Постанова № 19941173, 07.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2011 р. Справа № 5023/3423/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Козир Т.П.

суддівГольцової Л.А.

Губенко Н.М.

розглянувши матеріали

касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Томаш"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 03.10.2011

у справі№ 5023/3423/11

господарського судуХарківської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Томаш"

доКомунального підприємства охорони здоровя "Міжлікарняна аптека № 271"

простягнення 126 462,17 грн.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1., дов. № 129 від 21.11.2011;

відповідача: повідмолений належним чином, але не зявився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Томаш" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства охорони здоровя "Міжлікарняна аптека № 271" про стягнення 126 462,17 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.07.2011 у справі №5023/3423/11 (суддя Мамалуй О.О.) позовні вимоги задоволено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2011 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., судді Гончар Т.В., Істоміна О.А.) рішення Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2011 у справі № 5023/3423/11 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Томаш" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2011 № 5023/3423/11 та залишити без змін рішення Господарського суду Харківської області від 14.07.2011 у справі №5023/3423/11.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Між ТОВ "Томаш" (постачальник) та КПОЗ "Міжлікарняна аптека № 271" (покупець) 10.01.2008 укладений договір поставки № 56, предметом якого є поставка та передача у власність покупця медикаментів, лікарських засобів, виробів медичного призначення (п.1.1 договору).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що товар поставляється на підставі замовлення. У замовленні покупець повинен зазначити свою повну назву, найменування і кількість товару, бажаний термін поставки. Замовлення підписується посадовою особою покупця і завіряється печаткою. Постачальник зобов'язаний розглянути замовлення і повідомити покупця про прийняття замовлення, обсяг його виконання, термінах, цінах, та ін.

Розрахунки за кожну партію товару здійснюються в безготівковому порядку у формі платіжного доручення або в іншій формі, передбаченій чинним законодавством (п.3.3 договору). Покупець зобовязаний прийняти й оплатити товар на умовах даного договору (п. 4.2 договору).

В обґрунтування поставки та отримання відповідачем товару за договором № 56, позивач послався на товарно-транспортні накладні на загальну суму 115 743,51 грн., з яких, як зазначив останній, відповідачем було оплачено товар на суму лише 2 223,70 грн., наслідком чого є заборгованість останнього в сумі 113 519,81 грн. На зазначену суму боргу позивачем нараховані пеня та штраф.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на доведеність заявлених позовних вимог та наявність обставин, які є підставою для задоволення позову.

Скасовуючи рішення місцевого суду, апеляційний господарський суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні відповідні замовлення, наявність яких є обовязковою умовою згідно п. 2.3 договору № 56; на всіх товарно-транспортних накладних відсутня дата отримання товару, що в свою чергу, унеможливлює встановити момент виникнення обовязку відповідача по сплаті товару.

Натомість, судом апеляційної інстанції взято до уваги п. 5.1 договору № 56, яким передбачено, що приймання товару по кількості здійснюється Покупцем безпосередньо при одержанні товару, згідно Інструкції від 15.06.1965 П-6.

Відповідно до п. 11 вказаної Інструкції приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача (Покупця), уповноважені на те керівництвом підприємства отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб.

До матеріалів позову, позивачем надано копію листа відповідача від 02.01.2010 №07, в якому визначено певне коло осіб, уповноважених на отримання матеріальних цінностей від ТОВ "Томаш".

Суд апеляційної інстанції не дав відповідну оцінку наявному в матеріалах справи вказаному вище листу, що стало наслідком не зясування в повній мірі тієї обставини, на якій підставі отримувався товар відповідачем по спірним товарно-транспортним накладним, проте дійшов висновку, що кожна поставка товару, повинна була здійснюватись позивачем виключно при наявності відповідної довіреності відповідача.

До того ж, поза увагою суду залишився п. 2.6 договору № 56, яким передбачений й інший, окрім за довіреністю, порядок отримання товару (передача товару від Постачальника Покупцеві також може здійснюватись на підставі супровідних документів (накладної, акта). Підпис на супровідних документах матеріально-відповідальної особи, яка одержала товар, засвідчується печаткою Покупця згідно наданого ним листа).

Отже, скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд не дав належної оцінки вищезазначеним умовам договору № 56.

Положення ст.ст. 655, 692, 712 ЦК України встановлюють презумпцію оплатності переданого покупцеві товару.

При цьому, положення ст. 692 ЦК України передбачають, що строк оплати товару покупцем визначається договором. Якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлено строк здійснення платежу покупцем, в силу ч. 1 вказаної статті ЦК України, покупець повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ГПК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обовязків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до розяснень, викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Томаш" задовольнити частково.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.07.2011 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2011 у справі №5023/3423/11 скасувати.

Справу №5023/3423/11 направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя Т. П. КОЗИР

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Н.М. ГУБЕНКО