Рішення № 19980810, 23.11.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.11.11р.Справа № 25/5005/12632/2011 За позовом В.о. прокурора міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області,

м. Дніпродзержинськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РСП ЛТД", м. Дніпродзержинськ

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

Суддя Чередко А.Є.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_1 - дов. №43-мр від 24.01.2011р.

Від відповідача: ОСОБА_2 - дов. №18/07 від 04.07.2011р.

Від прокурора: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

В.о. прокурора міста Дніпродзержинська звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РСП ЛТД" та просить суд внести зміни до пункту 3.1 договору оренди земельної ділянки від 19.08.2002р. (державна реєстрація від 22.08.2002р. №0464), укладеного між Дніпродзержинською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "РСП ЛТД" (ЄДРПОУ 21903723), виклавши його в наступній редакції: "п. 3.1. Річна орендна плата вноситься "Орендарем" виключно у грошовій формі на рахунок місцевого бюджету. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється на рівні трикратного земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України".

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідач безпідставно відмовився внести зміни до договору оренди укладеного між сторонами, оскільки зміна умов договору викликана зміною розміру орендної плати за землю, встановленої ст. 21 Закону України „Про оренду землі”, а також набранням чинності Податковим кодексом України, що є підставою для зміни умов договору в судовому порядку згідно з ст. 188 ГК України ст. 652 ЦК України.

Позивач підтримує позовні вимоги прокурора у повному обсягу.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись при цьому на те, що чинна редакція п. 3.1 договору оренди земельної ділянки від 19.08.2002р. повністю відповідає вимогам законодавства України, оскільки передбачений договором розмір орендної плати є більшим ніж розмір трикратного земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України. У запропонованій прокурором редакції п. 3.1. договору відсутній конкретний розмір річної орендної плати, розмір щомісячного платежу та містяться суперечності з іншими пунктами договору щодо порядку сплати орендної плати.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Дніпродзержинською міськоюрадою (орендодавець) та ТОВ «РСП ЛТД»(орендар) 19 серпня 2002 року укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення (далі договір), згідно з умовами якого орендодавець на підставі відповідного рішення Дніпродзержинської міської ради від 30.05.2002 №19-02/ІУ надав, а орендар прийняв в оренду строком до 30.05.2012 року земельну ділянку з метою використання для фактичного розміщення виробничої бази, загальною площею 1,8461 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Лісна,1А. Зазначений договір оренди земельної ділянки зареєстрований 22.08.2002 року за №0464.

Відповідно до п. 1.3. договору, категорія земельної ділянки визначена, як землі промисловості, а п. 1.4. договору встановлена грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору у розмірі 1538060,00грн.

Однією з істотних умов цього договору є обов'язок орендаря (відповідача) виключно у грошовій формі сплачувати на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту плату за користування земельною ділянкою в сумі 18456,72 грн./рік, що становить 1538,06грн. на місяць (п.3.1 договору).

За п. 3.2. договору, орендна плата сплачується щомісяця до 15 числа наступного місяця і на майбутній період може вноситися на термін не більше одного календарного року.

Пунктом 3.3. цього договору оренди земельної ділянки передбачено, що розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором; підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів; збільшення розміру ставки земельного податку; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Як зазначає в.о. прокурора розрахунок орендної плати за договором було здійснено відповідно до вимог Закону України «Про оренду землі»в редакції станом на той час. Відповідно до вказаного Закону орендна плата за користуванню земельними ділянками, які знаходяться в державній і комунальній власності, не може бути менша ніж розмір земельного податку, який встановлений Законом України «Про плату за землю».

Законом України від 03.06.08р. № 309-VІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було внесено зміни до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», а саме було встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою, для земель несільськогосподарського призначення, трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України „Про плату за землю”.

Відповідно до прикінцевих положень Закону України № 309-VІ від 03.06.2008 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", зазначений Закон набирає чинності з дня його опублікування (04.06.2008р.) та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Відносини, повязані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", Податковим кодексом України, іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Так, на даний час, у зв'язку з прийняттям 02.12.2010 року Податкового кодексу України, який вступив в дію 01.01.2011 року, Закон України «Про плату за землю»втратив чинність.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України»внесені зміни до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», а саме ч. 2 викладено у наступній редакції: розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України, а частину четверту, п'яту і сьому виключено (цей Закон набирає чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом України).

