Постанова № 19979626, 14.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"14" грудня 2011 р. Справа № 5015/2348/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, суддіОстапенка М.І.,

суддівГончарука П.А., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "ТрастТер"

нарішення господарського суду Львівської області від 21 червня 2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 8 серпня 2011 року

у справі№ 5015/2348/11

за позовом приватного підприємства "ТрастТер"

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім"

провизнання договору недійсним

за участю представників сторін:

від позивача –не з’явився

відповідача –не з’явився

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2011 року ПП "ТрастТер" звернулось до господарського суду із позовом про визнання недійсним укладеного з ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" договору № 07/0308-КП від 11 березня 2008 року.

Рішенням господарського суду Львівської області від 21 червня 2011 року (суддя – І. Козак), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 8 серпня 2011 року (головуючий –М. Хабіб, судді –О. Зварич, Я. Юрченко), у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 8 серпня 2011 року.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 11 березня 2008 року між ПП "ТрастТер" в особі директора Цибака М.С., який діє на підставі статуту (постачальник) і ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" (покупець), в особі генерального директора Ситюка О.І., який діє на підставі статуту з іншого боку укладено договір № 07/0308-КП на поставку товару, за умовами якого постачальник (позивач) передає у власність покупця (відповідач) товар, а покупець приймає та оплачує вартість товару для подальшої передачі в фінансовий лізинг ПП "ТрастТер".

Пунктом 1.1 договору сторони передбачили, що предметом договору є комплект обладнання (товар), згідно специфікації до договору, яка з моменту підписання є його невід’ємною частиною.

У специфікації, яка є додаток №1 до вказаного договору передбачено, що предметом даного договору є п’ять чотирьохвісних на піввагонів моделі ТУ У 35.2-01124454-032-2004.

Загальна ціна договору на момент підписання складає 1575000, 00 грн., крім того ПДВ 20% - 262 500,00 грн. Покупець зобов’язується здійснити авансовий платіж в розмір 20% від загальної вартості поставки товару. Остаточний розрахунок по договору замовник зобов’язаний провести протягом п’ятнадцяти банківських днів з дня сплати авансового платежу. За договором допускаєтья дострокова оплата (пункти 2.1-3.1 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору товар має бути поставлений покупцю протягом тридцяти днів після попередньої оплати.

У пунктах 9.1-9.2 договору сторони узгодили, що договір набирає чинності з моменту отримання постачальником авансового платежу від покупця та діє до моменту повного виконання сторонами передбачених даним договором зобов’язань. Договір та додаток до нього підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

На виконання пункту 3.1 договору та додатку №1 постачальник передав, а покупець прийняв п’ять чотирьохвісних на піввагонів моделі ТУ У 35.2-01124454-032-2004 на загальну суму 1575000, 00 грн., що підтверджується актом прийому-передач від 05 травня 2008 року (а.с. 8).

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував на те, що договір від 11 березня 2008 року не містить додатку, оскільки додаток №1 (специфікація) відноситься до договору від 7 березня 2008 р., і як наслідок, при укладені договору сторони не досягли згоди щодо його істотної умов, а саме –предмету договору. Крім того, позивач наголошував, що з боку ПП "ТрастТер" вказаний договір підписано не уповноваженою на те особою.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина 1 статті 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, визначені у статті 203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій в додаток № 1 до договору (специфікація) була допущена описка. Проте, як правильно зазначили господарські суди, така описка не свідчить, що договір № 07/0308-КП не містить істотної умови договору, а саме –предмету та є підставою для визнання додатку №1 недійсним.

Крім того, суди попередніх інстанцій прийшли до вірного висновку, що сторони на момент підписання договору мали повний обсяг цивільної дієздатності, оскільки були зареєстрованими юридичними особами, а підписання вказаного договору було покладено на уповноважених осіб.

Отже, положення договору відповідають положенням чинного законодавства України, зокрема, статті 712 ЦК України, якою передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник) передає у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець приймає та оплачує прийнятий товар, що в даному випадку і було дотримано сторонами.

Волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі. Позивач вільно, без жодного тиску звернувся до відповідача з заявою про укладення договору.

Згідно з частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, недійсність оскаржуваного договору прямо не встановлена законом, а його зміст відповідає вимогам статті 203 ЦК України, що свідчить про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій про відмову у вказаному позові.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу приватного підприємства "ТрастТер" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 21 червня 2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 8 серпня 2011 року у справі № 5015/2348/11 –без змін.

Головуючий, суддяМ.Остапенко

СуддяП.Гончарук

СуддяЛ.Стратієнко