Постанова № 19940881, 06.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2011 р. Справа № 5023/1393/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. головуючого

Волковицької Н.О.

Рогач Л.І.

за участю представників сторін:

позивачаОСОБА_1 дов. від 01.12.2011 року

відповідачаОСОБА_2 дов. від 21.07.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного науково-виробничого підприємства

"Інтеравіасервіс"

на постановувід 19.09.2011 року Харківського апеляційного господарського суду

у справі№ 5023/1393/11 господарського суду Харківської області за позовомПриватного підприємства "ТСТ" доПриватного науково-виробничого підприємства "Інтеравіасервіс" провиконання договірних зобовязань та стягнення 59944,70 грн. ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство "ТСТ" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного науково-виробничого підприємства "Інтеравіасервіс" про стягнення 59944,70 грн. заборгованості, яка утворилася в результаті неповного розрахунку відповідача за надання йому транспортно-експедиторських послуг позивачем за генеральним договором за № 01-02/10 на транспортно-експедиційне обслуговування від 01.02.2010 року. Рішенням господарського суду Харківської області від 26.04.2011 року (суддя Лаврова Л.С.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Приватного науково-виробничого підприємства "Інтеравіасервіс" на користь Приватного підприємства "ТСТ" суму основного боргу 31212,92 грн.

В частині стягнення 28731,78 грн. основного боргу відмовлено.

За апеляційною скаргою Приватного підприємства "ТСТ" рішення господарського суду Харківської області від 26.04.2011 року постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2011 року (головуючий суддя Погребняк В.Я., судді: Гончар Т.В., Слободін М.М.) скасовано в частині відмови у стягненні 28731,78 грн. позову та прийнято нове рішення про задоволення позивних вимог. В іншій частині рішення залишено без змін.

Стягнуто з Приватного науково-виробничого підприємства "Інтеравіасервіс" на користь Приватного підприємства "ТСТ" 28731,78 грн. основного боргу.

Доповідач Волковицька Н.О.

Приватне науково-виробниче підприємство "Інтеравіасервіс" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2011 року та припинити провадження у справі в звязку з порушенням судами норм матеріального та процесуального права, а саме статей 256-258, 632, 929 Цивільного кодексу України, статей 4, 43, 104 Господарського процесуального кодексу України.

Свої доводи скаржник обґрунтовує тим, що позивач не дотримався вимог пунктів 2.7, 2.8, 2.9, 2.16, 2.17 договору та в односторонньому порядку змінив його умови, в тому числі стосовно вартості послуг, що судами не враховано.

Також заявник посилається на пропуск строку позовної давності.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.02.2010 року між Приватним підприємством "ТСТ" та Приватним науково-виробничим підприємством "Інтеравіасервіс", було укладено генеральний договір за № 01-02/10 на транспортно-експедиторське обслуговування, згідно з пунктом 1.1 якого даний договір регулює взаємовідносини сторін при виконанні позивачем (виконавцем) доручень відповідача (замовника) на організацію перевезень та транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО) вантажів відповідача.

Відповідно до пункту 2.1 договору позивач зобов'язався здійснювати перевезення, перевалку, зберігання, супровід ТЕО вантажів та їх завантаження на судна за дорученням та заявками відповідача.

На підставі письмових заявок відповідача позивач зобов'язувався здійснювати планування, перевезення та перевалку вантажів відповідача через порти у відповідності до діючого положення про планування, вести оперативний облік та звітність перевезень вантажів перед відповідачем (пункт 2.6 договору).

Згідно з пунктом 2.15 договору відповідач зобов'язувався сплачувати позивачу витрати з перевезення та ТЕО вантажів відповідача, а також витрати, пов'язані з виконанням окремих доручень по відправленню поштою документації за кордон або передаванню по телексу-телеграфу відвантажувальної інформації іноземним фірмам у відповідності до діючих тарифів або за узгодженими з відповідачем ставками та розцінками.

