Рішення № 19981273, 13.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.12.11 р. Справа № 38/152пд

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Лейби М.О., судді Сгари Е.В., судді Сич Ю.В.

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервіс-Інвест”, м.Донецьк

до відповідача: Приватного акціонерного товариства „Свинець”, м.Костянтинівка, Донецька область

про врегулювання розбіжностей, що виникли між Приватним акціонерним товариством „Свинець” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Сервіс-Інвест” під час підписання Додаткової угоди №13 від 01.05.2011р. до договору про постачання електричної енергії в редакції, запропонованій ТОВ „Сервіс-Інвест” в протоколі узгодження розбіжностей до Додаткової угоди

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1- за дов. №10/121 від 30.12.2010р.,

від відповідача: ОСОБА_2- за дов.№742 від 29.08.2011р.; ОСОБА_3- за дов.№740 від 29.08.2011р.

від НКРЕ України: не зявився

Суть спору:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Сервіс-Інвест”, м.Донецьк, звернулось до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства „Свинець”, м.Костянтинівка, Донецька область про врегулювання розбіжностей, що виникли між Приватним акціонерним товариством „Свинець” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Сервіс-Інвест” під час підписання Додаткової угоди №13 від 01.05.2011р. до договору про постачання електричної енергії в редакції, запропонованій ТОВ „Сервіс-Інвест” в протоколі узгодження розбіжностей до Додаткової угоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір №30201001 від 01.05.2004р. про постачання електричної енергії з додатками та протоколом розбіжностей, протокол узгодження розбіжностей, додаткову угоду №13 від 01.05.2011р., супровідний лист №602 від 08.07.2011р. про направлення протоколу розбіжностей та протоколу узгодження розбіжностей ПАТ “Свинець”, супровідний лист №08-04/3383 від 04.08.2011р., правовстановлюючі документи тощо.

30.08.2011р. відповідач надав відзив на позовну заяву №743 від 26.08.2011р., в якому вважає вимоги позивача щодо підписання Додаткової угоди №13 від 01.05.2011р. до договору про постачання електричної енергії в редакції, запропонованій позивачем в протоколі узгодження розбіжностей до Додаткової угоди, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не підлягають задоволенню.

Відзив судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

Протягом розгляду справи сторонами надавались суду додаткові пояснення та документи.

Ухвалою від 30.08.2011р. суд відповідно до ст.30 ГПК України викликав у судове засідання представника НКРЕ України.

Ухвалою господарського суду від 27.09.2011р. строк вирішення спору було продовжено на 15 днів до 30.10.2011р., у порядку ст.69 ГПК України.

25.10.2011р. на адресу суду від НКРЕ України надійшли письмові пояснення №30-04-18/911 від 25.10.2011р., в яких зазначено, що проаналізувавши надані ТОВ «Сервіс-Інвест» копії матеріалів, НКРЕ, з урахуванням Однолінійної схеми живлення Споживача ЗАТ «Свинець» (Додаток №9 від 01.01.2010 до Договору про постачання та з урахуванням Актів розмежування балансової належності електромереж і експлуатаційної відповідальності сторін (Додаток №8а та Додаток №86 від 01.01.2010 до Договору про постачання), які відповідно до вимог пункту 5.6 Правил є невід'ємними частинами договору про постачання електричної енергії, НКРЕ вважає за необхідне зауважити, що основні конструктивні елементи трансформаторної підстанції ГПП 110/6 кВ належать на правах власності різним суб'єктам господарювання, а саме, ПАТ «СВИНЕЦЬ» та ТОВ «МЕГАТЕКС». При цьому, в залежності від режиму роботи підстанції ГПП 110/6 кВ (планові, позапланові, аварійно-відновлювальні ремонтні роботи на різних секціях ПО кВ та/або 6 кВ), робоча напруга в точках продажу електричної енергії споживачу ПАТ «СВИНЕЦЬ» відповідає 1-му або ІІ-му класу згідно з вимогами Порядку.

