Рішення № 19954159, 23.11.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" листопада 2011 р.Справа № 16/17-3821-2011 Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 1/2011 від 20.09.2011р.

Від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю від 14.10.2011р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Пілігрім - Плюс” до державного підприємства „Дослідне господарство „Андріївське” національної академії аграрних наук України” про стягнення 653679,68 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Пілігрім плюс” (надалі за текстом ТОВ „Пілігрім - плюс”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до державного підприємства „Дослідне господарство „Андріївське” національної академії аграрних наук України” (далі по тексту ДП „Дослідне господарство „Андріївське”) про стягнення заборгованості за поставлений на підставі договору поставки нафтопродуктів № 274/НП від 05.01.2010р. товар в сумі 521299,44 грн., відсотків річних в сумі 91875,28 грн., пені в сумі 40504,96 грн., а всього заборгованості в загальному розмірі 653679,68 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобовязань за договором поставки нафтопродуктів № 274/НП від 05.01.2010р. щодо своєчасної та в повному обсязі оплати придбаного товару.

Ухвалою суду від 10.10.2011р. було вжито заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне ДП „Дослідне господарство „Андріївське” на праві власності майно в межах заявленої до стягнення суми в розмірі 653679,68 грн. до розгляду судом спору, який виник між сторонами по даній справі, по суті.

Відповідач повністю заперечує проти заявлених ТОВ „Пілігрім плюс” позовних вимог, наголошуючи на тому, що поставка товару, заборгованість за який просить стягнути позивач, здійснювалась не на умовах договору поставки нафтопродуктів № 274/НП від 05.01.2010р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

05.01.2010р. між ТОВ „Пілігрім плюс” (Постачальник) та ДП „Дослідне господарство „Андріївське” (Покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 274/НП від 05.01.2010р., у відповідності до умов п. 1.1. якого Постачальник зобовязується поставити Покупцю нафтопродукти (далі товар) узгодженими партіями, а Покупець зобовязується їх оплатити та прийняти в асортименті, кількості згідно поданим заявкам, погодженим з Постачальником.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями п.п. 3.1, 3.4 договору поставки нафтопродуктів № 274/НП від 05.01.2010р. встановлено, що передача товару здійснюється узгодженими партіями. Постачальник вважається таким, що виконав свої зобовязання з поставки товару з моменту передачі його Покупцю (представнику Покупця згідно довіреності) або транспортній організації, в залежності від умов поставки. Факт передачі товару підтверджується підписаною належним чином товарно-транспортною накладною, або видатковою накладною, або актом приймання-передачі.

В силу положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Як наголошує позивач, ним були належним чином виконані прийняті на себе за договором поставки нафтопродуктів № 274/НП від 05.01.2010р. зобовязання з передачі у власність ДП „Дослідне господарство „Андріївське” нафтопродуктів загальною вартістю 575374,44 грн., що підтверджується видатковими накладними № 5418 від 02.10.2010р., № 41 від 11.03.2011р., № 30 від 04.04.2011р., підписаними повноважними представниками сторін по справі та скріпленими відповідними печатками.

Згідно з п.п. 4.1 4.4. договору поставки нафтопродуктів № 274/НП від 05.01.2010р. загальна вартість даного договору складається з суми всіх видаткових накладних, та/або актів приймання-передачі, та/або додаткових угод до даного договору. Вартість товару по кожній партії визначається в рахунку на оплату або видатковій накладній, або у акті приймання-передачі товару або додатковій угоді. Покупець зобовязаний здійснити оплату за товар по факту поставки протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару. Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок Постачальника. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

За твердженнями ТОВ „Пілігрім плюс”, відповідачем прийняті на себе зобовязання за договором поставки нафтопродуктів № 274/НП від 05.01.2010р. щодо своєчасної та в повному обсязі оплати придбаного товару були виконані неналежним чином, а саме було сплачено виключно вартість поставленого за видатковою накладною № 5418 від 02.10.2010р. в сумі 54075,00 грн., внаслідок чого у ДП „Дослідне господарство „Андріївське” виникла заборгованість перед позивачем в сумі 521299,44 грн. Невиконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобовязань на визначених вищезазначеною угодою умовах зумовило звернення ТОВ „Пілігрім плюс” до суду із даним позовом про стягнення заборгованості за поставлені нафтопродукти в сумі 521299,44 грн., процентів річних за порушення грошових зобовязань в сумі 91875,28 грн. та нарахованої пені в розмірі 40504,96 грн.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ „Пілігрім плюс” та ДП „Дослідне господарство „Андріївське” виникли правовідносини з поставки товару, врегульовані умовами договору поставки нафтопродуктів № 274/НП від 05.01.2010р. Однак, як наголошує відповідач, прийняття ним нафтопродуктів за видатковими накладними № 41 від 11.03.2011р., № 30 від 04.04.2011р. здійснювалось поза правовідносинами, врегульованими договором поставки нафтопродуктів № 274/НП від 05.01.2010р. Обгрунтовуючи вищезазначені твердження, ДП „Дослідне господарство „Андріївське” посилається на той факт, що видаткові накладні № 41 від 11.03.2011р., № 30 від 04.04.2011р. взагалі не містять будь-яких посилань на саме договір поставки нафтопродуктів № 274/НП від 05.01.2010р.

