., з яких 34054,11 грн. основного боргу за поставлену продукцію згідно договорів № 44 від 23.03.10р., № 38 від 12.02.10р., 18593,55 грн. пені, 1527,00 грн. 3% річних та 3231,96 грн. інфляційних нарахувань.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі згідно поданої позовної заяви.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні основний борг перед позивачем в сумі 34054,11 грн. визнав, в задоволенні заявлених до стягнення сум пені, річних та інфляційних нарахувань просив відмовити за безпідставністю позовних вимог. Заявив клопотання про застосування річного строку позовної давності до вимог позивача в частині стягнення штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДДС-Інвест" та Державним підприємством "Городницький лісгосп" були укладені договори № 38 від 12.02.10р. та № 44 від 23.03.10р.(а.с.12-14, 16-18).

Відповідно до пп.1.1,1.2 договору № 38 від 12.02.10р. відповідач як продавець зобов'язався поставити на умовах франко - склад продукцію згідно протоколу погодження цін, а позивач як покупець зобов'язався провести попередню оплату.

Відповідно до пп.1.1 договору № 44 від 23.03.10р. продавець (позивач) зобов'язався поставити на умовах франко - склад товар, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити його.

На виконання умов договору № 44 від 23.03.2010 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 67969,97 грн., що підтверджується видатковими накладними № ДС-0000031 від 28.05.10р. на суму 15190,01 грн., № ДС-0000002 від 23.03.10р. на суму 52779,96 грн. (а.с.22-23).

Угодою про проведення взаємних розрахунків від 31.03.11р. сторони здійснили взаємозалік боргів по зобов'язанням, що виникли згідно договорів № 38 від 12.02.10р., № 44 від 23.03.10р. на загальну суму 33915,86 грн. (а.с.25).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений йому товар згідно договорів № 38 від 12.02.10р., № 44 від 23.03.10р. становить 34054,11 грн. (67969,97 грн. - 33915,86 грн. = 34054,11грн.), що підтверджується розрахунком заборгованості позивача, актом звірки взаємних розрахунків станом на 25.10.11р. та визнається відповідачем (а.с. 8,59).

Претензію позивача від 01.08.11р. № 109 про сплату боргу в сумі 34054,11 грн. відповідач залишив без задоволення (а.с.20).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Оскільки відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за поставлений йому товар, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 34054,11 грн. є обгрунтованими, підставними і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно нарахування позивачем розміру пені, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.611 Цивільного Кодексу України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).

Відповідно до пп.6.3 договорів, у випадку прострочки відповідачем, як покупцем, терміну оплати за продукцію більше як 30 днів з моменту відправлення продукції нараховується штраф в розмірі 0,3 % від суми прострочки за кожен день, розпочинаючи з 31 дня.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Незважаючи на те, що в договорі вказано, що за несвоєчасне виконання зобов"язання підлягає стягненню штраф, фактично вбачається, що сторони мали на увазі стягнення пені, оскільки визначено її нарахування саме за кожен день прострочки

Той факт, що умовами договору сторони передбачили стягнення пені, вбачається і з розрахунків сторін.

За розрахунком позивача, пеня нарахована за 182 дні, а саме: за несвоєчасно проведені розрахунки за отриманий товар: по накладній № ДС-0000002 від 23.03.2010 р. за період з 23.04.2010 р. по 21.10.10 на суму 10299,80 грн.; по накладній № ДС 0000031 від 28.05.2010 р. за період з 26.06.2010 р. по 26.12.10 на суму 8293,75 грн. Загальна сума - 18593,55 грн.

Оскільки договором не передбачено інше, період нарахування пені позивачем визначено вірно, тобто із врахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Однак, дослідивши розрахунок позивача, суд встановив, що останній, незважаючи, що умовами договору і передбачено розмір пені 0,3 %, неправомірно нарахував пеню саме цьому розмірі.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, розрахунок пені слід здійснювати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як зазначалось вище, в судовому засіданні представник відповідача просив суд застосувати річний строк позовної давності в частині нарахування пені.

