Рішення № 19979432, 05.12.2011, Господарський суд Чернігівської області

05.12.11 <>

УКРАЇНА

Господарський суд Чернігівської області

14000, м. Чернігів телефон 67-28-47

проспект Миру, 20

Іменем України

РІШЕННЯ

01 грудня 2011р. справа №5028/14/116/2011

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Технова»,

вул.Оболонська,38, кв.36, м. Київ в особі Комунального енергогенеруючого

підрозділу «Чернігівська теплоелектроцентраль»ТОВ фірми «ТехНова»,

вул.Ушинського,23, м.Чернігів, 14014

До відповідача: Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор»Відкритого

акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні

дороги України», вул.Київська,17, м.Чернігів, 14005

Про стягнення 27 933грн. 09коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: ОСОБА_1 юрисконсульт довіреність №70 від 10.05.11р.

Від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №54 від 09.11.11р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 24354,81грн. за поставлену теплову енергію на підставі договору №706 від 01.07.2002р., 2101,87грн. пені за період з 16.02.2011р. по 27.10.2011р., 975,73грн. інфляційних за період з 16.02.2011р. по 30.06.2011р., 500,68грн. річних за період з 16.02.2011р. по 27.10.2011р.

Від позивача надійшло клопотання №26/1/158 від 10.11.11р., в якому у звязку зі сплатою відповідачем боргу в сумі 24 354,81грн. просив зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача 2101,87грн. пені, 975,73грн. інфляції, 500,68грн. річних, 279,33грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Суд прийняв зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача боргу на суму 24 354,81грн., про що зазначено в ухвалі від 17.11.2011р.

У письмовому поясненні за №26/1160 від 15.11.2011р. позивач зазначив, що 06.07.2011р. відповідачем було сплачено 20 000,00грн., при цьому в призначенні платежу відповідач зазначив, що це оплата рахунку №0706 від 31.03.2011р., що вказаний рахунок було предявлено на оплату за теплову енергію, спожиту у березні місяці 2011р. на суму 14 336,04грн., таким чином позивачем зараховано 14 336,04грн. як оплату рахунку №0706 від 31.03.2011р., а решту коштів у сумі 4 390,06грн. зараховано на погашення заборгованості за січень 2011р.

Представник позивача в судовому засіданні 17.11.2011р. надав Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якого в реєстрі станом на 14.11.2011р. значиться Дочірнє підприємство «Чернігівський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», ідентифікаційний код 32016315, місцезнаходження м.Чернігів, вул.Київська,17.

Представники позивача та відповідача в судовому засіданні надали клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволені судом.

Представник позивача в судовому засіданні надав довідку за №26/1/170 від 23.11.2011р. про порядок зарахування оплати, в якій зазначив, що станом на 01.07.2011р. по договору №706 від 01.07.2002р. заборгованість відповідача складала 44 149,97грн. за період з грудня 2010р. по червень 2011р., що 06.07.2011р. надійшла оплата в сумі 20000,00грн. з призначенням платежу «Оплата за опалення згідно рах.0706 від 31.03.2011р. без тендера, у т.ч. ПДВ 20% - 3333,33грн.», з якої було повністю закрито борг за березень 2011р. в сумі 14 336,04грн., залишок коштів було зараховано на заборгованість а саме за грудень 2010р. 1 273,90грн., за січень 2011р. 4 390,06грн.

Представник відповідача в судовому засідання надав відзив на позов №015-11/1043 від 30.11.2011р., в якому заперечував проти позовних вимог про стягнення пені, відсотків річних та інфляційного збільшення, вважаючи їх розрахунки безпідставними та необґрунтованими та зазначив, що позивачем в позовній заяві вказано про часткове погашення зобовязання в сумі 18 726,10грн., при цьому в додатках до позову надано копію регістратору документів про сплату відповідачем 06.07.2011р. заборгованості на суму 20000,00грн. і в письмових поясненнях позивачем підтверджено факт сплати 06.07.2011р. заборгованості на суму 20 000,00грн., однак не зазначено нормативного обґрунтування незрозумілого зарахування платежів за вибірковими місяцями та куди було зараховано решту суми в розмірі 1273,90грн. Відповідач вважає, що сума коштів мала бути зарахована на погашення заборгованості за січень 2011р. у сумі 13 191,04грн, а решту суми на часткове погашення заборгованості за лютий 2011р., що в результаті правильного зарахування коштів борг на момент подачі позову мав скласти 23 080,91грн, а пеня, відсотки річних та інфляційні необхідно було розраховувати починаючи 16.03.2011р., що розмір витрат по сплаті державного мита не відповідає розміру заявлених позовних вимог.

