Рішення № 19974630, 21.11.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" листопада 2011 р.Справа № 20/17-3634-2011 За позовом: Прокурора Татарбунарського району Одеської області в інтересах держави в особі Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Відділ Держкомзему у Татарбунарському районі Одеської області,

2) Публічне акціонерне товариство сільськогосподарське підприємство «Чорноморська перлина»

до відповідача: Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2

про зобовязання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, зобовязання привести земельну ділянку у придатний для використання стан та стягнення 2844,70 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від прокуратури: Радянський О.Ю. - посвідчення № 255 від 15.11.2010 р.,

від позивача: ОСОБА_4 довір. № 02/41-64-2753 від 10.10.2011р.

від третіх осіб: 1) ОСОБА_5 довір. №3 від 19.09.2011р.,

2) ОСОБА_6 довір. б/н від 01.08.2011р.

від відповідача: ОСОБА_7 довір. № 2929 від 14.05.2011 р.

СУТЬ СПОРУ: Прокурор Татарбунарського району Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області до Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2, в якій просить зобовязати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 1,3 га, яка розташована на території 1-го км. піщаної коси Чорного моря за межами населеного пункту Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області; зобовязати привести земельну ділянку у придатний для використання стан; стягнути з Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 на користь держави в особі Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області шкоду у сумі 2844,70 грн., заподіяну внаслідок самовільного використання земельної ділянки, а також покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на те, що в результаті перевірки дотримання вимог земельного законодавства, проведеної старшим державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Татарбунарського району, було встановлено, що Субєкт підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2, всупереч земельному законодавству, самовільно, за відсутності правовстановлюючих документів, зайняв та використовує земельну ділянку площею 1,3 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на 1-му км піщаної коси Чорного моря біля с. Тузли Татарбунарського району Одеської області, оскільки рішення про надання вказаної земельної ділянки СПД ОСОБА_2 в користування (оренду) або у власність відповідним органом не приймалось, правочини щодо такої земельної ділянки не вчинялись.

Розрахунок розміру заподіяної шкоди був обчислений на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету міністрів України № 963 від 25.07.2007р., та становить 2844,70 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.09.2011р. було порушено провадження у справі №20/17-3634-2011 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні на 12.10.2011р.

Одночасно, вказаною ухвалою, враховуючи, що позовну заяву подано, зокрема, на підставі акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 11.04.2011 року, складеного Відділом Держкомзему у Татарбунарському районі Одеської області, яким, відповідно до наданих повноважень, був також розрахований розмір шкоди, заподіяної відповідачем, судом за власною ініціативою було залучено Відділ Держкомзему у Татарбунарському районі до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

12.10.2011р. представник відповідача надав суду відзив (т.1 а.с.30-34), в якому проти заявленого позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на наступне.

По-перше, за думкою відповідача, твердження прокурора про самовільне зайняття земельної ділянки площею 1.3 га, не відповідають дійсності. Так, 12.02.2004р. Татарбунарською районною державною адміністрацією Одеської області було прийнято розпорядження №55/А-2004 про надання згоди на передачу в оренду земельної ділянки на території піщаної коси курорту Лебедівка приватному підприємцю ОСОБА_2 загальною площею 0.50 га терміном на 25 років для розміщення риболовецького причалу (т.1 а.с.41).

На підставі вказаного розпорядження, 12.02.2004р. між Татарбунарською районною державною адміністрацією та СПД ОСОБА_2 був укладений договір оренди №137 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) (т.1 а.с.36-37). Відповідно до п.1.1. вказаного договору орендодавець передає орендарю земельну ділянку загальною площею 0.50 гектарів, у тому числі 0.50 гектарів водного фонду, яка знаходиться на території піщаної коси згідно з планом землекористування, необхідну орендареві для рибогосподарських потреб, а саме для розміщення риболовецького причалу, у тимчасове строкове платне володіння і користування, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов цього договору та вимог земельного законодавства та сплачувати за це орендну плату в порядку та на умовах цього договору.

Пунктом 2.1. вказаного договору зазначено, що земельна ділянка надається в оренду на 25 років моменту передачі земельної ділянки.

