Постанова № 19979708, 15.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2011 р. Справа № 5015/2071/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Першиков Є.В.

судді: Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

розглянувши матеріали касаційних скаргвідокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" ДТГО "Львівська залізниця" та Заступника прокурора Львівської області

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 18.10.2011р.

у справі

господарського суду№ 5015/2071/11

Львівської області

за позовомЛьвівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі: 1) Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця"; 2) державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Львівська дирекція залізничних перевезень" ДТГО "Львівська залізниця"

до

третя особатовариства з обмеженою відповідальністю "Гідробуд-М"

товариство з обмеженою відповідальністю "Поліські граніти ЛТД"

про

за участю прокуратури -

представників сторін:

позивача 1

позивача 2

відповідача

третьої особи стягнення 30 778,80грн.

ст. прокурор відділу Генеральної прокуратури України Громадський С.О., посв. № 42

не з'явився

ОСОБА_2 дов. № НЮ-469 від 29.07.2010

не з'явився

не з'явився

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2011 року Львівський міжрайонний транспортний прокурор в інтересах держави в особі Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" та державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Львівська дирекція залізничних перевезень" звернувся до господарського суду Львівської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробуд-М" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору товариства з обмеженою відповідальністю "Поліські граніти ЛТД" про стягнення з відповідача на користь державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" 30778,80 грн. тарифу за повернення порожніх вагонів та супровід цих вагонів провідниками (механіками).

У липні 2011 року відповідачем ТОВ "Гідробуд-М" до суду подано клопотання №16503/11 про застосування строку позовної давності та клопотання про залучення до участі у справі в якості відповідача-2 товариство з обмеженою відповідальністю "Поліські граніти ЛТД".

У серпні 2011 року прокурор подав клопотання №18449/11 про відновлення пропущеного строку позовної давності.

Судом першої інстанції в задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості відповідача-2 ТОВ "Поліські граніти ЛТД" відмовлено, оскільки відповідачем не зазначено достатніх підстав для вчинення відповідної процесуальної дії.

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.08.2011р. (судді Козак І.Б., Бортник О.Ю., Шпакович О.Ф.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2011р. (судді Скрипчук О.С., Дубник О.П., Процик Т.С.) в задоволенні позовних вимог відмовлено, посилаючись на необґрунтованість і не доведеність позовних вимог та додаткову підставу - пропуск строку позовної давності.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відокремлений підрозділ "Львівська дирекція залізничних перевезень" ДТГО "Львівська залізниця" та Заступник прокурора Львівської області звернулись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в яких посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення і постанову по справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши присутніх у судовому засіданні представника Львівської залізниці та думку прокурора відділу Генеральної прокуратури України, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 29.07.2008р. між ДТГО "Південно-Західна залізниця" та ТОВ "Поліські Граніти ЛТД" було укладено договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги №ПЗ/ДН/08-92/ДНЮ-4.

Згідно умов договору ДТГО "Південно-Західна залізниця" зобов'язалось надавати ТОВ "Поліські Граніти ЛТД" послуги, пов'язані із перевезенням вантажів та проведенням розрахунків за ці послуги.

22.06.2009р. між ТОВ "Поліські граніти ЛТД" (продавець) та ТОВ "Гідробуд-М" (покупець) було укладено договір, за яким продавець зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти і оплатити на умовах договору щебеневу продукцію та камінь бутовий (товар) у видах, кількості та по ціні, що визначаються в Додатках до договору, які є невід'ємними його частинами з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін.

06.09.2010р. між ТОВ "Поліські граніти ЛТД" (замовник) та ДТГО "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Колійна машинна станція №124" (виконавець) було укладено договір про надання послуг №Л-МС-124/04 по обслуговуванню думпкарної вертушки в складі думпкарних вагонів для перевезення інертних матеріалів.

При розгляді справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Поліські граніти ЛТД" поставляло, а відповідач приймав щебеневу продукцію та бутовий камінь спеціалізованими вагонами (думпкарними вертушками), наданими Південно-Західною та Львівською залізницями згідно з умовами договору надання послуг.

Відповідно до дорожніх відомостей №№33997563, 33997572 16.09.2010р. та 24.09.2010р. від ТОВ "Поліські граніти ЛТД" на станцію "Самбір" ДТГО "Львівська залізниця" на адресу відповідача ТОВ "Гідробуд-М" прибули під розвантаження 39 вагонів.