Окрім того, представником відповідача в судовому засіданні подано письмові пояснення №015-11/1042 від 30.11.2011р., в яких зазначив, що суд до прийняття рішення по справі має врахувати, що Постановою КМУ №221 від 28.02.2002р. на виконання Указу Президента України від 08.11.2001р. №1056 «Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України»було створено ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», що акціонером останнього є держава в особі Державної служби автомобільних доріг України (укравтодор), а статутний капітал ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»створений за рахунок майна державних підприємств, належних до сфери управління Укравтодору за наступним перетворенням їх у дочірні підприємства ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», що на дочірні підприємства ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»покладено надзвичайно важливу функцію забезпечення належного стану автомобільних доріг загального користування, що є особливо актуальним, враховуючи необхідність досягнення очікуваних результатів згідно з Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 з футболу, затвердженою Постановою КМУ №107 від 22.02.2008р., що прийняття рішення по справі про задоволення вимог позивача не може не позначитись на фінансовому стані та належній роботі ДП, що виникнення заборгованості перед позивачем повязано перед усім не з умисними діями відповідача спрямованими на настання таких наслідків, а з економічною кризою в державі та повязаним з нею фінансово-економічним становищем відповідача у якого одним з основних джерел фінансування є бюджетні кошти і яке на даний час не вийшло з кризового становища, що прийняття рішення суду про повне задоволення вимог позивача та сплату штрафних санкцій призведе до блокування роботи державного підприємства, припинення розрахунків ДП «Чернігівський облавтодор»з працівниками, бюджетом, соціальними фондами та постачальниками матеріалів і послуг, виникне заборгованість з заробітної плати перед працівниками дочірнього підприємства чисельність яких складає 1182чол, підприємство не зможе повною мірою розрахуватися з державними і місцевими бюджетами, пенсійним та соціальним фондами. У вказаних поясненнях відповідач просив суд при прийнятті рішення зменшити розмір штрафних санкцій.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до приписів ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

01 липня 2002 року між позивачем та відповідачем укладено договір №706 на постачання теплової енергії в гарячій воді. Відповідно до умов зазначеного договору позивач взяв на себе зобовязання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах для обєктів, вказаних в додатку №1 договору, а відповідач зобовязався сплачувати одержану теплову енергію на розрахунковий рахунок позивача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, на умовах та порядку постачання і сплати, передбачених договором.

Додатком №1 від 24.03.2009р. до договору №706 від 01.07.2002р., який підписано сторонами та скріплено печатками, встановлено, що теплова енергія в гарячій воді за період з 24.03.2009р. по 24.03.2000р. постачається споживачу (відповідачу по справі) за адресою вул. Київська,17, м. Чернігів, опалювальною площею в 1391,47кв.м.

У п.10.4 договору сторони встановили, що договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

На час розгляду справи жодна із сторін не надала доказів про припинення дії договору №706 від 01.07.02р., а тому суд доходить висновку, що договір №706 від 01.07.02р. продовжує діяти у 2011 році.

У п. 6.1 договору сторони обумовили, що розрахунки за теплову енергію, що споживається відповідачем здійснюються виключно у грошовій формі на розрахунковий рахунок постачальника по тарифах, які затверджені рішенням облдержадміністрації, міської ради, і які можуть змінюватися згідно з законами Верховної Ради і постановами Кабінету Міністрів України.

Тарифи на послуги теплопостачання встановлені рішеннями виконавчого комітету Чернігівської міської ради №156 від 15.06.2009р.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу за період з 01.01.2011р. по 31.08.2011р. теплову енергію на загальну суму 43080,91грн., що підтверджується копіями рахунків-фактур на оплату: № 0706 від 31.01.2011р. на суму 13101,04грн., № 0706 від 28.02.2011р. на суму 11882,42грн., № 0706 від 31.03.2011р. на суму 14336,04грн., № 0706 від 30.04.2011р. на суму 3338,66грн., № 0706 від 31.05.2011р. на суму 48,42грн., № 0706 від 30.06.2011р. на суму 169,49грн., № 0706 від 31.07.11р. на суму 72,64грн., № 0706 від 31.08.11р. на суму 132,20грн. (а.с.24-27).

