Рішення № 19944904, 07.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.11 Справа№ 5015/6179/11

Господарським судом Львівської області розглянуто у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Приватного малого підприємства фірми “Демаркет Б-ХХ”, м.Запоріжжя;

До відповідача: ТзОВ “Колордрукпостач”, м.Львів;

Про: стягнення суми боргу 154356,16рн.

Суддя: Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники Сторін:

Позивача: не з’явився;

Відповідача: не з’явився;

Суть справи:

Позовні вимоги заявлено Приватним малим підприємством фірми “Демаркет Б-ХХ”, м.Запоріжжя до відповідача: ТзОВ “Колордрукпостач”, м.Львів про стягнення суми боргу 154356,16грн.

Обставини справи:

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття заяви до розгляду, ухвалою від 24.10.2011р. порушив провадження у справі та ухвалив призначити судовий розгляд справи на 18.11.2011р. Цією ж ухвалою суд зобов’язав сторони долучити ряд документів, необхідних для вирішення спору.

В судовому засіданні 18.11.2011р. представник позивача з’явився, подав Уточнення позовних вимог (вх. № канц. 26992/11 від 18.11.2011р.), в якому зазначив, що відповідачем частково погашено суму основного боргу, а саме в сумі 60000,00грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча був повідомлений належним чином про час і місце проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 18.11.2011р. відкладено судовий розгляд справи на 07.12.2011р., у зв’язку із неявкою відповідача в судове засідання.

Суд вважає можливим розглянути матеріали справи за наявними у ній документами керуючись вимогами ст.75 ГПК України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно та повно з’ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено наступне:

01.11.2010р. між ПМП фірма "Демаркет Б-ХХ" та ТОВ "Колорбрукпостач” був укладений Договір поставки товару №011110/2 (надалі Договір поставки).

Відповідно до умов укладеного Договору поставки (п.1.1.), постачальник (позивач у справі) взяв на себе зобов'язання поставити покупцю (відповідачу у справі) товар, а покупець прийняти його та оплатити на умовах, що визначені Договором поставки.

Поставка товарe здійснюється згідно видаткових накладних, що є невід'ємною частиною Договору поставки, в яких зазначається найменування товару, його кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товарe (п. 1.2. Договору поставки).

Згідно з п.2.2. Договору поставки, датою поставки є дата підписання сторонами видаткових накладних на поставку.

Пунктом 2.3. Договору поставки встановлено, що оплата товару здійснюється наступним чином: попередня оплата в розмірі 30%, залишок у 70% - відстрочення платежу на 30 календарних днів з дати поставки продукції.

Відповідно до пункту 4.5. Договору поставки, у разі, якщо Покупець прострочить оплату отриманого товару, Покупець має право в судовому порядку вимагати від покупця оплату суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також неустойку (пеню) в розмірі 10% річних від простроченої суми.

01.06.2011р. відповідачу за видатковою накладною № 10600005 був поставлений Метиксипропанол у кількості 9000 кг за ціною 19,25грн. за 1 кг. без ПДВ. На загальну суму 207900,00грн. в тому числі 34650,00грн. ПДВ.

Факт отримання відповідачем хімічної продукції підтверджується Довіреністю №106/1 від 01.06.2011р., копію якої долучено до матеріалів справи.

Обов'язки за Договором поставки, щодо своєчасної оплати отриманого товару, відповідач виконав частково, сплативши позивачу за отриманий товар 57900,00грн.

Прострочена заборгованість відповідача перед позивачем становить 150000,00грн.

Остаточний розрахунок за отриману хімічну продукцію відповідач зобов'язаний був провести, згідно з пунктом 2.3. Договору поставки, в строк тридцять календарних днів з дати поставки продукції, тобто по 01.07.2011р. включно (01.07.2011р. отримана продукція + 30 днів)

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до п. 2 ст. Цивільного кодексу У країн до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна прийняти всі міри, необхідні для належного виконання зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів передбачено застосування відповідних положень Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтями 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

- припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

- зміна умов зобов'язання;

- сплата неустойки;

- відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором чи законом.

Термін прострочення виконання грошового зобов'язання становить з 02.07.2011р. по 15.10.2011р. - 106 днів. Сума заборгованості - 145000,00 грн. Сума пені становить 4356,16грн.

Суд, заслухавши пояснення позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволення з наступних підстав:

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання—відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч.1 ст.193 ГК України).

Таким чином відповідачем порушено майнові права позивача.

Відповідно до вимог ст.20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1 Господарсько-процесуального кодексу України, у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 837, 844, 854, 875 ЦК України, ст.ст. 317, 321 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.174 ГК України, господарські зобов’язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 ЦК України, зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений термін, при чому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У відповідності до вимог ст.526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до вимог ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правова норма ч.1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, всупереч згаданим приписам закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань перед позивачем щодо проведення вчасного розрахунку за товар.

Згідно із вимогами ст.ст. 32. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

У відповідності до вимог ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов"язання. В даному випадку зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості товару, учасник зобов'язаний сплатити штрафні господарські санкції, якими згідно господарського суду України є неустойка, штраф, пеня.

Відповідно до вимог ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно із ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошових зобов’язань не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням.

Пункт 2 статті 625 ЦК України визначає наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, а саме: сплату на вимогу кредитора (позивача по справі) суми боргу із урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Відповідно до статті 3 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

З огляду на викладене, враховуючи Заяву позивача про уточнення позовних вимог, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог частково та стягнення з відповідача на користь позивача 90000,00грн.- основного боргу, 4356,16грн.- пені, в частині стягнення основного боргу в сумі 60000,00грн. провадження у справі слід припинити.

В частині стягнення витрат на послуги адвокати в сумі 5000,00грн. слід відмовити, оскільки позивачем не подано жодних доказів які підтверджують фактично понесені вказані витрати.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно із ст.49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись вимогами ст.ст. 509, 525, 526, 611, 612, 624, 625 ЦК України, ст.ст. 20, 216, 229 ГК України, ст.ст. 1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 69, 75, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Колордрукпостач” (79058, м.Львів, вул.Замарстинівська, 170, код ЄДР 36501186, п/р №26008000000084 в ПАТ “Укрсоцбанк”, МФО 300023) на користь Приватного малого підприємства фірми “Ддемаркет Б-ХХ”(69081, м.Запоріжжя, вул. 8-го березня, 190, код ЄДР 13634054)- 90000,00грн.- основного боргу, 4356,16грн.- пені, 1543,16,00грн.- державного мита та 236,00грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення основного боргу в сумі 60000,00грн. провадження у справи припинити.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.

Відповідно до ст.85ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення, яке виготовлено та підписано 13.12.2011р.

Суддя Левицька Н.Г.