Рішення № 19945387, 12.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.11 Справа№ 5015/6817/11

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Приватного підприємства «Енергія плюс», м. Самбір Львівської області

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоресурс полімер», м. Львів

про:стягнення заборгованості в розмірі 34227,74 грн.

Суддя:В.М. Пазичев

При секретарі:І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1. представник, довіреність від 25.10.2011 р.

від відповідача:Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства «Енергія плюс», м. Самбір Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоресурс полімер», м. Львів про стягнення заборгованості в розмірі 34227,74 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 04.11.2011 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 11.11.2011 року. Ухвалою від 11.11.2011 року розгляд справи відкладено до 24.11.2011 року, у зв»язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 24.11.2011 року розгляд справи відкладено до 12.12.2011 року, у зв»язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 04.11.2011 року, про відкладення від 11.11.2011 року, від 24.11.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, надав суду пояснення по суті спору.

24.11.2011 року за вх.№27682/11 подав заяву по справі.

В судовому засіданні 12.12.2011 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 27529,96 грн., інфляційні за вересень 2011 року в розмірі 27,53 грн., 3% річних за період з червня по вересень 2011 року в розмірі 310,18 грн., а також судові витрати.

Позивач позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 04.11.2011 року, про відкладення від 11.11.2011 року, від 24.11.2011 року не виконав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоч і був належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується повернутими поштовими конвертами з поштовою відміткою про те, що адресат вибув, і його явка була визнана судом та визначена у відповідних ухвалах суду обов”язковою, відзив на позов не подав, проти позовних вимог у передбаченому чинним законодавством України порядку не заперечив.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, у відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 12.12.2011 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

31.03.2009 року Приватне підприємство «Енергія плюс»(надалі позивач) відвантажило Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергоресурс полімер»(надалі відповідач) товар на загальну суму 277529,96 грн., згідно укладеного договору від 12.01.2009 року №06//09/02, що підтверджується накладною №0002 від 31.03.2009 року. За твердженням позивача, за отриманий товар відповідач оплатив 250000,00 грн., зокрема: 02.03.2009 року 40000,00 грн. (платіжне доручення №963 від 02.03.2008 року), 11.03.2009 року 60000,00 грн. (платіжне доручення №970 від 11.03.2009 року), 31.03.2009 року 50000,00 грн. (платіжне доручення №1006 від 31.03.2009 року), що підтверджується актом взаємних розрахунків станом на 30.06.2009 року про погашення 150000,00 грн. із загальної суми заборгованості 277529,96 грн. та вихідного сальдо станом на 30.06.2009 року на суму 127529,96 грн., а також 04.08.2009 року 30000,00 грн. (платіжне доручення №1140 від 04.08.2009 року), 25.08.2009 року 30000,00 грн. (платіжне доручення №1152 від 25.08.2009 року), 28.10.2009 року 30000,00 грн. (платіжне доручення №21 від 28.10.2009 року), що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 22.12.2009 року, в якому зазначено, що станом на 22.12.2009 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 37529,96 грн.

Як стверджує позивач, 18.08.2010 року позивачем було направлено відповідачу претензію №1808-02 про погашення заборгованості у сумі 37529,96 грн. Згідно платіжного доручення №1577 від 25.08.2010 року відповідач оплатив заборгованість в розмірі 10000,00 грн., у зв»язку з чим неоплаченим залишився борг в розмірі 27529,96 грн.

07.06.2011 року, за свідченням позивача, під розписку директору ТзОВ «Енергоресурс-полімер»було вручено претензію №0606-02 від 06.06.2011 року про погашення грошової заборгованості на суму 27529,96 грн., що підтверджується його підписом на копії Претензії №0606-02. Однак, відповідач залишив цю претензію без відповідного реагування.

На думку позивача, відповідач не виконав свої договірні зобов»язання, у зв»язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 27529,96 грн.

Крім того, згідно позовної заяви, позивачем нарахована індексація простроченої заборгованості, 3% річних, що підлягає сплаті відповідачем.

В судовому засіданні 12.12.2011 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 27529,96 грн., інфляційні в розмірі 27,53 грн., 3% річних в розмірі 310,18 грн., а також судові витрати.

Отже, на момент звернення з позовом, заборгованість відповідача перед позивачем становить 27867,67 грн.

На момент розгляду справи відповідач не подав докази погашення боргу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Відповідно до вимог ст. 759 Цивільного Кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, проти позовних вимог не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов не заперечив і не подав докази погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Приватного підприємства «Енергія плюс», м. Самбір Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоресурс полімер», м. Львів в частині стягнення боргу в розмірі 27867,67 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №1920 від 24.10.2011 року на суму 342,28 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №1921 від 24.10.2011 року на суму 296,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Уточненні позовні вимоги - задоволити.

2.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоресурс-полімер»(79035, м.Львів, вул.Зелена,143-Б, код ЄДРПОУ 33862325; інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Привтаного підприємства «Енергія-плюс»81400, Львівська область, м.Самбір, вул..Котляревського,3/1; р/р 26001101311677 в АТ «ОТП Банк»; МФО 300528, код ЄДРПОУ 32703801; інші реквізити в матеріалах справи відсутні) 27 867 (двадцять сім тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 67 коп. боргу, 278 (двісті сімдесят вісім) грн. 67 коп. сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.