Постанова № 19979646, 15.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"15" грудня 2011 р. Справа № 5008/547/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Дерепи В.І.

суддівБондар С.В., Грека Б.М.

розглянувши матеріали

касаційної скарги

за участю представників Заступника прокурора Закарпатської області

від прокуратури: Савицька О.В.

від позивача: не з’явились

від відповідача: не з’явились

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 13.09.2011 року

у справі№ 5008/547/2011

за позовомПрокурора міста Ужгорода в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради та Управління майном міста Ужгородської міської ради

доПриватного малого підприємства "Жерстяник"

простягнення 19 592,74 грн. ВСТАНОВИВ:

Прокурор міста Ужгорода (далі Прокурор) звернувся з позовом в інтересах Ужгородської міської ради (далі позивач 1) та Управління майном міста Ужгородської міської ради (далі позивач 2) до Приватного малого підприємства "Жерстяник" (далі відповідач) про стягнення 18 361, 14 грн. –заборгованості по орендній платі та 1 231,6 грн. пені.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 29.07.2011 року позовні вимоги задоволені повністю.

Відповідач, не погоджуючись з вказаним рішенням звернувся з апеляційною скаргою до Львівського апеляційного господарського суду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2011 року, апеляційну скаргу відповідача задоволено частково. Рішення господарського суду Закарпатської області від 29.07.2011 року у даній справі було скасовано та прийнято нове рішення, яким позов було задоволено частково, а саме: з відповідача підлягає стягненню 2 457, 75 грн. заборгованості по орендній платі.

Як вбачається з постанови Львівського апеляційного господарського суду заборгованість у сумі 2 457, 75 грн. підлягає стягненню за період з 01.01.2007 року по 08.11.2009 року. Відмова в решті позовних вимог мотивовано тим, що договір оренди № 212/443 припинив свою дію 08.11.2009 року у зв’язку з укладанням договору купівлі продажу № 695 (пеня розрахована за період з серпня 2010 року по січень 2011 року).

Не погоджуючись з прийнятою постановою прокурор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2011 року та залишити в силі рішення господарського суду Закарпатської області. В касаційній скарзі Прокурор, звертає увагу на ту обставину, що договір оренди приміщення в судовому порядку не було розірвано та не було визнано його недійсним. Прокурор вважає, що договір оренди не припинив свою дію і є чинним.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника прокуратури, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

01.02.2002 року між Фондом приватизації та управління майном міста (правонаступником якого є позивач 2) та відповідачем укладено договір оренди № 212/443 нежитлового приміщення (далі Договір), згідно до якого позивач 2 передає, а відповідач приймає в строкове платне користування (оренду) нежитлове приміщення, яке розташовано, за адресою: м. Ужгород, вул. Другетів,83, загальною площею 18.3 кв.м., для використання під кафе.

Термін дії договору оренди встановлений з 01.02.2002 року до 01.02.2003 року. Матеріали справи свідчать про те, що Договір автоматично продовжувався, у відповідності до ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі Закон) в зв’язку з відсутністю пропозицій сторін щодо його припинення або зміни його умов.

01.07.2006 року між сторонами було укладено додаток до Договору, в якому було деталізовано порядок нарахування орендної плати.

Пунктом 4.11 Договору передбачено стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Пунктом 9.4 Договору передбачено, що його дія припиняється в наслідок (у тому числі) приватизації об’єкту оренди.

Згідно ст.26 Закону договір оренди припиняється у разі приватизації об’єкта оренди орендарем.

09.11.2009 року між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (правонаступником якого є позивач 2) та відповідачем було укладено договір купівлі –продажу № 695, який було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом ужгородського міського нотаріального округу.

Предметом договору купівлі продажу є вбудовані приміщення загальною площею 16,3 кв.м, яке знаходиться за адресою місто Ужгород, вул. Другетів, 83.

Пунктом 1.3 Договору купівлі продажу передбачено, що право володіння користування і розпорядження об’єктом купівлі –продажу (приватизації) переходить до покупця (відповідач) з моменту сплати повної вартості придбаного об’єкта приватизації.

Пунктом 2.2 Договору купівлі продажу передбачено, що відповідач повинен внести ціну продажу об’єкту приватизації в сумі 49 813 грн. протягом 30 календарних днів з моменту укладання цього Договору.

Розділом 7 договору (п.7.2) передбачено відповідальність відповідача, а саме: якщо покупець (відповідач) протягом 60 днів з моменту нотаріального посвідчення не сплатить установлену ціну, він сплачує продавцю (позивач 2) 20% ціни за яку куплено об’єкт. При цьому продавець може порушити питання про розірвання цього договору та повернення майна у комунальну власність і вимагати відшкодування збитків понесених ним в наслідок розірвання договору купівлі продажу.

З матеріалів справи вбачається, що предметом договору оренди та договору купівлі- продажу є одне й те саме нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення, яке розташовано: м. Ужгород, вул. Другетів, 83. Обидва договори укладені між сторонами у справі.

Враховуючи зазначені обставини, договір оренди припинив свою дію у відповідності до статті 26 Закону.

З 09.11.2009 року, тобто з моменту укладання договору купівлі продажу, у відповідача у справі виникли зобов’язання пов’язані з виконанням договору купівлі-продажу та припинились зобов’язання, за договором оренди.

Таким чином, дію договору оренди було припинено укладанням договору купівлі- продажу нерухомого майна (приватизації об’єкту оренди), тому твердження прокурора про відсутність судового рішення про розірвання договору оренди або визнання договору оренди недійсним, як підстави для стягнення орендної плати за період з 01.01.2007 року по 08.11.2009 року не може бути прийняте судом до уваги.

У даному випадку, питання щодо виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором купівлі- продажу не впливає на термін припинення договору оренди, якій закінчив строк своєї дії 08.11.2009 року.

За таких обставин, судова колегія Вищого господарського суду України приходить до висновку, про те, що підстав для задоволення касаційної скарги не має.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.В задоволенні касаційної скарги Заступника прокурора Закарпатської області відмовити.

2.Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2011 року у справі № 5008/547/2011 залишити без змін.

Головуючий                                                                       В.І.Дерепа

Судді С.В.Бондар

                                                                                                    М.Б.Грек