Відповідно до п.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Матеріали справи вказують, що позивач позов направив до суду 21.11.10, про що свідчить відбиток поштового штемпелю на конверті (а.с.32). Тому, виходячи з положень ст. 258 ЦК України, усі нарахування щодо пені, які були здійснені до 21.11.10 є такими, що не підлягають задоволенню. Зокрема, за несвоєчасно проведені розрахунки за отриманий товар по накладній № ДС-0000002 від 23.03.2010 р. вимога підлягає відмові в повному обсязі. В частині стягнення пені за несвоєчасно проведені розрахунки по накладній № ДС 0000031 від 28.05.2010 р. - підлягає частковому задоволенню в частині стягнення за період з 21.11.2010 р. по 26.12.10 і становить 232,22 грн. (15190,01 грн. *15,5%/365 дн. *36 дн.).

В той же час, є помилковою позицію відповідача, викладена в письмовому відзиві, згідно якої він вважає, що ч. 6 ст. 232 ГК України обумовлено шестимісячний строк позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с.5) інфляційні за несвоєчасно проведені розрахунки за отриманий товар по накладній № ДС 0000002 від 23.03.2010 р., строк розрахунку по якій закінчився 22.04.2010 р., нараховані за період з травня 2010 р. по жовтень 2011 р. в сумі 1697,77 грн.

Інфляційні за несвоєчасно проведені розрахунки за отриманий товар по накладній № ДС 0000031 від 28.05.2010 р., строк розрахунку (із врахуванням стяткового дня 28.06.2010 р. - День Конституції України) по якій закінчився 29.06.2010 р., нараховані за період з червня 2010 р. по жовтень 2011 р. в сумі 1534,19 грн., на загальну суму 3231,96 грн.

Однак, перевіривши розрахунок, суд встановив, що позивач невірно визначив суму інфляційних по обох накладних, а по накдадній № ДС 0000031 від 28.05.2010 р. нарахування інфляційних неправомірно розпочав з червня 2010 р.

Виходячи з положень Листа Верховного Суду України від 03.04.97 г. N 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", суд встановив, що законними будуть нарахування інфляційних по накладній № ДС 0000002 від 23.03.2010 р. в сумі 1694,83 грн.; по накладній № ДС 0000031 від 28.05.2010 р. в сумі 1531,55 грн., яка обраховується за період з липня 2010 р. по жовтень 2011 р. Загальна сума інфляційних яка підлягає задоволенню становить 3226,38 грн. В частині стягнення 05,58 грн. суд відмовляє.

Щодо вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 1527,00 грн., то по накладній № ДС-0000002 від 23.03.10р. за період з 23.04.10р. по 18.11.11р. розрахунок є правильним і становить 891,52 грн.

Щодо нарахування 3% річних по накладній № ДС-0000031 від 28.05.10р., то правомірним буде розрахунок за період з 30.06.10р. по 18.11.11р., що становить 632,99 грн.

Таким чином, загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню становить 1524,51 грн. Отже, в частині стягнення 2,49 грн. (1527,00 грн. - 1524,51 грн.) слід відмовити.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 39037,22 грн., з яких 34054,11 грн. основного боргу, 232,22 грн. - пені, 3226,38 грн. інфляційних нарахувань та 1524,51 грн. 3% річних.

В частині стягнення 18369,40 грн., з яких 18361,33 грн. пені, 5,58 грн. інфляційних нарахувань, 2,49 -3% річних суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства "Городницьке лісове господарство", 11714, смт. Городниця, Новоград-Волинського району, Житомирської області, вул.13-річчя Жовтня 5, ідентифікаційний код 13552379

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДДС-Інвест", 83050, м.Донецьк, пр. Ватутіна, 6/49-2, ідентифікаційний номер 32628410:

- 34054,11 - основного боргу;

- 232,22 грн. - пені;

- 3226,38 інфляційних нарахувань;

- 1524,51 грн. 3% річних;

- 959,84 грн.- судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Суддя Сікорська Н.А.

Повне рішення складено 15 грудня 2011р.

1 - у справу,

2 - позивачу,

3- відповідачу

<Текст >