Постанова № 19943844, 13.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"13" грудня 2011 р. Справа № 5005/3800/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,

суддів:Круглікової К.С.,

Мамонтової О.М.

розглянувши касаційну скаргу

Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.08.2011 року

у справіГосподарського суду Дніпропетровської області №5005/3800/2011

за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

доМіського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі"

простягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" 35 776 373 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки природного газу в частині розрахунків.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2011 року позов задоволено. Стягнуто з Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 27 716 205,86 грн. боргу за поставлений природний газ, 2 225 677,62 грн. пені, 1 469 529,00 грн. 3% річних, 4 364 960,91 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції та 25 836,00 грн. судових витрат.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду в частині стягнення пені, сум на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції та 3% річних, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.08.2011 року, апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" задоволено частково. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2011 року змінено, позов задоволено частково, стягнуто з міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 27 716 205 грн. 86 коп. боргу за поставлений природний газ, 222 567 грн. 76 коп. пені, 1 469 529 грн. 09 коп. 3 % річних, 4 364 960 грн. 91 коп. на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції та 25 836 грн.00 коп. судових витрат. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення процесуальних норм, неправомірність значного зменшення пені, просить постанову в цій частині скасувати, а рішення місцевого господарського суду –залишити без змін.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями та підтверджується наявними матеріалами справи, 23.09.2009 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (покупець) було укладено договір №06/09-1449 БО-4 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб`єктів господарювання. За умовами п.1.1 цього договору позивач зобов`язався передати у власність відповідачу природний газ, за наявності його обсягів, а відповідач – прийняти та оплатити отримане.

Природний газ, що постачається за даним договором використовується відповідачем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб`єктів господарювання. Використовування газу для інших потреб не є предметом даного договору (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 11.1 договору, останній діє в частині поставки природного газу - з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року, а в частині розрахунків за нього –до повного їх здійснення.

Додатковими угодами №1 від 21.12.2009 року та №2 від 09.04.2010 року сторони продовжили строк дії договору до 30.09.2010 року.

На виконання умов договору №06/09-1449 БО-4 від 23.09.2009 року, протягом жовтня - грудня 2009 року та січня –вересня 2010 року позивач поставив відповідачу природний газ вартістю 117 700 626,95, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Однак, відповідач, в порушення взятих на себе зобов’язань щодо оплати отриманого природного газу, сплатив лише 89 984 421 грн. 09 коп.

Наявні в справі матеріали свідчать про те, що позивач належним чином виконував свої зобов’язання за договором, а відповідач виконав свої зобов’язання частково, заборгувавши позивачу 27 716 205, 86 грн.

Тому попередні судові інстанції прийшли до обґрунтованого висновку щодо стягнення заборгованості та необхідності застосування відносно відповідача положень ст.625 ЦК України, яка передбачає стягнення 3% річних за користування коштами позивача та втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції. Сторони погодились з такими висновками господарських судів, що розглядали справу, у зазначеній частині позовних вимог.

Попередніми судовими інстанціями також встановлено, що на підставі пп. 7.2, 7.10 договору, а також положень ст.ст. 549, 551 ЦК України та ст.ст. 231, 232 ГК України позивачем за період з 14.09.2010 року по 14.03.2011 року нараховано відповідачу 2 225 677,62 грн. пені.

Розглянувши клопотання відповідача та зменшуючи розмір пені до 222 567,6 грн., апеляційний господарський суд обґрунтовано врахував статус Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", як комунального підприємства, яке забезпечує послугами з теплопостачання населення м. Дніпропетровська; ступінь виконання відповідачем зобов’язань щодо оплати спожитого природного газу; нарахування та стягнення інфляційних та 3% річних у зазначених вище сумах; тяжкий фінансовий стан відповідача внаслідок великої дебіторської заборгованості із-за несплати населенням послуг з теплопостачання, що підтверджується наявними у справі матеріалами тощо.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного господарського суду, оскільки він зроблений на повно, всебічно та об’єктивно з’ясованих фактичних обставинах справи і не суперечить нормам діючого законодавства.

Так, відповідно до п.3 частини першої ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Згідно ст. 551 ЦК України суд може зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до приписів ст.233 ГК України при зменшенні розміру неустойки повинно братись до уваги ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін та враховуватись інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на встановлені судами попередніх судових інстанцій фактичні обставини та приписи закону, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення касаційної скарги та скасування постанови апеляційного господарського суду відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.08.2011 року по справі №5005/3800/2011 –без змін.

Головуючий М. Малетич

Судді:К. Круглікова

О. Мамонтова