Постанова № 19943885, 12.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2011 р. Справа № 5015/1963/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіВеличко Н.Л. (доповідач по справі)

суддів:Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників: від позивача:не з'явився від відповідача: ОСОБА_4, довіреність від 05.08.2011р.

від третіх осіб:не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ПроКредитБанк"

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду

від08.08.2011 року

та рішеннягосподарського суду Львівської області

від17.06.2011 року

у справі№ 5015/1963/11

господарського судуЛьвівської області

за позовомПриватного підприємства "Політеп"

до Публічного акціонерного товариства "ПроКредитБанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору 1Відділ державної виконавчої служби Сокальського районного управління юстиції

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору 2Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5

провизнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню ВСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад суті рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.06.2011 року (суддя Березяк Н.Є.) у справі № 5015/1963/11 був задоволений позов Приватного підприємства "Політеп", визнаний виконавчий напис, вчинений 31.12.2010 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером 3431 про звернення стягнення на нерухоме майно ремонтна майстерня загальною площею 3030,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер 9967499, що належить ПП "Політеп", таким, що не підлягає виконанню.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 17.06.2011 року ПАТ "ПроКредитБанк" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про скасування рішення господарського суду Львівської області від 17.06.2011р. у справі № 5015/1963/11 та прийняття нового рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2011р. (головуючий суддя Якімець Г.Г., судді Хабіб М.І., Юрченко Я.О.) апеляційна скарга ПАТ "ПроКредитБанк" була залишена без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 17.06.2011 р. у справі № 5015/1963/11 без змін.

Приймаючи рішення та постанову суди виходили з того, що наявність заборгованості та її розміру повинна бути підтверджена виключно документами первинної бухгалтерської документації відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", оскільки тільки первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарських операцій, є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Доказом безспірності вимог може бути тільки ствердна відповідь боржника на вимогу заставодержателя про виконання порушеного зобов'язання

2. Підстави, з яких порушене питання про перегляд рішень судів попередніх інстанцій

Вважаючи, що Львівським апеляційним господарським судом при прийнятті постанови від 08.08.2011р. у справі № 5015/1963/11 були порушені норми матеріального та процесуального права, ПАТ "ПроКредитБанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2011р. та рішення господарського суду Львівської області від 17.06.2011 р. у справі № 5015/1963/11 та прийняти нове рішення, яким відмовити ПП "Політеп" у задоволенні позову. Також скаржник просив відновити пропущений строк подання касаційної скарги.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.11.2011 р. у справі № 5015/1963/11 було задоволене зазначене клопотання ПАТ "ПроКредитБанк" і відновлений строк на подання касаційної скарги, касаційна скарга ПАТ "ПроКредитБанк" прийнята до провадження.

ПАТ "ПроКредитБанк" касаційну скаргу мотивує тим, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди дійшли висновку про необхідність підтвердження наявності заборгованості та її розміру виключно на підставі документів первинної бухгалтерської документації відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", оскільки тільки первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарських операцій, є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Скаржник не погоджується з наведеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки у ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" не передбачено, що виключно документами первинної бухгалтерської документації підтверджується виконання зобов'язань, тому ці обставини можуть доводитися кредитором також іншими доказами. Скаржник вважає, що відповідно до вимог ст.ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", п.п. 282, 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5, п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку" заборгованість боржника є безспірною і не потребує доказування, якщо для вчинення виконавчого напису надані документи, передбачені зазначеним Переліком.

ПАТ "ПроКредитБанк" для вчинення спірного виконавчого напису нотаріуса були надані, окрім інших документів, оригінали договорів, що передбачають сплату грошових сум та право звернення стягнення на заставлене майно, меморіальні валютні ордери, якими підтверджено отримання позивачем коштів, та розрахунки заборгованості за кредитними договорами, на виконання яких вчинений оскаржуваний виконавчий напис. Враховуючи наведене, за твердженням скаржника, нотаріус отримав всі необхідні документи в підтвердження виникнення зобов'язання, а факт виникнення прострочення та його розміри доводяться розрахунками заборгованості, доданими до заяви про вчинення виконавчого напису.

Скаржник вважає, що судом необґрунтовано застосована аналогія закону та аналогія права, зокрема визначено, що доказом безспірності може бути тільки ствердна відповідь боржника на вимогу заставодержателя про виконання порушеного зобов'язання. Однак чинним законодавством, яким регулюються дані правовідносини, не передбачено обов'язку кредитора на отримання будь-якого акцептування вимог кредитора.

