Рішення № 19979429, 05.12.2011, Господарський суд Чернігівської області

05.12.11 <>

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел.67-28-47

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

01 грудня 2011р. справа №5028/14/123/2011

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія

«Техімпекс», бул.Незалежності,14, м. Бровари, Київська обл., 07400

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мале виробничо-комерційне

підприємство «ТЕД», вул.Щорса,62А, приміщення 3, м. Чернігів, 14014

Про стягнення 61 204грн. 90коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №1197/11-11 від 21.11.11р.

Від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням інфляції в сумі 59 836,16грн. - передплати згідно договору купівлі-продажу №28/2010 від 30.08.2010р. та 1 368,74грн. три проценти річних за період з 01.12.11р. по 17.10.11р.

Представник позивача в судовому засіданні надав клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, в якому посилаючись на ст. 509, 610, 693, 625 ЦК України зазначив, що відповідач не виконав взяті на себе зобовязання згідно п.1.1., 3.1, 4.1 договору, що 30.09.10р. відповідач повернув 100 000,00грн. з тих коштів, які він отримав як передплату, позивач зарахував 7008,96грн. згідно Акту ОУ-0668 від 23.09.10р. як сплату по договору, оскільки послуги повязані із транспортуванням половника. Позивач визначає, що у розпорядженні відповідача залишилось 57 424,34грн., які отримані ним за договором як передплата, та відповідно до п.8.1 договору 30.12.10р., це останній день виконання зобовязань по договору або повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар, таким чином відповідач з 31.12.10р. прострочив повернення отриманої ним передплати за винятком вартості фактично відвантаженого товару відповідно до п.6.4 договору в розмірі 57 424,34грн. Позивач у поясненні зазначив, що згідно до ст.12 ЦК України нарахував прострочення виконання зобовязання з 01.01.11р., строк прострочення з 01.01.11р. по 17.10.11р. склав 290днів, та 3% річних від простроченого грошового зобовязання з 01.01.11р. по 17.10.11р. складає 1 368,74грн., що сума заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції від простроченого грошового зобовязання з 01.01.11р. по 17.10.11р. складає 59 836,16грн., де збитки від інфляції становлять 2 411,82грн. Позивач просив суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 57 424,34грн., суму збитків від інфляції в розмірі 2 411,82грн., суму 3% річних в розмірі 1 368,74грн, а всього 61204,90грн.

Згідно поданого позивачем до матеріалів справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 21.11.2011р. в реєстрі значиться Товариство з обмеженою відповідальністю «Мале виробничо-комерційне підприємство «ТЕД», ідентифікаційний код 14220076, місцезнаходження м. Чернігів, вул.Щорса,62а, приміщення 3.

Відповідач відзив на позов не надав, повноваженого представника в судове засідання не направив. Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило. Ухвала про порушення провадження у справі від 02.11.2011р. направлена на адресу відповідача вказану у позовній заяві, яка співпадає з адресою державної реєстрації, повернулася до суду з відміткою відділу поштового звязку за закінченням терміну зберігання. Ухвала про відкладення розгляду справи від 22.11.2011р. отримана відповідачем згідно поштового повідомлення №1400017244690. Відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та участь своїх представників у судовому засіданні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що судом вжиті заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи. Враховуючи, що судом явка відповідача обовязковою не визнавалася, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець згідно договору купівліпродажу передає або зобовязується передати у власність покупцеві товар, а покупець прийняти його та оплатити.

30.08.10р. між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу №28/2010. Відповідно до п.1.1 договору продавець (відповідач по справі) зобовязується передати у власність покупцеві (позивачу по справі), а покупець зобовязується прийняти товар. Товаром за даним договором є пиловник сосна 1-го, 2-го, 3-го сорту, свіжо пиляний (п.1.2 договору).

У п.8.1 договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 30.12.2010р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобовязань, що лишилися невиконаними.

Відповідно до п.4.1 договору продавець бере на себе зобовязання після підписання сторонами договору передати покупцеві визначений в п.1.2 договору товар в строк до 30.09.2010р.

Загальна кількість товару згідно п.3.1 договору становить - 1000,00куб.м.

Згідно п.4.2 договору покупець бере на себе зобовязання здійснити передоплату у розмірі 50% від загальної вартості погодженої кількості товару впродовж 5 банківських днів з дати підписання даного договору. Оплата решти вартості погодженої кількості товару здійснюється до 30.09.2010р. відповідно до фактично відвантаженого обєму товару згідно товарно-транспортних накладних. Оплата товару здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу 200000,00грн. згідно платіжного доручення №2982 від 01.09.2010р. як передплату за пиловник згідно договору №28/2010 від 30.08.2010р., що підтверджується оригіналом платіжного доручення №2982 від 01.09.2010р. та копією виписки банку від 01.09.2010р. поданими позивачем до матеріалів справи.