Крім того, на підставі розпорядження Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області за №55/А-2004, СПД ОСОБА_2 16.02.2004 р. отримав від відділу містобудування та архітектури райдержадміністрації дозвіл на розміщення малої архітектурної форми - павільйону, місцем розташування якого є: АДРЕСА_1, з терміном до закінчення строку дії договору земельної ділянки.

24.06.2004 року розпорядженням Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області №292/А-2004 (т.1 а.с.42) СПД ОСОБА_2 було погоджено місце розташування рибоприймального пункту, затверджено акт вибору земельної ділянки загальною площею 0,50 га. (пісків) та надано згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки загальною площею 0,50 га. (пісків) для розміщення рибоприймального пункту.

Як вказує відповідач, ним, на умовах договору, з урахуванням додаткової угоди від 21.08.2010 р. (т.1 а.с.39), у повному обсязі та своєчасно сплачувалася орендна плата за землю.

З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що підставно займає вказану земельну ділянку.

По-друге, відповідач зазначає, що, не погоджуючись з актом перевірки від 11.04.2011р., в якому зафіксовано факт самовільного зайняття земельної ділянки, він 15.09.2011 року звернувся до Окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, а жодних протоколів та постанов СПД ОСОБА_2 взагалі не отримував та не підписував.

Крім того, 16.05.2011р. СПД ОСОБА_2 було подано до Окружного адміністративного суду позов про скасування розпорядження Татарбунарської районної державної адміністрації та зобов'язання розірвати договір оренди земельної ділянки від 08.06.2010р., укладений між РДА та ВАТ „СП „Чорноморська перлина”. На даний час зазначена справа знаходиться на розгляді у Одеському апеляційному адміністративному суді.

На підставі вищевикладеного, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними.

Заперечуючи проти позову, відповідач також у судовому засіданні 31.10.2011р. звернувся до суду з усним клопотанням про зупинення провадження у справі №20/17-3634-2011 до розгляду Окружним адміністративним судом повязаної справи.

У задоволенні вказаного клопотання судом було відмовлено, оскільки заявлене клопотання не відповідає вимогам господарського процесуального кодексу України щодо його форми, у зв'язку з чим також не містить належного обґрунтування повязаності справ, що є підставою для зупинення провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що під час розгляду справи було зясовано, що частина земельної ділянки, самовільне зайняття якої є предметом спору у справі, передана позивачем Татарбунарською районною державною адміністрацією Одеської області за договором від 08.06.2010 року в оренду ВАТ СП ”Чорноморська перлина”, судом, для встановлення повної та об'єктивної істини по справі, за власною ініціативою було залучено Відкрите акціонерне товариство сільськогосподарське підприємство ”Чорноморська перлина” до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

У судовому засіданні 21.11.2011р. прокурор підтримав заявлені вимоги у повному обсязі, а також надав суду письмові пояснення до позовної заяви (т.2 а.с.3-4), в яких зазначив, що 18.11.2011р. за клопотанням Відділу Держкомзему у Татарбунарському районі Одеської області були виконані геодезичні роботи, якими встановлено, що розмір самовільно зайнятої відповідачем земельної ділянки складає 1,2833 га. Прокурор стверджує, що на вказаній земельній ділянці розташований вагончик, огорожі та здійснені початкові роботи щодо створення капітальної споруди, що свідчить про непридатність земельної ділянки за цільовим призначенням для розміщення об'єкту стаціонарної рекреації. Крім того, прокурор просив віднести на відповідача 1 в якості судових витрат кошти, сплачені за проведення геодезичних робіт у сумі 1428,34грн.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги прокурора, з підстав, зазначених у наданих 17.10.2011р. до господарського суду Одеської області письмових поясненнях (т.1 а.с.72-74).

Представник Відділу Держкомзему у Татарбунарському районі Одеської області також повністю підтримав позовні вимоги прокурора, проте письмових пояснень не надав.

Представник Публічного акціонерного товариства сільськогосподарського підприємства «Чорноморська перлина» в судовому засіданні 21.11.2011р. вважав позовні вимоги прокурора обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з підстав, викладених у письмових поясненнях (т.2 а.с.30-33), а також повідомив, що на підставі рішення загальних зборів від 20.07.2011р. Відкрите акціонерне товариство сільськогосподарське підприємство ”Чорноморська перлина” було перейменоване у Публічне акціонерне товариство сільськогосподарське підприємство «Чорноморська перлина».

