Постанова № 19979815, 15.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2011 р. Справа № 1/144 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаріцької А.О.,

суддів: Поліщука В. Ю. (доповідач),

Міщенка П.К.,

за участю представників:

від позивача:ОСОБА_1 представник (довіреність від 25.05.2011 року);

від відповідача:ОСОБА_2 представник (довіреність від 14.01.2011 року);

від третьої особи:не з'явились;

розглянувшикасаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт",

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2011 року,

у справі№ 1/144 Господарського суду міста Києва,

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" (смт. Миропіль, Романівський район, Житомирська область),

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (м. Київ),

третя особа:приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (м. Київ),

про визнання виконавчого напису нотаріуса недійсним, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Граніт" (ТзОВ "Граніт") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (ТзОВ "Ласка Лізинг") про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису № 4399 від 21.11.2008 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (далі за текстом ОСОБА_3) щодо повернення від ТзОВ "Граніт" на користь ТзОВ "Ласка Лізинг" екскаватора гусеничного JCB JS 330LС (з гідролінією та гідромолотом). В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на невідповідність вчиненого третьою особою виконавчого напису вимогам чинного законодавства.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2011 року у справі № 1/144 (суддя Мельник В.І.) позов задоволено повністю. Рішення місцевого господарського суду мотивовано, зокрема, відсутністю доказів на підтвердження направлення відповідачем позивачеві відмови від договору з вимогою про повернення предмета лізингу. Крім того, місцевим господарським судом встановлено доведеність позивачем обставин, наведених в обґрунтування позову вчинення виконавчого напису нотаріуса з порушенням вимог чинного законодавства України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2011 року у справі № 1/144 (головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Лобань О.І., Федорчук Р.В.) апеляційну скаргу ТзОВ "Ласка Лізинг" задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2011 року скасовано; у задоволенні позову ТзОВ "Граніт" до ТзОВ "Ласка Лізинг" відмовлено. Постанову апеляційного господарського суду мотивовано, зокрема тим, що Господарським судом міста Києва, при прийнятті рішення, були залишені поза увагою приписи законодавства, за яких нотаріус при вчинені виконавчого напису не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обовязки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів, за якими стягнення проводиться в безспірному порядку.

Не погоджуючись з прийнятою апеляційним господарським судом постановою, ТзОВ "Граніт" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2011 року скасувати, залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2011 року. В обґрунтування касаційної скарги ТзОВ "Граніт" посилається на порушення та неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема Постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року, ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. ст. 782, 806 ЦК України, ст. 89 Закону України "Про нотаріат".

За Розпорядженням Секретаря судової палати від 07.12.2011 року Заріцької А.О., розгляд справи здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя Заріцька А.О., судді: Поліщук В.Ю., Міщенко П.К. (за вказаних у Розпорядженні підстав).

07.12.2011 року до Вищого господарського суду України від ТзОВ "Граніт" надійшли додаткові пояснення, які скаржник просить прийняти до уваги.

07.12.2011 року ТзОВ "Ласка Лізинг" надало відзив на касаційну скаргу, у якому вважає постанову апеляційного господарського суду від 12.09.2011 року законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.12.2011 року розгляд справи було відкладено в порядку ст. 77 ГПК України.

В судових засіданнях касаційної інстанції представники ТзОВ "Граніт" касаційну скаргу підтримали, просили її задовольнити, постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2011 року скасувати, залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2011 року.

Представник ТзОВ "Ласка Лізинг" проти касаційної скарги заперечив за наведених у відзиві на неї підстав, вважає постанову апеляційного господарського суду від 12.09.2011 року законною та обґрунтованою, просив залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Третя особа (особисто не з'явилась) уповноваженого представника в судове засідання касаційної інстанції не направила, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги була повідомлена належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноваженого представника третьої особи.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосуванням господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступні обставини.

