Рішення № 19944180, 12.12.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

12.12.2011Справа №5002-19/5088-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська продовольча компанія» (вул.Ж.Дерюгіної, 6, м.Сімферополь, АР Крим, 95022; ідентифікаційний код 31284550)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайер» (вул.Севастопольська, 47, м.Сімферополь, АР Крим, 95013; ідентифікаційний код 32973371)

про стягнення 43784,14 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача ОСОБА_1 представник, дов. б/н від 06.12.2011 р.

Від відповідача не зявився

Суть спору: позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Кримська продовольча компанія» звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Стайер», у якому просить суд стягнути з відповідача за договором поставки № КПК-09-С основну суму заборгованості у розмірі 11909,47 грн., пеню у розмірі 15,93 грн., суму річних у розмірі 3,19 грн.; за договором поставки № КПК-С-09 основну суму заборгованості у розмірі 30933,71 грн., пеню у розмірі 669,61 грн., суму річних у розмірі 134,23 грн., а всього 43666,14 грн., а також просить стягнути витрати зі сплати судового збору у розмірі 1477,50 грн.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.11.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі та призначено судове засідання.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду заяву в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача за договором поставки № КПК-09-С від 01.02.2009 р. основну суму заборгованості у розмірі 11909,47 грн. та 237,06 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязання; стягнути за Договором поставки № КПК-С-09 від 25.02.2009 р. основну суму заборгованості у розмірі 30933,71 грн. та пені у розмірі 615,70 грн., а також просить стягнути витрати зі сплати судового збору у розмірі 1477,50 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Вимоги викладені у заяві про зменшення розміру позовних вимог підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Суд, розглянувши заяву позивача звертає увагу на ту обставину, що первісно позивач просив стягнути загальну суму боргу у розмірі 43666,14 грн. та судові витрати, а у заяві про зменшення розміру позовних вимог просить суд стягнути загальну суму боргу у розмірі 43695,94 грн. та судові витрати. Тобто, фактично заява позивача є заявою про збільшення розміру позовних вимог, а не заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Суд приймає заяву позивача до розгляду та розглядає їх як первісні позовні вимоги позивача до відповідача. Крім того, щодо витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн., то суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на положення Закону України «Про судовий збір» та Господарського процесуального кодексу України, якими не передбачено сплати витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, визначено лише до сплати судовий збір. Також, з заяви про зменшення розміру позовних вимог та наявних у матеріалах справи документах, суд не вбачає взагалі квитанції про сплату витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не сповістив. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 19.10.2011 р. по справі № 5023/4165/11.

Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 р. № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 р. № 1771), ст.12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 р. № 2453 із змінами і доповненнями), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 р. № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 р. № 350) та усного клопотання представника позивача, вона давала пояснення на російський мові.

Фіксація судового процесу технічними засобами проводилась відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Представнику позивача розяснені приписи ст.38 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) про витребування господарським судом доказів лише за клопотанням сторін.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська продовольча компанія» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стайер» (Покупець) укладено Договір поставки № КПК-09-С (а.с.29-38).

25.02.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська продовольча компанія» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стайер» (Покупець) укладено Договір поставки № КПК-С-9 (а.с.41-50).

Відповідно до п.1-2 (п.1.1-1.2) Договорів Постачальник зобовязується поставити Товар в строки, визначені даним Договором, згідно Замовлення Покупця, які є невідємною частиною Договору (далі в Договорі додаток № 3 «Замовлення Товару»), а Покупець прийняти та оплатити на умовах, визначених в Додатку № 4 до даного Договору «Додаткові умови», які є невідємною частиною Договору (далі в Договорі Додаток № 4 «Додаткові умови»). Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця в момент підписання уповноваженими представниками Сторін товарної (товаротранспортної) накладної, яка підтверджує факт передачі товару.