Відповідач на виконання умов договору поставив відповідачу пиловник згідно видаткових накладних №РН-0000034 від 16.09.2010р. на суму 8 589,04грн., №РН-0000030 від 07.09.2010р. на суму 9 658,20грн., №РН-0000029 від 07.09.2010р. на суму 9 701,80грн., №РН-0000033 від 16.09.2010р. на суму 7 617,66грн. та надав послуги по перевезенню половника в сумі 7 008,96грн. згідно Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0068 від 23.09.2010р., який підписаний сторонами та скріплений їх печатками. Всього згідно договору №28/2010 від 30.08.10р. відповідачем надано позивачу товарів і послуг на суму 42 576,66грн.

30.09.2010р. відповідач перерахував на рахунок позивача 100000,00грн. згідно платіжного документа №3024 з призначенням платежу «повернення попередньої оплати згідно договору №28-2010 від 30.09.2010р.», що підтверджується копією виписки банку поданої позивачем до матеріалів справи.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем в строк до 30.09.2010 року не поставлено позивачу пиловника на 57 424,34грн. в межах суми здійсненої попередньої оплати.

У п.6.4 договору сторони встановили, що у разі відмови продавця від здійснення поставки узгодженої сторонами партії товару, продавець повертає суму попередньої оплати, сплаченої покупцем за винятком вартості фактично відвантаженої кількості товару згідно товарно-транспортних накладних.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Однак, як вбачається із матеріалів справи відповідач в односторонньому порядку відмовився від здійснення поставки позивачу узгодженої сторонами партії товару, оскільки не вчинив поставки товару в повному обсязі ні в обумовлений строк поставки до 30.09.10р. (п.4.1 договору), ні до закінчення терміну дії договору (до 30.12.2010р.).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання може потягнути за собою такі наслідки: повернення суми попередньої оплати, сплату неустойки, розірвання договору.

Згідно ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки відповідач свої зобовязання щодо поставки позивачу пиловника у строк до 30.09.2010р. у кількості передбаченій в договорі не виконав, тобто в односторонньому порядку відмовився від виконання взятих на себе зобовязань по поставці товару, і в добровільному порядку починаючи з 01.10.2010р. не повернув позивачу 57 424,34грн. попередньої оплати на виконання п.6.4. договору, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимагати від відповідача повернення коштів попередньої оплати у сумі 57 424,34грн.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України, та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. При цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності зі статті 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як зазначається в частині першій статі 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем на день розгляду справи в суді не подано до матеріалів справи доказів поставки пиловника або повернення позивачу коштів в сумі 57 424,34грн. здійсненої попередньої оплати, а тому вказана сума попередньої оплати підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту поданого позивачем письмового пояснення від 01.12.2011р. вбачається, що позивачем конкретизовані дати (число, місяць, рік) періоду нарахування 3% річних та інфляційних за час прострочення відповідача у кількості 290 днів, тобто за період з 01.01.2011р. по 17.10.2011р., оскільки в тексті позовної заяви допущена описка у визначенні дати початку відліку періоду нарахування, що не суперечить діючому законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси.

У поданому письмовому поясненні позивач, враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобовязання з 31.12.11р., оскільки строк дії договору до 30.12.10р., наводить розрахунок 3% річних у сумі 1368,74грн. за період з 01.01.11р. по 17.10.11р. та суми заборгованості з врахуванням встановленого індексу інфляції від простроченого грошового зобовязання за період з 01.01.11р. по 17.10.11р. у сумі 59836,16грн., де збитки від інфляції становлять 2411,82грн.

Дослідивши наведені позивачем розрахунки заявлених до стягнення сум, суд приходить до висновку, що розрахунки 2 411,82грн. збитків від інфляції та 1 368,74грн. 3% річних за період з 01.01.11р. по 17.10.11р. є обґрунтованими та правомірними. Таким чином, заборгованість відповідача з урахуванням інфляції становить 59 836,16грн.

Приймаючи до уваги, що позивачем на час переходу господарського суду до розгляду справи по суті, були визначені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням інфляції в сумі 59 836,16грн. та 1 368,74грн. три проценти річних, і відповідно до приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач у даній справі вже не має права змінювати предмет або підстави позову, а також враховуючи, що відповідач належним чином не виконав свої зобовязання, пиловник не поставив і суму попередньої оплати не повернув, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю, в частині стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням інфляції в сумі 59 836,16грн. та 1 368,74грн. три проценти річних.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держмита в сумі 612,05грн. та витрати в сумі 236,00грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 3, 509, 525, 526, 625, 693 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мале виробничо-комерційне підприємство «ТЕД»(вул.Щорса,62А, приміщення 3, м. Чернігів, р/р 260080176192 в Філії ВАТ «Укрексімбанк»м. Чернігів, МФО 353649, ідентифікаційний код 14220076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс»(бул.Незалежності,14, м. Бровари, Київська обл., р/р 26007262400538 в ВАТ «ВІЕЙБІ БАНК»м. Київ, МФО 380537, ідентифікаційний код 32499006) 59836грн.16коп. заборгованості з урахуванням інфляції, 1 368грн.74коп. три проценти річних, 612грн.05коп. державного мита та 236грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Н.Ю.Книш

Повний текст рішення складено 05.12.2011р.