Рішення № 19964454, 10.11.2011, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 2-4299/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"10" листопада 2011 р. Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі: головуючого - судді Пустовіт З.П.

при секретарі: Гоноболіній О.І.,

з участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я,

ВСТАНОВИВ:

          Позивач у вересні 2011 року звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь майнову шкоду в сумі 973,96 грн. та моральну шкоду в сумі 10000,00 грн. В обґрунтування позову зазначила, що 30.04.2011 року о 19-30 годині біля будинку №31 по вул.. Чернишевського в м.Бердянську її покусала собака породи вівчарка, яка належить відповідачу. В цей же день вона звернулася за медичною допомогою до Бердянського травмпункту, де їй зробили перев’язку, після чого вона звернулася до Бердянського МВ УМВС України в Запорізькій області із заявою про притягнення відповідача до кримінальної відповідальності. Під час проведення перевірки ОСОБА_2 визнав, що його пес випадково вибіг на вулицю, цим самим ним порушено п.6 Правил утримання собак, кішок та інших тварин у населених пунктах України, затверджених Міністерством житлово-комунального господарства Української РСР від 17.06.1980 року. За допущене правопорушення відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф в розмірі 51 грн. Крім цього, 04.05.2011 року нею було пройдено судово-медичне обстеження, висновок спеціаліста №154 підтверджує спричинення їй внаслідок укусу собаки легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я. Незважаючи на це, відповідач відшкодовувати їй завдану матеріальну та моральну шкоду відмовляється. У відповідності до ч.1 ст.1195, ч.1 ст.1167 ЦК України фізична особа, яка завдала шкоду каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, зобов’;язана відшкодувати потерпілому витрати на придбання ліків і моральну шкоду. Для лікування вона придбала цефалексин, німід, кетаналдуо, диклофенак -гель, екстракт валеріани, кетанов скарифікатор, бинти, солпадеін, апізартрон, контратубекс на загальну суму 267,40 грн. Також понесла витрати на проведення медичного обстеження в сумі 86,56 грн., за аналіз крові 20,00 грн., іглорефлексотерапію 600 грн. Загальна сума витрат склала 973,96 грн. Крім цього, внаслідок неправомірних дій відповідача їй було завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в 10000,00 грн., яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала у зв’язку з ушкодженням здоров’я. Під час проходження курсу амбулаторного лікування після укусу собаки в Бердянській міській лікарні, в період з 04.05.2011р. по 27.05.2011 року їй також надавалося лікування в Бердянському психоневрологічному диспансері у зв’язку з незадовільним станом, викликаним стресом внаслідок укусу, що підтверджується копіями медичних документів.

          У судовому засіданні позивач підтримала позов повністю з підстав, зазначених в ньому.

          Відповідач ОСОБА_2 позов визнав частково, не заперечував відшкодувати позивачу матеріальну шкоду на лікування, проте яке було призначене лікарями. Визнавав, що є його вина в тому, що не догледів, що його собака вискочив на вулицю. При цьому пояснив, що 30.04.2011 року він працював у себе в гаражі. Вийшов на вулицю на шум і в цей момент з калитки вискочив його собака породи вівчарка. Можливо, позивач зі своїм співмешканцем хотіли його погладити чи пошатнулися, із-за чого собака почав лаяти, а позивач кричати, щоб він прибрав собаку. Він взяв за ошийник і завів у двір. Допускає, що собака на розмахування позивачем руками могла вдарити зубами, але він цього не бачив. 02.05.2011 року до нього прийшов дільничний міліціонер і повідомив, що на нього надійшла заява про притягнення до відповідальності за те, що дівчину покусав його собака. Дільничний склав у відношенні нього адміністративний протокол. Коли вони через 7 днів зустрілися з ОСОБА_1, вона показала руку, повідомила, що ще продовжує лікування і наступного разу повідомить про суму, затрачену на лікування. Кожного разу вона називала різні суми: 300 грн, 800 грн., а останнього разу приблизно 1000грн. Коли він попросив показати чеки, позивач сказала, що зустрінуться на суді і більше на зв’язок не виходила.