Згідно п.6.1-6.2 Договорів Постачальник зобовязаний своїми силами та за свій рахунок здійснити відвантаження Товару з автотранспортного засобу на рампу складу торгівельної точки Покупця. У іншому випадку Покупець має право відмовитися від приймання партії товару. Постачальник зобовязаний забезпечити наявність у особи, яка є уповноваженою та фактично здійснює передачу партії товару та прийом повернення від Покупця: довіреності на підписання товарної (товаротранспортної) накладної, яка підтверджує факт передачі товару; довіреності на право складання та підписання від імені Постачальника будь яких актів, повязаних з здачею прийманням партії товару по кількості та якості, у тому числі на право підписання від імені Постачальника Акту розбіжностей, а також право на отримання від Покупця претензії по якості та кількості постачаємого товару; довіреності на отримання повернення.

Загальна сума Договору складає суму Товару, отриманого по усім накладним (п.7.1 Договорів).

Покупець проводить оплату за поставлений Товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника у строк на розрахунковий рахунок Постачальника у строк, встановлений сторонами в пункті 6 Додатку № 4 до даного Договору «Додаткові умови» (п.7.2 Договору поставки № КПК-С-09 від 25.02.2009 р.).

Згідно п.6 Додатку № 4 до Договору № КПК-09-С від 01.02.2009 р. «Додаткові умови» Покупець проводить оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів Постачальника: на протязі 45 календарних днів з моменту поставки Товару.

Покупець проводить оплату за поставлений Товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника у строк на розрахунковий рахунок Постачальника у строк, встановлений сторонами в пункті 5 Додатку № 4 до даного Договору «Додаткові умови» (п.7.2 Договору поставки № КПК-С-09 від 25.02.2009 р.).

Згідно п.5 Додатку № 4 до Договору № КПК-С-09 від 25.02.2009 р. «Додаткові умови» Покупець проводить оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів Постачальника: на протязі 21 календарного дня з моменту поставки Товару.

Відповідно до п.8.9 Договорів у разі прострочки оплати Товару Постачальник стягує з Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несплаченого у строк Товару за кожен день прострочки платежу.

Строк дії даного Договору встановлюється з моменту його фактичного підписання та до 31.12.2009 р. Строк дії даного Договору автоматично продовжується на один рік, у разі, якщо жодна з сторін не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір змінити або зупинити дію Договору за 30 календарних днів до закінчення дії даного Договору (12.1-12.2 Договорів).

Наявними у матеріалах справи витратними накладними № К1309-0012 від 13.09.2011 р. на суму 3690,00 грн., № К2009-0102 від 20.09.2011 р. на суму 7424,26 грн., № К0410-0055 від 04.10.2011 р. на суму 5535,00 грн., а всього на суму 16649,26 грн. підтверджується факт поставки товару відповідачу за Договором поставки № КПК-09-С від 01.02.2009 р. (а.с.73-75). Однак, накладні повернення на загальну суму 1511,35 грн. свідчать про часткове повернення товару. Таким чином, позивач поставив відповідачу товар на суму 15137,91 грн. Відповідач за поставлений товар за Договором поставки № КПК-09-С від 01.02.2009 р. розрахувався не в повному обсязі та сплатив за нього частково. Так, заборгованість за вказаним Договором складає 11909,47 грн.

Сума заборгованості за поставлений товар за Договором поставки № КПК-09-С від 01.02.2009 р. у розмірі 11909,47 грн. підтверджується також підписаним між позивачем та відповідачем Актом звірки взаєморозрахунків № 00001922 від 20.10.2011 р. (а.с.72).

Наявними у матеріалах справи витратними накладними № К1009-0356 від 10.09.2011 р. на суму 5995,72 грн., № К0108-0032 від 01.08.2011 р. на суму 2607,22 грн., № К2708-0061 від 27.08.2011 р. на суму 5188,44 грн., № К1609-0363 від 16.09.2011 р. на суму 5613,10 грн., а всього на суму 19404,48 грн. підтверджується факт поставки товару відповідачу за Договором поставки № КПК-С-9 від 25.02.2009 р. (а.с.80-83). Однак, накладні повернення на загальну суму 5278,92 грн. свідчать про часткове повернення товару. Таким чином, позивач поставив відповідачу товар на суму 14125,56 грн. Відповідач за поставлений товар за Договором поставки № КПК-С-9 від 25.02.2009 р. розрахувався не в повному обсязі та заборгованість за вказаним Договором з урахуванням акту звірки № 00001921 від 20.10.2011 р. складає 30933,71 грн. (а.с.79)

