Рішення № 19944183, 12.12.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

12.12.2011Справа №5002-19/18-2011 За позовом - Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (вул.Гайдара, 3а, м.Сімферополь, АР Крим, 95000) в особі Алуштинської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (вул.Лісова, 1, м.Алушта, АР Крим, 98510; ідентифікаційний код 26226262)

До відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

про стягнення 10569,39 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача не зявився

Від відповідача не зявився

Суть спору: позивач - Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» в особі Алуштинської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, згідно якої просить суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 10569,39 грн., а також просить стягнути судові витрати.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.01.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.01.2011 р. призначено по справі комплексну судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро», провадження по справі зупинено.

03.11.2011 р. до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро» надійшов висновок судової будівельно-технічної експертизи№19/11.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.11.2011 р. провадження у справі поновлено та призначено судове засідання.

Сторони явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про причини неприбуття суд не сповістили. Вимоги викладені в ухвалі суду не виконали, документального підтвердження поважності причин невиконання вимог суду не представили.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 19.10.2011 р. по справі № 5023/4165/11.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Провадження по справі зупинялось відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

12.08.2009 р. між Алуштинською філією Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) укладено Договір б/н, відповідно до п.1.1 якого Виконавець зобовязується провести ремонт крівлі котельної за адресою АДРЕСА_2 у строки, обумовлені договором, а Замовник зобовязується сплатити за надані роботи (а.с.10).

Відповідно з п.1.2 Договору обєм та перелік робіт визначений дефектним актом, вартість робіт визначена погодженим та підписаним кошторисом. Дефектний акт та кошторис є невідємною частиною даного договору.

Згідно п. 2 Договору Виконавець зобовязується провести ремонт крівлі в період з 12.08.2009 р. до 14.09.2009 р. Вартість ремонту складає 80354,44 грн.

Пунктом 3 Договору встановлений порядок розрахунків за виконані роботи. Так, п. 3.1 передбачено, що Замовник до початку виконання робіт сплачує Виконавцю 50% кошторисної вартості, як попередню сплату для придбання матеріалів та організації ремонтних робіт. Замовник може провести додаткові виплати за умовою складання акту виконаних робіт та виконання не менш ніж 75% обєму робіт, передбачених кошторисним розрахунком.

Відповідно до п.3.2 Договору остаточний розрахунок проводиться після закінчення усіх робіт по ремонту покрівлі та підписання акту форми №КБ-2В на протязі трьох діб.

Згідно з п.4.2 Договору Виконавець несе відповідальність за якість та строки виконання робіт. При порушенні строків виконання робіт Виконавець сплачує Замовнику неустойку у розмірі 1% кошторисної вартості за кожен день прострочки.

З матеріалів справи суд вбачає, що сторонами були виконані умови за вказаним Договором та проведені розрахунки, у звязку з чим між сторонами даного Договору підписаний Акт приймання виконаних підрядних робіт (а.с.19-21).

Правовою підставою для звернення до суду із даним позовом позивач визначає проведену Контрольно ревізійним управлінням м.Алушти перевірку Алуштинської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» з питання «Ревізія правильності проведення витрат на реконструкцію та ремонт». Проведеною перевіркою встановлено, що відповідачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у порушення вимог групи 38 збірника 8 «Покрівлі» Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України «Про затвердження Ресурсних елементних норм на ремонтно-будівельні роботи та вказівок про їх застосування», затверджених наказом Держбуду України від 14.09.2000 р. №201, у кошторис з розрахунком договірної ціни та акт приймання виконаних робіт форми №КБ-2В за вересень 2009 р. на кошторис №ІІ-1-1 ремонт мякої покрівлі котельної АДРЕСА_2, на суму 80354,00 грн. необґрунтовано предявлена робота з налаштування настилу з досок для проходу по покрівлі у кількості 45,9 кв.м., що призвело до завишення вартості робіт на суму 4788,00 грн.; що відповідач здійснює діяльність по спрощеній системі оподаткування, без залучення труда найманих робітників; загальновиробничі витрати у розмірі 3188,00 не підтверджені первинними бухгалтерськими документами; кошти на доплату різниці у розмірі страхових внесків у Пенсійний фонд України на суму 1841 грн.; встановлено, що дані дії відповідача призвели до завищення вартості виконаних робіт та складають 5781, 39 грн. Таким чином, позивачу завдана матеріальна шкода на суму 10569,39 грн. У звязку з чим, позивач просить суд стягнути дану суму з відповідача.

З наявного у матеріалах справи відзиву, суд вбачає, що відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на безпідставність вимог з огляду на те, що вартість робіт обумовлена договором, роботи замовником сплачені у повному обсязі, заборгованості немає, на момент підписання акт приймання виконаних робіт претензій не предявлялось, таким чином договірні зобовязання відповідачем виконані належним чином та в повному обсязі.

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з статтею 6 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Стаття 627 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 630 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору (ст.632 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями).

Статтею 901 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Положеннями статей 843-844 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) встановлено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом. Якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи. Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов'язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором. Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати. У разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалу, устаткування, які мали бути надані підрядником, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами, підрядник має право вимагати збільшення кошторису. У разі відмови замовника від збільшення кошторису підрядник має право вимагати розірвання договору.

Суд зазначає, що сторонами у даній справі при укладенні Договору б/н від 12.08.2009 р. були досягнуті усі необхідні умови для виконання Договору, так визначені суттєві умови Договору, порядок виконання робіт та проведені розрахунки за надані послуги.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідно до положень діючого законодавства сторони у договорі у даному випадку позивач та відповідач є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, суд враховує ту обставину, що у матеріалах справи взагалі відсутній Акт перевірки Контрольно ревізійним управлінням в м.Алушта позивача.

Суд зазначає, що фактично зобовязання за Договором від 12.09.2009 р. виконанні у повному обсязі та проведено розрахунок за надані послуги.

Щодо висновку судової будівельно-технічної експертизи суд зазначає наступне.

Згідно ч.5 ст.42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 Господарського процесуального кодексу України.

Висновок судової будівельно-технічної експертизи №19/11 від 26.09.2011 р., свідчить, що виконання робіт, передбачених договором б/н від 12.08.2009 р. згідно кошторису виконавцем Борисовим І.М. виконані у повному обсязі на суму 78699,00 грн., також висновок свідчить про фактичне виконання робіт, передбачених договірними умовами, та про те що виконані роботи відповідають будівельним нормам.

Фактично сторонами досягнуто згода за виконані роботи на загальну суму у розмірі 80354,00 грн. та проведено оплату за роботи.

Оскільки, що відповідно до положень діючого законодавства сторони у договорі є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, той відсутні правові підстави для задоволення позову.

Крім того, суд звертає увагу позивача на ту обставину, що ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.01.2011 р. при зупиненні провадження по справі суд витрати по оплаті за проведення експертизи попередньо поклав на позивача та відпвідача порівну. Позивач за проведення експертизи сплатив 50% вартості експертизи.

Однак, оскільки суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, суд в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне достягнути з позивача суму недоплаченої експертизи у розмірі 2344,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд у задоволенні позову відмовляє.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Документально підтверджених відомостей, які б спростували висновок суду сторонами не представлено.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

·У задоволенні позову відмовити.

·Стягнути з Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Алуштинської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро» (вул.К.Маркса, 44, оф.20, м.Сімферополь, АР Крим, 95000; ідентифікаційний код 31937105) витрати за виконання судової будівельно технічної експертизи у розмірі 2344,00 грн.

Повне рішення складено 16.12.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМокрушин В.І.