Рішення № 19944271, 08.12.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "08" грудня 2011 р.Справа № 6/5007/126/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді <Поле для текста >

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

судді <Поле для текста >

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - довіреність від 16.05.11р.;

від відповідача не з'явився.

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-Сервіс" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сам-Фіш" (смт. Новогуйвинське Житомирська область)

про стягнення 28851,47 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 28851,47 грн. заборгованості за неналежне виконання договору купівлі-продажу №05/01/09-010 ДР від 05.01.2009 року, з яких: 23640,00 грн. - основний борг, 4117,66 грн. - пеня, 1093,59 грн. - 3% річних. Також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.35).

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 05.01.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тандем-Сервіс" (позивач/продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сам Фіш" (відповідач/покупець) було укладено договір №05/01/09-010 ДР (а.с.13).

Згідно п.1.1 договору на протязі дії договору продавець продає, а покупець приймає і сплачує харчові добавки та спеції до риби, далі іменовані "товар", у кількості, асортименті та цінам, вказаним в специфікаціях або товарно-транспортних накладних, які додаються до договору і складають його невід'ємну частину.

Сума договору на час його укладання орієнтовно складає 100000,00грн., крім того ПДВ 20% 20000,00грн., всього з ПДВ 120000,00грн. (п.1.2 договору).

У випадку, якщо протягом строку дії договору продавець передасть покупцю товар загальною вартістю більшою або меншою, ніж вказана в п.1.2 договору, сума, загальна вартість товару, що продана за цим договором, дорівнює загальній вартості товару, який у цей строк продавець фактично передасть покупцю, і являється поставкою згідно цього договору (п.1.3 договору).

Відповідно до п.2.1 договору асортимент, кількість та ціна товару визначаються за взаємним погодженням сторін та вказуються в накладних (видаткових, товарно-транспортних, або інших), оформлених на передачу продавцем товару покупцю. Накладні окрім функцій накладних виконують роль специфікацій до договору.

Прийняття товару покупцем підтверджує згоду сторін з указаним у накладних асортиментом, кількістю та ціною, проданого йому продавцем товару (п.2.2 договору).

Згідно п.3.1 договору покупець зобов'язується здійснювати оплату за товар не пізніше 14 календарних днів з моменту отримання товару від продавця.

Оплата товару здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок продавця або готівкою в касу (п.3.2 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 36240,00грн., що підтверджується видатковими накладними №ТС-0000708 від 21.09.2009р. на суму 26280,00грн., №ТС-0000834 від 26.10.2009р. на суму 9960,00грн. та відповідними довіреностями, що містяться в матеріалах справи (14-17).

Відповідач поставлений товар оплатив частково на суму 12600,00грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками, що містяться в матеріалах справи (а.с.18-22).

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару, станом на день звернення позивача з позовом до суду у відповідача перед позивачем існує заборгованість у сумі 23640,00грн.

У зв'язку з наявною заборгованістю за поставлений товар на суму 23640,00грн., позивач направив Товариству з обмеженою відповідальністю "Сам Фіш" претензію з вимогою сплатити заборгованість (а.с.11), яка залишена без відповіді та задоволення.

За вказаних обставин Товариство з обмеженою відповідальністю "Тандем-Сервіс" звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар.

Крім основної суми боргу позивач просить стягнути з відповідача 4117,66 грн. - пені та 1093,59 грн. - 3% річних.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.ст.525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 23640,00грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені та 3% річних, господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір 3% річних складає 1093,59грн. (а.с.7).

Перевіривши проведені позивачем нарахування 3% річних, суд прийшов до висновку, що вони нараховані правильно, відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено настання правових наслідків, встановлених договором або законом у разі порушення зобовязання, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Згідно приписів ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що за кожен день прострочки оплати товару, згідно п.3.1 договору, покупець окрім відшкодування збитків, зобов'язується сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки, розрахованої за кожен день прострочення платежу та нарахованої на суму заборгованості.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, з урахуванням встановлених судом обставин щодо строків оплати поставленого товару, господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування пені в сумі 2410,87грн., зокрема, нарахованої:

- в сумі 1398,369грн. за період з 05.10.09р. по 05.04.2010р. на суму заборгованості 13680,00грн.;

- в сумі 1012,51грн. за період з 09.11.09р. по 09.05.10р. на суму заборгованості 9960,00грн.

Таким чином, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 2410,87грн. У задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 1706,79грн. суд відмовляє за безпідставністю її нарахування.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 23640,00грн. - основного боргу, 2410,87грн. - пені та 1093,59грн. - 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сам Фіш" (12441, Житомирська область, Житомирський район, смт.Новогуйвинське, вул.Заводська, буд.2, код 32746536)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-Сервіс" (04050, м.Київ, вул.Пимоненка, 34, код 32050382) - 27144,46грн. заборгованості, з яких: 23640,00грн. - основний борг, 2410,87грн. - пеня, 1093,59грн. - 3% річних, а також 271,44грн. сплаченого державного мита та 222,03грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі поданняапеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяТерлецька-Байдюк Н.Я.

Повне рішення складено 13 грудня 2011 року.

Віддрукувати: <Поле для текста >

1 - в справу

2 - відповідачу (рек.з повід.)

<Текст >