Постанова № 19979739, 14.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2011 р. Справа № 5024/771/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М., Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуфізичної особи підприємця

ОСОБА_4

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 25.08.2011р.

у справі№5024/771/2011

господарського судуХерсонської області

за позовомфізичної особи підприємця

ОСОБА_4

доХерсонської міської ради

провизнання недійсним рішення та продовження строку дії договору

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:не з'явились;

відповідача:не з'явились; В С Т А Н О В И В:

У квітні 2011р. фізична особа підприємець ОСОБА_4 (далі Підприємець) звернулась до господарського суду Херсонської області з позовною заявою, у якій просила визнати недійсним п.1 рішення Херсонської міської ради (далі Рада) "Про відмову в поновленні строку дії договорів оренди земельних ділянок та припинення їх дії" від 25.02.2011р. №133 та продовжити строк дії укладеного між нею та Радою договору оренди земельної ділянки від 13.03.2006р. на той самий строк і на тих самих умовах.

Позовні вимоги Підприємець, посилаючись на норми Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі", обґрунтовував тим, що він належним чином виконував обов'язки за укладеним з Радою договором оренди земельної ділянки від 13.06.2006р. та своєчасно звернувся до Ради з заявою про продовження строку його дії, проте Рада п.1 рішення "Про відмову в поновленні строку дії договорів оренди земельних ділянок та припинення їх дії" від 25.02.2011р. №133 безпідставно відмовила у цьому.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 30.06.2011р. (суддя НемченкоЛ.М.) позовні вимоги Підприємця задоволено.

Рішення прийнято з мотивів, викладених Підприємцем у позовній заяві, з зазначенням про те, що Рада не надала доказів порушення Підприємцем умов укладеного між ними договору оренди земельної ділянки від 13.06.2006р.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.08.2011р. (колегія суддів: ВеличкоТ.А., БойкоЛ.І., ТаранС.В.) рішення господарського суду Херсонської області від 30.06.2011р. в частині задоволення позовних вимог про продовження строку дії укладеного між Радою та Підприємцем договору оренди земельної ділянки від 30.03.2006р. на той самий строк і на тих самих умовах скасовано та прийнято у цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаних вимог відмовлено. В іншій частині зазначене рішення залишено без змін як законне та обґрунтоване.

В частині скасування частини рішення господарського суду Херсонської області від 30.06.2011р. постанова мотивована тим, що ст.33 Закону України "Про оренду землі" не передбачає автоматичного поновлення строку дії договору оренди землі у разі відсутності заперечень з боку сторін договору протягом місяця після його закінчення, а лише визначає, що у такому різі договір підлягає поновленню.

Підприємець звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.08.2011р. в частині відмови у задоволенні його позовних вимог про продовження строку дії укладеного між Радою та Підприємцем договору оренди земельної ділянки від 2003.2006р. на той самий строк і на тих самих умовах скасувати та прийняти нове рішення, яким зазначені позовні вимоги задовольнити. Викладені у касаційній скарзі вимоги Підприємець обґрунтовує посиланням на обставини справи, ст.ст.12, 93 Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі".

Рада не скористалась правом, наданим ст.1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу Підприємця до Вищого господарського суду України не надіслала, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

За розпорядженням секретаря другої судової палати від 12.12.2011р. розгляд справи у касаційному порядку здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: КравчукГ.А. (головуючий), Мачульський Г.М. та Уліцький А.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємця не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

між Радою та Підприємцем було укладено договір оренди земельної ділянки від 13.03.2006р., термін дії якого до 27.01.2011р.;

Рада прийняла рішення "Про відмову в поновленні строку дії договорів оренди земельних ділянок та припинення їх дії" від 25.02.2011р. №133, п.1 якого відмовила у поновленні строку дії укладеного з Підприємцем договору оренди земельної ділянки від 13.03.2006р., у зв'язку з неналежним виконанням умов договору та закінченням його дії.

Задовольняючи позовні вимоги Підприємця про визнання недійсним п.1 рішення Ради "Про відмову в поновленні строку дії договорів оренди земельних ділянок та припинення їх дії" від 25.02.2011р. №133, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідне рішення (п.1) суперечить вимогам законодавства України, оскільки не містить посилань на те, яким саме чином Підприємець порушив умови договору оренди земельної ділянки від 13.03.2006р., при цьому суди також зазначили про відсутність доказів, які вказували на неналежне виконання Підприємцем умов зазначеного договору.

Як вбачається з касаційної скарги, Підприємець не оскаржує прийняті у справі рішення та постанову у частині визнання недійсним п.1 рішення Ради "Про відмову в поновленні строку дії договорів оренди земельних ділянок та припинення їх дії" від 25.02.2011р. №133, проте оскаржує постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.08.2011р. в частині відмови у задоволенні його позовних вимог про продовження строку дії укладеного між Радою та ним договору оренди земельної ділянки від 13.03.2006р. на той самий строк і на тих самих умовах.

З цього приводу колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що частинами першою та третьою ст.33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, встановлювалось, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянокю після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Господарськими судами першої та другої інстанцій з'ясовано, що після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 12.03.2006р., укладеного між Радою та Підприємцем, останній продовжував користуватись земельною ділянокю, яка є об'єктом цього договору, при цьому на його адресу до 27.02.2011р. (протягом місяця після закінчення строку договору) лист-повідомлення про заперечення у поновленні дії договору від Ради не надходив.

За таких обставин договір оренди земельної ділянки від 12.03.2006р., укладений між Радою та Підприємцем, підлягав поновленню на підставі частин першої та третьої ст.33 Закону України "Про оренду землі".

Між тим, відповідно до частини першоїст.13, частини першої ст.14, частини першої ст.142, та частини першої ст.143 Конституції України земля, її надра є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Частиною першою ст.124 Земельного кодексу України у редакції, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, встановлювалось, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

П.34 частини першої ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

З вказаних правових норм, а також з положень ст.33 Закону України "Про оренду землі", зміст яких наводився вище, випливає, що законодавство України передбачає у випадку користування орендарем земельною ділянокю після закінчення строку договору оренди цієї ділянки, за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку відповідного договору оренди, можливість поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені, проте таке поновлення має відбуватись у встановленому порядку, а саме на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, а не автоматично.

Таким чином, господарський суд Херсонської області помилково задовольнив позовні вимоги Підприємця про продовження строку дії укладеного між ним та Радою договору оренди земельної ділянки від 13.03.2006р. на той самий строк і на тих самих умовах, про що правильно зазначив господарський суд апеляційної інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України постанова Одеського апеляційного господарського суду від 25.08.2011р. у частині, яка оскаржується, ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Підприємця не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування в оскаржуваній частині не вбачається.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.08.2011р. у справі №5024/771/2011 господарського суду Херсонської області без змін.

Головуючий суддяГ.А.Кравчук

СуддяГ.М.Мачульський

СуддяА.М.Уліцький