Рішення № 19975082, 02.12.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" грудня 2011 р.Справа № 9/17-4280-2011 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "НІАГАРА" До відповідача: Приватного підприємства "БОСС МАКСИМУМ КОМПАНІ"

про стягнення 693343,78 грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1. (за довіреністю);

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 24.10.2011 року за вх. № 6505/2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "НІАГАРА" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "БОСС МАКСИМУМ КОМПАНІ" (далі Відповідач) в сумі 693343,78 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач у судових засіданнях не зявлявся, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений. Відповідач відзив на позов не надав, у звязку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Судом встановлено, що усі надіслані процесуальні документи на адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРКІНГ ЛЮКС", що приймалися та виносилися за момент розгляду справи, поверталися до суду з відміткою „за зазначеною адресою немає”.

Тому, згідно з п. 4 Інформаційного листа Вищого господарською суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 і п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 і 2006 роках": до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

З урахуванням вищезазначеного, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за зазначеною адресою немає", і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення ним судом певних процесуальних дій.

З наведеного випливає, що Приватне підприємство "БОСС МАКСИМУМ КОМПАНІ" належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Окрім вищезазначеного, у судовому засіданні 02.12.2011 року представником Позивача була надана транзитна телеграма № 652/63 17 22/11 1537 яка свідчить про належне повідомлення Відповідача про час та місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

10.03.2009 року між Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "НІАГАРА" та Відповідачем - Приватним підприємством "БОСС МАКСИМУМ КОМПАНІ" був укладений Договір № 17 купівлі-продажу нафтопродуктів. Тобто, між сторонами виникли господарські зобов'язання у відповідності до припису статті 173 Господарського кодексу України.

У відповідності до умов договору Розділу 1 «Предмет договору», Позивач прийняв на себе зобов'язання продати (передати у власність Відповідача) товар - нафтопродукти, а саме, дизельне паливо. Відповідач у свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити у визначений цим Договором строк вказаний Товар.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що товар передається представнику Покупця, що має довіреність на отримання товару. Відповідно до цієї умови товар був переданий представнику Покупця - Лимаренко В.Ю., який на той час був директором підприємства. Товар був переданий на підставі довіреності серії ЯПР № 432103 від 10.04.2009 року. По не відомим обставинам, Відповідач не підписав товаросупровідні документи.

Отже, Позивачем у відповідності до умов Договору та приписів статті 662 Цивільного кодексу України зобов'язання, щодо передачі товару були виконанні належним чином.

Умовами договору (п.1.2.) місцем передачі товару було визначено порт Кілія (Україна).

Відповідачем на ім'я Позивача був наданий гарантійний лист, в якому сповіщалося, що дизельне паливо буде використано для бункеровки т/х «PRANIK», ІМО 8986884, який знаходився у порту Кілія. Цей факт був підтверджений перевізником, за допомогою послуг якого дизельне паливо було доставлено у місце розвантаження. Також Відповідачем була надана копія договору про експлуатаційне управління судном між ВАТ «СТЕК»та ПП «БОСС МАКСИМУМ КОМПАНІ»від 05.03.2009 року, з якого вбачається, що Відповідач є користувачем судна. В обов'язки Відповідача, згідно договору входить забезпечення судна паливом (п. 13 Договору).

У відповідності до пункту 2.1.2. Розділу 2 договору, Відповідач прийняв на себе зобов'язання щодо проведення сплати вартості отриманого товару на умовах відстрочення платежу шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок «Продавця», у даному випадку Позивача, не пізніше 5 (п'яти) банківських днів з дати отримання товару. Товар був переданий Позивачем та отриманий Відповідачем 11.04.2009 року.

Однак, всупереч умовам договору та діючому законодавству України, Відповідач не здійснив оплату за товар на момент подання позовної заяви.

08.09.2010 року Позивачем на юридичну адресу Відповідача був направлений поштою претензійний лист, але пошта повернула лист в зв'язку з відсутністю за вказаною адресою Відповідача. Також претензійний лист був надісланий за адресою місця проживання директора підприємства. Але ніяких відповідей на адресу Позивача не надійшло, а борг так і не був сплачений.

Пунктом 4.10. Розділу 4 Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату Товару «Покупець», у даному випадку Відповідач, сплачує штрафну санкцію у розмірі 0,5 % від вартості поставленого товару за кожний день прострочки.