Також скаржник зазначає, що оспорюваний виконавчий напис був вчинений з дотриманням строків, визначених ст. 88 Закону України "Про нотаріат", оскільки після прострочення виконання зобов'язань позичальник здійснював платежі за договорами про надання траншу та овердрафту, що відповідно до ст. 1050 Цивільного кодексу України свідчить про виникнення у кредитора права вимоги при кожному простроченні, зокрема 02.11.2010 р., під час дії усіх кредитних договорів і договорів забезпечення.

Також скаржник посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не було вирішено питання про стягнення з боржника на користь кредитора дійсної суми боргу.

Крім того, скаржник зазначає, що 22.08.2011 р. Львівським апеляційним господарським судом цим же складом колегії суддів, що прийняв оскаржувану постанову від 08.08.2011 р. у даній справі № 5015/1963/11, була прийнята постанова у аналогічному спорі по справі № 5015/1965/11 за позовом ПП "Політеп" до ПАТ "ПроКредитБанк" про визнання виконавчого напису № 3433 таким, що не підлягає виконанню, якою скасоване рішення господарського суду Львівської області від 07.06.2011 р. та відмовлено ПП "Політеп" в задоволенні позову. Таким чином, при вирішенні спору у справі № 5015/1963/11 судом апеляційної інстанції було неоднаково застосовані норми матеріального права, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

3. Мотиви, за якими суд касаційної інстанцій виходить при прийнятті постанови

Згідно ст. 111-7 Господарського кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 24.03.2006 року між Закритим акціонерним товариством "ПроКредит Банк", правонаступником якого є ПАТ "ПроКредит Банк", (кредитором) та Приватним підприємством "Політеп" (клієнтом) була укладена Рамкова угода № 0351, відповідно до умов якої кредитор зобовязався відкрити позивачу кредитну лінію терміном на 180 місяців. У п. 1.2 Рамкової угоди передбачено, що загальна сума за договорами (угодами) в межах цієї угоди не повинна перевищувати 500000,00 доларів США. Згідно з п. 2.2 Рамкової угоди умови надання, термін погашення та розмір кожної(ого) кредитної лінії, траншу (порядок надання кредиту, гарантії, овердрафту та відкриття акредитиву) визначаються на кредитному комітеті кредитора та оформляється договорами про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорів про відкриття кредитної лінії, про надання траншу (договорами гарантії, овердрафту та договорами про відкриття акредитиву) які є невід'ємною частиною цієї угоди.

На підставі Рамкової угоди № 0351 від 24.03.2006 року між сторонами були укладені договори про надання траншу № 3.12040/0351 від 24.03.2006р., № 3.12830/0351 від 26.05.2006 р., № 3.15006/0351 від 09.11.2006 р., №3.16365/0351 від 05.03.2007 р. та договір про надання овердрафту №302.40722/0351 від 02.10.2008 року.

У забезпечення виконання позивачем зобов'язань перед ПАТ "ПроКредит Банк" за Рамковою угодою №0351 від 24.03.2006 р. та договорів про надання траншу і договору про надання овердрафту сторонами 24.03.2006 року був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим номером 2128 (з урахуванням змін та доповнень, внесених додатковим договором від 05.03.2007 р.).

Згідно із п.1.1 договору іпотеки від 24.03.2006 р. ПП "Політеп" (іпотекодавець) передає в іпотеку ЗАТ "ПроКредит Банк" (іпотекодержателю) нежитлове приміщення ремонтна майстерня, загальною площею 3030,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належить іпотекодателю на праві приватної власності.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 договору іпотеки від 24.03.2006 р. у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем умов (зобовязань) за кредитним договором (визначеним у п. 1.3 договору іпотеки) та/або за цим договором іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки може виникати і в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, що діє на момент звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися як шляхом позасудового врегулювання так і на підставі виконавчого напису нотаріуса або за вибором іпотекодержателя згідно §2 (звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання) або §3 (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса та його реалізація) цієї статті, або на підставі рішення суду.

В зв'язку з неналежним виконанням ПП "Політеп" своїх зобов'язань за кредитними угодами, ЗАТ "ПроКредит Банк" направив ПП "Політеп" повідомлення № 772/11 від 02.11.2010 р. про виникнення заборгованості та вимоги № 741/11, № 742/11, № 743/11, № 744/11, № 750/11 від 02.11.2010 р. про повне дострокове погашення кредиту у загальній сумі 220 299,55 доларів США та 164 825,45 грн. по всіх траншах та овердрафтах, виданих на підставі Рамкової угоди № 0351 від 24.03.2006 р., в яку кредитор включив борги по капіталу, борги по процентах, капітали дострокового погашення та пеню.

