Рішення № 19978901, 05.12.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" грудня 2011 р.Справа № 16/5025/2000/11 За позовом Публічного акціонерного товариства „Волинь-Цемент”, м. Здолбунів Рівненської області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький

про стягнення 37 276,73 грн., з яких: 29187,00 грн. основного борг, 1483,07 грн. інфляційних витрат, 2590,85 грн. 10% річних та 4 015,81 грн. пені

Суддя В.В. Магера

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю № 1498-Юр від 13.07.2011 р.;

від відповідача: не з'явився;

В засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Суть спору: Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення 37 276,73 грн., з яких 29187,00 грн. основного борг, 1483,07 грн. інфляційних витрат, 2590,85 грн. 10% річних та 4 015,81 грн. пені згідно договору поставки № 109/10-Ц від 06.09.10 р.

Представник позивача в судове засідання 05.12.2011р. прибув, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, повноважного представник в засідання суду не направив, про поважні причини неявки не повідомив, витребуваного судом письмового відзиву на позов не подав, позовні вимоги по суті та розміром не оспорив, хоча про слухання справи повідомлявся із направленням ухвал від 01.11.2011р., від 21.11.2011р. на адресу відповідача.

Судом в даному випадку приймається до уваги, що неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою відкладення справи на іншу дату. Тому, для уникнення зловживання процесуальними правами, враховуючи, що судом вжито всіх необхідних заходів щодо належного його повідомлення про слухання справи в суді, суд вважає за доцільне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст. 75 ГПК України за наявними документами.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

06.09.2010 р. між ПАТ „Волинь-Цемент”, м. Здолбунів Рівненської області (постачальник) та фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Хмельницький (покупець) було укладено договір поставки №109/10-Ц, згідно якого постачальник зобовязується передати (поставити) у власність покупцю цемент в кількості, асортименті, в строки та на умовах, визначених цим договором, а покупець зобов`язується прийняти цемент та оплатити його вартість. (п.п. 1.1 договору).

Згідно п.п. 2.1-2.3. даного договору сторони передбачили, що загальна кількість цементу, що повинен бути поставлений постачальником покупцю за цим договором протягом 2010 року, визначається Сторонами згідно з додатками до цього договору, якими сторони визначають обсяг поставок, ціну та умови поставки цементу на певний строк, вказаний в такому додатку. Такі додатки до договору укладаються, як правило, щодо поставок цементу на період 1 (один) календарний місяць.

Якість цементу, що є предметом поставки за цим договором, повинна відповідати вимогам цементу загальнобудівельного призначення згідно ДСТУ БВ.2.7-46-96 або сульфатостійкий шлакопортландцемент згідно ДСТУ БВ.2.7.-85-99 і підтверджуватись відповідним документом про якість, виданим постачальником. Постачальник гарантує якість поставленого покупцю цементу протягом 60 (шістдесяти) діб після його відвантаження, за умови дотримання Покупцем правил транспортування та зберігання цементу, встановлених для цього типу товару.

Пунктом 3 договору передбачено, що цемент за цим договором поставляється постачальником автомобільним або залізничним транспортом. Сторони домовились, що цемент за цим договором може бути поставлений Постачальником лише на умовах РСА або СРТ місце призначення (відповідно до умов Міжнародних правил Інкотермс в редакції 2000 р.). При цьому умови поставки партії цементу та вид транспорту, в якому має бути поставлена така партія цементу, визначаються сторонами додатково та вказу ються в додатках до цього Договору, які після їх підписання повноважними представниками сторін є невід'ємною частиною цього договору.

20.10.2010 р. сторони підписали додаток №2 до договору поставки від 06.09.2010р., згідно якого визначили кількість цементу 420 тон, та умови поставки залізничним транспортом СРТ залізнична станція, вказана в заявці покупця.

Згідно із п.п.7.1-7.3 договору - оплата цементу за цим договором здійснюється покупцем в національній грошовій одиниці України гривні шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника, реквізити якого вказані в розд.14 цього договору або шляхом внесення готівкових коштів в касу постачальника. Покупець зобов'язаний оплатити партію цементу, вказану у відповідній заявці, авансом до да ти поставки замовленої партії цементу, тобто шляхом внесення передплати в розмірі 100% ва ртості.

Незважаючи на викладене вище в п.7.2. цього договору, сторони цим домовились, що у ви ключних випадках постачальник може достроково виконати свої зобов'язання за цим догово ром та здійснити поставку цементу покупцю до здійснення ним авансового платежу (передпла ти) за такий цемент. В цьому випадку покупець зобов'язаний оплатити поставлену йому пар тію цементу протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки такої партії цементу.

Пунктом 8.2 договору встановлено, що у разі порушення покупцем строків оплати цементу, встановлених п.7.3. цього договору, по купець зобов'язаний відшкодувати постачальнику в повному обсязі всі збитки, які викликані у останнього в результаті такого порушення, та сплатити постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійного розміру облікової ставки Національного банку України, яка діяла під час прострочення оплати, за кожен день такого прострочення оплати. Неустойка (пеня) нарахову ється на розмір несплачених покупцем грошових сум, починаючи з першого дня прострочення оплати, та нараховується за весь період прострочення оплати покупцем, а її нарахування при пиняється в день повного погашення заборгованості покупцем.