Відповідно до п.6.5. договору розрахунки відповідача з позивачем за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води виконуються згідно з діючим законодавством, згідно з рахунками позивача щомісячно у відповідності з показаннями приладів обліку або розрахунковим способом при відсутності приладів обліку. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно п.6.6 договору споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує постачальнику 50% вартості зазначеної у договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Відповідно до п.6.7 договору якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку: - при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 15-го числа місяця наступного за розрахунковим; - у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку і зараховується заліком наступного місяця.

Згідно п.3.2.22 договору відповідач зобовязався щомісячно здійснювати розрахунки за всю спожиту теплову енергію згідно з тарифами п.6.1 договору на розрахунковий рахунок після отримання рахунку на оплату. У випадку неотримання рахунку до 15 числа наступного місяця споживач зобовязаний повідомити про це постачальника.

Вище перелічені рахунки-фактури за теплову енергію були направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень від 09.02.2011р., від 10.03.2011р., від 07.04.2011р. від 12.05.2011р., від 06.06.2011р., від 07.07.2011р., від 04.08.2011р., від 08.09.2011р., копії яких додані до матеріалів справи (а.с.28-35).

Твердження позивача про те, що перераховані відповідачем 06.07.2011р. 20000,00грн. безпідставно не зараховані позивачем в погашення заборгованості за січень 2011 року у сумі 13101,04грн., а решта суми не зарахована в погашення заборгованості за лютий 2011 року, судом не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України»від 20.05.1999р. Національний банк виконує такі функції: визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками.

Постановою Правління НБУ №22 від 21.01.2004 р. затверджено, а в Міністерстві юстиції України зареєстровано 29 березня 2004 р. за N 377/8976, Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі Інструкція), відповідно до п. 1.7 якої кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Пунктом 3.8 Інструкції передбачено, що реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Враховуючи, що при здійсненні перерахування на рахунок позивача 20000,00грн. 06.07.2011р. відповідачем було визначено призначення платежу «оплата за опалення згідно рах.0706 від 31.03.2011р. без тендера, у т.ч. ПДВ 20%-3333,33грн.»та на день вчинення такої оплати відповідачем дійсно не був оплачений рахунок №0706 від 31.03.2011р. вказаний у призначенні платежу, та який був предявлений позивачем до оплати на суму 14336,04грн., а тому суд вважає, що позивачем правомірно в першу чергу зарахована сума 14 336,04грн. в оплату поставленої відповідачу теплової енергії у березні 2011 року.

Відповідач не навів документального та нормативного обґрунтування своїх тверджень, щодо зарахування із перерахованих ним 20000,00грн. саме в оплату заборгованості за січень 2011 року у сумі 13101,04грн., а решту за лютий 2011 року.

Окрім того, суд погоджується з наведеним позивачем розподілом решти суми 5663,96грн. (20000,00грн.-14336,04грн.), яка перевищувала суму заборгованості відповідача за березень 2011 року, в погашення заборгованості за опалення, яка рахувалася за відповідачем: за грудень 2010р. 1273,90грн. та за січень 2011р. 4390,06грн.

Заперечення відповідача проти розподілення позивачем грошових коштів у сумі 20000,00грн. в погашення заборгованості за опалення з розбивкою по місяцям споживання, спростовуються також двостороннім актом звірки розрахунків, який складений між сторонами 08.11.11р., підписаний та скріплений їх печатками.

Не заслуговують на увагу і твердження відповідача, що нарахування пені, відсотків річних та інфляційних необхідно було розраховувати починаючи з 16.03.2011р., оскільки часткова оплата відповідачем була проведена тільки 06.07.2011р., а прострочка з оплати за спожиту теплову енергію у січні 2011 року виникла з 16.02.11р., у лютому 2011р. з 16.03.11р., у березні 2011р. з 16.04.11р., у квітні 2001р. з 16.05.11р., у травні 2011р. з 16.06.11р., у червні 2001. з 16.07.11р. і так далі.