31.12.2010 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 на підставі ст.87 Закону України "Про нотаріат" та п. 1 переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 3431 про звернення стягнення на нерухоме майно ремонтна майстерня, загальною площею 3030,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер 9967499, що належить ПП "Політеп". У виконавчому написі зазначено: строк платежу за забезпеченим зобов'язанням настав 15 листопада 2010 р.; стягнення заборгованості проводиться за строк з 21.06.2010 року по 21.12.2010 року (включно); загальна сума заборгованості становить 1963814,34 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ПАТ "ПроКредитБанк" подаючи заяву про вчинення виконавчого напису, надав нотаріусу наступні документи: заяву відповідача вих.№ 2701/10 від 30.12.2010 р. про вчинення виконавчого напису; оригінал договору іпотеки від 24.03.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 2128; додаткового договору до договору іпотеки посвідченого 24.03.2006 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 1571; Рамкової угоди №0351 від 24 березня 2006 року; договорів про надання траншу №3.12040/0351 від 24.03.2006 року, №3.12830/0351 від 26.05.2006 року, №3.15006/0351 від 09.11.2006 року, №3.16365/0351 від 05.03.2007 року; договору про надання овердрафту №302.40722/0351 від 02.10.2008 року; розрахунку заборгованості по договорах про надання траншу №3.12040/0351 від 24.03.2006 року, №3.12830/0351 від 26.05.2006 року, №3.15006/0351 від 09.11.2006 року, №3.16365/0351 від 05.03.2007 року та договору про надання овердрафту №302.40722/0351 від 02.10.2008 року, копії письмових вимог банку про дострокове погашення №742/11 від 02.11.2010 р., №743/11 від 02.11.2010 року, № 744/11 від 02.11.2010 року, меморіальних валютних ордерів, повідомлення заставодавцю про виникнення заборгованості №722/11 від 02.11.2010 р., копії свідоцтва про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_7 та юридичної особи; копії довіреності представника банку.

17.01.2011 року на підставі зазначеного виконавчого напису ВДВС Сокальського районного управління юстиції винесено постанову, якою відкрито виконавче провадження про звернення стягнення на нерухоме майно - ремонтна майстерня, загальною площею 3030,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер 9967499, що належить ПП "Політеп", для задоволення вимог відповідача в межах суми 1963814,34 грн.

На підставі встановлених фактичних обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом без документів, що підтверджують безспірність заборгованості відповідно до вимог ст. 88 Закону України "Про нотаріат", п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства Юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 року, та п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості здійснюється в безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172. На підставі наведених норм суди попередніх інстанцій зробили висновок, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж стовідсотково підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

Колегія суду касаційної інстанції, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального і процесуального права, вважає, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору були невірно застосовані норми матеріального права, що призвело до прийняття не вірних рішень, в зв'язку з чим зазначає наступне.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні визначено Законом України "Про нотаріат".

Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними акта міжобласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (ст.7 Закону)

Відповідно до статей 34, 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з розділом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172, для одержання виконавчого напису на нотаріально засвідчених угодах, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до п.п. 284, 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства Юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 року, заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, відповідно до норм матеріального та процесуального права належними та допустимими доказами наявності безспірної заборгованості боржника є надання кредитором нотаріусу документів згідно Переліку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

В зв'язку з вищевикладеним, суди першої та апеляційної інстанції помилково дійшли висновку, що документами, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Чинним законодавством не встановлені вимоги про необхідність надання нотаріусу для вчинення виконавчого напису документів щодо визнання боржником наявності заборгованості у певному розмірі, в зв'язку з чим є необґрунтованим застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин аналогії права, а саме ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до визначення поняття "безспірної заборгованості", оскільки нормами ст. 8 Цивільного кодексу України застосування аналогії закону або права можливо лише у випадку неврегульованості цивільних відносин цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором.

Як вже зазначалось вище, порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні визначено Законом України "Про нотаріат", у тому числі порядок вчинення нотаріусами виконавчих написів, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства Юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 року, переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172.

Жоден з цих актів не містить вимог щодо надання нотаріусу кредитором документів щодо погодження з боржником суми заборгованості, яка підлягає стягненню у безспірному порядку за виконавчим написом.

Колегія суду касаційної інстанції не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо неакцептування ПП "Політеп" заборгованості у загальній сумі 220 299,55 доларів США та 164 825,45 грн. по всіх траншах та овердрафтах, виданих на підставі Рамкової угоди № 0351 від 24.03.2006 р., заявлених кредитором за повідомленням № 772/11 від 02.11.2010 р. про виникнення заборгованості та вимогами № 741/11, № 742/11, № 743/11, № 744/11, № 750/11 від 02.11.2010 р. про повне дострокове погашення кредиту, у зв'язку з наступним.

