Рішення № 19975969, 05.12.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" грудня 2011 р.Справа № 27/17-4035-2011 Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не зявились;

від відповідача: не зявились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше лізинг Україна";

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 181 169,37 грн.;

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше лізинг Україна" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 181169,37 грн., з яких 8871,48 грн. основна заборгованість за договором фінансового лізингу №00001496 від 05.02.2010р., 157383,44 грн. збитки, 869,17 грн. штраф, 436,66 грн. пеня, 943,27 грн. - інфляційні, 226,03 грн. 3% річних, 578,84 грн. відсотки за користування чужими грошовими коштами, 11860,48 грн. неустойка у розмірі подвійного лізингового платежу та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що між сторонами 05.02.2010 року укладено договір про фінансовий лізинг №00001496, згідно якого позивачем було виконано вчасно та в повному обсязі свої зобовязання, між тим, відповідач, всупереч прийнятим обов'язкам, зобовязання щодо сплати лізингових платежів виконував неналежним чином, що стало підставою для звернення з відповідним позовом.

У судове засідання 05.12.2011р. представник позивача на виклик суду не зявився, між тим, у попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України станом на 20.09.2011р. Отже, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності за такою адресою відповідача, суд вважає, що ухвала про порушення провадження у справі вручена відповідачу належним чином.

Крім того, суд зазначає, що згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті із відміткою поштової установи “за зазначеною адресою не проживає”, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

05 лютого 2010 року між ТОВ "Порше лізинг Україна" (надалі лізингодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (надалі лізингоодержувач) укладено договір про фінансовий лізинг №00001496 (надалі договір), згідно умов якого лізингодавець зобовязався придбати обєкт лізингу (отримати право власності на обєкт лізингу) та надати у розпорядження лізингоодержувача обєкт лізингу транспортний засіб типу VW Caddy Kasten 1.4 I Benzin 2008 року виробництва, шасі № НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_1 (надалі обєкт лізингу), а лізингоодержувач зобовязався прийняти обєкт лізингу і сплатити суму відповідно до договору згідно із графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування), що становить невідємну частину договору, на загальну суму, що становить еквівалент у гривні суми 22420,00 дол. США.

У відповідності до п. 4.4 загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (надалі умови лізингу), лізингоодержувач покриває всі витрати, понесені в результаті експлуатації обєкта лізингу, включаючи, окрім іншого, витрати що можуть бути понесені внаслідок дотримання обґрунтованих вимог Порше лізинг Україна щодо експлуатації та/або передачі обєкта лізингу.

Положеннями п. 6.1 умов лізингу передбачено, що для експлуатації обєкта лізингу лізингоодержувач щомісяця виплачуватиме Порше лізинг Україна лізингові платежі у відповідності до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), що являє собою невідємну частину цього контракту, та інших положень контракту. Щомісячний лізинговий платіж включає в себе, зокрема: суму, яка відшкодовує частину вартості обєкта лізингу; проценти; комісії; покриття витрат, повязаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом (включаючи, окрім іншого, витрати на ремонт обєкта лізингу, реєстраційні платежі та інші витрати, передбачені або прямо повязані з контрактом).

Згідно п. 6.5 умов лізингу, щомісячний платіж здійснюється на рахунок, зазначений Порше лізинг Україна, не пізніше 10-го календарного дня з дати направлення рахунку лізингоодержувачу.

Умовами п. 6.8 умов лізингу встановлено, що лізингоодержувач інформує Порше лізинг Україна протягом 5 робочих днів з дати виставлення рахунку щодо можливого неотримання такого рахунку.

Згідно п. 10.4 умов лізингу, лізингоодержувач зобовязаний негайно проінформувати Порше лізинг Україна у письмовій формі про будь-які зміни свого місця проживання (для фізичних осіб) або місця розташування (для юридичних осіб), відповідно. У випадку невиконання цього зобовязання будь-яка кореспонденція (включаючи, окрім іншого, повідомлення та вимоги), доставлена за адресою, зазначеною лізингоодержувачем в контракті, вважається дійсною, незалежно від того, чи отримав її лізингоодержувач, а датою її доставки вважається 2-й робочий день з дня її надіслання компанією Порше лізинг Україна.

