Постанова № 19979590, 14.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2011 р. Справа № 5019/1098/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

суддів:Іванової Л.Б.,

Губенко Н.М.,

Гольцової Л.А.,

розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Конкурент"

на рішення

та постанову Господарського суду Рівненської області від 22.07.2011

Рівненського апеляційного господарського суду від 03.10.2011

у справі№5019/1098/11 Господарського суду Рівненської області

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів"

до відповідача Закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Конкурент"

провизнання недійсними рішення загальних зборів

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1., дов.від 08.11.2011 №568

відповідача: не зявилися

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2., дов.від 21.03.2011б/н

ОСОБА_3., дов.від 01.08.2011 б/н

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод" про визнання недійсними рішення загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод", скликаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Конкурент", як акціонером, що володіє більш ніж 10% акцій емітента, викладених в протоколі зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод" від 14.02.2011 за № 1-11.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15.06.2011 у цій справі залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Конкурент" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 22.07.2011 у справі №5019/1098/11 (суддя Мамченко Ю.А.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.10.2011 у цій справі (колегія суддів у складі: Бригінець Л.М. головуючий суддя, судді Огороднік К.М., Гудак А.В.) позов задоволено, визнано недійсними рішення загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод", які скликані Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Конкурент", як акціонером, що володіє більш ніж 10% акцій емітента, викладені в протоколі зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод" від 14.02.2011 за №1-11; стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод" на користь Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" 85,00 грн. - витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із рішенням суду першої та постановою суду апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Конкурент" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.10.2011 та рішення Господарського суду Рівненської області від 22.07.2011 у справі №5019/1098/11 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 14.02.2011 відбулись позачергові загальні збори акціонерів Закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод" (далі ЗАТ "РЛЗ"), за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4-А. Рішення, прийняті на вказаних зборах, оформлені протоколом №1-11, який підписано головою та секретарем зборів та скріплено печаткою ЗАТ "РЛЗ".

На дату проведення позачергових зборів, позивачу - Відкритому акціонерному товариству "Рівненський завод тракторних агрегатів" згідно сертифікату акцій UA4000054746 серії №13, належить 3722247 акцій ЗАТ "Рівненський ливарний завод". Згідно виписки з реєстру власників іменних цінних паперів про стан особового рахунку 000004 емітента ЗАТ "РЛЗ", виданої реєстратором ТОВ "Емітент-сервіс" за Відкритим акціонерним товариством "Рівненський завод тракторних агрегатів" обліковується 3722247 акцій, що складає частку від загальної кількості акцій емітента 19,104 %.

Судами зазначено, що згідно Свідоцтва про реєстрацію випуску акцій від 15.07.2005 реєстраційний №10/17/1/05, виданого Рівненським територіальним Управлінням ДКЦПФР, ЗАТ "РЛЗ" випущено 19484094 акцій на суму 19484094,00 грн. Згідно виписки про стан рахунку в цінних паперах №003016, складеної станом на 03.12.2010 ПАТ "Інвестиційна компанія "Восток - Інвест", Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Конкурент" володіє 4676182 акцій ЗАТ "РЛЗ".

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується протоколом №1-11 від 14.02.2011 загальні збори акціонерів Закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод" від 14.02.2011 були скликані Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Конкурент", як акціонером, що володіє більше ніж 10 відсотками акцій емітента та проводилися представниками акціонерів, у зв'язку з невиконанням виконавчим органом товариства вимоги акціонера про проведення загальних зборів акціонерів.

Позивач, звертаючись із вказаним позовом до суду, просив визнати недійсними спірні рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ "Рівненський ливарний завод", оформлені протоколом загальних зборів від 14.02.2011 № 1-11.

Обґрунтовуючи підстави звернення з цим позовом до суду, позивач послався на відсутність звернення ТОВ "Компанія Конкурент" до виконавчого органу ЗАТ "РЛЗ" із вимогою про скликання спірних загальних зборів в порушення ч.4 ст.45 Закону України "Про господарські товариства"; проведенням загальних зборів акціонерів не за місцезнаходженням Товариства в порушення ч.1 ст.43 Закону України "Про господарські товариства".

Місцевий господарський суд, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсними спірних рішень загальних зборів акціонерів ЗАТ "РЛЗ" від 14.02.2011, дійшов висновку про неправомочність спірних загальних зборів, у зв'язку з відсутністю реєстру акціонерів ЗАТ "РЛЗ", складеного у відповідності до вимог статті 41 Закону України "Про господарські товариства" та підписаного головою та секретарем зборів.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України та погоджуючись з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів ЗАТ "РЛЗ", апеляційний господарський суд виходив з того, що спірні загальні збори були проведені не за місцезнаходженням ЗАТ "Рівненський ливарний завод"; звернення до виконавчого органу ТОВ "Компанія Конкурент" з вимогою про скликання спірних загальних зборів не є доведеним, реєстр власників цінних паперів ЗАТ "Рівненський ливарний завод", складений станом на 14.02.2011 містить лише підпис реєстратора, підписи голови та секретаря зборів відсутні; протокол реєстраційної (мандатної) комісії від 14.02.2011 не відображає кількість голосів, яку має кожний учасник, присутній на зборах, що свідчить про порушення вимог закону та установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій суперечливими, передчасними і такими, що не ґрунтуються на повно встановлених обставинах, які мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно положень частини 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до п. 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996 року № 02-5/422 "Про судове рішення" зазначено, що, у відповідності з статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: 3.1. чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; 3.2. чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; 3.3. яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункт 3 Роз'яснення).

