Постанова № 19940854, 06.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"06" грудня 2011 р. Справа № 5004/925/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М.,

суддів:Коваленко С.С.,

Шевчук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу1.Луцької міської ради (відповідач-1);

2.Виконавчого комітету Луцької міської ради (відповідач-4)

на постановуРівненського апеляційного господарського суду

від 19.09.2011 р.

(залишено без змін рішення господарського суду

Волинської області від 23.06.2011 р.)

у справі№ 5004/925/11 господарського суду Волинської

області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю

"Торговий дім "Ніка"

до1.Луцької міської ради (відповідач-1);

2.Територіального центру обслуговування

пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян

(відповідач-2);

3.Громадської організації "Культурно-

просвітницький центр "Нове життя"

(відповідач-3);

4.Виконавчого комітету Луцької міської ради

(відповідач-4)

треті які не заявляють самостійних

вимог на предмет спору, на стороні

позивача1.Громадська організація інвалідів "Волинський

фонд активної реабілітації неповносправних"

(третя особа-1);

2.Регіональне відділення Фонду державного

майна України по Волинській області (третя

особа-2)

провизнання недійсним свідоцтва про право власності

від 22.03.1999 р., визнання незаконним рішення

виконавчого комітету № 317-15 від 17.05.2007 р.,

визнання недійсним договору оренди нежитлових

приміщень № 1103 від 17.05.2007 р., витребування

майна з чужого незаконного володіння,

за участюПрокуратури міста Луцька,

від Генеральної прокуратури не з'явилися

від прокуратури міста Луцька не з'явилися

від позивача Гапанюк Г.В.

від відповідача-1 Гармай І.Т.

від відповідача-2 не з'явилися

від відповідача-3 не з'явилися

від відповідача-4Гармай І.Т.

від третьої особи-1 Сорока О.В.

від третьої особи-2не з'явилися ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Волинської області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніка" (далі –ТОВ "Торговий дім "Ніка") до Луцької міської ради, Територіального центру обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян міста Луцька та Громадської організації "Культурно-просвітницький центр "Нове життя" про, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнання недійсним свідоцтва про право власності від 22.03.1999 р. на приміщення (об'єкт в цілому) колишнього Орендного виробничо-торгового підприємства "Кулішна" за адресою: м. Луцьк, вул. Львівська, 31; визнання незаконним рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради № 317-15 від 17.05.2007 р.; визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень № 1103 від 17.05.2007 р.; витребування з незаконного володіння Луцької міської ради приміщення по вул. Львівській, 31 у м. Луцьку.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 22.04.2010 р. залучено до участі у справі № 01/50/2-92 в якості відповідача Виконавчий комітет Луцької міської ради.

Рішенням господарського суду Волинської області від 22.09.2010 р. у справі №01/50/2-92, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 р., позов задоволено; визнано недійсним свідоцтво про право комунальної власності Луцької міської ради на будівлю Підприємства "Кулішна" за адресою: м. Луцьк, вул. Львівська, 31, видане 22.03.1999 р. та зареєстроване у Волинському обласному бюро технічної інвентаризації за реєстровим номером 634 від 05.04.1999 р. в реєстрову книгу № 6; визнано незаконним рішення виконкому Луцької міської ради № 317-15 від 17.05.2007р. "Про оренду нежитлового приміщення", визнано недійсним договір оренди нежитлових приміщень комунальної власності № 1103 від 17.05.2007 р., зобов'язано Луцьку міську раду повернути приміщення по вул. Львівській, 31 у м. Луцьку ТОВ "Торговий дім "Ніка".

Постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2011 р. рішення господарського суду Волинської області від 22.09.2010 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 р. у справі № 01/50/2-92 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

При новому розгляді справи рішенням господарського суду Волинської області від 23.06.2011 р. у справі № 5004/925/11 (суддя Войціховський В.А.) позов задоволено частково. Суд визнав незаконним рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 317-15 від 17.05.2007 р. "Про оренду нежитлового приміщення", визнав недійсним договір оренди нежитлових приміщень комунальної власності № 1103 від 17.05.2007р., зобов’язав Луцьку міську раду повернути приміщення по вул. Львівській, 31 у м. Луцьку ТОВ "Торговий дім "Ніка". В задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним Свідоцтва про право комунальної власності Луцької міської ради на будівлю підприємства "Кулішна" за адресою: м. Луцьк, вул. Львівська, 31, виданого 22.03.1999 р. та зареєстрованого в комунальному підприємстві "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" за реєстровим номером 634 від 05.04.1999 р. в реєстрову книгу № 6, відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Огороднік К.М., судді Мельник О.В., Коломис В.В.) рішення господарського суду Волинської області від 23.06.2011 р. у справі № 5004/925/11 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Волинської області від 23.06.2011р. та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2011 р. у справі № 5004/925/11, Луцька міська рада та Виконавчий комітет Луцької міської ради звернулися до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просять суд скасувати зазначені рішення та постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову про визнання незаконним рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради № 317-15 від 17.05.2007 р., визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень № 1103 від 17.05.2007 р., витребування з незаконного володіння Луцької міської ради приміщення по вул. Львівській, 31 у м. Луцьку відмовити.

