Рішення № 19980539, 22.11.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.11.11р.Справа № 17/5005/13485/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мясний двір "Ювілейний", смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мясна традиція", м. Новомосковськ Дніпропетровської області

про стягнення 329552,47 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довір. б/н від 14.06.11р.;

від відповідача: не з'явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мясний двір "Ювілейний" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мясна традиція" (далі - відповідач) суму 204013,68 грн. основного боргу, 123508,51 грн. пені, 2030,28 грн. 3% річних, а всього 329552,47 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобовязань по договору поставки № 248 від 17.12.11р.

Відповідач не забезпечив присутність повноважного представника в призначеному судовому засіданні. Відзив на позов та документи на вимогу суду не надав. Про час та дату розгляду спору повідомлений належним чином. Вдруге, надіслав до канцелярії господарського суду клопотання про відкладення розгляду спору у звязку із ненаданням позивачем необхідних документів.

Суд вважає можливим розглянути спір за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та дату розгляду спору належно, при цьому відповідач не позбавлений права ознайомитись з матеріалами справи, які містять у тому числі належні докази надсилання на адресу підприємства відповідача копії позовної заяви з додатками (а.с. 5-6), а також останньому вже надавалась можливість забезпечити присутність представника у судовому засіданні, тоді як в матеріалах справи достатньо необхідних господарському суду документів для прийняття правомірного та обґрунтованого рішення.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України, а також оригіналами документів наданими позивачем для огляду у судовому засіданні.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

17.12.2010 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) було укладено договір поставки № 248 з додатковою угодою № 1 від 14.02.11р. до нього (далі - Договір), згідно з умовами якого постачальник належним чином у період з 19.05.11р. по 30.05.11р. поставив покупцю товар на загальну суму 225182,58 грн., що підтверджується двохсторонніми видатковими накладними, податковими накладними та довіреностями на отримання матеріальних цінностей (а.с. 13-34).

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного договору поставки, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

За умовами п. 1 додаткової угоди до Договору покупець зобовязаний сплати вартість поставленого товару на протязі 14-ти календарних днів з моменту поставки товару.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Вивчивши матеріали справи господарський суд зазначає, що відповідачем в порушення взятих на себе зобовязань поставлений позивачем товар оплачений частково у розмірі 21168,90 грн., у звязку із чим у покупця утворилась основна заборгованості в розмірі 204013,68 грн.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору відповідач не надав суду доказів добровільної сплати спірної суми основної заборгованості, обставин наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог не спростував.

В силу положень ст.ст. 4, 16, 258, 549-551, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 20, 216-220, 224-226 та 230 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

На підставі умов п. 6.1.1 Договору та приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу за період з 31.05.11р. по 07.10.11р. розмір пені (0,5%) на суму 123508,51 грн., а також за цей же період розмір 3% річних на суму 2030,28 грн., що відображається в розрахунку заявника.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний.

З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок розміру пені господарський суд задовольняє його частково за період з 31.05.11р. по 07.10.11р. у сумі 10722,93 грн., тоді як в решті нарахувань відмовляє за безпідставністю.

Також підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення 3% річних в розмірі 2030,28 грн. за період з 31.05.11р. по 07.10.11р.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову.

Згідно ст. 49 ГПК України, сплата судових витрат покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мясна традиція" (51200, м. Новомосковськ Дніпропетровської області, вул. Сучкова, 154; ЄДРПОУ 34918897) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мясний двір "Ювілейний" (52005, смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області, вул. Мічуріна, 5; ЄДРПОУ 33767033) суму 204013,68 грн. (двісті чотири тисячі тринадцять грн. 68 коп.) основного боргу, 10722,93 грн. (десять тисяч сімсот двадцять дві грн. 93 коп.) пені, 2030,28 грн. (дві тисячі тридцять грн. 28 коп.) 3% річних, 2167,66 грн. (дві тисячі сто шістдесят сім грн. 66 коп.) державного мита, 155,23 грн. (сто пятдесят пять грн. 23 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано _____.