Пояснення судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 25.10.2011р. справу 38/152пд призначено розглянути колегіально у складі суддів: головуючий суддя Лейба М.О., суддя Сгара Е.В., суддя Сич Ю.В.

15.11.2011р. на адресу господарського суду від позивача надійшли пояснення, в яких останній просить суд задовольнити позовні вимоги та розглянути розбіжності, що виникли між ПАТ «Свинець» та ТОВ «СЕРВІС-ІНВЕСТ» під час підписання Додаткової угоди №13 від 01.05.2011р. до договору про постачання електричної енергії №30201001 від 01.05.2004р., та викласти пункти 4,5 Додаткової угоди №13 від 01.05.2011р. до договору про постачання електричної енергії №30201001 від 01.05.2004р. в редакції, запропонованій ТОВ «СЕРВІС-ІНВЕСТ» в протоколі узгодження розбіжностей до Додаткової угоди №13 від 01.05.2011р. до договору про постачання електричної енергії №30201001 від 01.05.2004р. між ПАТ «Свинець» та ТОВ «СЕРВІС-ІНВЕСТ».

Розгляд справи відкладався, у звязку з необхідністю представленням сторонами додаткових документів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноважених представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №30201001 від 01.05.2004р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками до нього.

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невідємними частинами.

Пунктом 2.1.2 договору встановлено, що постачальник зобовязаний постачати споживачу електроенергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток “Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу”), згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком “Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін”, із дотримання граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що сторони зобовязуються укласти додатково договори, передбачені чинним законодавством та ПКЕЕ, у разі обґрунтованої присутності в процесі забезпечення споживача електричною енергією третьої сторони (основного споживача, електропередавальної організації).

Відповідно до п. 9.4 Договір набуває чинності з моменту його підписання з урахуванням всіх, перелічених п.9.1 Договору додатків, і укладається на термін до 31.12.2005р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Як зазначає позивач, у звязку з укладенням Договору про спільне використання технологічних мереж між власником мереж ТОВ “Мегатекс” та користувачем ТОВ “Сервіс-Інвест” та з метою приведення своїх договірних відносин у відповідність до вимог законодавства ТОВ „Сервіс-Інвест” було направлено на адресу ПАТ „Свинець” проект Додаткової угоди №13 до Договору про постачання електричної енергії №3 0201 001 від 01.05.2004, якою, зокрема пропонується внести зміни до укладеного договору про постачання електроенергії та змінити встановлені точки продажу електричної енергії.

ПАТ “Свинець” не погодилось з окремими умовами Додаткової угоди №13 від 01.05.2011р. та 20.07.2011р. повернуло підписану Додаткову угоду №13 від 01.05.2011р. до договору про постачання електричної енергії №30201001 від 01.05.2004р. разом із протоколом розбіжностей, пропонуючи ТОВ “Сервіс-Інвест” підписати протокол розбіжностей і один примірник повернути на його адресу.

При цьому, ТОВ “Сервіс-Інвест” 04.08.2011р. направило на адресу ПАТ “Свинець” супровідний лист №08-04/3389 разом із протоколом розбіжностей до Додаткової угоди №13 від 01.05.2011р., протоколом узгодження розбіжностей від 21.07.2011р. до Додаткової угоди №13 від 01.05.2011р., в якому пропонувало оформити протокол узгодження розбіжностей і повернути 1 екземпляр на адресу ТОВ “Сервіс-Інвест” у встановлені законодавством України строки.

У звязку з недосягнення сторонами згоди щодо спірних пунктів Додаткової угоди №13 від 01.05.2011р., позивач звернувся до господарського суду з вимогою розглянути розбіжності, що виникли між ПАТ «Свинець» та ТОВ «СЕРВІС-ІНВЕСТ» під час підписання Додаткової угоди №13 від 01.05.2011р. до договору про постачання електричної енергії №30201001 від 01.05.2004р., та викласти пункти 4,5 Додаткової угоди №13 від 01.05.2011р. до договору про постачання електричної енергії №30201001 від 01.05.2004р. в редакції, запропонованій ТОВ «СЕРВІС-ІНВЕСТ» в протоколі узгодження розбіжностей до Додаткової угоди №13 від 01.05.2011р. до договору про постачання електричної енергії №30201001 від 01.05.2004р. між ПАТ «Свинець» та ТОВ «СЕРВІС-ІНВЕСТ».

