Постанова № 19979721, 29.11.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

в

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-10456/08/1770

29 листопада 2011 року 12 год. 15хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Патрикей Ю.В., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_2

відповідача: представник не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в м.Рівне про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, суд,-ВСТАНОВИВ:

Позивач субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання нечинними податкових повідомлень рішень № 0002411742/0 та № 0002401742/0 від 07.08.2008 року.

Обґрунтовуючи позов позивач вказав, що не погоджується з висновками відповідача (котрі стали підставою для прийняття спірних рішень) про безпідставність формування ним валових витрат та сум податкового кредиту по операціям з ТОВ «Леокос». Вказує, що операції з ТОВ «Леокос» є такими що фактично відбулися, ягоди були фактично придбаними та отриманими. При здійсненні господарських операцій, від імені ТОВ «Леокос» діяла особа, повноваження якої були підтверджені довіреністю, яка давала змогу їй вчиняти впродовж липня жовтня 2005 року господарські операції з позивачем. Стверджує, що придбані ним у ТОВ «Леокос» ягоди були фактично йому поставлені перевізником, що був найнятий ТОВ «Леокос» за адресою, зазначеною позивачем до м. Вінниця та м. Миколаїв. Стверджує, що господарська операція є фактично виконаною, в підтвердження названих обставин надав первинні документи по спірній господарській операції. Просив позов задоволити.

Відповідач подав письмові заперечення на позов. В запереченнях вказує, що позивач безпідставно відніс до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми ПДВ з господарських операцій відображених у первинних документах позивача з ТОВ «Леокос», оскільки Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 27.12.2005року у справі №2-2286/2005 визнано недійсними протокол зборів засновників ТОВ «Леокос», його статут, свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Леокос», свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ ТОВ «Леокос». При цьому, відповідач стверджує, що зареєстрований засновник та директор ОСОБА_3 відношення до діяльності такого підприємства не має, документів повязаних з фінансово-господарською діяльністю не складав та нікого не уповноважував. Представник позивача в судовому засіданні заперечення підтримав та просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, покази свідка, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задоволити повністю.

Суд виходив з такого.

За результатами проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства за період 01.01.2005року по 31.12.2006року ревізорами відповідача складено акт №141 від 28.07.2008року (далі по тексту постанови іменовано - акт перевірки).

Так, названий акт перевірки, містить висновок осіб, що проводили перевірку про безпідставність формування позивачем валових витрат та сум податкового кредиту по операціям, відображеним позивачем та ТОВ «Леокос» у первинних документах наданих до перевірки.

Підставою для такого висновку, як вбачається з акту перевірки та пояснень представника відповідача, є Рішення Деснянського районного суду м.Києва від 27.12.2005року у справі №2-2286/2005, яким визнано недійсними протокол зборів засновників ТОВ «Леокос» , його статут, свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Леокос» , свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ ТОВ «Леокос» та встановлено обставини щодо того, що зареєстрований засновник та директор гр.ОСОБА_3 відношення до діяльності такого підприємства не має, документів повязаних з фінансово-господарською діяльністю не складав та нікого не уповноважував.

За порушення п.п. п.п.7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.5 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» , ст.ст. 13 Декрету КМ України «Про прибутковий податок з громадян», п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та на підставі названих висновків, обумовленого акту перевірки, відповідач зменшив позивачу задекларовані суми валових витрат за 2005рік та суми податкового кредиту за липень та жовтень 2005року в розмірах обумовлених в акті перевірки (а.с. 7, 8).

За наслідками такого зменшення, відповідачем винесено податкові повідомлення рішення від 07.08.2008 року за № 0002411742/0 (про визначення грошового зобовязання за платежем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 39899,51грн.) та №0002401742/0 (про визначення грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 61 384 грн.- основний платіж та 30692,00грн. -штрафна санкція).

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» встановлено, що, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п.7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»).

Порядок визначення валових витрат врегульований нормами частини третьої статті 13Декрету КМ України «Про прибутковий податок з громадян», котра передбачає, що до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно зЗаконом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п.5.1.ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» під валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) розуміють - суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності .

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті (підпункт 5.2.1. пункту 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Відповідно до ч.2. ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених норм слідує, що підставою для віднесення до складу валових витрат платника затрат понесених по певній господарській операції є первинні документи, що містять всі обовязкові реквізити передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Підставою для формування сум податкового кредиту за такими операціями є податкова накладна складена особою зареєстрованою, як платник ПДВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 16, 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 21) 12.10.2004року Деснянською районною державною адміністрацією у м.Києві зареєстровано юридичну особу -ТОВ «Леокос» з ідентифікаційним кодом 33148533. Керівником та засновником такої особи зареєстровано ОСОБА_3

22.11.2004року ТОВ «Леокос» зареєстровано платником ПДВ, про що видано свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ за № 35356227.

Станом на дату формування позивачем валових витрат та сум податкового кредиту ТОВ «Леокос» у встановленому порядку було зареєстроване платником податку на додану вартість та юридичною особою. Офіційні джерела масової інформації не містили жодних відомостей щодо протиправної реєстрації або діяльності названого контрагента.

З пункту 1.3 акту перевірки позивача вбачається, що ОСОБА_1 займався закупівлею та реалізацією ягід та лікарських рослин, які експортував нерезидентам України та здійснював їх реалізацію в межах України. Для здійснення підприємницької діяльності СПД ОСОБА_1 використовував складське приміщення, надане йому в користування за адресою АДРЕСА_1 та орендував офісне приміщення за адресою АДРЕСА_2.

Відповідно до пояснень позивача, наданих в ході розгляду справи в липні 2005року, позивач та ТОВ «Леокос», від імені якого діяв ОСОБА_4 на підставі довіреності виданої директором ОСОБА_3 дійшли попередньої згоди щодо поставки ТОВ «Леокос» позивачу ягід чорниці та журавлини за адресою наведеною ним.

Судом встановлено, що позивач відніс до складу валових витрат 2005року суму понесених позивачем затрат по операціях позивача з придбання ягід чорниці та журавлини у ТОВ «Леокос» в розмірі 306919,30грн та до складу податкового кредиту за липень та жовтень 2005року позивач відніс відповідну суму ПДВ, що припадає на такі операції в розмірі 61384,00грн.

Підставою для такого формування валових витрат та податного кредиту були видаткові накладні та податкові накладні за переліком, відображеним акті перевірки (а.с. 7), копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 9-13), квитанції до прибуткового касового ордеру (а.с. 14-19), складені від імені ТОВ «Леокос» ОСОБА_4 та скріплені печаткою названого товариства. Відповідно до названих первинних документів, ТОВ ТОВ «Леокос» поставило позивачу ягоди чорниці та журавлини.

Первинні документи та податкові накладні містять всі необхідні реквізити, складені юридичною особою, котра на момент їх складання була в установленому порядку зареєстрована, як юридична особа та як платник податків (в тому рахунку і податку на додану вартість). Такі документи повністю розкривають зміст господарської операції. Названі обставини сторонами не заперечуються та підтверджуються свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 21), виданим 12.10.2004року Деснянською районною державною адміністрацією у м.Києві, листом ДПВ у Деснянському районі м. Києва від 07.11.2007року за № 5702/7/23-118 з якого вбачається, що акт про анулювання свідоцтва про реєстрацію ТОВ «Леокос» платником ПДВ складено 16.02.2006року (а.с. 79).

В підтвердження обставин щодо фактичного отримання ягід чорниці та журавлини від ТОВ «Леокос», позивач надав первинні документи про подальших рух таких ягід, а зокрема: акти прийомки сировини, накладні на подальшу поставку таких ягід позивачем для СУАП «Поділля ОБСТ» та для ТОВ «Сандора», банківські виписки про переказ позивачу коштів в оплату таких ягід (а.с.82 -102).