Як вбачається з вище наведеного, з матеріалів справи, наданого позивачем розрахунку боргу, довідки про порядок зарахування оплати від 23.11.2011р. за №26/1/170, наведених позивачем платіжних документів відповідача про оплату теплової енергії, останній в порушення умов договору за спожиту теплову енергію до звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права розрахувався частково, сплативши 18 726,10грн. У звязку з чим борг відповідача становив 24354,81грн.

Після порушення провадження по справі 07.11.11р. відповідачем здійснено перерахування позивачу коштів у сумі 24 354,81грн. з призначенням платежу «оплата за підігрів гвп зг.рах №0706 від 01.07.11р. без тендеру, ут.ч.ПДВ20% - 4059,13грн.»(а.с.48).

Як свідчать матеріали справи, позивачем кошти у сумі 24 354,81грн. зараховані в рахунок погашення залишку заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію по договору №706 від 01.07.2002р. та відповідно подана заява від 10.11.11р. про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом, про що вказано в ухвалі суду від 17.11.11р.

У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На момент розгляду справи в суді сторони підтверджують відсутність боргу за поставлену теплову енергію за період з 01.01.11р. по 31.08.11р. згідно договору №706 від 01.07.2002р.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 975,73грн. інфляційних за період з 16.02.11р. по 30.06.11р., 500,68грн. річних за період з 16.02.11р. по 27.10.11р.

Дослідивши подані позивачем розрахунки стягуваних сум, суд приходить висновку, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобовязань щодо оплати теплової енергії, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 975,73грн. інфляційних за період з 16.02.11р. по 30.06.11р., 500,68грн. 3% за період з 16.02.11р. по 27.10.11р є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повній сумі.

Згідно п.6.9 договору у випадку несплати споживачем рахунку до 15 числа наступного місяця, нараховується пеня у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочки.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобовязань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобовязання.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобовязання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно п. 7.2.3. договору відповідач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Позивач просить стягнути з відповідача 2101,87грн. пені за період з 16.02.11р. по 27.10.11р.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобовязань щодо оплати спожитої теплової енергії, дослідивши поданий позивачем розрахунок пені, суд прийшов до висновку, що пеня за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію підлягає нарахуванню в сумі 2100,61грн. у звязку з допущеними позивачем арифметичними помилками при розрахунку.

Приймаючи до уваги, що відповідач заснований з метою забезпечення економічних інтересів держави, задоволення потреб держави, населення та оборони країни в удосконаленні і розвитку автомобільних доріг загального користування суд, враховуючи, що відповідач в добровільному порядку сплатив суму боргу в повному обсязі, та приймаючи до уваги, що збитки кредитора частково компенсуються інфляційними втратами і трьома відсотками річних, а тому суд у відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України, п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе зменшити розмір пені на 50 відсотків, відповідно пеня підлягає стягненню з відповідача в сумі 1050,31грн.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобовязання не виконав, за поставлену теплову енергію своєчасно і в повній сумі не розрахувався, а також приймаючи до уваги, що позивач зменшив позовні вимоги в частині стягнення суми боргу 24 354,81грн. і зменшення прийнято судом, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення пені в сумі 1050,31грн., інфляційних в сумі 975,73грн., 3% річних в сумі 500,68грн. В решті позову відмовити.

Оскільки, спір виник з вини відповідача та відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в сумі 279,32грн. та 235,99грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача .

Керуючись ст.ст. 525, 526, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 217, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(вул.Київська,17, м.Чернігів, р/р 26008007901 у АК Полікомбанк м. Чернігова, МФО 353100, ідентифікаційний код 32016315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ТехНова»(вул.Оболонська,38, кв.36, м. Київ, р/р № 26000001000729 у ПАТ «Банк «Демарк»м. Чернігів, МФО 353575, ідентифікаційний код 24100060) 1050грн.31коп. пені, 975грн.73коп. інфляційних, 500грн.68коп. три проценти річних, 279грн.32коп. державного мита та 235грн.99коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя Н.Ю.Книш

Повний текст рішення складено 05.12.2011р.