Рішення № 19979963, 13.12.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

13.12.2011Справа №5002-33/4428-2011 за позовом дочірнього підприємства «Автотранспортне підприємство «Ялтакурорт» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»

(98609, м. Ялта, провулок Дарсановський, 10)

дофізичноїособи підприємцяОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

про розірвання договору оренди та стягнення 48895.12 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Від позивача: Шрайфель Віктор Олександрович, директор, довідка № 10-12/393 від 14.11.2011 р.;

ОСОБА_2, представник, довіреність від 14.09.2011 р., ДП «Автотранспортне підприємство «Ялтакурорт» ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця».

Від відповідача: ОСОБА_3, представник, довіреність від 14.11.2011 р., ФОП ОСОБА_1.

Суть спору: дочірнє підприємство «Автотранспортне підприємство «Ялтакурорт» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до фізичноїособи підприємцяОСОБА_1 та просить суд розірвати договір оренди автотранспорту від 16 квітня 2009 року, укладений між сторонами, та стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 18045.08 грн. та витрати з проведення ремонту автотранспортного засобу в сумі 30850.04 грн.

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем своїх зобовязань за договором оренди автотранспорту від 16 квітня 2009 року в частині своєчасної оплати орендних платежів, а також неоплатою витрат, повязаних з ремонтом автомобілю, та обґрунтовані посиланнями на статті 779, 782, 785, 803 Цивільного кодексу України.

Відповідач позов не визнав, надав суду пояснення, в яких зазначив, що договірні обовязки ним виконані в повному обсязі, крім того, відповідач заявив, що в результаті звірення взаєморозрахунків встановлений факт переплати відповідачем за спірним договором грошових коштів в сумі 10827.80 грн.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

16 квітня 2009 року між дочірнім підприємством «Автотранспортне підприємство «Ялтакурорт» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладений договір на оренду автотранспорту, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування автотранспорт вантажній автомобіль марки МАН, рік випуску 1995, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2 та напівпричіп KOGEL SN 24, рік випуску 1992, свідоцтво по реєстрацію НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_4 (а.с. 9).

Вартість автомобіля, що орендується, складає 157508, 96 грн.; напівпричепа 30210.84 грн. (пункт 1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору визначено, що автомобіль передається орендарю протягом 5 днів з моменту підписання цього договору.

Передача автомобіля в оренду здійснюється за актом приймання-передачі, який підписується сторонами або їх уповноваженими особами, та є невід'ємною частиною цього договору (пункт 2.2 договору).

Пунктом 3.1 договору визначено, що автомобіль повинен бути повернутий орендодавцю протягом 5 днів з моменту закінчення строку дії оренди в повній комплектності та в тому технічному стані, в якому він був отриманий, з урахуванням нормального зносу, що виник в період експлуатації.

Повернення автомобілю проводиться за актом приймання-передачі, який підписується сторонами або уповноваженими представниками (пункт 3.2 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору орендна плата встановлюється в розмірі 3000.00 грн. на місяць без урахування ПДВ та індексу інфляції на момент передачі автомобіля та напівпричепу (в тому числі автомобіля 2000.00 грн., напівпричепа 1000.00 грн.). Розмір орендної плати може змінюватися у разі зміни індексу інфляції.

Орендна плата сплачується авансовим платежем за 1 місяць в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 5 числа поточного місяця на підставі виставленого рахунку, який надається орендарю не пізніше 1 числі поточного місяця (пункту 4.2 договору).

Платежі, що не передбачені цим договором, орендарем не здійснюються (пункт 4.3 договору).

Пунктом 5.1.3 договору передбачений обовязок орендаря проводити за власний рахунок та своєчасне технічне обслуговування, поточний ремонт; своєчасно та в повному обсязі здійснювати орендні платежі (пункт 5.1.6 договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 15 квітня 2010 року (пункт 9.1 договору).

Строк дії договору пролонгується на тих саме умовах строком на один рік, якщо жодна із сторін не заявила про його розірвання (пункт 9.2 договору).

16 травня 2009 року сторони підписали приймально-здавальний акт вантажного автомобілю марки МАН, рік випуску 1995, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2 (а.с. 10).

16 серпня 2009 року сторони підписали приймально-здавальний акт напівпричепа KOGEL SN 24, рік випуску 1992, свідоцтво по реєстрацію НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_4 (а.с. 11).

За твердженням позивача, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував орендну плату, у зв'язку з чим станом на 01 квітня 2011 року за ним числиться заборгованість з орендної плати в сумі 18045.08 грн.

Також, позивач зазначає, що відповідачем автомобіль був повернутий, але в результаті проведеного ним технічного огляду орендованого майна зясовано, що автомобіль та напівпричіп має низку несправностей, у зв'язку з чим позивач був вимушений провести ремонт, який попередньо відмовився провести відповідач.