Відповідно до п. 13.1 умов лізингу, якщо лізингоодержувач відмовляється від повернення або затримує повернення обєкту лізингу, Порше лізинг Україна має право вилучити обєкт без попередньої згоди лізингоодержувача.

У відповідності до п. 20.5 умов лізингу, усі повідомлення, що мають бути надані за цим контрактом, оформлюються в письмовій формі та доставляються особисто, при цьому вони вважаються такими, що були надані, після доставки за відповідною адресою, або шляхом відсилання поштовим відправленням першого класу з попередньою оплатою, при цьому таке повідомлення вважається таким, що було доставлене, через 2 робочих дні з дати поштового відправлення, або шляхом надіслання по факсу, при цьому таке повідомлення вважається таким, що було доставлене після відправки.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 806 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). При цьому відповідно до ч. 2 ст. 806 цього кодексу, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

На виконання умов вищевказаного договору за актом приймання-передачі від 13.02.2010 року лізингодавець передав, лізингоодержувач прийняв вантажний автомобіль типу VW Caddy Kasten 1.4 I Benzin 2008 року виробництва, шасі № НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_1.

Як встановлено матеріалами справи, згідно розрахунку позивача (а.с. 89) та платіжних доручень про сплату лізингових платежів (а.с. 92-99) відповідач не сплатив ТОВ "Порше лізинг Україна" лізингові платежі за липень 2010 року, відповідно до рахунку №00017036 від 08.07.2010р. на суму 2959,46 грн., належного до сплати 15.07.2010р., за вересень 2010 року, відповідно до рахунку №00018678 від 09.08.2010р. на суму 2948,82 грн., належного до сплати 15.08.2010р. та за вересень 2010 року, відповідно до рахунку №00020278 від 07.092010р. на суму 2963,20 грн., належного до сплати 15.09.2010р.

Отже, відповідач в порушення умов договору про фінансовий лізинг від 05.02.2010р., не виконав своїх зобов'язань щодо своєчасного внесення лізингових платежів, в зв'язку з чим за ним утворився борг перед ТОВ "Порше лізинг Україна" за договором фінансового лізингу №00001496 від 05.02.2010р. по сплаті лізингових платежів за липень, серпень та вересень 2010 року у розмірі 8871,48 грн.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 632 ЦК України).

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також те, що позовні вимоги ТОВ "Порше лізинг Україна" в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 8871,48 грн., підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до п.п. 8.2.1 умов лізингу, у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються наступні санкції: пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 436,66 грн. за період прострочення, щодо порушення строків сплати лізингових платежів, (а.с. 80) встановив, що позивач при здійснені даного розрахунку допустив помилку, а саме здійснив нарахування пені більше ніж за 182 дні, в звязку з чим суд здійснив власний розрахунок пені:

1)щодо сплати лізингового платежу за липень 2010р.: 2959,46?10/365?182/100 =147,57 (грн.) за період нарахування з 15.07.2010р. по 12.01.2011р. за 182 дні.

2)щодо сплати лізингового платежу за серпень 2010р.: 2948,82?10/365?182/100 =147,04 (грн.) за період нарахування з 15.08.2010р. по 12.02.2011р. за 182 дні.

В іншій частині (за прострочення сплати лізингова платежу за вересень 2010 року) розрахунок позивача вірний.

Отже, загальна сума пені, яка підлягає до сплати відповідачем за порушення внесення лізингових платежів за липень, серпень та вересень 2010 року становить 431,81 грн.

У відповідності до п.п. 8.2.2 умов договору лізингу, до лізингоодержувача застосовуються штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані Порше лізинг Україна (п. 8.3.1 цього контракту): еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за третю вимогу (якщо Порше лізинг Україна вирішить надіслати таку третю вимогу). При цьому, положеннями п. 8.2 умов лізингу, серед іншого встановлено, що вищезазначені санкції підлягають виплаті лізингоодержувачем упродовж 10 робочих днів після надіслання відповідної вимоги компанією Порше лізинг Україна, не зважаючи на можливе розірвання контракту компанією Порше лізинг Україна.