          Представник відповідача адвокат ОСОБА_3 підтримав позицію відповідача. Виходячи з протоколу про адміністративне правопорушення, дійсно, є його вина в тому, що його собака напав, проте він цього не бачив. Коли позивач разом із співмешканцем у травні приходили до нього, він не заперечував в категоричній формі відшкодувати шкоду, проте суми, які вони просили, кожного разу збільшувалися в декілька разів, тому він запропонував їм показати квитанції і призначення лікарів, однак після цього позивач більше не приходила, а потім подала позов до суду. Відповідач згодний погасити ту суму, яка підтверджується чеками і лише на купівлю тих ліків, які призначалися лікарями: бинти, диклофенак, апізартрон, контратубекс. Все інше не призначалося. Що стосується моральної шкоди, то вона не підлягає задоволенню, оскільки в довідці Бердянського ПНД не вказано причинний зв’язок між укусом собаки і розладом адаптації, бо там лише зазначено, що зв’язку з перенесеним стресом, але, те, що він стався саме через укус собаки, не вказано. Показання свідка ОСОБА_4 слід оцінувати критично, оскільки позивач доводиться йому цивільною дружиною, а тому він є заінтересованою особою.

          Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні дав наступні показання, що 30.04.2011 року ввечері він разом із своєю співмешканкою ОСОБА_1 поверталися з магазину. На вул. Чернишевського біля буд. №31 стояв відповідач з вівчаркою, який почав на них ричати. Вони зупинилися, проте собака кинувся на нього і поклав лапи йому на плечі. Він його відштовхнув, а коли він знову кинувся на ньогоё відштовхнув і вдарив ногою. Після чого собака накинувся на ОСОБА_1, прижавши її до паркану і двічі вкусив за руку. Лише після цього відповідач забрав собаку. Рука позивача була скривавлена. З дому вони зателефонували знайомому, який відвіз її до травмпункту. Коли вони повернулися до відповідача, щоб взяти довідку, що собака здоровий, їм ніхто не відчинив, тоді вони поїхали до міліції, де ОСОБА_1 написала заяву. Позивач лікувалася у хірурга, невропатолога. Почувалася недобре, оскільки боялася всіх собак і йому доводилося її всюди супроводжувати. Додав, що коли вони вдруге зустрічалися з відповідачем, він запросив у нього суму 2000 грн. за лікування, за зіпсований светр, проте ОСОБА_2 сказав, що не впевнений, що повинен її сплатити, оскільки сума його не влаштовувала. При цьому питав, які ліки купували.

          Свідок ОСОБА_5 пояснила, що 30.04.2011 року після 19-00 години вони з чоловіком почули удар в хвіртку, чули при цьому чоловічі голоси. Вона вийшла на подвір’я і почула, як жіночий голос кричав, щоб він забрав собаку, при цьому вживала не літературні слова. Проте ніяких криків про допомогу не було. Через три дні до них прийшов дільничний міліціонер і повідомив, що їх собака вкусив дівчину. Коли через декілька днів їх знову запросив дільничний, ОСОБА_6 заявила, що постраждала від їхнього собаки. На її думку, позивач зі своїм співмешканцем просто вимагали від них гроші, оскільки спочатку називали суму 1300 грн., потім 1500 грн., а далі 2000 грн., хоча чеків у них було лише на 188 грн. Їхній собака ніколи ні на кого не кидався, просто вони були на підпитку, почали розмахувати руками і це був не укус зубами, а скоріше удар зубами. 1000 грн. вона не заперечувала відшкодувати.

          Заслухавши позивача, відповідача, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, а також оглянувши адміністративну справу №3-2401/11 у відношенні ОСОБА_2 та відмовний матеріал за заявою ОСОБА_1 ЖРЗПЗ №2683 від 30.04.2011р., суд приходить до наступного висновку.

          Так судом встановлено, що 30.04.2011 року 0 19-30 годині в м.Бердянську біля будинку №31 по вул. Чернишевського позивача вкусив собака породи вівчарка, який належить відповідачу, у зв’язку з чим вона звернулася до травмпункту, де їй зроблено перев’язку та виписане направлення до поліклініки на лікування, що підтверджується копією картки №2988 травматологічного хворого.