Так, позивач стверджує, що згідно з дефектним актом, автомобіль був направлений 24 червня 2010 року на ремонті роботи в майстерні Ялтинського КТЕ (а.с. 30).

За твердженням позивача, ним були оплачені ремонті роботи автомобіля на загальну суму 30850.04 грн.

12 липня 2010 року позивач направив відповідачу листа вих. № 40-21/85, в якому повідомив про відмову з 31 серпня 2010 року від договору оренди автотранспорту від 16 квітня 2009 року, у зв'язку з наявністю у відповідача заборгованості з орендної плати більш, ніж за 3 місяця та просив зявитися для передачі орендованого майна за актом приймання-передачі. Також, позивач вимагав від відповідача оплати заборгованості з орендної плати в сумі 15164.26 грн. (а.с. 15).

11 серпня 2010 року позивач знов звернувся до відповідача з претензією, в якій повідомив про відмову від договору оренди з 31 серпня 2010 року та просив зявитися для передачі орендованого майна за актом приймання-передачі. Також, позивач вимагав від відповідача оплати заборгованості з орендної плати в сумі 18045.08 грн. (а.с. 16).

07 квітня 2011 року позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій повідомив, що станом на 01 квітня 2011 року за відповідачем числиться заборгованість з орендної плати в розмірі 18045.08 грн. та 30850.04 грн. з робіт, повязаних з ремонтом орендованого автомобілю (а.с. 18).

Оскільки вимоги, викладені претензіях, відповідачем виконані не були, це зявилося підставою для звернення дочірнього підприємства «Автотранспортне підприємство «Ялтакурорт» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» із даним позовом до господарського суду АР Крим.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Оскільки спірні правовідносини виниклі у звязку із виконанням умов договору оренди транспортного засобу, вони регулюються положеннями § 5 глави 58 Цивільного кодексу України з урахуванням положень, що регулюють правовідносини в сфері оренди.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України та статтею 283 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк для здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 798 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Судом було встановлено, що між сторонами у справі 16 квітня 2009 року був укладений договір оренди вантажного автомобілю та напівпричепу (а.с. 9).

Посилаючись на порушення відповідачем умов цього договору в частині своєчасної та повної оплати оренди та з огляду на недосягнення сторонами згоди з цього питання позивач просив стягнути заборгованість та розірвати договір.

Так, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в розмірі 18045.08 грн., що виникла за період з травня 2009 року по серпень 2010 року, про що свідчить розрахунок заборгованості, наданий позивачем (а.с. 12).

Відповідно до частини 2 статті 762 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється умовами договору найму.

Частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 4.1 спірного договору передбачено, що орендна плата встановлюється в розмірі 3000.00 грн. на місяць без урахування ПДВ та індексу інфляції на момент передачі автомобіля та напівпричепу (в тому числі автомобіля 2000.00 грн., напівпричепа 1000.00 грн.). Розмір орендної плати може змінюватися у разі зміни індексу інфляції.

Договір оренди за своєю суттю є платним договором та з його змісту випливає обовязок орендаря вносити орендну плату. Також необхідно враховувати, що розмір орендної плати був встановлений договором, що свідчить про обізнаність відповідача про наявність у нього відповідного обовязку.

Як вбачається з розрахунку та з пояснень представників позивача, сума заборгованості розрахована за оренду автомобіля та напівпричепу за період з 19 травня 2009 року по серпень 2010 року з урахуванням індексу інфляції та ПДВ, який, на думку позивача, підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Одночасно, в процесі розгляду справи представники позивача погодилися із доводами представника відповідача про відсутність підстав для нарахування 3600 грн. за користування напівпричепом за період з 19 травня 2009 року по 16 серпня 2009 року з огляду на те, що напівпричіп не був переданий одночасно із автомобілем 19 травня 2009 року, а лише 16 серпня 2009 року.

Дійсно, з матеріалів справи вбачається, що приймально-здавальний акт напівпричепу складений сторонами 16 серпня 2009 року (а.с. 11), тобто саме з цього дня у відповідача виник обовязок сплачувати за нього орендну плату.

Згідно з частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використано ним через обставини, за які він не відповідає.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з плати за оренду напівпричепу за період з 19 травня 2009 року по 16 серпня 2009 року в сумі 3600.00 грн. задоволенню не підлягають.

Також, суд вважає, що позивачем безпідставно було нараховано ПДВ на суму заборгованості виходячи з наступного.

Відповідно до розрахунків, наданих позивачем (а.с. 12, 97), на заборгованість з орендної плати за період з травня 2009 року по серпень 2010 року ним було додатково нараховано податок на додану вартість, якій, як він стверджує, повинен бути також відшкодований за рахунок відповідача.