Відповідно до пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (далі Постанова) підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства, позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах, порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у звязку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (ст.ст. 41, 42, 59, 60 Закону України "Про господарські товариства"); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (ч. 4 ст. 43 Закону "Про господарські товариства"); прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (ст.ст. 40, 45 Закону "Про господарські товариства").

Відповідно до статті 41 Закону України "Про господарські товариства" (далі-Закон) вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. У загальних зборах мають право брати участь усі акціонери, незалежно від кількості та виду акцій, власниками яких вони є. Брати участь у загальних зборах з правом дорадчого голосу можуть і члени виконавчих органів, які не є акціонерами. Акціонери (їх представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Реєстрація акціонерів (їх представників), які прибули для участі у загальних зборах, здійснюється згідно з реєстром акціонерів у день проведення загальних зборів виконавчим органом акціонерного товариства або реєстратором на підставі укладеного з ним договору. Цей реєстр підписується головою та секретарем зборів.

Загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту товариства більш як 60 відсотків голосів.

Отже, для участі в зборах акціонери проходять реєстрацію, яка завершується до початку роботи зборів і результати якої є єдиною підставою визнати їх правомочність.

Таким чином, правомочність загальних акціонерів визначається виключно за результатами реєстрації, якими встановлюється кількість акціонерів, які беруть участь у зборах, належна їм кількість голосів.

Проте, суди належним чином не зясували питання, яким чином відбувалась реєстрація акціонерів на загальних зборах акціонерів Закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод" та чи відповідає така реєстрація вимогам Закону. Крім того, суди не надали оцінки відомості №1 реєстрації учасників загальних зборів ЗАТ "РЛЗ" від 14.02.2011, яка міститься в матеріалах справи.

У п. п. 2.5., 2.12 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України № 04-5/14 від 28.12.2007 р. зазначено, що відповідно до ч.1 ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" акціонери (їх представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Реєстрація акціонерів (їх представників), які прибули для участі у загальних зборах, здійснюється згідно з реєстром акціонерів у день проведення загальних зборів реєстраційною (мандатною) комісією, призначеною виконавчим органом акціонерного товариства або акціонерами, які у сукупності володіють більше ніж 10 % голосів і скликали загальні збори, або реєстратором на підставі укладеного з акціонерним товариством договору.

Виходячи з цього, господарський суд може визначити правомочність загальних зборів акціонерів за даними протоколу реєстраційної (мандатної) комісії, в якому повинні бути відображені результати реєстрації акціонерів.

Крім того, відповідно до статті 45 Закону України "Про господарські товариства" акціонери, які володіють у сукупності більш як 10 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових зборів у будь-який час і з будь-якого приводу. Якщо протягом 20 днів правління не виконало зазначеної вимоги, вони мають право самі скликати збори відповідно до вимог частини 1 статті 43 цього Закону.

Проте, судами попередніх інстанцій не досліджено питання, хто станом на дату звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Конкурент" із вимогою про скликання позачергових загальних зборів був керівником ЗАТ "РЛЗ" та відповідно мав приймати рішення щодо вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Конкурент". Судами не надано оцінки протоколу загальних зборів акціонерів ЗАТ "РЛЗ" від 14.02.2011 (а.с.121-123) та протоколу загальних зборів акціонерів ЗАТ "РЛЗ" від 12.09.2007 ( а.с. 111-113) та не встановлено наявність /відсутність повноважень у ОСОБА_4. як керівника ЗАТ "РЛЗ".

Касаційна інстанція вважає суперечливим висновок суду апеляційної інстанції про те, що проведення спірних загальних зборів акціонерів не за місцезнаходженням Товариства є порушенням статті 43 Закону України " Про господарські товариства".

Загальні збори, за правилами статті 43 Закону України "Про господарські товариства" проводяться на території України, як правило, за місцезнаходженням акціонерного товариства, за винятком випадків, коли на день проведення загальних зборів 100 відсотків акцій товариства володіють іноземні особи, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації.

Апеляційний господарський суд не звернув уваги, що вказана норма закону не є імперативною і не містить заборони на проведення позачергових зборів акціонерів не за місцезнаходженням Товариства.

Тобто, законодавством допускається і інше місце проведення загальних зборів акціонерів. При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що визначальним є обізнаність акціонерів щодо місця проведення зборів, відповідність фактичного місця проведення зборів з тим, що вказано у повідомленні акціонера.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані рішення та постанова в порушення вимог ст. 43 ГПК України прийняті без всебічного, повного і обєктивного розгляду обставин справи та без аналізу норм матеріального права.

Згідно ст.ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справі лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору у справі вимог процесуального законодавства щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи на засадах рівності та змагальності сторін, а тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин та правомірності викладених в позові вимог.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Конкурент" задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.10.2011 та рішення Господарського суду Рівненської області від 22.07.2011 у справі №5019/1098/11 Господарського суду Рівненської області скасувати.

Справу №5019/1098/11 направити на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Н. Губенко

Л. Гольцова