Постанова № 19943474, 13.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2011 р. Справа № 5021/416/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т.Б. Дроботової головуючого,

Н.О. Волковицької, Л.І. Рогач

за участю представників: позивачаОСОБА_1., дов. № 1 від 31.12.2010р. відповідачаОСОБА_2., дов. від 19.09.2011р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Вільнянський маслозавод"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 20.09.2011 року

у справі№5021/416/2011 Господарського суду Сумської області

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Вільнянський маслозавод"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Блиц"

простягнення 44800 грн. ВСТАНОВИВ:

16.02.2011 року Відкрите акціонерне товариство "Вільнянський маслозавод" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Блиц" 44800 грн. коштів, отриманих без достатніх правових підстав відповідно до статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України. Позивач послався на здійснене перерахування коштів за товар, який в подальшому було повернено відповідачу.

Відповідач відхилив позовні вимоги, вказавши, що перерахування коштів відбулося на підставі договору, що є чинним; у відповідача відсутні грошові зобов'язання перед позивачем, оскільки договором не передбачено зобов'язання по поверненню коштів, вимога про повернення коштів в порядку статті 530 Цивільного кодексу України не заявлялась.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 30.06.2011 року (суддя Соп'яненко О.Ю.) позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 44800 грн. боргу, 448 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судове рішення вмотивовано встановленими обставинами отримання відповідачем спірної суми коштів без достатніх правових підстав (за товар, який згодом йому було повернуто).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.09.2011 року (судді: Істоміна О.А. головуючий, Бабакова Л.М., Барбашова С.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано; у позові відмовлено; з позивача на користь відповідача стягнуто 224 грн. за розгляд апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції на підставі частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України дійшов висновку, що у позивача, який попередньо не звертався до відповідача за поверненням спірних коштів, не виникло права вимоги за його вимогами, що заявлені відповідно до підстав, передбачених статтями 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову в даній справі скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про неправильне застосування апеляційним судом статті 530 Цивільного кодексу України та порушення ним статті 1212 Цивільного кодексу України, що не пов'язує звернення особи до суду за захистом своїх прав з необхідністю попереднього звернення з вимогою до особи, яка набула майно без встановлених законодавством підстав.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав, усно в судовому засіданні вказав на законність та обґрунтованість постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи Товариством з обмеженою відповідальністю "Блиц" було виписано до оплати рахунок № 0119 від 13.05.2008 року на суму 125400 грн. для оплати Відкритим акціонерним товариством "Вільнянський маслозавод" 2 штук охолоджувачів молока ємністю 3800 літрів; банківськими виписками підтверджується оплату Відкритим акціонерним товариством "Вільнянський маслозавод" даного рахунку в розмірі 107500 грн.

Видатковою накладною № ОтБц-000093 від 16.05.2008 року підтверджено поставку Товариством з обмеженою відповідальністю "Блиц" Відкритому акціонерному товариству "Вільнянський маслозавод" 2 штук охолоджувачів молока ємністю 3800 літрів на суму 125400 грн., з яких один охолоджувач молока у кількості 1 штука вартістю 62700 грн. було повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Блиц" за актом повернення товарів та матеріалів на склад від 07.08.2008 року № ВПокБц-05.

Задовольняючи позов про повернення позивачу різниці між перерахованою сумою та вартістю одержаного товару як коштів, набутих позивачем без належних правових підстав, місцевий господарський суд виходив з встановлених вище істотних обставин справи, якими підтверджується прийняття відповідачем повернутого позивачем товару та, відтак, відсутності підстав для утримання відповідачем одержаних за цей товар коштів, що відповідає приписам статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції вказав, що обов'язок відповідача повернути спірні кошти настає у семиденний строк після пред'явлення відповідної вимоги (стаття 530 Цивільного кодексу України), відтак позов, поданий 22.02.2011 року, до вимоги, надісланої 19.04.2011 року, є поданим передчасно.

За статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо)або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, безпосередньо акти цивільного законодавства.

За частиною 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 цього Кодексу (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) застосовуються до повернення виконаного однією зі сторін у зобов'язанні, частина ж 1 зазначеної статті чітко передбачає обов'язок особи, яка набула майно або зберегла його за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави повернути потерпілому це майно, в тому числі і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Господарськими судами безсумнівно встановлено, а сторонами не заперечується, що відповідачем було прийнято повернутий йому позивачем товар (за відсутності посилання сторін на неправомірність поведінки будь-якої зі сторін зобов'язання); в зв'язку з цим відсутні (відпали) правові підстави, за яких відповідач набув коштів, сплачених за повернутий йому товар.

За змістом глави 83 Цивільного кодексу України порушення права потерпілої особи у спірних правовідносинах пов'язується з позбавленням (втратою) належного йому майна, невиконанням набувачем майна обов'язку, що визначений законодавчо, а не з невиконанням набувачем вимоги потерпілого повернути йому майно; суд апеляційної інстанції помилково поширив застосування положень частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України для визначення наявності порушеного права в цілому на правовідносини щодо набуття та збереження майна без достатньої правової підстави (до складу яких належить також застосування реституції, витребування власником майна з чужого незаконного володіння тощо).

За загальним змістом статті 1 Господарського процесуального кодексу України, статей 15 та 16 Цивільного кодексу України особа звертається до господарського суду у визначений законодавством спосіб за захистом порушеного права. Обмеження заявника у праві на судовий захист його майнового права (що вже є порушеним відповідно до встановлених судами обставин справи) шляхом відмови у задоволенні позову через відсутність доказів попереднього звернення з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього) фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини 2 статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд в порядку статей 43, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, неправильно застосував до спірних правовідносин статтю 530 Цивільного кодексу України, що призвело до помилкового скасування вірного рішення місцевого господарського суду та прийняття неправильного рішення про відмову в позові.

Натомість рішення місцевого господарського суду відповідає встановленим обставинам справи та положенням глави 83 Цивільного кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення, в зв'язку з чим його слід залишити в силі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 6 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Вільнянський маслозавод" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.09.2011 року у справі № 5021/416/2011 Господарського суду Сумської області скасувати.

Рішення Господарського суду Сумської області від 30.06.2011 року залишити в силі.

Головуючий Т. Дроботова

Судді : Н. Волковицька

Л. Рогач