Рішення № 19947751, 19.12.2011, Шевченківський районний суд м. Львова

Шевченківський районний суд м.Львова

Справа № 2-1623/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09 грудня 2011 року

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді Едера П.Т.

при секретарі Карпин Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання не дійсним кредитного договору та договору застави транспортного засобу,

у с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ПАТ «Універсал Банк» Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання не дійсним кредитного договору та договору застави транспортного засобу.

Просить визнати недійсним Кредитний договір № 11-1/784к-07 від 25.10.2007 року, укладений між ОСОБА_1, як Позичальником, та Відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний» (код ЄДРПОУ 21133352, 79005, м. Львів, пр.-т Шевченка, буд.27), в особі начальника Директора Львівської виконавчої дирекції ОСОБА_3, що діє на підставі Довіреності № 3401 від 01 07.2005 р., посвідченої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2;

—          Визнати недійсним Договір застави транспортного засобу від 25.10.2007 р., укладений між ОСОБА_1, як Заставодавцем, та Відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний», як Заставодержателем, (код ЄДРПОУ 21133352, 79005, м. Львів, пр.-т Шевченка, буд.27), в особі представника по Довіреності - ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, та зареєстрований 25.10.2007 р. в реєстрі за № 8353.

Свої позовні вимоги аргументує тим, що між нею. Позивачем, як Позичальником, та Відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний» 25.10.2007 р. було укладено Кредитний договір № 11-1/784к-07.

Правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Банк Універсальний» є Публічне акціонерне товариство «Універсал банк».

Зазначений Кредитний договір укладений Сторонами із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої Банком для будь-яких клієнтів-фізичних осіб.

Кредитний договір № 11-1/784к-07 від 25.10.2007 р. укладений сторонами із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої Банком для будь-яких клієнтів-фізичних осіб.

Відповідно до п.1.1. Кредитного договору, ОСОБА_5 надає Позичальникові гроші (кредит) у тимчасове платне користування на наступних умовах: сума кредиту 25 000,00 валюта кредиту - долари США, термін кредиту - 60 місяців, дата погашення кредиту - 24.10.2012 року процентна ставка - 12 %.

Додатково, з метою забезпечення зобов'язань по Кредитному договору № 11-1/784к-07 від 25.10.2007 р. між Позивачем, як Заставодавцем, та Відповідачем, як Заставодержателем, укладено Договір застави транспортного засобу, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, та зареєстровано 25.10.2007 р. в реєстрі за № 8353.

Предметом даного Договору застави є транспортний засіб, автомобіль марки «Хюндай», модель – «Тюксон 2,0», рік випуску - 2007, колір - чорний, тип - легковий універсал-В, д.н.з. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Правовідносини, які виникають із кредитного договору, за суттю є зобов'язаннями, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язань.

Чинний Цивільний кодекс України розрізняє валюту зобов'язання та валюту виконання зобов'язання.

Відповідно із ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Ст. 524 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України — гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про ОСОБА_5 банк України" гривня (банкноти і монети), як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня.

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства передбачені Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю", який з урахуванням припису статті 4 Цивільного кодексу України є одним із джерел регулювання правовідносин у валютній сфері.

Під валютними операціями у вказаному Декреті Кабінету Міністрів України розуміються операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Одночасно, статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю" передбачено, що валютні операції проводяться на підставі відповідної ліцензії ОСОБА_5 банку України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензування, в тому числі, банківської діяльності, професійної діяльності на ринку цінних паперів, діяльності з надання фінансових послуг, здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність" документ, який видається ОСОБА_5 банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого Банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність є банківською ліцензією.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю" передбачено, що на здійснення валютних операцій ОСОБА_5 України видає генеральні та індивідуальні ліцензії.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Згідно із п.п. в), г) ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю" індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо:

—          надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

—          використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, як засобу платежу можливо при дотриманні суб'єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства, щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії.

Відповідно до частини 5 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю", пункту 1.10 Положення «Про порядок видачі ОСОБА_5 банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу» одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції, означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами ліцензії.

Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства, положення, щодо обов'язкового вираження зобов'язань в грошовій одиниці України (гривні) також передбачені статтею 524 Цивільного кодексу України.

Крім того, на день укладання кредитного Договору іноземний курс валюти становив 1 1)50 = 5,05 грн., та на сьогоднішній день становить 1 1150 = 7,96 грн. Отже, існує істотна зміна становища, щодо виконання боргових зобов'язань за кредитним Договором. Тобто з підвищенням курсу іноземної валюти, сума боргу значно зросла, яку мені необхідно сплачувати, в зв'язку із чим значно погіршився мій фінансовий стан.

Згідно статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісності та розумність. Вимоги справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражаються у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріпленні можливості адекватного захисту порушених цивільних прав або інтересів. Поєднання створених норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільних прав, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати, як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи, адекватного її становлення до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумління захисту цивільних прав та забезпечення виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питання регулювання цивільних відносин з урахуванням усіх учасників, а також інтересів громадян (публічного інтересу).