04.07.2006 року ТзОВ "Граніт" та ТзОВ "Ласка Лізинг" уклали Договір фінансового лізингу №310/07/2006 (далі за текстом Договір фінансового лізингу), згідно з умовами п. 1.1 якого ТзОВ "Ласка Лізинг" (в тексті Договору лізингодавець) зобовязався придбати у власність техніку (далі майно) у відповідності з встановленою лізингоодержувачем специфікацією: тип спецтехніка, марка/модель екскаватор 330 LC з гідролінією та гідромолотом (1 одиниця), № шасі буде встановлено в акті прийому-передачі майна, рік випуску 2006 рік, специфікація продавця доповнення до договору купівлі-продажу від 04.07.06 і передати його без надання послуг по керуванню і технічній експлуатації ТзОВ "Граніт" (в тексті Договору лізингоодержувач) у якості предмета лізингу в тимчасове володіння і користування за плату, а лізингоодержувач зобовязаний прийняти майно на умовах цього Договору.

У відповідності з п. 3.5. Договору фінансового лізингу, з моменту підписання акта прийму-передачі майна право власності і користування набуває лізингоодержувач і зобовязання лізингодавця по передачі майна в фінансовий лізинг лізингоодержувачу вважаються виконаними.

Пунктом 6.4 Договору фінансового лізингу сторони передбачили обов'язок лізингоодержувача перераховувати на розрахунковий рахунок лізингодавця авансові платежі, вказані в Додатку №1 до цього Договору. Зобов'язання за Договором є виконаними лізингоодержувачем тільки після оплати всіх платежів, встановлених умовами Договору (п. 6.11 Договору фінансового лізингу).

Умовами п. 12.1.9 Договору фінансового лізингу, сторони погодили право лізингодавця відмовитись від Договору і вимагати повернення майна від лізингоодержувача в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або в повному обємі і строк прострочки складає більше ніж 30 календарних днів.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.09.2006 року сторони підписали Акт прийому-передачі майна, згідно якого відповідач (лізингодавець) передав позивачу (лізингоодержувачу) екскаватор 330 LC з гідролінією та гідромолотом (1 одиниця), заводський №шасі/кузова № 1240545, двигун ISUZU 6HKIX, номерний знак 05117 КС.

16.10.2008 року відповідач надіслав позивачу претензію № 1070-10/08 від 15.10.2008 року, отриману останнім 21.10.2008 року, на суму заборгованості по прострочених лізингових платежах і пені, якою просив погасити заборгованість та попередив, що, у разі її непогашення в строк до 22.10.2008 року, відповідач буде змушений стягнути її в примусовому порядку.

Відповідь позивача на вищевказану претензію в матеріалах справи відсутня.

Враховуючи несплату вчасно чергових щомісячних лізингових платежів за користування екскаватором позивачем, строк оплати яких настав 25.07.2008 року, 25.08.2008 року та 25.09.2008 року, відповідач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 із заявою про вчинення виконавчого напису, якою, керуючись п. 12.1.9 Договору фінансового лізингу, вимагав дострокового розірвання Договору фінансового лізингу та повернення обєкту лізингу.

21.11.2008 року приватний нотаріус ОСОБА_3, на підставі ст. 87 Закону України "Про нотаріат", ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" та п. 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року, вчинила виконавчий напис № 4399, яким запропонувала ТзОВ "Граніт" повернути на користь ТзОВ "Ласка Лізинг" екскаватор гусеничний JCB JS 330 LC (з гідролінією і гідромолотом), 2006 року, реєстраційний номер № 05117 КС, заводський № 1240545, двигун № 513671, загальною вартістю 1474153 грн. 91 коп., переданий у користування на умовах фінансового лізингу за Договором фінансового лізингу, за заборгованість у сумі 116324 грн. 63 коп. за щомісячними лізинговими платежами за користування майном, строк сплати яких настав 25.07.2008 року, 25.08.2008 року та 25.09.2008 року.

