Рішення № 19951057, 16.11.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2011 р.Справа № 25/17-3760-2011 За позовом: Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Наста»

до відповідача: Приватного акціонерного товариства „Міська страхова компанія”

про стягнення 9298,37 грн.

Суддя: Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_1., довіреність №4 від 01.01.2011 р.; ОСОБА_2., довіреність №321 від 25.07.2011р.

Від відповідача: не з'явився

В засіданні 16.11.2011 р. приймали участь представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з'явився

Суть спору: про стягнення з ПП „Міська страхова компанія” на користь ТДВ „СК „Наста” 9298,37 грн. страхового відшкодування.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, подав до суду додаткові пояснення від 31.10.2011 р. вх. №37220/2011, в обґрунтування чого зазначає, що 22.09.2010 р. між ТДВ „СК „Наста” (страховик) та ОСОБА_3. (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №205.203259, згідно з яким застраховано транспортний засіб „Opel Vektra”, д.н. НОМЕР_1. 23.09.2010 р. у м. Києві по вул Куйбишева відбулась дорожньо-транспортна пригода, в якій мало місце зіткнення автомобіля „Hyundai” д.н. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4, з автомобілем „Opel Vektra”, який належить ОСОБА_3. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 застрахована в ПАТ „Міська страхова компанія”. Додвікою ДАІ, постановою Ленінського районного суду м. Донецька від 22.10.2010 р. у справі №3-2691 встановлено вину ОСОБА_4 у настанні вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди. Позивачем було виплачено ОСОБА_3., автомобіль якої було пошкоджено, страхове відшкодування, про стягнення якого з боку страховика особи, винної у ДТП, заявлено позивачем позовні вимоги.

Відповідач позовні вимоги визнає частково, надав суду відзив від 26.10.2011 р. вх.№36896/2011, відповідно до якого вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача на суму 8667,92грн., оскільки згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку №108/10/10 від 20.10.2010 р. вартість відновлювального ремонту ТС „Опель Вектора” д/н НОМЕР_1 з урахуванням фізичного зносу складає 9177,92 грн., тому з врахуванням ст.12 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування провадиться за вирахуваням франшизи, яка відповідно до п.2 Полісу №ВЕ/3060850 складає 510 грн.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представника позивача та його правову позицію, доводи відповідача, суд встановив наступне:

22.09.2010 р. між Товариством з додатковою відповідальністю „Страхова компанія” Наста” та ОСОБА_3 було укладено договір №205.203259 добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до якого було застраховано транспортний засіб „Opel Vectra”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

29.09.2010 р. у м. Києві по вул. Куйбишева, відбулась дорожньо транспортна пригода, в якій мало місце зіткнення автомобіля „Hyundai”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить Жебокрицькій Світлані Дмитрівні, під керуванням останньої, з автомобілем „Opel Vectra”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, що підтверджується довідкою ДАІ м. Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області від 23.09.2010 р.

Через зазначене ДТП автомобілю ОСОБА_3. було нанесено пошкодження, про що складено акти огляду транспортного засобу від 24.09.2010 р., від 27.09.2010 р., винною у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_4., що вбачається із постанови Ленінського районного суду м. Донецька від 22.10.2010 р. у справі №3-2691 2010 р.

Як вбачається зі звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди, спричиненої пошкодженням транспортного засобу №108/10/10 від 20.10.2010 р., вартість відновлювального ремонту ТЗ складає 12710,64 грн., вартість відновлювального ремонту ТЗ з врахуванням зносу складає 9177,92 грн.

06.12.2010 р. позивачем складено страховий акт № 2010-09-23/017, яким визначено, що ОСОБА_3. належить відшкодувати 9808,37 грн.

Платіжним дорученням №845 від 15.12.2010 р., за заявою ОСОБА_3. про настання страхового випадку, на банківські реквізити вигодонабувача „Кредитпромбанк” за договором страхування 22.09.2010 р. було перераховано страхове відшкодування в сумі 7419,13грн.

Вартість ремонту автомобіля ОСОБА_3. коштувала 12890 грн., що підтверджується рахунком-фактурою №06706 від 28.09.2010 р.

Згідно полісу №ВЕ/3060850 від 02.06.2010 р. страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ОСОБА_4 вчинено ЗАТ „Міська страхова компанія”.

09.03.2011 р. відповідачем було отримано претензію позивача про відшкодування шкоди в сумі 9808,37 грн., доказів надання відповіді на яку з боку відповідача або вжиття ним заходів до задоволення претензії суду не надано.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладену його правову позицію, суд, вважає заявлені ТДВ „СК” Наста” позовні вимоги частково правомірними, такими, що відповідають дійсними обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Положеннями ст.980 ЦК України встановлено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно п.3 ч.1 ст.988 ЦК України страховик зобов'язаний: у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. ... Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Положеннями ч.1 ст.990 ЦК України визначено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Із змісту п.п. 1, 2 ст.1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Приписи ч.1 ст.993 ЦК України встановлюють, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст.16 Закону України „Про страхування” договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Положення п.3 ст.20 та ст.25 Закону України „Про страхування” встановлюють, що страховик зобовязаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток (ст.27 Закону України „Про страхування”).

Правилами п.12.1. ст.12 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлено, що ... страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно до п.22.1. ст.22 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.29 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Як передбачають умови пп.38.1.1. п.38.1. ст.38 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником); якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху; якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону; якщо страховий випадок настав з використанням забезпеченого транспортного засобу в період, не передбачений договором внутрішнього страхування (при укладенні договору страхування з умовою використання транспортного засобу в період, передбачений договором страхування).

Так, згідно до положень п.22.1. ст. 22 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” ПАТ „Міська страхова компанія” мав відшкодувати шкоду, заподіяну його страхувальником майну ОСОБА_3., тоді як, зазначена шкода була сплачена ТДВ „СК „Наста” відповідно до договору №205.203259 добровільного страхування наземного транспорту від 22.09.2010р. за рахунок страхового відшкодування, у звязку з чим, у останнього виникло право вимоги у ПАТ „Міська страхова компанія” сплаченого ОСОБА_3. страхового відшкодування на ремонт транспортного засобу, але з огляду на положення ст.ст.12, 29 вказаного Закону, сума регресних вимог становить суму вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу та за вирахуванням франшизи (9177,92грн. 510 грн.), становить 8667,92 грн. Звідси, судом підлягає стягненню з відповідача саме страхове відшкодування в розмірі 8667,92 грн.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

За таких обставин, суд задовольняє заявлені ТДВ „СК „Наста” позовні вимоги частково, у звязку з чим стягненню з ПАТ «Міська страхова компанія»підлягає 8667,92грн. страхового відшкодування.

Позивачу за рахунок відповідача згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати, а саме 95,08 грн. державного мита та 220 грн. витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Міська страхова компанія” (65125, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська,2-Б/1, код 30244124) на користь Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Наста” (01025, м. Київ, вул.Володимирська,5Б, код 35893575) 8667 (вісім тисяч шістсот шістдесят сім) грн. 92 коп. страхового відшкодування, 95 (девяносто пять) 08 коп. державного мита, 220 (двісті двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в решті частині заявлених позивачем позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно ст. 85 ГПК України, після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Малярчук І.А.

Повний текст рішення складено 17.11.2011р.