Отже, подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час с порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у статті 3 Цивільного кодексу України - принципу справедливості. Такі умови кредитного договору є несправедливими, так, як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договорених прав та обов'язків на шкоду Позичальника, споживача кредитних послуг.

Несправедливістю є, зокрема, умови кредитного Договору в частині надання кредиту в доларах СІ1ІА, що передбачає згідно умов кредитного договору у випадку погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону ОСОБА_5 покладає, як суб'єкт підприємницької (господарської) діяльності, виключно на Позичальника за кредитним Договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України. Таким чином, використання Банком долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесення в кредитний Договір пункт, що значно погіршує становища позичальника, як споживача порівняно з Банком в разі настання певних подій, що дає право для Позичальника відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суб'єкт підприємницької діяльності, що надає послуги, не повинен включати у Договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс Договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Таким чином, кредитний договір має бути в цілому на вимогу споживача визнаним недійсним.

Згідно із ст..215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до приписів частиною 2 статті 548 Цивільного кодексу України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину, щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 позовні вимоги ОСОБА_7 підтримав повністю та надав пояснення аналогічні до викладеного в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача, АБ «Діамант» - ОСОБА_8 проти позову заперечила пояснивши, що дійсно 03 грудня 2007 року між Відповідачем АБ «Діамант» та Відповідачем ОСОБА_9 було укладено Договір поруки № 374/1, відповідно до умов якого ОСОБА_9 поручився перед АБ «Діамант» за належне виконання зобов'язань, що витікають з Договору про надання кредиту у формі овердрафту від 03.12.2007 р. укладеного між Відповідачем АБ «Діамант» і третьою особою по справі - Товариством з обмеженою відповідальністю «Ганна-Марія» щодо повернення фактично отриманого кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами і комісії, передбачених умовами вищевказаного Кредитного договору. Через невиконання зобов’язань по Кредитному договору АБ «Діамант» звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з ТзОВ «Ганна-Марія», ОСОБА_9, ОСОБА_10 солідарно, в користь АБ «Діамант» суми боргу у розмірі 266 044, 21 гривень. 2 червня 2009 року Шевченківським районним судом м. Львова винесено рішення про задоволення позовних вимог АБ «Діамант». Вважає, що договором поруки, що оспорюється, жодним чином права позивача, ОСОБА_7 не порушуються, а тому позов є безпідставним, надуманим і таким, що не підлягає до задоволення.

Представник відповідача ОСОБА_9- ОСОБА_11 в судове засідання не з'явився, однак подав клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість прийняти участь у розгляді через зайнятість у іншому судовому процесі. Суд вважає за можливим проводити розгляд справи за відсутності відповідача ОСОБА_9 та його представника ОСОБА_12, оскільки останні належним чином, у встановленому порядку повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились про поважність причину неявки в суд, представник ОСОБА_11 жодних доказів не подав.

Представник третьої особи ТзОВ «Ганна-Марія» ОСОБА_13 в судовому засіданні заявив, що вважає позовні вимоги ОСОБА_7 підставними до задоволення, однак від дачі пояснень та виступу у судових дебатах відмовився зіславшись на повноту пояснень представника позивача.

Третя особа ОСОБА_10 в судове засідання не з'явився про причину неявки суд не повідомив, хоча належним чином у встановленому порядку повідомлявся про час та місце розгляду справи. За таких обставин суд вважає проводити розгляд справи без його участі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі письмові докази, з’ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку, що задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

У своїй позовній заяві Позивач посилається на ст. 369 ЦК та на ст. ст. 60, 61, 63, 65 СК України.

Суд приходить до висновку, що зазначені норми закону обумовлюють питання щодо розпорядження майном, що є спільною сумісною власністю подружжя. Однак, порука є способом забезпечення виконання зобов'язання, а не угодою щодо розпорядження майном. Договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 Сімейного кодексу України закріплена презкмпція правомірності договорів укладених одним із подружжя - при укладанні договорів одним із подружжя, вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Відповідно до ст. 73 Сімейного кодексу України, передбачено, що за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку в праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

На підставі вищенаведеного суд вважає, що позов ОСОБА_7 до Акціонерного Банку «Діамант», в особі Львівської дирекції, ОСОБА_9, треті особи : Товариство з обмеженою відповідальністю «Ганна-Марія», ОСОБА_10 про визнання не дійсним договору поруки є безпідставним та не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 10. 11, 60, 88. 209, 212. 213. 214. 215. 218 ЦПК України, суд. –

На підставі викладеного та керуючись положеннями ст.ст. З, 15, 21, 110, 119-120 ЦПК України, Конституцією України, ст. ст. З, 4, 13, 203, 215, 236, 524, 548 Цивільного кодексу України, Законами України «Про заставу", «Про іпотеку", «Про національний банк України", «Про ліцензування певних видів господарської діяльності", «Про банки та банківську діяльність", Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Положенням «Про порядок видачі ОСОБА_5 банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», Постанови N 5 від 12. 04. 96 пленуму В С У, Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів»,

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання не дійсним кредитного договору та договору застави транспортного засобу - відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подання в десятиденний термін з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя:ОСОБА_14