За своєю правовою природою Рамкова угода № 0351 від 24.03.2006 р. та укладені на її підставі договори про надання траншу № 3.12040/0351 від 24.03.2006р., № 3.12830/0351 від 26.05.2006 р., № 3.15006/0351 від 09.11.2006 р., №3.16365/0351 від 05.03.2007 р. і договір про надання овердрафту № 302.40722/0351 від 02.10.2008 р. є кредитними договорами.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") цієї глави (71. "Позика. Кредит. Банківський вклад"), якщо інше не встановлено цим параграфом (2."Кредит") і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

З урахуванням вищевикладеного, норми ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України не передбачають необхідності акцептування позичальником сум заборгованості, заявленої кредитодавцем до погашення в зв'язку з простроченням позичальника повернення чергової частини кредиту.

Судами першої та апеляційної інстанції зроблений висновок про пропущення кредитором строків, протягом яких нотаріус має право вчинити виконавчий напис, встановлених у ст. 88 Закону України "Про нотаріат", оскільки право вимоги у кредитора виникло ще 23.04.2006 р. за договором про надання траншу № 3.12040/0351 від 24.03.2006 р.

Колегія суду касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки договори про надання траншу № 3.12040/0351 від 24.03.2006р., № 3.12830/0351 від 26.05.2006 р., № 3.15006/0351 від 09.11.2006 р., №3.16365/0351 від 05.03.2007 р. та договір про надання овердрафту № 302.40722/0351 від 02.10.2008 р. були укладені на підставі рамкової угоди № 0351 від 24.03.2006 р., згідно з п.п. 1.1, 2.2 якої кредитор відкрив клієнту ПП "Політеп" єдину кредитну лінію терміном на 180 місяців, а умови надання, термін погашення та розмір кожних кредитної лінії та траншу оформлюються окремими договорами, які є невід'ємною частиною цієї угоди.

Таким чином, правовідносини, які виникли внаслідок неналежного виконання зобов'язань ПП "Політеп" за рамковою угодою № 0351 від 24.03.2006 р., регулюються ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої 02.11.2010 р. кредитор скористався своїм правом вимагати від позичальника дострокового повернення сум кредиту, наданих за договорами про надання траншу № 3.12040/0351 від 24.03.2006р., № 3.12830/0351 від 26.05.2006 р., № 3.15006/0351 від 09.11.2006 р., №3.16365/0351 від 05.03.2007 р. та договором про надання овердрафту № 302.40722/0351 від 02.10.2008 р.

Крім того судова колегія зазначає, що розглядаючи вимоги про визнання такими, що не підлягають виконанню виконавчі написи суди повинні досліджувати не тільки відповідність наданих нотаріусу документів "Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку", затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172, а і правильність вимог зазначених у виконавчому напису. Тобто позивач зобов'язаний довести, що сума визначена у цьому напису є необґрунтованою повністю або частково та не відповідає фактичним зобов'язанням позичальника за договорами кредиту.

Як вбачається позивач не надавав суду доказів, які б спростовували повністю або частково правильність вимог визначених у виконавчому написі та такі фактичні обставини судами не встановлені.

Необґрунтованими є посилання суду на роз'яснення Міністерства юстиції, про обов'язок нотаріуса витребувати від стягувача заяву від імені боржника про відсутність спору щодо заборгованості, оскільки судом не зазначено ні номеру ні дати цього роз'яснення, не з'ясовано статус цього документу та обов'язковість його виконання, цей доказ відсутній в матеріалах справи.

З огляду на вищевикладене, суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували до спірних правовідносин норми Закону України "Про нотаріат", Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства Юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 р., Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку" від 29.06.1999 р. № 1172, в зв'язку з чим судами дана неправильна юридична оцінка обставинам справи № 5015/1963/11, що призвело до ухвалення ними невірних рішень.

Неправильне застосування норм матеріального права є підставою відповідно до ч. 1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2011р. та рішення господарського суду Львівської області від 17.06.2011р. у справі № 5015/1963/11 з прийняттям нового рішення про відмову Приватному підприємству "Політеп" у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ПроКредитБанк" задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2011р. та рішення господарського суду Львівської області від 17.06.2011 р. у справі № 5015/1963/11 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Приватного підприємства "Політеп" про визнання виконавчого напису, вчиненого 31.12.2010 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером 3431, таким, що не підлягає виконанню, відмовити.

ГоловуючийН.Л. Величко

Судді І.В. Алєєва

О.О. Євсіков