В обґрунтування письмових пояснень ПАТ СП «Чорноморська перлина»посилається на те, що договір на право тимчасового користування землею від 12.04.2004 р. не зареєстрований у відповідних державних органах, у зв'язку з чим не набрав чинності, тобто не є підставою для зайняття земельної ділянки. Стосовно розпорядження Татарбунарської районної державної адміністрації від 24.06.2004 р. за №292/А-2004 «Про надання згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки ФОП ОСОБА_2.», третя особа зазначає, що оскільки дане розпорядження до сих пір відповідачем не виконане, воно, відповідно до п. 3 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву»№ 509-УІ від 16.09.2008р., втратило чинність.

Разом з тим, саме Публічне акціонерне товариство сільськогосподарське підприємство «Чорноморська перлина»є належним землекористувачем на підставі розпорядження Татарбунарської районної державної адміністрації від 08.05.2007р. №172/А-2007 розпорядження Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області від 26.01.2009 року за №25/А-2009 про затвердження проекту землеустрою, а також укладених з Татарбунарською районною державної адміністрацією договорів оренди від 08.06.2010 року на земельні ділянки, що розташовані на 1 км піщаної коси Чорного моря Татарбунарського району Одеської області, площею 0,06 га, площею 1,14 га та площею 1,30 га. Дані договори були зареєстровані 29.07.2010 року у Татарбунарському відділі Центру Державного земельного кадастру України про, що у Державному реєстрі земель вчинено відповідні записи за №04153500464, за №041053500465, за №04153500466.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з вищезазначених підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (т.1 а.с.30-34).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши надані сторонами докази у сукупності, суд дійшов наступних висновків:

Основним законом, яким регулюються земельні відносини, є Конституція України. Крім цього, земельні відносини регулюються іншими, прийнятими відповідно до Конституції законами і підзаконними актами, а саме законами України "Про землеустрій", "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Про місцеве самоврядування" та іншими законами, а також Земельним кодексом України, прийнятим Верховною Радою України 25.10.2001 року, який набув чинності з 01.01.2002 року.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.

У відповідності до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

У відповідності до Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Як свідчать матеріали справи, земельна ділянка, вимоги про повернення якої є предметом заявленого позову, розташована на території 1-го км піщаної коси Чорного моря за межами населеного пункту на території Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області.

Таким чином, з дати набрання чинності Земельним кодексом України повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою належать Татарбунарській районній державній адміністрації.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно до листа Державного комітету України із земельних ресурсів від 11.11.2008 року №14-17-4/12991 "Щодо застосування терміна "самовільне зайняття земельної ділянки", правочином, за яким може набуватися право користування земельною ділянкою, слід вважати: укладення договору оренди (суборенди) земельної ділянки, про встановлення земельного сервітуту, договору на право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) чи договору на право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій). Зазначені правочини укладаються у письмовій формі та набувають чинності після їх державної реєстрації.

Згідно до ст. 125 Земельного кодексу України (в чинній редакції, що діяла також на момент проведення перевірки щодо додержання вимог земельного законодавства 11.04.2011р.), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до п.5 ст.126 ЗК України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Як встановлено судом з наявних у матеріалах справи доказів, а також не спростовано під час судового розгляду, договір на право тимчасового користування землею №137 від 12.04.2004р., на який посилається відповідач як на підставу зайняття земельної ділянки, у відповідних державних органах не зареєстрований, тобто не є укладеним відповідно до закону.

З урахуванням викладеного, а також приймаючи до уваги розмір земельної ділянки, яка була предметом договору від 12.02.2004р., вказаний договір не є правовстановлюючим документом, що посвідчує право користування земельною ділянкою площею 1,2833 га.

Враховуючи, що інших правовстановлюючих документів матеріали справи не містять, суд доходить висновку про те, що використання відповідачем спірної земельної ділянки є самовільним.

Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі клопотання Відділу Держкомзему у Татарбунарському районні Одеської області за №24-9-02/586 від 18.11.2011р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренесанс»були проведені геодезичні роботи, а саме: земельно-кадастрова зйомка, з якої вбачається, що площа земельної ділянки, яка розташована на АДРЕСА_1 та займається відповідачем, становить 1,2833га (т.2 а.с.19).

Приймаючи до уваги, що факт самовільного використання земельної відповідачем підтверджений належним чином, суд вважає вимоги прокурора про зобовязання СПД ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за межами населеного пункту Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Проте, враховуючи встановлений розмір земельної ділянки 1,2833 га, позов в цій частині слід задовольнити частково в межах вказаної площі.

Ст. 152 ЗК України передбачає одним із способів захисту порушеного права відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, і відшкодування завданих збитків. Таким чином, особа, що використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої, повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан (а точніше у попередній стан), включаючи знесення будинків, будівель і споруд, за власний кошт.

З урахуванням викладеного, вимоги прокурора про зобовязання відповідача привести земельну ділянку у придатний до використання стан є також обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 211 Земельного кодексу України передбачено, що за самовільне зайняття земельної ділянки громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Згідно із частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи без діяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 р. № 963 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Відповідно до п.3.1 Методичних рекомендацій щодо застосування вказаної Методики, затверджених наказом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007р. N 110, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне провадження, які підтверджують факт вчинення правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки.

Як вбачається із матеріалів справи, 11.04.2011 року старшим державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Татарбунарського району Одеської області Чебаном Г.А. проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства України з боку СПД ОСОБА_2, за результатами якої складено відповідний акт (т.1 а.с.8), в якому зафіксовано, що СПД ОСОБА_2 використовує земельну ділянку орієнтованою площею 1,30 га без правовстановлюючих документів.

На підставі вказаного акту був складений протокол про адміністративне правопорушення №002824 від 11.04.2011р. (т.1 а.с.9-10), яким встановлено, що дії СПД ОСОБА_2 є самовільним зайняттям земельної ділянки, що є порушенням ст. 211 Земельного кодексу України, відповідальність за яку передбачена ст.53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Крім того, держінспектором 11.04.2011р. складений припис №004326, яким запропоновано СПД ОСОБА_2 у 30-ти денний термін, до 11.05.2011р., усунути зазначені порушення, отриманий особисто СПД ОСОБА_2 (т.1 а.с.15-16).

Постановою №002823 11.04.2011р. про накладення адміністративного стягнення СПД ОСОБА_2 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 53 КУпАП та накладено на нього штраф у розмірі 850,00грн. Вказану постанову СПД ОСОБА_2 також отримав особисто 11.04.2011р.

Враховуючи викладене, суд вважає, що Відділом Держкомзему був на законних підставах зроблений розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки (т.1 а.с.14).

В цілому погоджуючись з вимогами прокурора про стягнення на користь держави в особі Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області шкоди, заподіяної внаслідок самовільного використання земельної ділянки, суд, з урахуванням встановленого розміру земельної ділянки, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині частково на суму 2808,15 грн. (пропорційно розміру фактично зайнятої земельної ділянки).

Згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, на останнього слід покласти відповідні судові витрати. У задоволенні клопотання про віднесення на відповідача коштів, сплачених за проведення геодезичних робіт слід відмовити, оскільки вказані кошти були сплачені за ініціативою третьої особи для доведення фактичного розміру зайнятої земельної ділянки.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобовязати Субєкта підприємницької діяльності-фізичну особу ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 1,2833 га, яка розташована на території 1-го км піщаної коси Чорного моря за межами населеного пункту Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області.

3. Зобовязати Субєкта підприємницької діяльності-фізичну особу ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) привести земельну ділянку площею 1,2833 га, яка розташована на території 1-го км. піщаної коси Чорного моря за межами населеного пункту Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області у придатний до використання стан.

4. Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області (68100, Одеська область, м. Татарбунари, вул. Горького,1, код 04057221) заподіяну шкоду у розмірі 2 808 /дві тисячі вісімсот вісім/ грн. 15 коп.

5. Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України на п/р 31215206700008, одержувач ГУДКУ у Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, КБК 22030001 судові витрати у сумі 423 /чотириста двадцять три/ грн.

6. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Щавинська Ю.М.

Повне рішення складено 28.11.2011р.