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 188 ГК України встановлює законний порядок внесення змін до договорів, а законні підстави для внесення таких змін передбачені виключно ст. ст. 651, 652 Цивільного кодексу України.

Так, статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Як встановлено судом, сторони не досягли згоди щодо внесення змін до договору про постачання електричної енергії №30201001 від 01.05.2004р.

Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина2 вказаної статті передбачає можливість зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно розділу 2 договору про постачання електроенергії зазначено, що під час виконання умов договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобовязуються керуватися чинним законодавством України, зокрема ПКЕЕ.

Згідно п.1.3. Правил користування електричною енергією, постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Відповідно до положень п.1.4. Правил користування електричною енергією в договорі про постачання електричної енергії або в договорі про купівлю-продаж електричної енергії має бути зазначена точка продажу електричної енергії (межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію) споживачу, яка установлюється на межі балансової належності його електроустановок.

Відповідно до п. 5.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996р. №28, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Згідно з п.5.3 правил при укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору (додаток 3). Умови договору про постачання електричної енергії, зазначені у додатку 3 та пунктах 5,5, 5.6, та 5.7 цих правил, є істотними та обовязковими для сторін під час укладення договору про постачання електричної енергії.

Так, пунктом 5.5 Правил чітко встановлено, що договір про постачання електричної енергії містить умови, що є істотними та обовязковими для цього виду домовленостей, зокрема визначення класу напруги споживача за точкою продажу.

При цьому, відповідно до вимог пункту 1 типового договору про постачання електричної енергії, затвердженого НКРЕ від 31.07.1996р №28, договір про постачання електричної енергії має містити відомості про точку продажу електричної енергії.

Згідно з п.1.4 Правил точка продажу електричної енергії споживачу установлюється на межі балансової належності його електроустановок та зазначається в договорі про постачання електричної енергії.

Місце встановлення точки продажу (межа балансової належності електоустановок) впливає на визначення класу споживача електричної енергії, диференційованого за ступенем напруги, що в свою чергу впливає на встановлення тарифу на електричну енергію для споживача.

Відповідно до положень пункту 3 Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги, затвердженого постановою НКРЕ від 13.08.1998р. №1052, споживачі електричної енергії розподіляються на два класи.

Отже, відповідно до вимог законодавства в договорі про постачання електричної енергії, який укладається між постачальником електричної енергії та споживачем, має бути визначена точка продажу електроенергії, що встановлюється на межі балансової належності електроустановок споживача та з урахуванням положень Порядку впливає на визначення тарифу (І чи II клас), відповідно до якого споживач має розраховуватися за спожиту електричну енергію.

Відповідно до положень пункту 3 Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги, затвердженого постановою НКРЕ від 13.08.1998 №1052 (далі - Порядок), споживачі електричної енергії розподіляються на два класи.

До 1 класу відносяться споживачі, які:

1)отримують електричну енергію від постачальника електричної енергії в точці продажу електричної енергії із ступенем напруги 27,5 кВ та вище;

2)приєднані до шин електростанцій (за винятком ГЕС, які виробляють електроенергію періодично), а також до шин підстанцій електричної мережі напругою 220 кВ і вище, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії слектропостачальною організацією споживачу;

3)є промисловими підприємствами із середньомісячним обсягом споживання електричної енергії 150 млн. кВт/год. та більше на технологічні потреби виробництва, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії слектропостачальною організацією споживачу;

4)є промисловими підприємствами, що збільшили обсяг річного споживання більш ніж утричі порівняно з 2008 роком або ввели нові виробничі потужності після 2008 року та місячне споживання яких складає понад 20 млн кВт/тод на технологічні потреби виробництва, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії слектропостачальною організацією споживачу.