Суд дослідивши наявні в матеріалах справи докази та давши їм правову оцінку, дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 869,17 грн., нарахованого на підставі п.п. 8.2.2 договору, оскільки вказані позовні вимоги ТОВ "Порше лізинг Україна", підтверджуються наявними в матеріалах справи документами та безпосередньо про необхідність сплати яких зазначалось відповідачу у рахунку №00015752 від 18.06.2010р., №00017698 від 02.08.2010р., №00019130 від 17.08.2010р., №00019340 від 01.09.2010р. та №00020785 від 16.09.2010р.

Статтею 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За умовами ч. 2 даної статті, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем неустойки у розмірі 11860,48 грн., нарахованої відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, за 2 місяці у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, встановив, що позивач допустив помилку, а саме розмір лізингового платежу за жовтень (2965,08 грн.) помножив на 2 (5930,16 грн.) та помножив цю суму на кількість місяців існування прострочки щодо повернення майна (2 місяці вересень та жовтень 2010 року). Разом з тим, враховуючи, що розмір лізингового платежу у вересні місяці становить 2963,20 грн., суд зробив власний розрахунок заявленої до стягнення позивачем неустойки, (2963,20+2965,08) ?2 = 11856,56 (грн.) та встановив, що її розмір складає 11856,56 грн.

Отже, загальна сума неустойки, яка підлягає до сплати відповідачем за порушення строків повернення майна позивачу становить 11856,56 грн.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3% річних у розмірі 226,03 грн. за порушення виконання грошового зобовязання (сплати лізингових платежів у період з липня по вересень 2010 року включно) окремо по кожному платежу з урахуванням моменту виникнення заборгованості у відповідача, вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем інфляційних у розмірі 943,27 грн. встановив, що позивач при здійсненні даного розрахунку допустив арифметичні помилки у визначені розміру сукупного індексу інфляції, в звязку з чим суд зробив власний розрахунок та встановив, що сума інфляційних становить 1029,02 грн. При цьому, враховуючи, що у суду відсутні повноваження щодо збільшення позовних вимог, а таке право відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України належить виключно позивачу, суд не виходить за межі позовних вимог та приймає заявлену позивачем суму інфляційних до стягнення, розраховану у розрахунку позивача та яка безпосередньо заявлена у позові.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Таким чином, положення норми ст.536 Цивільного кодексу України є загальними та такими, що встановлюють обовязок боржника сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами, але для окремих видів договорів діють спеціальні правила встановлення і нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (поставка, купівля-продаж, банківський або фінансовий кредит тощо).

Даючи оцінку правомірності стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 578,84 грн., суд виходить з того що вказані проценти повинні бути передбачені законодавством чи положеннями договору.

При цьому, в обґрунтування заявлених вимог щодо сплати процентів передбачених ст. 536 Цивільного кодексу України позивач посилається на те, що до даних правовідносин повинно бути застосовано аналогію закону (згідно ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України), а саме положення ст. 1048 Цивільного кодексу України.

Саттею 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Між тим, правовідносини, що виникли між сторонами на підставі договору фінансового лізингу №00001496 від 05.02.2010р. не відносяться до правовідносин позики кредиту або банківського вкладу, за своєю правовою природою, в звязку з чим суд дійшов висновку про помилковість застосування позивачем положень ст. 1048 Цивільного кодексу України.

Отже, враховуючи, що проценти за користування чужими грошовими коштами не визначені положеннями договору фінансового лізингу №00001469 від 05.02.2010р. та чинним законодавством не передбачено можливість застосування до договору фінансового лізингу положень про позику, суд доходить висновку щодо неправомірності стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 578,84 грн., а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 27.12.2010р. по справі №9/67-38, висновки якого є обовязковими для суду, згідно положень ст. ст. 82, 111-28 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч. 2 ст. 7 Закону України „Про фінансовий лізинг”, лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

При цьому, ст. 10 цього закону встановлено, що лізингодавець, серед іншого, має право: відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Пунктом 8.3 умов лізингу встановлено, зокрема, якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 лізингового платежу, при цьому, якщо прострочення платежу триває більш, ніж 30 днів (у відповідності до Закону України „Про фінансовий лізинг”), Порше лізинг Україна має право розірвати контракт і витребувати обєкт лізингу від лізингоодержувача у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріусу.

