Рішення № 19953538, 18.11.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" листопада 2011 р.Справа № 5-28/17-2407-2011 За позовом приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Уніка” до приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ОСТРА”

про стягнення 14260,54грн.

Суддя Погребна К.Ф.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ОСТРА" про стягнення заборгованості в розмірі 14260,54грн., з яких сума основного зобовязання 12161,81грн.,пеня -1014,54грн., 3% річних 196,36грн. та інфляційні витрати 887,83грн.

Ухвалою господарського суду Одеської від 21.06.2011р. порушено провадження по справі № 28/17-2407-2011.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.07.2011 р. строк розгляду справи №28/17-2407-2011 було продовжено до 06.09.2011 року.

Згідно автоматизованої системи документообігу суду та протоколу розподілу справ між суддями справу №28/17-2407-2011 передано на розгляд судді Погребної К.Ф.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.09.2011р. справу №28/17-2407-2011 прийнято до провадження судді Погребної К.Ф. та справі присвоєно №5-28/17-2407-2011.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.11.2011р. строк розгляду справи № 5-28/17-2407-2011 було продовжено до 23.11.2011 року.

В судових засідання, в порядку ст.. 77 ГПК України, оголошувались перерви з 26.09.2011р. до 05.10.2011р. та з 05.10.2011р. до 14.10.2011р.

06.10.2011р. відповідач надав до суду клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, яке судом відхилено з огляду на його необґрунтованість.

В процесі розгляду справи, представник позивача надав до суду уточнення позовних вимог, відповідно до яких просить суд стягнути з відповідача заборгованості в розмірі 10279,90грн, з яких сума основного зобовязання - 8181,17 грн., пеня - 1014,54грн., 3% річних 196,36грн. та інфляційне збільшення 887,83грн.

Відповідно до приписів ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вищенаведена редакція позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Страхова компанія „Уніка”, згідно з вказаними уточненнями є остаточною, у звязку з чим приймається господарським судом для розгляду по суті викладених в них вимог.

Відповідач, неодноразово надавав до суду відзиви на позов та доповнення до відзиву, відповідно до яких позовні вимоги не визнає та просить суд в задоволені позову відмовити повністю.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, а саме довідка ВДАІ з обслуговування №3029 від 30.09.2010р. у м. Полтава по вул.. Леніна сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) за участю автомобіля ДЕУ ЛАНОС, державний номерний знак НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля Chevroiet Aveo, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить Чернівській Наталії Олександрівни, під керуванням власника.

Відповідно до зазначеної довідки ВДАІ № 3029 від 30.09.2010р. по факту дорожньо-транспортної пригоди відносно ОСОБА_3, за порушення вимог п.п 12.1, 12.3, 13.1, 2.9А Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р. ( із змінами та доповненнями), були складені адміністративні матеріали та направлені до Ленінського районного суду м. Полтави для подальшого прийняття рішення.

Постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 26.10.2010р. у справі №3-1359/10 ОСОБА_3 визнано винним у скоєні дорожньо-транспортної пригоди та за допущене правопорушення, передбачене ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Зазначена вище дорожньо-транспортна пригода згідно Страхового сертифікату № 001088/277079/06, який посвідчує факт укладення Договору страхування № 098АК-98 по відношенню до Страхувальника, визнана страховим випадком, про що складено Страховий акт № 00053356 від 24.11.2010.

Згідно розрахунку сума страхового відшкодування склала 17142,45 грн.

Платіжним дорученням № 034030 від 25 листопада 2010 року Позивач виплатив Чернівській Наталії Олександрівні страхове відшкодування в розмірі 17142,45 грн.

Як встановлено судом, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля ДЕУ ЛАНОС, номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_3, що допустив порушення Правил дорожнього руху, застрахована згідно полісу ВЕ/5715301, виданого приватним акціонерним товариством „Остра”.

Таким чином, особою, відповідальною за матеріальний збиток є приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Остра”.

Як свідчать матеріали справи, до подання позову до суду позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про відшкодування сплаченої суми.

31.05.2011р. відповідач частково виконав своє грошове зобов'язання перед позивачем, перерахувавши на рахунок останнього 3980,64грн., що підтверджується банківською випискою.

Однак, станом на дату подання позову відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем в повному обсязі.

Приймаючи до уваги, що вказана сума не була сплачена відповідачем, позивач звернувся до суду із відповідним позовом, відповідно до якого крім страхового відшкодування просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 196,36 грн., інфляційні витрати в сумі 887,83грн. та пеню у розмірі 1014,54грн.

У судовому засіданні 18.11.2011р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Частина 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до Закону України “Про страхування” від 07.03.1996р. № 85/96-ВР, предметом страхування є цивільна відповідальність особи за заподіяну нею шкоду. Стаття 1 вказаного закону страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Стаття 3 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (далі Закон) встановлює, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 5 Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 6 зазначеного Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 22.1 статті 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.35 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику заяву та пакет документів.

Відповідно до ст.35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

За змістом і направленістю положень статті 35 ГПК рішення суду з адміністративної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, - з тих же підстав, що й вирок суду з кримінальної справи та рішення суду з цивільної справи.

Таким чином, постанова Ленінського районного суду м. Полтави від 26.10.2010р. у справі №3-1359/10 якою Білоконя В.В. визнано винним у скоєнні названого вище ДТП є преюдиціальною у розумінні ст.35 ГПК України.

Відповідно до ст. 38 Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов.

Відповідно до ст. 993 ЦК до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно до ст. 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частина 1 ст. 1191 ЦК України встановлює, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

При вказаних обставинах, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 8181,17 грн., а доводи відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки спростовуються доказами та наявними матеріалами справи.

Згідно п. 36.5 Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Таким чином за обґрунтованим розрахунком позивача сума пені складає 1014,54 грн., яка судом перевірена та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає його обґрунтованим та заявлена сума інфляційних витрат в розмірі 887,83грн. та 3% річних в розмірі 196,36 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

На підставі вищевикладеного суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню в сумі 10279,90 грн., з яких сума основного зобовязання - 8181,17 грн., пені - 1014,54грн., 3% річних 196,36грн. та інфляційні витрати 887,83грн.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, віднести за рахунок відповідача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ОСТРА" (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 13, код ЄДРПОУ 14288111) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (010601, м. Київ, вул. Рейтарська, 37, код ЄДРПОУ 20033533) 8181,17 грн. - суми сплаченого страхового відшкодування, 1014,54грн. пені, 196,36грн.- 3% річних, 887,83грн. - інфляційні витрати, державного мита у сумі 161,42грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Погребна К.Ф.

Повний текс рішення складено 23.11.2011р.