Судами встановлено, що 16.09.2010 та 21.09.2010 після розвантаження вагони відправлені за пересильними відомостями форми ГУ-33 № 743252 та 743265 на станцію Ушомир Південно-Західної залізниці без оплати тарифів провізної плати.

Після відомчої перевірки контрольно-ревізійним управлінням "Укрзалізниці" на підставі Акту КРУ від 20.12.2010 державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" нарахувало відповідачу як відправникові порожніх думкарів плату за перевезення в порожньому стані вагонів та їх супровід провідниками (механіками) зі станції Самбір Львівської залізниці до станції Ушомир Південно-Західної залізниці відповідно до схеми 14.1 пункту 13.14 Тарифного керівництва №1 провізну плату 30778,80грн., яку прокурор просив стягнути з відповідача на користь Львівської залізниці.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що згідно з статтями 908 Цивільного кодексу, ст. ст. 306, 307 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів визначаються цими кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються у встановленому порядку.

Вирішуючи справу по суті, суди виходили із ст.307 Господарського кодексу України, якою встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Пунктом 1.2 Правил розрахунків за перевезення вантажів передбачено, що плата за перевезення вантажу вноситься відправником під час оформлення перевезення.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що згідно із ст.62 Статуту залізниць та Правил розрахунків за перевезення вантажів у разі виявлення недоборів або переборів провізної плати чи неправильного застосування тарифів зацікавлена сторона вантажовідправник або залізниця не позбавлені права заявити вимоги щодо оплати недоплаченої провізної плати або повернення надлишково сплаченого тарифу, - в межах позовної давності.

Судами попередніх інстанцій помилково застосовано при вирішенні справи по суті п.1.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, згідно з яким за перевезення порожніх транспортерів, які направляються під завантаження, платежі сплачуються на станції завантаження за накопичувальною карткою на підставі пересильної накладної,- оскільки думпкарна "вертушка" не є порожнім транспортером, який пересилається залізницею на замовлення вантажовідправника під завантаження.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з доводами касаторів, викладеними у касаційних скаргах, про те, що схема №2 та положення п.13.7 Збірника тарифів на перевезення вантажів (Тарифного керівництва №1) застосовується при поверненні порожніх вагонів виключно під час перевезень на адресу дистанції колії як підрозділу залізниці.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з доводами касаторів, викладеними у касаційних скаргах, про те, що договір № Л-КМС-124/104 від 06.09.2011 про надання послуг з обслуговування думпкарних вагонів, укладений між ДТГО "Львівська залізниця" та ТОВ "Поліські граніти" не має відношення до вирішення спору по суті.

Проте, під час вирішення справи по суті суди попередніх інстанцій виходили з п.13.14 Тарифного керівництва №1, згідно з яким за повернення після вивантаження на письмове прохання вантажовласника порожніх вагонів для повторного навантаження нараховується плата за тарифною схемою №14. Перевезення порожніх вагонів здійснюється за окремими дозволами Укрзалізниці і оформляється перевізними документами. Відправником у графі "Найменування вантажу" перевізних документів проставляється відмітка "Вагон для повторного навантаження (зазначається найменування вантажу), розпорядження Укрзалізниці (зазначаються номер і дата).

Судами встановлено, що такий документ в матеріалах справи відсутній.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було подано заяву вх №16503 від 22.07.2011р. про застосування позовної давності.

Частиною 5 статті 315 Господарського кодексу України встановлено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Судами встановлено, що позивач зазначений строк пропустив, а в заяві прокурора про відновлення строку позовної давності зазначається, що позивач дізнався про порушення свого права лише в кінці грудня 2010 року під час проведення комплексної ревізії, яка проводилась Головним управлінням контролю та внутрішнього аудиту ДАЗТ "Укрзалізниця", що унеможливлювало подання позовної заяви у шестимісячний строк.

Ця обставина була досліджена судами попередніх інстанцій та не визнана поважною причиною для відновлення пропущеного строку позовної давності, а відтак, судами було задоволено заяву відповідача про застосування позовної давності.

Статтею 267 Цивільного кодексу України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких підстав, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" та державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Львівська дирекція залізничних перевезень".

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" ДТГО "Львівська залізниця" та Заступника прокурора Львівської області, оскільки судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку, в тому числі про позовну давність, та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" ДТГО "Львівська залізниця" та Заступника прокурора Львівської області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2011р. у справі № 5015/2071/11 залишити без змін.

Головуючий Є. Першиков

Судді Т. Данилова

І. Ходаківська