Однак, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 4.1 договору орендна плата встановлюється в розмірі 3000.00 грн. на місяць без урахування ПДВ та індексу інфляції на момент передачі автомобіля та напівпричепу (в тому числі автомобіля 2000.00 грн., напівпричепа 1000.00 грн.). Розмір орендної плати може змінюватися у разі зміни індексу інфляції.

При цьому, відповідно до пункту 4.3 договору платежі, що не передбачені цим договором, орендарем не здійснюються.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно та в порушення умов укладеного між сторонами умов договору оренди був нарахований податок на додану вартість, оскільки в спірному договорі відповідач не вказаний як платник ПДВ, а компенсація ПДВ орендодавцю не передбачена умовами договору, у звязку з чим в задоволенні вимог про стягнення 9738.85 грн. ПДВ слід відмовити.

Одночасно обґрунтованими суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати з урахуванням індексу інфляції.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів погашення заборгованості з орендної плати в розмірі 4 706.23 грн. відповідачем надано не було.

Доводи представників відповідача про те, що відповідач не повинен сплачувати орендну плату за період з червня 2010 року по серпень 2010 року з огляду на те, що він не користувався орендованим майном протягом цього періоду та повернув його позивачеві, суд вважає неспроможними, оскільки належним поверненням орендованого майна, згідно з умовами пункту 3.2 спірного договору, вважається таке, що оформлене актом приймання-передачі, підписаним уповноваженими представниками сторін.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 4706.23 грн. заборгованості з орендної плати за користування автомобілем та напівпричепом.

Крім того, позивач просив розірвати договір оренді транспортного засобу, у звязку з невиконанням орендарем своїх обовязків щодо своєчасного та повного внесення орендних платежів.

Суд вважає, що такі вимоги також підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором (частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Так, листами від 12 липня 2010 року (а.с. 15) та від 11 серпня 2010 року (а.с. 16) позивач повідомляв відповідача про відмову від договору оренди автотранспорту від 16 квітня 2009 року.

Частиною 3 статті 188 Господарського кодексу України встановлено, що сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Однак, відповідачем письмової згоди на розірвання договору надано не було.

У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частина 4 статті 188).

Так, судом було встановлено порушення відповідачем умов спірного договору в частині своєчасного та повного внесення орендних платежів, а також в частині належного повернення орендованого майна.

Згідно зі статтею 783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, зокрема, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі.

Таким чином, враховуючи наявність доказів, які свідчать про порушення відповідачем умов спірного договору, суд дійшов висновку про задоволення вимог в частині розірвання договору оренди.

Відповідно до частини 5 статті 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Одночасно, суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 30850.04 грн. витрат, повязаних з проведенням капітального ремонту транспортного засобу, з огляду на наступне.

Так, обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення 30850.04 грн., позивач вказує на те, що після повернення відповідачем спірного автотранспортного засобу, ним було встановлено, що він потребує здійснення капітального ремонту, у звязку з чим він був вимушений провести такий капітальний ремонт за власні кошти.

Так, згідно з трудовою угодою № 34 від 09 серпня 2010, яка була надана позивачем в обґрунтування факту проведення ремонту автотранспортного засобу, ним був проведений капітальний ремонт автомобіля.

Відповідно до частини 2 статті 776 Цивільного кодексу України капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, пунктом 5.1.3 договору передбачений обовязок орендаря проводити за власний рахунок та своєчасне технічне обслуговування, поточний ремонт транспортного засобу.

Згідно зі статтею 3 статті 779 Цивільного кодексу України наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.

При цьому, суд відхиляє посилання позивача на акти на ремонт орендованого майна, на які він посилається в обґрунтування своїх доводів про узгодження відповідачем необхідності проведення ремонту та про незадовільний технічний стан автомобілю та напівпричепу на час їх повернення, з огляду на те, що вказані акти не були підписані відповідачем, а були складені взагалі іншою особою (а.с. 102-103).

Таким чином, з огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивачем був проведений капітальний ремонт автомобіля, необхідність проведення якого умовами укладеного між сторонами у справі договору не передбачена, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення 30850.04 грн. витрат, пов'язаних з проведенням капітального ремонту, суд вважає безпідставними та відмовляє в цієї частині позову.

Судові витрати, згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 19 грудня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтею 49 та статтями 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Розірвати договір оренди автотранспорту від 16 квітня 2009 року, укладений між дочірнім підприємством «АТП Ялтакурорт» закритого акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

3.Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ЭДРПОУ НОМЕР_5) на користь дочірнього підприємства «Автотранспортне підприємство «Ялтакурорт» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (98609, м. Ялта, провулок Дарсановський, 10, р\р 26007000090452 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, ЭДРПОУ 02647616) 4706.23 грн. заборгованості з орендної плати, 55.18 грн. державного мита та 22.71 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.В іншій частині позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримРадвановська Ю.А.