До 2 класу відносяться споживачі, які отримують електричну енергію від постачальника електричної енергії в точці продажу електричної енергії із ступенем напруги нижче 27,5 кВ, крім випадків, передбачених вище.

Таким чином, Порядок визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги, затвердженого постановою НКРЕ від 13.08.1998 №1052 чітко визначає клас напруги відповідно до якого споживач має розраховуватися за спожиту електричну енергію.

Як вбачається з матеріалів справи, основні конструктивні елементи трансформаторної підстанції ГПП 110/6 кВ належать на правах власності різним суб'єктам господарювання, а саме, ПрАТ „СВИНЕЦЬ” та ТОВ „МЕГАТЕКС”.

Згідно наявного в матеріалах справи висновку НКРЕ України, в залежності від режиму роботи підстанції ГПП 110/6 кВ (планові, позапланові, аварійно-відновлювальні ремонтні роботи на різних секціях ПО кВ та/або 6 кВ), робоча напруга в точках продажу електричної енергії споживачу ПрАТ „СВИНЕЦЬ” відповідає 1-му або П-му класу згідно з вимогами Порядку.

Відповідно до Однолінійної схеми живлення ПАТ „Свинець”, електроустановки ПАТ „Свинець” приєднані до електричних мереж ТОВ „Сервіс-Інвест” в точці електричної мережі на виході проводу з натяжного затискача портальної відтяжної гірлянди ізоляторів відкритого розподільчого пристрою „Укрцинк № 1” ПЛ-110 кВ „Костянтинівка Районна - Укрцинк № 1” (напруга в точці приєднання - 110 кВ) - одна точка продажу за 1-им класом та до електричних мереж ТОВ „МЕГАТЕКС” в секціях 6 кВ ГПП 110/6 кВ на відхідних контактних з'єднаннях комірок „49” ; „35”; „34” ; „32” (напруга в точках приєднання - 6 кВ) - чотири точки продажу за 2-им класом.

Заживлення електроустановок ПАТ „Свинець” одночасно здійснюється від двох трансформаторів, позначених на Однолінійній схемі живлення Споживача ЗАТ „Свинець” як ТІ та Т2. При цьому, споживання електрич ної енергії цього споживча у разі надходження електричної енергії від ТІ має здійс нюватися за І класом, а від Т2 - за II класом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимога ТОВ “Сервіс-Інвест” щодо внесення змін до договору №30201001 від 01.05.2004р. відповідає приписам законодавства у сфері електроенергетики.

Даний висновок суду узгоджується з позицією НКРЕ України викладеній у поясненнях №30-04-18/911 від 25.10.2011р. та №8110/13/17-11 від 25.10.2011р., що наявні в матеріалах справи.

Таким чином позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 30, 33, 34, 38, 43, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервіс-Інвест”, м.Донецьк до Приватного акціонерного товариства „Свинець”, м.Костянтинівка, Донецька область про врегулювання розбіжностей, що виникли між Приватним акціонерним товариством „Свинець” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Сервіс-Інвест” під час підписання Додаткової угоди №13 від 01.05.2011р. до договору про постачання електричної енергії в редакції, запропонованій ТОВ „Сервіс-Інвест” в протоколі узгодження розбіжностей до Додаткової угоди, задовольнити.

Викласти пункти 4, 5 Додаткової угоди №13 від 01.05.2011р. до договору про постачання електричної енергії №30201001 від 01.05.2004р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Сервіс-Інвест” м.Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю “Свинець”, м.Костянтинівка в редакції Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс-Інвест”, запропонованій в протоколі узгодження розбіжностей до Додаткової угоди №13 від 01.05.2011р. до договору про постачання електричної енергії №30201001 від 01.05.2004р.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Свинець”, м.Костянтинівка (85102, Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Б.Хмельницького,1, ЄДРПОУ 30615525) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс-Інвест” м.Донецьк (83001, м.Донецьк, вул.Челюскінців, 151, ЄДРПОУ 31018149) витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 13.12.2011р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.12.2011р.

Головуючий суддя Лейба М.О.

Суддя Сич Ю.В.

Суддя Сгара Е.В.

< Текст >