В пункті 4.1 договору сторони погодили наступний порядок розрахунків: оплата послуг, що надаються за даним договором, сплачується відповідачем у розмірі 50% від вартості наданих послуг шляхом банківського переводу на поточний рахунок виконавця на протязі трьох банківських днів з дати виставлення рахунка. Інші 50% вартості наданих послуг відповідач зобов'язався сплачувати на протязі одного банківського дня з моменту виконання робіт. Виконанням робіт є дата підпису отримувача в товаро - супровідному документі - СМR. Всі ставки за даним договором визначаються протоколом погодження ставок та зборів (додаток № 1), який є невід'ємною частиною даного договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що він виконав транспортно експедиторські послуги по прийманню, перевантаженню в Одеському порту та доставці семи контейнерів з вантажем на суму 111157,60 грн. з яких відповідач сплатив 51212,92 грн.

Вважаючи, що відповідач не сплатив залишок суми в розмірі 59944,70 грн., позивач звернувся до нього з претензією №1 від 01.11.2010 року про сплату заборгованості за транспортно-експедиторські послуги.

Відповідач згідно з відповіддю на претензію за № 485/1 від 11.11.2010 року визнав заборгованість тільки в сумі 31212, 92 грн. (а.с.22), проте зазначену суму боргу не сплатив.

Задовольняючи позовні вимоги Приватного підприємства "ТСТ" в частині стягнення з Приватного науково-виробничого підприємства "Інтеравіасервіс" суму основного боргу 31212,92 грн., суд першої інстанції виходив з того, що сторони не погоджували розмір сплати за надані послуги з перевезення та тим, що позивач не надав протокол погодження ставок та зборів, який є невід'ємною частиною договору №01-02/10.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції щодо правовідносин, що виникли між сторонами, оскільки, виходячи з назви договору "Генеральний договір на транспортно-експедиторське обслуговування" та змісту пунктів 1.1-1.2. договору, правовідносини, які виникли між сторонами, є договором транспортного експедирування, вони регулюються статтею 316 Господарського кодексу України та главою 65 Цивільного кодексу України та являються самостійним видом зобов'язань, і регулюються особливими правовими інститутами.

Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до пункту 2.15. договору відповідач зобов'язувався відшкодовувати позивачу витрати на перевезення та ТЕО вантажів відповідача згідно з існуючими тарифами або спеціально обумовленими сторонами ставками та розцінками.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з рахунку № 79 від 10.03.2010 р. Приватного підприємства "АВ Транссервіс" до Приватного підприємства "ТСТ"; листа ДП "ГПК Україна", вих. № 14 від 07.01.11 року; рахунку-фактури № 70 від 10.03.2010 року; акту приймання-передачі робіт № 69 від 10.03.2010 року; рахунку GMA CGM shipping agencies №UAIMO163626 від 22.02.2010 року, рахунку GMA CGM shipping agencies №UAIMO165033 від 11.03.2010 року; рахунку ДП "ОМТП" № 320817 від 28.02.2010 року; рахунку ДП "ОМТП" № 321108 від 28.02.2010 року, рахунку GMA CGM shipping agencies №UAIMO163627 від 22.02.2010 року; рахунку GMA CGM shipping agencies №UAIMO163940 від 24.02.2010 року, рахунку-фактури № ТР-0000025 від 26.02.2010 року (т. 1, а.с. 125-148), залучено до обслуговування та доставки контейнерів відповідача третіх осіб.

Компанією GMA CGM shipping agencies були надані послуги з обслуговування контейнерів ПП "Інтеравіасервіс", загальна вартість яких склала 29724,92 грн. Підтвердженням того, що GMA CGM shipping agencies здійснювала обслуговування саме контейнерів відповідача, є зазначення у цих рахунках номерів контейнерів, які співпадають з номерами контейнерів, зазначених в СМР№№ 575, 855, 264, 367, 84-10/2, 84-10, 84-10/1 та прийнятих відповідачем.