Як встановлено матеріалами справи, враховуючи систематичне порушення умов договору фінансового лізингу з боку відповідача ТОВ "Порше лізинг Україна" звернулось на адресу лізингоодержувача з вимогою про сплату заборгованості та повідомленням про відмову від договору фінансового лізингу вих. №00001496 від 16.9.2010 року, в якому відмовилося від договору та просило здійснити фактичне повернення обєкту лізингу, а також просило оплатити наявну заборгованість та штрафні санкції.

Між тим, як зазначає позивач, у добровільному порядку відповідачем протягом десятиденного строку обєкт лізингу ТОВ "Порше лізинг Україна" повернуто не було, як і не сплачено заборгованість за договором фінансового лізингу №00001496 від 05.02.2010 року.

За таких обставин, ТОВ "Порше лізинг Україна" з метою відновлення своїх порушених прав на повернення обєкту лізингу звернувся до спеціалізованої організації Приватного підприємства „Інформаційна агенція „Безпека і право” для супроводу та забезпечення здійснення виконавчого напису на договорі фінансового лізингу та повернення обєкту лізингу у примусовому порядку.

Так, 18.03.2010 року між ТОВ "Порше лізинг Україна" (замовник) та ПП „Інформаційна агенція „Безпека і право” (виконавець) укладено договір про надання послуг №1 (надалі договір 1), згідно умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по здійсненню діяльності, спрямованої на забезпечення повного та своєчасного виконання умов договорів фінансового лізингу, укладених між замовником та клієнтом (боржником), поверненню простроченої заборгованості або повернення предметів лізингу, що належать замовнику на праві власності.

Відповідно до п. 1.2 договору 1, діяльність виконавця базується на чинному законодавстві України, даному договорі та здійснюється на підставі письмового доручення або довіреності та замовленнях на надання послуг.

16.08.2010р. між сторонами було укладено додаткові угоди №1 та №2 до договору про надання послуг від 18.03.2010р., згідно умов яких сторони дійшли згоди щодо порядку виконання робіт за вказаним договором їх здачі та вартості.

На виконання умов договору 1, згідно замовлення ТОВ "Порше лізинг Україна" ПП „Інформаційна агенція „Безпека і право” надано послуги щодо вилучення обєкту лізингу у відповідача вартість яких становить 43852,42 (у т.ч. ПДВ), що підтверджується актом наданих послуг №20 від 29.10.2010р., звітом про надані послуги. Вказані кошти перераховані ТОВ "Порше лізинг Україна" на розрахунковий рахунок виконавця - ПП „Інформаційна агенція „Безпека і право”, згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень №18417 від 21.09.2010р., №19363 від 19.10.2010р. та №19796 від 29.10.2010р. (а.с.66, 68-69) на загальну суму 43852,42 грн. та відповідно до виставлених ТОВ "Порше лізинг Україна" рахунків до сплати (а.с. 64-65, 67).

Таким чином, 21.10.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було здійснено виконавчий напис (а.с. 47), на підставі якого згідно акту прийому-передачі автомобіля від 27.10.2010 року (а.с. 48) відповідачем було передано вантажний автомобіль типу VW Caddy Kasten 1.4 I Benzin 2008 року виробництва, шасі № НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_1 представнику ТОВ "Порше лізинг Україна". При цьому, у даному акті зазначено про наявність недоліків (дефектів) у зовнішньому стані автомобіля тріщина у лобовому склі, розбите праве дзеркало та інше.