23.06.2010 року державний виконавець ВДВС Романівського районного управляння юстиції Мазуркевич В.Ц., виконуючи виконавчий напис нотаріуса № 4399 від 21.11.2008 року, здійснив передачу від ТзОВ "Граніт" до ТзОВ "Ласка Лізинг" екскаватора гусеничного JCB JS330 LC (з гідролінією і гідромолотом), 2006 року, реєстраційний номер № 05117 КС, заводський № 1240545, двигун № 513671.

Вважаючи виконавчий напис нотаріуса недійсним, з підстав його невідповідності вимогам чинного законодавства, позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом у цій справі, який господарським судом першої інстанції було задоволено з огляду на його обґрунтованість. Під час апеляційного перегляду справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у позові, оскільки нотаріус при вчинені виконавчого напису не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обовязки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів, за якими стягнення проводиться в безспірному порядку і подані нотаріусу відповідачем документи давали підстави для вчинення виконавчого напису.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися з висновками апеляційного господарського суду з огляду на таке.

В силу ст. 87 Закону України "Про нотаріат", для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів визначений Кабінетом Міністрів України постановою № 1172 від 29.06.1999 року.

Відповідно до п. 8 названого Переліку, такими документами є договори лізингу, що передбачають у безспірному порядку повернення об'єкта лізингу. При цьому, для одержання виконавчого напису подаються оригінал договору лізингу та засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

Умови вчинення виконавчого напису визначені ст. 88 Закону України "Про нотаріат", відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року При цьому, якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Статтею 782 ЦК України (якою врегульовані загальні положення про найм, різновидом якого є лізинг) встановлено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. При цьому, у разі відмови наймодавця від договору найму, договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Згідно зі ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно ч. ч. 2, 3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", яка є спеціальною по відношенню до норм ЦК України, лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Таким чином, в силу прямої вказівки закону, відмова лізингодавця від договору лізингу у часі повинна передувати реалізації лізингодавцем права вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що направлена відповідачем претензія № 1070-10/08 від 15.10.2008 року містить лише вимогу про стягнення заборгованості по лізингових платежах та пені, тобто, не містить повідомлення про відмову від Договору фінансового лізингу у зв'язку з порушенням позивачем зобов'язань за Договором фінансового лізингу щодо сплати лізингових платежів.

Таким чином, враховуючи, що Договір фінансового лізингу не був припинений на момент вчинення виконавчого напису і відповідач не повідомляв позивача про відмову від вказаного Договору (як це передбачено ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг"), колегія суддів касаційної інстанції вважає, що відповідач не набув права вимоги повернення предмету лізингу.

З огляду на наведене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що господарський суд першої інстанції правомірно визнав виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Водночас, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що апеляційний господарський суд взагалі залишив це питання поза увагою, що мало наслідком передчасність покладених в обґрунтування прийнятої постанови висновків, яких суд дійшов після дослідження наданих відповідачем для вчинення виконавчого напису нотаріуса документів.

Поряд з цим, слід відзначити, що господарський суд апеляційної інстанції, відмовляючи у позові дійшов висновку, що відповідачем для вчинення виконавчого напису подано всі документи згідно Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Проте, як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутні докази, що нотаріусом при вчиненні виконавчого напису було отримано від відповідача засвідчену копію рахунку направленого лізингоодержувачу з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

За таких підстав, враховуючи встановлені ст. ст. 1115, 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанцій дійшла висновку про скасування постанови апеляційного господарського суду від 12.09.2011 року та залишення в силі рішення місцевого господарського суду від 10.06.2011 року.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" задовольнити.

2.Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2011 року у справі № 1/144 скасувати.

3.Рішення Господарського суду міста Києва від 10 червня 2011 року у справі № 1/144 залишити в силі.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (03150, м. Київ, вул. Дмитрова, 5, корп. 2, код ЄДРПОУ 33104543) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" (13033, Житомирська область, Романівський район, смт. Миропіль, вул. Леніна, 89, код ЄДРПОУ 13563220) 42 грн. 50 коп. у якості відшкодування державного мита за подання касаційної скарги.

5.Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Головуючий суддяА.О. Заріцька судді:В.Ю. Поліщук П.К. Міщенко