Послуги щодо визначення ваги контейнерів відповідача були надані ДП "ГПК Україна", про що свідчить лист цієї компанії від 07.01.11 р. № 14 та додані до нього звіти, а також рахунок № 2010 від 28.02.2010 р. З зазначених документів вбачається, що ДП "ГПК Україна" надало послуги з визначення ваги 6 контейнерів відповідача, при цьому вартість цих послуг з розрахунку 71,91 грн. за 1 контейнер склала 431, 46 грн.

ГП "Одеський морський торговий порт" здійснило огляд та зберігання контейнерів відповідача, про що свідчить перелік доглядів та руху автотранспорту, доданий до рахунку № 320817 від 28.02.2010 р. З вказаних документів вбачається, що контейнери відповідача № СМАШ183575 та ЕСМШ127624 проходили огляд, та всі 7 контейнерів зберігались на території порту. Вартість догляду склала 528,24 грн., вартість зберігання 2093,20 грн. Таким чином, вартість усіх послуг, наданих портом, склала 2633,32 грн.

ТО "Євротермінал" здійснювало обслуговування транспорту на території НТП, про що свідчить звіт про в'їзд/виїзд автотранспорту з 01.02.2010 року по 28.02.2010 року. Вартість цих послуг склала 1232,00 грн.

Вартість послуг перевізників: ПП "АВ Транссервіс", ТОВ "Південьавтотранс", ПП "Трексім-Авто" склала 74714,79 грн.

Всі витрати, понесені позивачем в зв'язку з обслуговуванням та доставкою вантажу (контейнерів) відповідача, сума яких склала 108 736,49 грн. (т.2. а.с.5-12, 15-30).

Задовольняючи позовні вимоги Приватного підприємства "ТСТ" суд апеляційної інстанції виходив з того, що виконавець за договором Приватне підприємство "ТСТ" свої зобов'язання перед замовником виконав із залученням інших осіб, з якими здійснив розрахунки власними коштами згідно з актами виконаних робіт, рахунками на оплату, податковими накладними та документами, що підтверджують оплату виконавцем понесених ним витрат в рамках виконання зобов'язання перед замовником.

Проте такий висновок не можна визнати обґрунтованим, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов його без врахування вимог законодавства, яке регулює спірні відносини та без усебічного з'ясування дійсних обставин справи в їх сукупності, чим порушив вимоги статті 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Так, поза увагою суду апеляційної інстанції залишився зміст статті 316 Господарського кодексу України, на яку він посилається, а саме суд не врахував, що договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора виконувати зобовязання, повязані із перевезенням, в тому числі додаткові послуги (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Отже, для вирішення спору щодо оплати послуг наданих за договором транспортного експедирування суду необхідно було встановити чи передбачені такі послуги договором.

При цьому, як вбачається із генерального договору №01-02/10 виконавець організовує та виконує перевезення, перевалку, зберігання, супроводження, ТЕО вантажів та їх завантаження на судна за дорученням та заявками замовника. За узгодженням сторін виконує інші доручення.

Доручення, передбачені пунктами 2.7, 2.8, 2.9 договору замовник видає тільки у письмовій формі.

Також згідно пункту 2.17 договору після отримання письмового повідомлення виконавця замовник надає грошові кошти для виконання вказаних пунктів і лише у разі невиконання замовником цього зобов'язання, виконавець має право з метою запобігання можливих збитків здійснити виплати за власний рахунок.

Виконання зазначених умов сторонами судом не перевірялось.

Крім того, судом не досліджувались умови договору та обставини справи щодо ставок та зборів (т.2,а.с.58,59), а висновки суду першої інстанції з цього приводу не спростовані.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарським судом апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судового рішення не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постанова у справі підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

За заперечення відповідача щодо позовної давності касаційна інстанція не приймає до уваги, оскільки позовна давність застосовується судом лише за наявності заяви сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2011 року у справі №5023/1393/11 господарського суду Харківської області скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Касаційну скаргу Приватного науково-виробничого підприємства "Інтеравіасервіс" задовольнити частково.

Головуючий суддяТ. Дроботова

С у д д іН. Волковицька

Л. Рогач