Надаючи правову оцінку названим видатковим накладним, господарський суд виходить з наступного. По-перше, предмет договору поставки нафтопродуктів № 274/НП від 05.01.2010р. та товар, передача якого посвідчено видатковими накладними № 5418 від 02.10.2010р., № 41 від 11.03.2011р., № 30 від 04.04.2011р. дизельне паливо (нафтопродукти), є ідентичними. По- друге, в матеріалах справи відсутні будь-які докази з яких вбачається, що протягом 2010р. 2011р. між сторонами було укладено інші договори, якими би було врегульовано правовідносини з поставки позивачем у власність ДП „Дослідне господарство „Андріївське” нафтопродуктів. По-третє, в матеріалах справи наявна службова записка від 12.07.2011р. № 227 /а.с. 67/, підписана в.о. директора та головним бухгалтером ДП „Дослідне господарство „Андріївське”, з якої вбачається визнання факту придбання товару у ТОВ „Пілігрім плюс” за видатковими накладними № 41 від 11.03.2011р. та № 30 від 04.04.2011р. саме на виконання умов договору поставки нафтопродуктів № 274/НП від 05.01.2010р. Аналогічна за змістом інформація відображена й у акті звірки взаєморозрахунків від 08.09.2011р. до названого договору поставки.

Таким чином, в сукупності вищевикладені обставини свідчать, що передача товару у власність відповідача за видатковими накладними № 41 від 11.03.2011р., № 30 від 04.04.2011р. здійснювалось на виконання умов укладеної між сторонами по справі угоди договору поставки нафтопродуктів № 274/НП від 05.01.2010р.

Слід відзначити, що ДП „Дослідне господарство „Андріївське” не оспорюється сам факт прийняття у власність товару на суму 521299,44 грн. за видатковими накладними № 41 від 11.03.2011р. та № 30 від 04.04.2011р., у звязку з чим суд на підставі наявних у справі доказів дійшов висновку про доведеність названих обставин. При цьому, як вже зазначалось вище по тексту рішення, виходячи з положень п.п. 4.3, 4.4 договору поставки нафтопродуктів № 274/НП від 05.01.2010р., Покупець зобовязаний здійснити оплату за товар по факту поставки протягом 10 календарних днів з моменту поставки.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Зобовязання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно вимог ст. 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з положень п.п. 4.3, 4.4 договору поставки нафтопродуктів № 274/НП від 05.01.2010р. та вимог ст. ст. 525, 526, 530, 629, 692 ЦК України господарський суд дійшов висновку, що ДП „Дослідне господарство „Андріївське” було зобовязане оплатити прийняті ним у власність нафтопродукти за видатковою накладною № 41 від 11.03.2011р. в строк до 21.03.2011р включно, а за накладною № 30 від 04.04.2011р., відповідно, в строк до 14.04.2011р.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

В свою чергу, відповідачем не було здійснено оплату поставленого йому позивачем товару за видатковими накладними № 41 від 11.03.2011р. та № 30 від 04.04.2011р. на сумі 521299,44 грн. у десятиденний строк з моменту його прийняття, чим були порушені прийняті на себе зобовязання за договором поставки нафтопродуктів № 274/НП від 05.01.2010р. щодо своєчасної та в повному обсязі оплати придбаного товару. З огляду на викладене та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості та правомірності позовних вимог ТОВ „Пілігрім плюс” в частині стягнення з ДП „Дослідне господарство „Андріївське” суми основного боргу за названим договором в сумі 521299,44 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобовязання. Так, згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При нарахуванні пені слід мати на увазі, що у відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи з положень п. 6.2. договору поставки нафтопродуктів № 274/НП від 05.01.2010р., у випадку порушення строків оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, визначеної від вартості неоплаченого товару, за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, в порядку п. 4.1. названого договору поставки, ст. 549 ЦК України та ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” позивачем було нараховано до сплати ДП „Дослідне господарство „Андріївське” 40504,96 грн. пені. Розглянувши здійснений ТОВ „Пілігрім - плюс” розрахунок суми пені /а.с.6/, господарський суд дійшов висновку про допущення позивачем помилки при його здійснені, яка полягає в наступному.

Так, позивачем при звернення до суду із даним позовом визначено строк прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання з оплати прийнятого за видатковою накладною № 30 від 04.04.2011р. товару тривалістю у 169 календарних днів, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки тривалість даного порушення по момент звернення ТОВ „Пілігрим плюс” до суду із даним позовом (з 15.04.2011р. по 21.09.2011р.) складає 160 календарних днів. Таким чином, сума нарахованої пені за даний період повинна становити:

251608,14 (сума основної заборгованості) * 0,155% (подвійна облікова ставка НБУ) * 160 / 365 = 17095,57 грн.