Згідно з ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюється у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Розмір орендної плати не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти, електричні підстанції, електричні мережі - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п. 274.1. ПК України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

Таким чином, Податковий Кодекс України встановлює не конкретний розмір орендної плати за землю, який має бути зазначений у договорі оренди, а лише порядок її визначення та граничні розміри орендної плати.

На відміну від чинної редакції п. 3.1. договору, укладеного між сторонами, якою встановлений конкретний розмір річної та місячної орендної плати, запропонована в.о. прокурора редакція п. 3.1. договору не містить розміру орендних платежів та встановлює розмір орендної плати на рівні трикратного земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України", який як вище було зазначено, також конкретного розміру орендних платежів не встановлює.

Окрім цього, запропонована редакція п. 3.1. договору не містить визначення розміру річної та місячної орендної плати, що унеможливить в разі задоволення позову застосування п. 3.2. договору та призводе до не визначення строків та порядку внесення орендної плати, виникнення з цього приводу суперечок між сторонами договору. Не визначено змінами і грошової оцінки земельної ділянки на час внесення змін до договору, що унеможливить визначення розміру орендних платежів.

Між тим, згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України „Про оренду землі”, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Отже, запропонована редакція п. 3.1. договору не містить істотних умов договору оренди земельної ділянки щодо зазначення розміру орендної плати, строків і порядку її внесення, що суперечить ч. 1 ст. 15, ст. 21 Закону України „Про оренду землі”, ст.ст. 628, 638 ЦК України, ст. 180 ГК України та є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в.о. прокурора.

Також, згідно з ст. 652 ЦК України, на яку посилається в.о. прокурора в обґрунтування позовних вимог, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що

вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Виходячи зі змісту спірних правовідносин, а саме того, що укладення спірного договору є обовязковим для сторін в силу ЗК України та Закону України „Про оренду землі”, оскільки використання землі можливо лише за наявності відповідних підстав, зокрема наявності договору оренди земельної ділянки; передбачення умовами договору зміни його умов щодо розміру орендної плати, зокрема в разі збільшення розміру ставки земельного податку та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України; відсутність усіх умов, встановлених ч. 2 ст. 652 ЦК України, що є підставою для внесення змін до договору, правові підстави для задоволення позовних вимог в.о. прокурора є безпідставними.

Окрім цього, суд враховує, що рішенням Дніпродзержинської міської ради від 27.05.2011 р. № 116-08/VI “Про плату за землю” затверджено коефіцієнти для розрахунку річної орендної плати за земельні ділянки, розпорядником яких є Дніпродзержинська міська рада; вирішено застосовувати коефіцієнти для розрахунку річної орендної плати за земельні ділянки з 01.07.2011р. (для земель промисловості коефіцієнт “3”; запропоновано орендарям земельних ділянок у звязку із затвердженням нормативної грошової оцінки земель міста та введенням їх в дію з 01.07.2011р. привести договори оренди землі у відповідність до вимог чинного законодавства України. Одночасно у п. 5 цього рішення міською радою була встановлена з 01.07.2011р. до 31.12.2013р. пільга із земельного податку у розмірі 30% від суми, що зараховується до місцевого бюджету (тобто орендної плати, що повинна сплачуватися орендарями земельних ділянок) - для платників плати за землю, які використовують земельні ділянки, що відносяться до земель промисловості. Відповідно до п. 6 цього рішення розмір річної орендної плати повинен визначатися у співвідношенні до земельного податку з урахуванням пільги, встановленої цим рішенням.

Однак, вищенаведені умови щодо надання пільги, тобто конкретного розміру орендної плати, що повинна сплачуватися орендарями земельних ділянок, не знайшли свого відображення у запропонованих в.о. прокурорах змінах до умов спірного договору, що суперечить вищенаведеному рішенню.

Враховуючи усе вищевикладене, суд вважає позовні вимоги в.о. прокурора безпідставними, неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.

З підстав вищенаведеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

СуддяА.Є. Чередко