Оскільки, відповідач заборгованість за Договором поставки № КПК-09-С від 01.02.2009 р. на загальну суму 11909,47 грн. та заборгованість за Договором поставки № КПК-С-9 від 25.02.2009 р. на загальну суму 30933,71 грн. не сплатив, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення заборгованості у судовому порядку, а також нарахував до стягнення пеню, у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договорами.

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази у їх сукупності, в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) та положень статті 193 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями), зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наявними у матеріалах справи витратними накладними № К1309-0012 від 13.09.2011 р. на суму 3690,00 грн., № К2009-0102 від 20.09.2011 р. на суму 7424,26 грн., № К0410-0055 від 04.10.2011 р. на суму 5535,00 грн., а всього на суму 16649,26 грн. підтверджується факт поставки товару відповідачу за Договором поставки № КПК-09-С від 01.02.2009 р. (а.с.73-75). Однак, накладні повернення на загальну суму 1511,35 грн. свідчать про часткове повернення товару. Таким чином, позивач поставив відповідачу 15137,91 грн. Відповідач за поставлений товар за Договором поставки № КПК-09-С від 01.02.2009 р. розрахувався не в повному обсязі та сплатив за нього частково. Так, заборгованість за вказаним Договором складає 11909,47 грн.

Сума заборгованості за поставлений товар за Договором поставки № КПК-09-С від 01.02.2009 р. у розмірі 11909,47 грн. підтверджується також підписаним між позивачем та відповідачем Актом звірки взаєморозрахунків № 00001922 від 20.10.2011 р. (а.с.72).

Наявними у матеріалах справи витратними накладними № К1009-0356 від 10.09.2011 р. на суму 5995,72 грн., № К0108-0032 від 01.08.2011 р. на суму 2607,22 грн., № К2708-0061 від 27.08.2011 р. на суму 5188,44 грн., № К1609-0363 від 16.09.2011 р. на суму 5613,10 грн., а всього на суму 19404,48 грн. підтверджується факт поставки товару відповідачу за Договором поставки № КПК-С-9 від 25.02.2009 р. (а.с.80-83). Однак, накладні повернення на загальну суму 5278,92 грн. свідчать про часткове повернення товару. Таким чином, позивач поставив відповідачу товар на суму 14125,56 грн. Відповідач за поставлений товар за Договором поставки № КПК-С-9 від 25.02.2009 р. розрахувався не в повному обсязі та заборгованість за вказаним Договором з урахуванням акту звірки № 00001921 від 20.10.2011 р. складає 30933,71 грн. (а.с.79)

Щодо стягнення пені у розмірі 237,06 грн. за договором поставки №КПК-09-С від 01.02.2009 р. та пені у розмірі 615,70 грн. за Договором поставки №КПК-С-09 від 25.02.2009 р., суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями) встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями) встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» (Закон України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР із змінами і доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.7.2 Договору поставки № КПК-С-09 від 25.02.2009 р. Покупець проводить оплату за поставлений Товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника у строк на розрахунковий рахунок Постачальника у строк, встановлений сторонами в пункті 6 Додатку № 4 до даного Договору «Додаткові умови»

Згідно п.6 Додатку № 4 до Договору № КПК-09-С від 01.02.2009 р. «Додаткові умови» Покупець проводить оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів Постачальника: на протязі 45 календарних днів з моменту поставки Товару.

Покупець проводить оплату за поставлений Товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника у строк на розрахунковий рахунок Постачальника у строк, встановлений сторонами в пункті 5 Додатку № 4 до даного Договору «Додаткові умови» (п.7.2 Договору поставки № КПК-С-09 від 25.02.2009 р.).

Згідно п.5 Додатку № 4 до Договору № КПК-С-09 від 25.02.2009 р. «Додаткові умови» Покупець проводить оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів Постачальника: на протязі 21 календарного дня з моменту поставки Товару.