При цьому позивач зазначив, що поставку таких ягід чорниці та журавлини безпосередньо від імені ТОВ «Леокос» здійснював ОСОБА_4, який надав позивачу перелічені вище первинні документи, котрі були скріплені печаткою названого товариства та скріплені підписом уповноваженої довіреністю особи ОСОБА_4, на підставі яких позивач сформував валові витрати та податкових кредит по операціям з придбання ягід. Також позивач вказав, що копію такої довіреності знімав, однак не може її відшукати. Довіреність передбачала право ОСОБА_4 вчиняти дій повязані з фінансово - господарською діяльністю ТОВ «Леокос», складанням і підписанням від його імені бухгалтерських документів. Поряд з обумовленим, позивач зазначив, що ягоди чорниці та журавлини ТОВ «Леокос» через найнятого ними перевізника доставляло за адресою вказаною позивачем, а зокрема до м. Вінниця та м. Миколаїв. В пунктах розвантаження транспортний засіб з ягодами зустрічав позивач, відразу здійснював їх приймання та подальший перепродаж для підприємств - СУАП «Поділля ОБСТ» та ТОВ «Сандора».

Судом встановлено, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень рішень було Рішення Деснянського районного суду м.Києва від 27.12.2005року у справі №2-2286/2005 (а.с. 32-34), котрим визнано недійсними протокол зборів засновників ТОВ «Леокос», його статут, свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Леокос», свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ ТОВ «Леокос».

Посилаючись на назване рішення суду, як на підставу винесення спірних податкових повідомлень рішень, відповідач в даній справі вказує, що обумовленим рішенням суду від 27.12.2005року було встановлено, що засновник та директор ОСОБА_3 відношення до діяльності ТОВ «Леокос» ніякого не має, документів повязаних з фінансово-господарською діяльністю не складав та нікого на це не уповноважував.

Однак, з обумовленого рішення Деснянського районного суду м.Києва вбачається, що засновник та директор ТОВ «Леокос» ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності проти задоволення позову не заперечував. Розгляд справи проведено за відсутності представників сторін. Обставини справи щодо неправомірного заснування та реєстрації ТОВ «Леокос» встановлені на підставі досліджених судом статутних та реєстраційних документів ТОВ «Леокос» та пояснень представника ДПІ у Деснянському районі м.Києва, котрий суду пояснив, що ОСОБА_3, як засновник та директор «…майно та грошові кошти до статутного фонду не вносив, протокол зборів засновників товариства від 05.10.2004року не оформляв, будь-яких фінансово-господарських документів не підписував та не оформляв...». При цьому, як вбачається із названого рішення суду, позивач та представник ДПІ у Деснянському районі м.Києва не повідомляли суду обставин щодо того, що ОСОБА_3 не уповноважував інших осіб на вчинення перелічених дій. Відтак, викладені у рішенні Деснянського районного суду м.Києва від 27.12.2005року (справі №2-2286/2005) висновки стосовного того, що ОСОБА_3 нікого не уповноважував на вчинення дій, повязаних з фінансово господарською діяльністю такого підприємства, складанням і підписанням бухгалтерських документів необґрунтовані належними доказами та не відповідають обсягу обставин, що повідомлені суду позивачем та представником ДПІ у Деснянському районі м.Києва та обсягу доказів, відображених у названому рішенні суду, що досліджувались судом.

З огляду на спірні обставини, стосовно того чи ОСОБА_3, як засновник та директор ТОВ «Леокос» уповноважував інших осіб на вчинення дій, повязаних з фінансово - господарською діяльністю такого підприємства, складанням і підписанням бухгалтерських документів та з метою повного і всебічного зясування обставин справи з ініціативи суду прийнято рішення про зібрання та витребування додаткових доказів, про що ухвалою суду від 20.09.2011року винесено ухвалу в даній справі про внесення Окружному адміністративному суду м.Києва судового доручення стосовно допиту свідка ОСОБА_3 та витребування додаткових доказів. Названа ухвала отримана Окружним адміністративним судом м.Києва 26.09.2011року. Станом на 29.11.2011року названим судом не повідомлено про результати виконання внесеного судового доручення.

