Ухвала суду № 19979902, 15.12.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 301

УХВАЛА

<Список (При необходимости выбрать) >

<Список (При необходимости выбрать) >

15.12.2011Справа №2-16/3157-2010 За заявою кредитора - Управління пенсійного фонду в Красногвардійському районі АР Крим (97000, смт Красногвардійське, вул. Советська,д.11, ідентифікаційний код 22300381)

До боржника - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

Про визнання банкрутом

Суддя ГС АР Крим М.О.Білоус

Представники:

Від кредитора не зявився

Від боржника не зявився

Від Відділу з питань банкрутства Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим не зявився

Ліквідатор Борисенко О.М.

Обставини справи: Кредитор - Управління Пенсійного фонду в Красногвардійському районі АР Крим звернувся до Господарського суду АР Крим з заявою про порушення справи про банкрутство у відношенні боржника Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, у порядку передбаченому ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Постановою господарського суду АР Крим від 06.07.2010 р. боржника - Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на шість місяців, ліквідатором банкрута призначено представника ініціюючого кредитора головного спеціаліста юрисконсульта ОСОБА_2

Ухвалою господарського суду АР Крим від 17.11.2010 р. були припинені повноваження ліквідатора Букініч Е.Е., ліквідатором боржника СПД ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Борисенко Олександра Миколайовича, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 та має ліцензію на право здійснення діяльності арбітражного керуючого НОМЕР_2 від 12.07.2006 р. (а.с.36-37)

Ухвалою ГС АР Крим від 24.02.2011р. ліквідаційна процедура та повноваження ліквідатора Борисенко О.М. були продовжені на 4 місяця, тобто до 06.06.2011р.

Ухвалою ГС АР Крим від 11.08.2011 р. також було продовжено строк ліквідаційної процедури та повноваження ліквідатора Борисенко О.М. на шість місяців, тобто до 06.12.2011 р. Цією ж ухвалою було призначено судове засідання з розгляду ліквідаційного звіту та балансу на 06.12.2011 р.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 06.12.2011р. судове засідання по розгляду ліквідаційного звіту та балансу відкладено.

У судове засідання 15.12.2011р. представники кредитора та боржника не зявились, причини неявки суд не повідомили.

У судовому засіданні ліквідатором Борисенко О.М. наданий проміжний звіт відносно боржника з переліком виконаних робіт.

Крім того, ліквідатором Борисенко О.М. заявлено клопотання про припинення провадження у справі відповідно до п 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України. При цьому, ліквідатор не наполягав на вирішення оплати послуг та витрат в справі про банкрутство СПД ОСОБА_1

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані кредитором та ліквідатором докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність припинення провадження у справі, оскільки ініціюючим кредитором на момент звернення до суду з заявою про порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою та за час судового розгляду цієї заяви не надано суду належних доказів наявності безспірних грошових вимог до боржника та доказів вжиття заходів до отримання заборгованості кредитором.

Так, стаття 52 Закону про банкрутство передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника.

Згідно з ч. 1 вказаної статті незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

В судовому засіданні встановлено, що на день звернення до господарського суду АР Крим із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство заборгованість Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 складала 1974, 49 грн, по внескам на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до положень абзацу 1 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» неплатоспроможність є неплатоспроможність субєкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобовязання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобовязання щодо сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообовязкового державного соціального страхування, податків і зборів (обовязкових платежів), не інакше, як через відновлення платоспроможності. Згідно положень абзацу 7 цієї статті грошове зобовязання є зобовязанням боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. При цьому, зокрема, недоїмка (пеня, штраф) до складу грошових зобовязань боржник не зараховується.

При розгляді питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, існують дві особливості, які притаманні процедурі, яка регулюється статтею 52 Закону, в площині безспірності грошових вимог, а саме справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також незалежно від спливу трьохмісячного строку, передбаченого частиною 3 статті 6 Закону, встановленого для їх погашення, всі інші підстави для порушення провадження у справі про банкрутство, у тому числі і вимоги щодо складу грошового зобов'язання, передбаченого статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", регулюються загальними нормами Закону.