У випадку порушення строків оплати цементу, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику додатково також проценти в розмірі 10% річних, які нараховуються на розмір несплачених покупцем грошових сум, починаючи з першого дня прострочення оплати, та нараховуються за весь період прострочення оплати, а їх нарахування припиняється в день повного погашення заборгованості Покупцем.

Згідно направленої відповідачем позивачу заявки на поставку продукції від 21.10.2010р., відповідачу було відвантажено портландцемент ПЦІІ/А-Ш-400 насипом масою 71,25 тон загальною вартістю 39187,50 грн. Відповідач прийняв товар, що підтверджується квитанцією про приймання вантажу №36717579 від 24.10.2010р. , видатковою накладною №ВЦ000013382 від 24.10.2010р. на суму 39187,50 грн.

Відповідач частково провів оплату за товар на суму 10000,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням №64 від 30.11.2010р., решта заборгованості в сумі 29187,00 грн. відповідачем не сплачена.

Оскільки відповідач зобов'язання щодо оплати товару належним чином не виконав, позивач звернувся із позовом до суду про стягнення з відповідача 37 276,73 грн., з яких 29187,00 грн. основного боргу, 1483,07 грн. інфляційних витрат за період з грудня 2010р. по вересень 2011р., 2590,85 грн. 10% річних та 4 015,81 грн. пені (з 01.12.2010р. по 21.10.2011р.).

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку про таке:

Стаття 11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить в ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи слідує, що зобовязання по договору поставки №109-10-Ц від 06.09.2010р. позивач виконав в повному обсязі, провівши поставку товару в обсягах, які передбачені в додатку №2, заявці від 21.10.2010р. згідно квитанції про приймання вантажу №36717579 від 24.10.2010р., видатковою накладною №ВЦ000013382 від 24.10.2010р. на суму 39187,50 грн. Згідно платіжного доручення від 30.11.2010р. №64 відповідач частково сплатив 10000,00 грн.

При цьому, доказів про сплату відповідачем решти заборгованості в сумі 29187,00 грн. основного боргу за поставлений позивачем товар суду не подано, доводи позивача не спростовано.

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобовязання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем проведено нарахування пені в сумі 4 015,81 грн. за період прострочення 01.12.2010р. по 21.10.2011р. із врахуванням п.8.2 договору, а саме: в розмірі подвійного розміру облікової ставки Національного банку України, яка діяла під час прострочення оплати, за кожен день такого прострочення оплати.

Судом в даному випадку приймається до уваги наступне:

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно вимог ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Натомість, п. 8.2 договору поставки сторони передбачили, що неустойка (пеня) нарахову ється на розмір несплачених покупцем грошових сум, починаючи з першого дня прострочення оплати, та нараховується за весь період прострочення оплати покупцем, а її нарахування при пиняється в день повного погашення заборгованості покупцем

У відповідності зі ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (одним із видів забезпечення виконання зобовязання є неустойка, зокрема пеня - ч.1 ст. 546 ЦК України, ч.1 ст.549 ЦК України).

Із врахуванням вищевикладених норм та враховуючи умови договору, яким передбачено нарахування пені в більший термін, ніж зазначено ч.6 ст. 232 ГК України, суд вважає, що позивачем правомірно обраховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 4 015,81 грн. за період прострочення з 01.12.2010р. по 21.10.2011р.Розрахунки пені судом перевірено та приймаються як належні.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, позивачем також заявлено до стягнення інфляційні витрати в сумі 1483,07 грн. за період з грудня 2010р. по вересень 2011р. та 2590,85 грн. 10% річних за період прострочення з 01.12.2010р. по 21.10.2011р. При цьому, п.8.2 договору поставки сторони передбачили нарахування 10% річних на несплачені суми.

При проведенні судом перерахунку сум інфляційних витрат та 10% річних встановлено, що суми, заявлені позивачем до стягнення, є меншими, ніж перераховані судом, тому приймаються як такі, що заявлені правомірно та не суперечать матеріалам справи, вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, суд вважає, що позовні підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме щодо стягнення з відповідача 29187,00 грн. основного боргу, 1483,07 грн. інфляційних витрат, 2 590,85 грн. 10% річних та 4 015,81 грн. пені, всього в сумі 37276,73 грн.

У відповідності із ст. 49 ГПК України судові витрати у справі належить покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД

в и р і ш и в:

Позов Публічного акціонерного товариства „Волинь-Цемент”, м. Здолбунів Рівненської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький про стягнення 37276,73 грн., з яких: 29187,00 грн. основного борг, 1483,07 грн. інфляційних витрат, 2590,85 грн. 10% річних та 4 015,81 грн. пені задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства „Волинь-цемент”, Рівненська область м. Здолбунів, вул.Шевченка,1 (код ЗКПО 00293054) 29187,00 грн. (двадцять дев`ять тисяч сто вісімдесят сім гривень 00 коп.) основного боргу, 1483,07 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят три гривні 07 коп.) інфляційних витрат, 2 590,85 грн. (дві тисячі пятсот девяносто гривень 85 коп.) 10% річних, 4 015,81 грн. (чотири тисяч пятнадцять гривень 81 коп.) пені, 372,77 грн. (триста сімдесят дві гривні 77 коп.) витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

СуддяВ.В. Магера

Повний текст рішення складено та підписано 09.12.2011р.:

Віддруковано 2 прим.:

1 - до матеріалів справи;

2 - відповідачу (рекоменд. з повідомлен.)