Пунктом 13.6 умов лізингу встановлено, що лізингоодержувач відшкодовує будь-які витрати, понесені Порше лізинг Україна у звязку з вилученням обєкта лізингу.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також враховуючи, що понесені позивачем збитки у розмірі 43852,42 грн. повязані з вилученням обєкту лізингу у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 внаслідок порушення останнім зобовязань за договором фінансового лізингу №00001496 від 05.02.2010 року та їх сплата безпосередньо за умовами договору №00001496 (п. 13.6 договору) покладена на відповідача, суд вважає заявлені позовні вимоги ТОВ "Порше лізинг Україна" обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Положеннями п. 12.9 умов лізингу встановлено, що у разі припинення лізингу відповідно до пункту 12, відмови лізингоодержувача придбати обєкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2, а також якщо Порше лізинг Україна вимагає повернення обєкта лізингу відповідно до інших положень контракту, лізингоодержувач зобовязаний повернути обєкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані до головного офісу Порше лізинг Україна впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує компанії Порше лізинг Україна будь-яку різницю між ринковою вартістю обєкту лізингу та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до графіку виплат.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому у розумінні ч. 2 ст. 22 цього кодексу, збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 4 ст. 623 Цивільного кодексу України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Разом з тим, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Згідно з висновком № 117 від 03.12.2010 року експертного, автотоварознавчого дослідження про визначення ринкової вартості автомобіля (а.с. 70-74), здійсненого Субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 на замовлення ТОВ "Порше лізинг Україна", ринкова вартість об'єкту лізингу після його вилучення становить 27 973,80 грн. На момент вилучення об'єкту лізингу (окрім несплачених платежів, строк сплати яких настав і про стягнення яких просить позивач) несплаченими залишалися платежі на суму 17 885,74 дол. США, що за офіційним обмінним курсом НБУ на 27 жовтня 2010 року (день вилучення об'єкту лізингу) становить 141 504,82 грн. Отже, різниця між ринковою вартістю та сумою несплачених лізингових платежів на момент вилучення об'єкту лізингу становить 113 531,02 грн.

Отже, грошові кошти у розмірі 113531,02 грн. були б отримані ТОВ "Порше лізинг Україна" за умови належного виконання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 своїх зобовязань за договором фінансового лізингу №00001496 від 05.02.2010р.

Крім того, основним фактором зменшення ринкової вартості об'єкта лізингу, а отже і збільшення різниці між сумою ринкової вартості об'єкта та сумою несплачених лізингових платежів були саме протиправні дії відповідача, внаслідок неповернення обєкту лізингу позивачу після припинення дії договору, в звязку з чим, останній був позбавлений можливості розпоряджатись обєктом лізингу та отримати з цього будь-яку вигоду, що спричинило понесення ТОВ "Порше лізинг Україна" збитків у вигляді упущеної вигоди, які повязані з зменшенням вартості обєкту лізингу (його використання) та коливанням ринкових цін на автомобілі та які не можуть бути компенсовані наступною реалізацією автомобіля.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 113531,02 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ "Порше лізинг Україна" та стягнення з відповідача основна заборгованість за договором фінансового лізингу №00001496 від 05.02.2010р. у розмірі 8871,48 грн., збитків у розмірі 157383,44 грн., штрафу у розмірі 869,17 грн., пені у розмірі 431,81, інфляційних у розмірі 943,27 грн., 3% річних у розмірі 226,03 грн. та неустойки у розмірі 11856,56 грн.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ід код. НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше лізинг Україна" (02660, м.Київ, вул.Колекторна, 1, код ЄДРПОУ 35571472) 8871/вісім тисяч вісімсот сімдесят одна/грн. 48 коп. основної заборгованості, 157383/сто пятдесят сім тисяч триста вісімдесят три/грн. 44 коп. збитків, 869/вісімсот шістдесят девять/грн. 17 коп. штрафу, 431/чотириста тридцять одна/грн. 81 коп. пені, 943/девятсот сорок три/грн. 27 коп. інфляційних, 226/двісті двадцять шість/грн. 03 коп. 3% річних та 11856/одинадцять тисяч вісімсот пятдесят шість/грн. 56 коп. неустойки.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ід код. НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше лізинг Україна" (02660, м.Київ, вул.Колекторна, 1, код ЄДРПОУ 35571472) 1805/одна тисяча вісімсот пять/грн. 05 коп. державного мита та 235/двісті тридцять пять/грн. 05 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Суддя Невінгловська Ю.М.

Повний текст рішення складено 12.12.2011р.