Така ознака неплатоспроможності боржника, як безспірність вимог, обов'язкова для ініціюючого кредитора і потрібна для встановлення реальної (об'єктивної) неможливості боржника погасити грошові вимоги.

Але, згідно з ч. 10 ст. 7 Закону про банкрутство, яка встановлює загальні вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство, до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

Вимоги кредиторів до боржника набувають характеру безспірних, якщо вони визнані боржником, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника ( ч. 8 ст. 1 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, грошові вимоги ініціюючого кредитора ґрунтуються на самостійно визначеному боржником суми розрахунку страхових внесків на загальнообовязкове пенсійне страхування за 2008р. у розмірі 3078, 64грн., з них сплачених 1104,15 грн.

Відповідно до Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003р. та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України під №63/8683 від 19.01.2004р. платники самостійно встановлюють суму страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, яку декларують у Розрахунку сум страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, відповідно до додатку №23 до Інструкції.

Відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (в спірних правовідносин) вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом та передбачає її виконання державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 "Про судову практику в правах про банкрутство" від 18.12.2009 року (пункт 30) розяснено, що відповідно до норм законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які регулюють питання відповідальності за несвоєчасну та неповну сплату страхових внесків, вимоги щодо їх стягнення визнаються безспірними, а самі ці вимоги підтверджуються документами обліку страхових внесків, що складаються цільовими страховими фондами з відповідних видів страхування.

Проте, як стверджує сам кредитор, вимога про сплату боргу боржнику не направлялась, у редакції діючої на момент звязку з не узгодженістю та відміткою поштового відділення про відсутність за місцем проживання, а відтак вимоги кредитора в сумі 1974,49 грн. не набули статусу безспірних.

Отже у матеріалах справи не міститься ніяких доказів, що дані вимоги є безспірними у розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

До заяви про визнання банкрутом, кредитором не були прикладені докази спрямування вимог боржнику та звернення кредитора до виконавчої служби, а саме: постанови ВДВС про відкриття виконавчого провадження та про закриття виконавчого провадження щодо боржника - Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 .

Враховуючи, що кредитором не надано суду доказів відповідно до п. 10 ст. 7 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" про прийняття кредитором заходів для отримання заборгованості з обовязкових платежів у встановленому Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» порядку, а відтак кредитор не довів той факт, що боржник є неплатоспроможним.

За таких обставин, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки його неплатоспроможності.

Такої ж позиції дотримується і Вищий Господарський суд у своїх постановах від 06.02.2008 р. у справі № 4/235б, від 15.06.2010 р. у справі П38/3579-09.

Виключний перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, передбачений у ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», в розумінні якої кредитором жодного виконавчого документу надано не було.

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Оскільки визначені кредитором грошові вимоги до боржника складаються з сум, безспірність яких доказами не підтверджена, такі вимоги не зараховуються до складу грошових зобовязань, що покладаються в основу кредиторських вимог відповідно до ст. 1 Закону.

Встановлення судом обставин відсутності належних доказів в обґрунтування наявності безспірних вимог ініціюючого кредитора, що є головною умовою для порушення процедури банкрутства, виключає необхідність дослідження судами однієї з додаткових умов для здійснення провадження з особливостями статті 52 Закону (обставин відсутності боржника за адресою місцезнаходження або ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, або встановлення інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника).

Виходячи з вимог частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Неподання доказів, що підтверджують доводи, зазначені у заяві кредитора, на день порушення провадження у справі або на день засідання суду має наслідком припинення провадження у справі.

Слід зазначити, що стаття 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить вичерпного переліку підстав припинення провадження по справі про банкрутство.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 "Про судову практику в правах про банкрутство" від 18.12.2009 року (пункт 36) роз'яснено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Відтак, на підставі викладеного, керуючись пунктом 7 частини 1 статті 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», пунктом 1-1 статті 80, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі №5002-16/3157-2010 припинити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБілоус М.О.