Представник позивача покликаючись на закінчення розумних строків розгляду даної справи та на відсутність в продовж тривалого строку (більше двох місяців) будь-яких відомостей про результатів виконання судового доручення, неподання відповідачем витребовуваних судом доказів, наполягала на вирішенні даної справи на основі наявних доказів у справі.

Враховуючи зазначене, та на відсутність переконливих доказів щодо того, чи мало місце надання ОСОБА_3, як засновником та директором ТОВ «Леокос» повноважень іншим особам (в тому рахунку і ОСОБА_4) шляхом видачі довіреності на представництво інтересів ТОВ «Леокос» та на вчинення дій, повязаних з фінансово - господарською діяльністю такого підприємства, складанням і підписанням бухгалтерських документів від імені такого товариства, суд вирішуючи даний спір виходив з наступного.

Так, з листа ДПІ у Деснянському районі м.Києва № 5702/7/23-118 від 07.11.2007року (а.с. 79 ) вбачається, що ТОВ «Леокос» було взято на податковий облік та зареєстроване в якості платника податника податку на додану вартість. У названого товариства було відкрито пять банківських рахунків та воно звітувалось до податкового органу. З наведеного слідує, що при вчиненні таких дій щодо реєстрації в органах податкової служби, подання податкової звітності, відкриття рахунків в банківських установах представництво інтересів ТОВ «Леокос» все ж таки мало місце та за результатами такого представництва, як податкові так і банківські органи вчиняли дії в інтересах ТОВ «Леокос».

Допитані в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що в період 2005року здійснював свою діяльність як субєкт підприємницької діяльності фізична особа, за видом діяльності вантажні перевезення. В липні та жовні 2005року він неодноразово за замовленням ТОВ «Леокос» надавав послуги з перевезення ягід чорниці та журавлини, ягоди він безпосередньо забирав із пунктів заготівлі, розміщених в лісосмугах смт.Рокитного, м.Дубровиця, м.Сарни Рівненської області, де ТОВ «Леокос» здійснювало заготівлю. В липні та жовтні 2005року свідок за замовленням ТОВ «Леокос» здійснював перевезення таких ягід до м. Вінниця та м. Миколаїв для вантажоодержувача підприємця ОСОБА_1, який у названих пунктах доставки зустрічав та приймав такі ягоди. За наслідками надання таких послуг для ТОВ «Леокос», свідком та названим товариством (інтереси якого представляв по довіреності ОСОБА_4) складено акт приймання передачі виконаних робіт від 30.10.2005року. Довіреність ОСОБА_4. бачив, однак копії не знімав, оскільки ТОВ «Леокос» в особі ОСОБА_4. відразу провело з ним розрахунки. В підтвердження названих обставин надав копію акту приймання передачі виконаних робіт від 30.10.2005року та свідоцтво про державну реєстрацію його, як підприємця.

З акту приймання передачі виконаних робіт від 30.10.2005року, котрий наданий свідком ОСОБА_5, вбачається, що ТОВ «Леокос» в особі представника ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності та названий свідок підписали такий акт про надання підприємцем ОСОБА_5 транспортних послуг з перевезень ягід з лісових смуг (пункти заготівлі смт. Рокитне, м.Дубровиця, м. Сарни) на адресу замовника (м.Вінниця та м.Миколаїв). Всього кілометраж перевезень складає 12000 км, 20рейсів: м.Вінниця перевезено 18,5 тон ягід чорниці в липні 2005року, 6 рейсів, 2400км, м.Миколаїв 27 тон журавлини в жовтні 2005року, 9 рейсів, 7200км.

