Ухвала суду № 19979534, 15.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

"15" грудня 2011 р. Справа № 2-11/5226-2009

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. головуючого,

Чернов Є.В.,

Цвігун В.Л.

розглянув касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду

від 27 жовтня 2011 року

у справі№ 2-11/5226-2011 господарського суду АР Крим

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до

треті особи

за участюФрунзенської сільської ради

Республіканський комітет по земельних ресурсах АР Крим

Кримська регіональна філія державного підприємства "Центр державного земельного кадастру"

Сакського міжрайонного прокурора

проусунення перешкод у користуванні землею

В С Т А Н О В И В:

Касаційна скарга подана через Севастопольський апеляційний господарський суд 10.11.2011 р., про що свідчить конверт рекомендованого поштового відправлення Фрунзе Р №9657600032226.

Відповідно до приписів частин 4 ст. 111 ГПК України, до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Як вбачається з касаційної скарги до неї додано квитанцію № 180 від 10.11.2011р. як доказ про сплату 51 грн. судового збору, що не відповідає вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно оскаржуваної постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.10.2011 р. предметом спору є вимоги про визнання договору дійсним, визнання права власності, що за своєю суттю є вимогами немайнового характеру.

Таким чином, сплата судового збору повинна відбуватися за ставкою, встановленою для позовів немайнового характеру.

Згідно з підпунктом "2" пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674 I (набрав чинності 01.11.2011 року) ставка судового збору з позову немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно з підпунктом "5" пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами сплачується 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно з ст. 22 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 23.12.2010 р. № 2857-VI мінімальна заробітна плата на 2011 р. з 01.01.2011р. встановлена на рівні 941 грн.

За таких обставин розмір ставки судового збору, що підлягає сплаті за касаційне оскарження складає 658 грн. 70 коп.

При цьому суд звертає увагу заявника, що згідно листа Державної казначейської служби України від 25.10.2011 р. № 16-10/1007-3792 сплати судового збору відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір", чинного з 01.11.2011р., провадиться за наступними реквізитами:

N рахунку- 31211254700007

банк ГУ ДКУ у м. Києві

одержувач - УДК у Печерському районім. Києва

код банку820019

код за ЄДРПОУ26077922

код бюджетної класифікації 22030004, символ звітності банку 254

Згідно ст. 7 Закону України "Про судовий збір", чинного з 01.11.2011 р., сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням).

Отже, сплачений судовий збір згідно квитанції № 180 від 10.11.2011р. підлягає поверненню.

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала касаційну скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом.

Тобто, в касаційній скарзі наводяться конкретні норми матеріального чи процесуального права з обґрунтовуванням суті їх порушення чи неправильного застосування.

В касаційній скарзі від 10.11.2011 р. скаржник доводить, що судове рішення апеляційної інстанції постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, що є підставою для його скасування.

Скаржник наводить зміст ст. 93 ГПК України та доводить порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального закону при прийнятті апеляційної скарги прокурора до розгляду, а також вважає, що прокурором не доведено порушення прав та законних інтересів республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим.

Отже, скаржник доводить фактичні обставини, однак не зазначає, якими нормами матеріального права регулюються спірні правовідносини, в чому суть цих норм права та які доводи та мотиви суду та яким чином свідчать про порушення, неправильне застосування чи не застосування їх судом, яким чином наведені обставини вплинули на суть застосування конкретних норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Доводячи, що суд не встановив порушення права, зокрема, республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим, скаржник не вказує, які норми порушено, неправильно застосовано чи не застосовано судом, в чому суть таких порушень, яким чином вони вплинули на правильне вирішення спору у спірних правовідносинах.

При цьому, оскільки за змістом ст.ст. 93, 98, 106 ГПК України ухвала суду апеляційної інстанції про прийняття апеляційної скарги не оскаржується, тому доводи скаржника про порушення строку прийняття апеляційної скарги не визнаються доведенням скаржником суті порушення або неправильного застосування норм процесуального права, такі доводи значення для перевірки законності судового рішення по суті спору не мають.

Враховуючи наведене, касаційна інстанція дійшла висновку, що скаржником не обґрунтовано суть неправильного застосування чи порушення або не застосування господарськими судами норм матеріального чи процесуального права, що дає підстави вбачати не виконання вимог ст. 111 ГПК України.

Формальне посилання на норми процесуального права, якими керується скаржник, не визнається касаційною інстанцією як виконання вимог ст. 111 Господарського процесуального кодексу України щодо необхідності зазначити суть порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту шостого частини першої ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо, зокрема, у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини третьої ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України після усунення зазначених обставин скаржник має право повторно подати скаргу в загальному порядку.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 86, 107-109, п.п. 4, 6 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2011 року у справі № 2-11/5226-2011 господарського суду АР Крим не приймати до розгляду і повернути скаржнику.

Повернути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з Державного бюджету України рахунок № 31211254700007, банк ГУ ДКУ у м. Києві, банк ГУ ДКУ у м. Києві, одержувач - УДК у Печерському районім. Києва, код банку820019, код за ЄДРПОУ26077922, 51 (п'ятдесят одну) грн. судового збору.

Головуючий, суддя В. Овечкін

суддіЄ. Чернов

В. Цвігун