Припис пункту 1 статті 218 Господарського кодексу України визначає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Отже, дії Відповідача визначаються як правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, сума основного боргу Приватного підприємства "БОСС МАКСИМУМ КОМПАНІ" перед Товариства з обмеженою відповідальністю "НІАГАРА" складає - 110 937,68 грн, інфляційні збитки 23 407, 85 грн, сума штрафу за весь період прострочення складає 508 094,57 грн, сума пені - 50 903,68 грн.

02.12.2011 року за вх. № 41504/2011 представник Позивача надав до суду клопотання, відповідно до якого просить суд залучити у якості відповідача ВАТ „СТЄК” а також просить забезпечити позов шляхом накладання арешту на т/х «PRANIK», ІМО 8986884 під час перебування у будь-якому морському чи річковому порту України. Суд відмовив Позивачу у задоволенні клопотання у звязку з недоведеністю підстав.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобовязаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким, Позивач прийняв на себе зобов'язання продати Відповідачу товар - нафтопродукти, а саме, дизельне паливо, а Відповідач у свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити у визначений цим Договором строк вказаний Товар.

Зобов'язання Позивача щодо передачі Відповідачу товару, передбачені умовами укладеного Договору, виконувалися належним чином, про що свідчать відповідні докази: товарно-транспортна накладна № Щ-10058731/1 від 11.04.2009 року., видаткова накладна № Н-00000828 від 11.04.2009 року, довіреність отримувача товару серії ЯПР № 432103 від 10.04.2009 року, завірені копії яких додаються до даної позовної заяви, та перелік разом із зазначенням кількості та вартості товару, що підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, із вищевстановлених обставин справи випливає, що Відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобовязання щодо розрахунку з Позивачем за переданий товар, при цьому жодних заперечень щодо наявності цього боргу відповідач до суду не надав, а навпаки не заперечує проти його наявності.

Відповідно до частини 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару; товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до переданий покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Як наявно вбачається з наданих матеріалів товар був переданий Позивачем, але не сплачений Відповідачем у строки передбачені договором купівлі-продажу товару.

Таким чином на момент розгляду справи основна заборгованість Відповідача, становить 110937,68 грн.

Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Суд звертає увагу на те, що у пункті 4 Договору купівлі продажу нафтопродуктів № 17 чітко зазначається відповідальність сторін щодо невиконання умов вищезазначеного Договору а саме:

п.п. 4.7. Договору зазначає сплата визначених цим Договором та чинним законодавством України штрафних санкцій не звільняє її від обовязку відшкодувати за вимогою іншої Сторони збитки, завдані порушенням Договору у повному обсязі, а відшкодування збитків не звільняє її від обовязку сплатити за вимогою іншої Сторони штрафні санкції у повному обсязі;

п.п 4.8. Договору зазначається за несвоєчасну оплату за товар „Покупець” сплачує на користь „Постачальник” пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочки, з урахуванням інфляції у відповідності до вимог чинного законодавства України;

п.п. 4.9. - Договору зазначається за несвоєчасне відвантаження товару „Постачальник” сплачує на користь „Покупця” пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасного виданого товару за кожний день прострочки;

п.п. 4.10. - Договору зазначається за несвоєчасну оплату товару „Постачальник” припиняє відпуск товару „Покупцю” , а також встановлюється для сплати „Покупцем” штрафна санкція у розмірі 0,5 відсотків від вартості поставленого Товару, за кожен день не проведення розрахунків.

Частина 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розрахунок штрафних санкцій, який доданий Позивачем до позовної заяви, та згідно з яким, розмір інфляційних збитків становить 23407,85 грн, сума штрафу 508094,57 грн., сума пені 50903,68 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення Відповідача.

За положеннями ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будьякі фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "БОСС МАКСИМУМ КОМПАНІ" (68000, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Першого Травня, буд. 1-А, Філія ВАТ „МТБ” м. Іллічівськ, МФО 388498, ЄДРПОУ35321564) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІАГАРА" (65020, Одеська область, м. Одеса, вул. Розкидайлівська, буд. 18, офіс 5, код ЄДРПОУ 30940468) суму боргу у розмірі 110937,68 грн., інфляційні збитки у розмірі 23 407,85 грн., сума штрафу 508094,57 грн., сума пені у розмірі 50903,68 грн., 6 933 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Меденцев П.А.

Повний текст рішення складено 05 грудня 2011 року.