Рішення № 19944286, 13.12.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "13" грудня 2011 р. Справа № 2/5007/117/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді Тимошенка О.М.

при секретарі Зоренко О.М.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №75/16 від 12.01.11.)

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

За позовом Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м. Житомир)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна -Європа-Інтер-Плюс" (м. Житомир)

про стягнення 37 845,99 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 37845,99 грн. заборгованості, з яких 33895,37 грн. - основний борг, 2552,12 грн. - пеня, 518,78 грн. - 3% річних, 879,72 грн. - інфляційні нарахування.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив. Ухвала, яка направлялась на адресу відповідача, за даними витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулась до суду з відміткою поштового відділення:"за закінченням терміну зберігання". Таким чином, відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.22 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2009 року між комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Україна-Європа-Інтер-Плюс" (споживач/відповідач) був укладений договір на постачання теплової енергії № 719, за умовами якого позивач зобов'язався постачати теплову енергію, а відповідач зобов'язався сплачувати її вартість.

На виконання умов договору, позивач за період з жовтня 2010р. по травень 2011р. поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 33895,37грн. та надіслав йому для здійснення оплати рахунки (а.с.12-18).

Відповідно до п. 4.8 вказаного договору оплата вартості використаної теплової енергії проводиться не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов укладеного договору відповідач не оплатив отримані послуги з теплопостачання, внаслідок чого станом на 23.10.11 та на день розгляду справи у суді у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію в розмірі 33895,37 грн., що підтверджується розрахунком пзивача (а.с.19).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідач доказів сплати боргу та контррозрахунку не надав.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 33895,37грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 6.3 договору просить стягнути з відповідача пеню, що згідно його розрахунку становить 2552,12 грн. (а.с.20).

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок пені, вважає його правильним та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 879,72 грн. інфляційних та 518,78 грн. 3% річних (а.с.21-22). Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних і 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовільняє позов у цій частині.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Витрати , пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.49,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністі "Україна-Європа-Інтер-Плюс" (10000, м.Житомир,вул. Слобідська,буд. 17, кв. 125; код 20426824) на користь Комунального підприємства " Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (10014, м. Житомир, вул. Київська, 48; код 35343771) - 33895,37 грн. боргу, 2552,12 грн. пені, 518,78 грн. 3% річних, 879,72 грн. - інфляційні нарахування, 378,46грн. витрат на оплату державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О.М.

<Поле для текста >

Віддрукувати:

1- в справу

2-відповідачу (рек. з повідом.)