Рішення № 19944602, 13.12.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.11 Справа № 5/186/2011

За позовом Приватного акціонерного товариства “Луганська вугільна компанія”, м. Луганськ

до Державного підприємства “Луганськвугілля”, м. Луганськ

про стягнення 29916303,66 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 довіреність б/н від 14.08.2011;

від відповідача -ОСОБА_2, юрисконсульт, довіреність №03/5-331 від 12.08.2011;

Суть спору: Приватне акціонерне товариство “Луганська вугільна компанія” звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги з переробки вугілля в сумі 23385715,43 грн., інфляційних нарахувань в сумі 335374,98 грн., 3% річних в сумі 278627,25 грн., пені в сумі 4279585,92 грн. та 7% штрафу в сумі 1637000,08 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №03/2-481 від 22.11.2011 (а.с.89, т.2) визнав заборгованість за надані послуги в сумі 23385715,43 грн., погодився з позовними вимогами в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, втім заперечив проти стягнення пені та штрафу, посилаючись на те, що умовами договору не передбачено такої відповідальності за невиконання грошового зобовязання.

В судовому засіданні 22.11.2011 у відповідності до вимог ч. 3 ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 01.12.2011 до 10 год. 00 хв.

13.12.2011 позивач подав заперечення на відзив відповідача №14/141, в яких зазначив, що підставою нарахування пені та штрафу був не укладений між сторонами договір, а норми ст. 231 Господарського кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, оцінивши подані докази в їх сукупності та оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

в с т а н о в и в:

01 серпня 2010 року між сторонами у справі укладено договір № 600/08 на збагачення рядового вугілля, згідно умов п. п. 1.1. 1.3 якого замовник (відповідач у справі) доручає, а виконавець (позивач у справі) приймає на себе обовязок по збагаченню рядового вугілля замовника; замовник зобовязується власними силами та засобами відвантажити виконавцю рядове вугілля, а виконавець - прийняти вугілля, збагатити його та відвантажити продукти збагачення, далі за текстом концентрат, на станції примикання Донецької залізниці, за реквізитами згідно заявки замовника.

За умовами п. 6.1. договору замовник сплачує позивачу вартість збагачення вугілля шляхом перерахування грошових коштів на р/р позивача протягом пяти робочих днів від дати отримання рахунку, з розрахунку обємів фактичного відвантаження концентрату за звітний місяць, а також притриманого концентрату згідно п. 7.3. даного договору. Оплата здійснюється в грошовій формі. Вартість переробки однієї тонни вугілля згідно калькуляції, яка є невідємною складовою частини договору, складає 25 грн. за 1 тонну (з урахуванням ПДВ).

Крім того, замовник сплачує залізничний тариф, послуги експедитора та додаткові збори з транспортування рядового вугілля та концентрату від залізничної станції до виконавця та у зворотному напрямку.

Оплата послуг ВТУ за користування вагонами, збору за подання прибирання вагонів та маневрові роботи від залізничної станції до вантажоотримувача здійснюється позивачем з подальшим відшкодуванням витрат позивача відповідачем.

У всіх зазначених випадках відшкодування здійснюється замовником згідно наданих рахунків з доданням первісних документів, що підтверджують зазначені витрати за час передбачений нормами технології переробки, але не більше 24 годин.

На виконання умов даного договору позивач виконав послуги по збагаченню рядового вугілля та поставив продукти збагачення на загальну суму 23385715,43 грн., до складу якої входять також послуги повязані з транспортуванням рядового вугілля та концентрату і послуги ВТУ, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт, які підписані уповноваженими представниками сторін без заперечень та скріплені печатками, а також надав уповноваженому представнику відповідача рахунки на оплату зазначених послуг про що свідчать наявні в матеріалах справи реєстри переданих документів.

Натомість, відповідач оплату послуг зі збагачення вугілля в повному обсязі не здійснив, внаслідок чого за ним виникла заборгованість за надані позивачем послуги в сумі 23385715,43 грн., яка визнана відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обовязковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

За таких обставин, враховуючи, що факт належного виконання позивачем своїх договірних зобов`язань та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної сплати наданих послуг підтверджений матеріалами справи та визнаний відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення боргу за надані послуги в сумі 23385 715,43 грн.

У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної норми цивільного законодавства та виходячи з того, що відповідач допустив прострочення виконання грошового зобовязання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період з 14.12.2010 по 01.10.2011 в сумі 278627,25 грн. та інфляційні втрати за період з грудня 2010 по серпень 2011 в сумі 335374,98 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Окрім того, оскільки відповідачем не належно виконано зобовязання за договором на збагачення рядового вугілля №600/08 від 01.08.2010 щодо оплати наданих послуг і оскільки відповідач є субєктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, позивач в порядку ч. 2 ст.231 ГК України нарахував та заявив до стягнення 0,1 відсоток пені в сумі 4279585,92 грн. та 7 відсотків штрафу в сумі 1637000,08 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

За умовами частини 2 статті 231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобовязання, штрафної санкції у вигляді пені та штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо скоєно господарське правопорушення у відносинах, в яких хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту; якщо було допущено прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу та пені.

Відтак, виходячи з вищевикладеного та враховуючи, що невиконане відповідачем договірне зобовязання має грошовий характер, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій, встановлених абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України. (Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 28.02.2011 у справі №23/225 та від 06.12.2010 у справі №42/562).

В договорі № 600/08 від 01.08.2010 на збагачення рядового вугілля сторонами також не визначено такого виду відповідальності за невиконання грошового зобовязання.

За таких обставин в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 4279 585,92 грн. та штрафу в сумі 1637 000,08 грн. слід відмовити.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням вищевикладеного, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з покладенням в цій частині на відповідача судових витрат в порядку вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства “Луганськвугілля”, м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1в, код ЄДРПОУ 32473323 на користь Приватного акціонерного товариства “Луганська вугільна компанія”, м. Луганськ, вул. Совєтская, 18, код ЄДРПОУ 32474386 заборгованість за надані послуги в сумі 23385715 грн. 43 коп., інфляційні втрати в сумі 335374 грн. 98 коп., 3% річних в сумі 278627 грн. 25 коп., а також витрати зі сплати державного мита в сумі 20456 грн. 83 коп. та 189 грн. 33 коп. витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 16.12.2011

Суддя Т.В. Васильченко