З наведених доказів та пояснень слідує, що перевізником СПД ОСОБА_5 (якого від імені ТОВ «Леокос» винайняв ОСОБА_4) фактично було доставлено позивачу ягоди журавлин та чорниці за адресою вказаною ним, та в обсягах, що відповідають кількості зазначеній у видаткових накладних. В подальшому, такі ягоди чорниці та журавлини були реалізовані позивачем для ТОВ «Сандора» (Миколаїв) та СУАП «Поділля ОБСТ» (м. Вінниця). Назване вказує, що господарська операція, відображена у первинних документах на підставі яких позивач сформував спірні суми валових витрат та податкового кредиту, є товарною. Під час здійснення такої операції ОСОБА_4 предявляв, як позивачу так і перевізнику свідку в даній справі довіреність на представництво інтересів ТОВ «Леокос».

Отож, підсумовуючи вищевикладені обставини слідує, що представництво інтересів ТОВ «Леокос» мало місце не лише при вчиненні названих господарській операцій з поставки позивачу ягід чорниці та журавлини, та під час надання послуг СПД ОСОБА_5 для ТОВ «Леокос» з перевезення таких ягід, але і при реєстрації ТОВ «Леокос» в органах податкової служби, під час подання таким товариством податкової звітності, відкриття рахунків в банківських установах.

За таких обставин, покликання відповідача на обставини того, що директор та засновник ТОВ «Леокос» нікого не уповноважував на вчинення дій не підтверджено та не спростовано жодними доказами в даній справі, як і те, що ОСОБА_4 не володів довіреністю на представництво інтересів ТОВ «Леокос» під час здійснення господарської операції з позивачем. В будь-якому випадку, на дату вчинення спірних господарських операцій з позивачем, ОСОБА_4 скріплював первинні документи печаткою ТОВ «Леокос», що вказує на те, що названа особа володіла такою печаткою. В ході розгляду справи не здобуто доказів того, що така печатка була втрачена або перебувала в протиправному володінні названої особи.

Крім того, відповідно до положень п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою таприпускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до ч. 7. ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Враховуючи вище викладене, суд зважаючи на відсутність переконливих доказів стосовно наявності або відсутності повноважень у ОСОБА_4. на представництво інтересів ТОВ «Леокос» та на вчинення ним дій, повязаних з фінансово - господарською діяльністю такого товариства, складанням і підписанням бухгалтерських документів від його імені, під час вчинення спірної господарської операції з позивачем, що дає підстави для прийняття рішень, як на користь платника податків, так і на користь контролюючого органу, суд керуючись ч. 7 ст. 9 КАС України та з врахуванням аналогії п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України вважає, що такі неузгоджені та достеменно не підтверджені обставини справи повинні бути враховані на користь платника податків.

Стосовно ж, посилань відповідача про те, що правочини позивача з ТОВ «Леокос» порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток, внаслідок безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у позивача на незаконне заволодіння майном держави у вигляді безпідставної несплати податку.

Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З матеріалів справи та акту перевірки позивача вбачається, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення рішення не були обвинувальні вироки судів, котрими встановлені обставини щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податків) у діях СПД ОСОБА_1 або його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності ТОВ «Леокос», прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Крім того, відповідальність осіб має індивідуальний характер, будь-які протиправні дії одних осіб не може покладати обовязку щодо відповідальності за дії таких осіб на інших.

Доводи відповідача щодо безтоварності господарських операцій позивача та ТОВ «Леокос», є такими , щодо ґрунтуються на припущеннях відповідача та не підтверджено відповідними доказами.

Судом не було встановлено, а відповідачем не було встановлено та доведено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагента ТОВ «Леокос» або особи що його представляла, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, повязаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобовязання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст. 71 КАС України).

В супереч зазначеного відповідач не довів: обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагента, осіб що його представляли, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди; правомірності тверджень про безтоварність названих операцій позивача з ТОВ «Леокос». А відтак, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень рішень.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; запобігаючи несправедливій дискримінації; з дотриманням принципу рівності перед законом (ч. 1 та 3 ст. 2 КАС України).

Враховуючи все вище викладене разом, суд вважає, що позов підлягає до задоволення. Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Рівне № 0002411742/0 та № 0002401742/0 від 07.08.2008 року.

Присудити на користь субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шевчук С.М.