Відповідно до п.8.9 Договорів у разі прострочки оплати Товару Постачальник стягує з Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несплаченого у строк Товару за кожен день прострочки платежу.

Враховуючи наявні у матеріалах справи витратні накладні, строк поставки товару та строк у який відповідач повинен був виконати зобовязання зі сплати за поставлений товар, суд приходить до висновку, що позивачем при здійсненні розрахунку не дотримано строку нарахування пені. Тобто за кожною конкретною накладною необхідно провести розрахунок пені. Позивач цього не зробив. Окрім того, суд звертає увагу на те, що за частиною накладних вже сплинув строк позовної давності для нарахування пені.

Також суд зазначає, що ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.12.2011 р. суд зобовязав позивача надати письмові пояснення стосовно підстав нарахування пені. Однак, позивачем вказані вимоги суду не виконані, у звязку з чим суд вважає за необхідне залишити позов в частині стягнення пені у розмірі 237,06 грн. за Договором поставки №КПК-09-С від 01.02.2009 р. та пені у розмірі 615,70 грн. за Договором поставки №КПК-С-09 від 25.02.2009 р. без розгляду.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача за договором поставки № КПК-09-С від 01.02.2009 р. основної суми заборгованості у розмірі 11909,47 грн. та про наявність підстав для стягнення за Договором поставки № КПК-С-09 від 25.02.2009 р. основної суми заборгованості у розмірі 30933,71 грн., оскільки вони обґрунтовані, засновані на законі, а отже підлягають задоволенню. Позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 237,06 грн. за Договором поставки № КПК-09-С від 01.02.2009 р. та пені у розмірі 615,70 грн. за Договором поставки № КПК-С-09 від 25.02.2009 р. суд залишає без розгляду.

Документально підтверджених доказів, які б спростували, або підтвердили сплату заборгованості відповідача перед позивачем суду не представлено. Також документально не оспорено суму розрахунку.

Згідно ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати по сплаті судового збору судом покладаються на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) пропорційно задоволеним вимогам.

Крім того, суд зазначає, що згідно п.3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 31.10.2011 р. № 01-06/1509 розміри ставок судового збору (станом на 1 січня календарного року) (стаття 4 Закону) встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Розмір ставки судового збору (станом на 1 січня календарного року) у кожному конкретному випадку визначається виходячи з того розміру мінімальної заробітної плати, який було встановлено законом на момент сплати судового збору (станом на 1 січня календарного року).

Положеннями статті 22 Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік» установити на 2011 рік мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня 941 гривня.

Тобто, позивач при поданні даного позову повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1411,50 грн. а позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 1477,50 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» (№ 3674-VI від 08.07.2011 р. із змінами і доповненнями) сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Частиною 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір» (№ 3674-VI від 08.07.2011 р. із змінами і доповненнями) у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне повернути з Державного бюджету України суму надмірно сплачений судовий збір у розмірі 66,00 грн.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

·Позов задовольнити частково.

·Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайер» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська продовольча компанія» за договором поставки № КПК-09-С від 01.02.2009 р. основну суму заборгованості у розмірі 11909,47 грн., за Договором поставки № КПК-С-09 від 25.02.2009 р. основну суму заборгованості у розмірі 30933,71 грн., судовий збір у розмірі 1383,85 грн.

·Позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 237,06 грн. за договором поставки № КПК-09-С від 01.02.2009 р. та пені у розмірі 615,70 грн. за Договором поставки № КПК-С-09 від 25.02.2009 р. залишити без розгляду.

·Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Кримська продовольча компанія» з Державного бюджету України (Отримувач: Державний бюджет м.Сімферополь, р/р 31216206700002, ЄДРПОУ 34740405, МФО 824026 в ГУ ДКУ в АРК, призначення платежу: «Судовий збір, Код 03499968, пункт 2.1 статті 4 Закону України «Про судовий збір») судовий збір у розмірі 66,00 грн.

·Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 16.12.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМокрушин В.І.