Суд відзначає, що розрахунок суми пені, нарахованої позивачем за прострочення виконання грошового зобовязання з оплати прийнятого за видатковою накладною № 41 від 11.03.2011р. товару є вірним. З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з ДП „Дослідне господарство „Андріївське” підлягають частковому задоволенню на суму 38050,58 грн.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положеннями 6.3. договору поставки нафтопродуктів № 274/НП від 05.01.2010р. передбачено, що за прострочку виконання грошового зобовязання з оплати поставленого товару більш ніж на сім календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь строк прострочення, а також із розрахунку 0,1% в день від простроченої суми заборгованості.

У звязку із простроченням відповідачем виконання прийнятих на себе грошових зобовязань зі своєчасної оплати придбаного на підставі договору поставки нафтопродуктів № 274/НП від 05.01.2010р. товару, посилаючись на положення п. 6.3. названого договору та приписи ст. 625 ЦК України, ТОВ „Пілігрім плюс” було додатково нараховано до сплати відповідачу відсотки річних в сумі 91875,28 грн. Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок суми відсотків річних /а.с. 9/, господарський суд дійшов про допущення ТОВ „Пілігрім плюс” помилки при його здійсненні, що укладається у невірному визначенні календарної дати, з якої здійснюється нарахування даних відсотків. Такою датою, виходячи з положень п.п. 4.3, 6.3 названої угоди, має бути вісімнадцятий календарний день з моменту прийняття товару за відповідною видатковою накладною. З урахуванням викладеного, вірним розрахунком відсотків річних, нарахованих за порушення ДП „Дослідне господарство „Андріївське” прийнятих на себе зобовязань за договором поставки нафтопродуктів № 274/НП від 05.01.2010р., має бути:

-за видатковою накладною № 41 від 11.03.2011р.:

269691,30 * 177 * 0,365 / 365 = 47735,36 грн.

-за видатковою накладною № 30 від 04.04.2011р.:

251608,14 * 153 * 0,365 / 365 = 38496,05 грн.

З огляду на викладене, господарський суд вважає за правомірне позовні вимоги ТОВ „Пілігрім плюс” про стягнення з відповідача відсотків річних, нарахованих за порушення останнім прийнятих на себе грошових зобовязань, задовольнити частково на суму 86231,41 грн.

Таким чином, факт існування заборгованості ДП „Дослідне господарство „Андріївське” перед ТОВ „Пілігрім плюс””, яка виникла на підставі договору поставки нафтопродуктів № 274/НП від 05.01.2010р. на загальну суму 645581,43 грн., що складається з заборгованості за поставлений товар в розмірі 521299,44 грн., нарахованої пені в сумі 38050,58 грн. та відсотків річних в сумі 86231,41 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду в порушення вимог ст.ст. 32,33 ГПК України надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобовязання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Підсумовуючи все наведене вище, суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог ТОВ „Пілігрім - плюс”. Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь ТОВ „Пілігрім - плюс” суму основної заборгованості в розмірі 521299,44 грн., відсотки річних в сумі 86231,41 грн. та пеню в сумі 38050,58 грн. відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 617, 625, 629, 662, 664, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 1,3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР.

Судові витрати, повязані із сплатою державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в повному обсязі слід віднести на рахунок відповідача згідно ст. 44, ст. 49 ГПК України.

Крім того, відповідно до ст. 68 ГПК України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі. Враховуючи, що заходи до забезпечення позову, які були застосовані господарським судом у вигляді накладання арешту на майно, що належить ДП „Дослідне господарство „Андріївське” на праві власності, про що постановлено ухвалу від 10.10.2011р., вживались до розгляду по суті спору, який виник між сторонами по даній справі, а також приймаючи до уваги вирішення цього спору даним судовим рішенням, заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 10.10.2011р., підлягають скасуванню згідно зі ст. 68 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 617, 625, 629, 662, 664, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 1,3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР, ст.ст. 32, 33, 44-49, 68, 82-84 ГПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з державного підприємства „Дослідне господарство „Андріївське” національної академії аграрних наук України /67742, Одеська область, Білгород Дністровський район, село Андріївка, вул. Леніна, буд. 58, код ЄДРПОУ 00855308/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Пілігрім - плюс” /65033, м. Одеса, вул. Гастелло, 52/1, код ЄДРПОУ 34506470, р/р 26000311248101 в АБ „Південний”, МФО 328209/ суму основного боргу в розмірі 521299 грн. 44 коп. /пятсот двадцять одна тисяча двісті девяносто девять грн. 44 коп./, відсотки річних в сумі 86231 грн. 41 коп. /вісімдесят шість тисяч двісті тридцять одна грн. 41 коп./, пеню в сумі 38050 грн. 58 коп. /тридцять вісім тисяч пятдесят грн. 58 коп./, витрати на оплату державного мита в сумі 6455 грн. 81 коп. /шість тисяч чотириста пятдесят пять грн. 81 коп./, витрати на оплату послуг з ІТЗ судового процесу в сумі 233 грн. 08 коп. /двісті тридцять три грн. 08 коп./. Наказ видати.

3.В решті позову відмовити.

4.Заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 10.10.2011р. по справі № 16 / 17 3821 2011 - скасувати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 28.11.2011р.

Суддя Желєзна С.П.