Постанова № 19941719, 29.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2011 р. Справа № 9/47 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.

суддів:Білошкап О.В.,

Васищака І.М.,

розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.09.2011

у справі№ 9/47 господарського суду міста Києва

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_5

за участюпрокурора

провизнання права власності

за участю представників сторін: ОСОБА_6- представник Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4; Громадський С.О.- від Генеральної прокуратури України.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2010 року у справі № 9/47 (суддя Бондаренко Г.П.) позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі-позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі відповідач) про визнання права власності задоволено повністю.

Визнано за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (08150, АДРЕСА_1; ІПН: НОМЕР_1) право власності на обєкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, загальною площею 601,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (14034, АДРЕСА_2; ІПН НОМЕР_2; р/р НОМЕР_4 в Київській міській філії АКБ "Укрсоцбанк", МФО 322012) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (08150, АДРЕСА_1; ІПН: НОМЕР_1; р/р НОМЕР_3 в ВАТ КБ "Хрещатик", МФО 300670) витрати по сплаті державного мита у сумі 85 (вісімдесят пять гривень) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2011 року у справі № 9/47 (колегія суддів: Іваненко Я.Л.; Остапенко О.М.; Скрипка І.М) апеляційну скаргу Заступника прокурора Голосіївського району міста Києва задоволено.

Рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2010 року у справі № 9/47 скасовано та прийнято нове рішення , яким в позові відмовлено.

Стягнуто з Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 до Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 26077968; № рахунку: 31110095700011; банк: ГУ УДК у м. Києві; отримувач: УДК у Шевченківському районі м. Києва; МФО 820019; код ЄДРПОУ 26077968) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в розмірі 42, 50 грн.

Доручено Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Не погоджуючись із прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.9.2011 року та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2011 року, посилаючись на порушення судом другої інстанції норм ст. ст. 32, 33, 34, 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 11, 12, 13, 14, 15, 16, 181, 182, 311, 316, 317, 318, 319, 328, 331, 373, 374, 375, 376 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 3, 4, 5, 18, 19, 20, 21, 78, 79, 91, 96, 102-1, 116-126, 211, 212 Земельного кодексу України, приписів Закону України "Про реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень", зокрема, позивач вважає, що судом апеляційної інстанції безпідставно, в порушення вимог ст. 15 Цивільного Кодексу України, не визнано його право власності на об'єкт будівництва.

Переглянувши в касаційному порядку прийняті у даній справі рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції в рішенні встановлено, що позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про визнання права власності за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 на обєкт нерухомого майна нежитлове приміщення площею 601,00 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 листопада 2009 року між позивачем та відповідачем був укладений договір підряду № 20/11-01 на виконання повного комплексу загально-будівельних та оздоблювальних робіт з виготовлення торгівельного магазину за адресою: АДРЕСА_3, відповідно до п. 1.1 якого, Позивач доручає, а Відповідач, приймає на себе повний комплекс загально-будівельних та оздоблювальних робіт на обєкті за адресою: АДРЕСА_3.

Позов поданий до господарського суду на підставі ст.ст.331,392 ЦК України з тих підстав, що відповідач не виконав умови п. 3.7. договору між сторонами і не передав позивачу збудоване спірне приміщенні торгового магазину, чим порушив право позивача щодо здійснення повноцінного користування, володіння та розпорядження таким майном.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що справа розглянута судами попередніх інстанцій при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 91 ГПК України , сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги Заступника прокурора Голосіївського району м. Києва, остання подана в інтересах органу місцевого самоврядування, який не приймав участь у розгляді справи.

Відповідно до вимог ст. 84 Земельного кодексу України в державній власності перебувають усі землі України, за винятком комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається та реалізується державою, в особі Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, Київської та Севастопольської міської Ради, районних державних адміністрацій у відповідності до закону.

Згідно зі ст. 9 Земельного кодексу України передача земельних ділянок у власність чи користування громадян чи юридичних осіб відноситься до повноважень Ради.

Колегія суддів Вищого господарського суду вважає, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без встановлення в постанові, інтересів якого саме органу місцевого самоврядування стосується апеляційна скарга прокурора.

Київський апеляційний господарський суд в постанові не надав належної правової оцінки доводам прокурора, не розглянув скаргу саме з приводу підстав, що викладені в апеляційній скарзі, щодо порушення інтересів органу місцевого самоврядування, виходячи з вимог ч. 1 ст. 91 ГПК України, та за наслідками розгляду доводів, що викладені у скарзі, не вирішив питання щодо можливості залучення його до участі у справі.

Оскільки, спір, в даному випадку, стосується збудованого майна, суд касаційної інстанції вважає, що без з'ясування питання щодо правомірності проведення будівництва, а також, без участі відповідного органу, який надає земельну ділянку під будівництво, розгляд справи є неможливим, вказане необхідне, виходячи з вимог ст. 43 ГПК України, для визначення правового статусу цього будівництва.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2011 року у справі № 9/47 скасувати.

Справу № 9/47 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді О.В. Білошкап

І.М. Васищак