          Згідно висновку спеціаліста №154 від 27.05.2011р. Бердянського міжрайонного відділення Запорізького обласного бюро судово-медичних експертиз у ОСОБА_1 були рани на лівій верхній кінцівці. Пошкодження утворилися від дії тупого предмету, тупих предметів, можливо в строк і за обставин, указаних освідуємою, які кваліфікуються як легкі тілесні пошкодження, які потягли короткочасний розлад здоров’я

          Як вбачається із записів амбулаторної картки ОСОБА_1, остання в період з 04.05.2011р. по 27.05.2011 року проходила амбулаторне лікування у хірурга, який 04.05.2011 року прописав їй диклофенак гель, 10.05.11 –димексид, а 13.05.2011р.- контратубекс та апізартрон.

          Крім цього, судом з’ясовано та видно з амбулаторної карти, 05.05.2011 року вона була на прийомі у невролога із скаргами на кошмари вночі, страх перед собаками, поганий сон, яка встановила їй діагноз: ситуаційний невроз та рекомендувала лікування у психотерапевта.

          Згідно довідки Бердянського психоневрологічного диспансеру від 09.06.2011 року, позивач проходила лікування на денному стаціонарі ПНД в період з 06.05.2011р. по 08.06.2011 року у зв’язку з перенесеним стресом.

          Як вбачається із наданих позивачем фіскальних та товарних чеків, а також квитанцій, позивач придбала ліків та бинтів на загальну суму 267,4 грн., а також сплатила добровільний внесок в міськлікарню на суму 20,00 грн. та оплатила за проведення медичного обстеження 84,56 грн.

          Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до роз’яснень, що містяться в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зі змінами, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до положень ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна із сторін має довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх висновків та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що 30.04.2011 року позивача вкусив собака, який раптово вискочив з двору. Таким чином, відповідач належним чином не забезпечив безпеки людей, а тому має місце порушення Правил тримання собак, котів, хижих тварин у населених пунктах України.

Відповідачем зазначене не спростовано. Дана обставина підтверджується матеріалами адміністративної справи №3-2401/11 та винесеною відносно нього постановою суду від 19.05.2011 року, відповідно до якої ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.154 КУпАП. При цьому, як видно з постанови, за відсутності в матеріалах акту судово-медичного обстеження потерпілої ОСОБА_1 дії було перекваліфіковано з частини 2 на частину 1 ст.154 КУПаП.

Будь-яких доказів тому, що спричинення майнової шкоди ОСОБА_1 стало саме з її вини, відповідачем не надано.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що в результаті протиправних дій відповідача по неналежному утриманню собаки та спричиненням майнової шкоди позивачу вбачається причинний зв'язок, а тому відповідач повинен відповідати за заподіяну майнову шкоду у зв’язку з укусом собакою.

Проте суд вважає, що стягненню з відповідача підлягає сума понесених позивачем у зв’язку з лікуванням витрат, підтверджених належними доказами та призначених лікарем, а також за проведення медичного обстеження на загальну суму 272,46 грн. ( бинти на суму 16,15 грн., диклофенак –5,75 грн., контратубекс- 25,80 грн., апізартрон –138,00 грн., скорификатор- 0,15 грн., валеріана –2,05 грн., за проведення медичного обстеження в Бердянському міжрайонного відділенні Запорізького обласного бюро СМЕ –84,56 грн.). Інші витрати відшкодуванню не підлягають: позивачем не надано суду доказів, що вони їй були призначені, а на іглорефлексотерапію в сумі 600 грн. вона не підтвердила, що фактично їх понесла.

Відповідно до ст.. 23 ЦК України особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно із ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із вимог ст. 1167 ЦК України, та роз'яснень, що викладені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31 березня 1995 року N4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" та визначає суму відшкодування, яка відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, з врахуванням обставини, при яких було спричинено моральну шкоду ОСОБА_1, ступень вини відповідача, характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань позивача, та з урахуванням вимог розумності та справедливості вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1000,00 гривень, задовольнивши позов частково.

Враховуючи, що позивач звільнена при пред’явленні позову від сплати судового збору, він підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.10,11, 58-60, 62-64, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 23, 1166, 1167 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

          Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 272 (двісті сімдесят дві) гривні 46 копійок та моральну шкоду в розмірі 1000,00 (одна тисяча) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в доход держави в сумі 188 грн. 20 копійок, отримувач: державний бюджет м.Бердянськ, 22030001, Код ЄДРПОУ 34676953 Банк: Бердянське УДК ГУДКУ в Запорізькій області, МФО 813015, Призначення платежу: «Судовий збір, 37381363, п.1.1, ОСОБА_2Г.»

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення

Суддя:ОСОБА_7