В обґрунтування своїх вимог скаржники посилаються на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.11.2011 р. колегією суддів у складі: Демидової А.М. –головуючого, Воліка І.М., Коваленко С.С. прийнято касаційну скаргу Луцької міської ради та Виконавчого комітету Луцької міської ради до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 06.12.2011р. о 10 год. 15 хв.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 01.12.2011 р. № 03.07-05/730 для розгляду справи № 5004/925/11 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий –Демидова А.М., судді Коваленко С.С., Шевчук С.Р.

До Вищого господарського суду України 06.12.2011 р. від Прокуратури м. Луцька, ТОВ "Торговий дім "Ніка" та від Громадської організації інвалідів "Волинський фонд активної реабілітації неповносправних" надійшли письмові відзиви на касаційну скаргу, в яких вони проти касаційної скарги заперечують та просять суд залишити без змін рішення господарського суду Волинської області від 23.06.2011 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2011 р. у справі № 5004/925/11.

Сторони, треті особи, а також Генеральна прокуратура України та Прокуратура м. Луцька були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги згідно з приписами ст.1114 ГПК України, однак відповідач-2, відповідач-3, третя особа-2 та органи прокуратури не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією.

Заслухавши представників позивача, відповідачів-1, 4 та третьої особи-1, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 04.02.1992 р. відповідно до Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" у виконкомі Луцької міської ради зареєстроване Положення про організацію орендарів кафе "Кулішна".

За актом приймання-передачі майна від 12.01.1996 р. Представництво Фонду державного майна України у м. Луцьку (далі –представництво ФДМУ у м. Луцьку) передало Орендному виробничо-торговому підприємству "Кулішна" (далі –ОВТП "Кулішна") продане 27.11.1995 р. майно вартістю, згідно з актом оцінки вартості майнового комплексу 589 млн. крб. В додатку 1 до зазначеного акту в переліку майна значиться будівля залишковою балансовою вартістю 320 млн. крб.

Відповідно до ст. 128 ЦК УРСР в редакції 1963 року, яка була чинною на час приватизації майна, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено договором або Законом.

Судами було встановлено, що в процесі приватизації у власність організації орендарів ОВТП "Кулішна" в складі приватизованого майна перейшло приміщення по вул. Львівській, 31 у м. Луцьку.

Згідно з установчим договором від 18.01.1996 р. на базі орендного підприємства ОВТП "Кулішна" було засноване ТОВ "Торговий дім "Ніка", яке зареєстроване у виконавчому комітеті Луцької міської ради 24.01.1996 р.

Згідно з п. 1.1 Статуту ТОВ "Торговий дім "Ніка", зареєстрованого розпорядженням виконкому Луцької міської ради від 24.01.1996 р., воно створюється на базі викупленої частки державного комунального майна орендного підприємства кафе "Кулішна" і є правонаступником його майнових та немайнових прав та обов’язків.

На підставі патенту на право оренди нежитлового приміщення між представництвом ФДМУ у м. Луцьку та ТОВ "Торговий дім "Ніка" 29.04.1996 р. було укладено договір оренди нежитлового приміщення площею 360 кв.м. в м. Луцьку по вул. Львівська, 31 № 39 строком з 01.01.1996 р. по 01.01.2006 р.

Судами встановлено, що 16.12.1997 р. управлінням юстиції Волинської області було зареєстровано Статут Волинського фонду активної реабілітації неповносправних.

Згідно з протоколом зборів засновників ТОВ "Торговий дім "Ніка" від 14.06.2003 р. збори прийняли рішення про внесення змін до установчого договору та Статуту товариства, відповідно до яких Волинський фонд активної реабілітації неповносправних став власником статутного фонду ТОВ "Торговий дім "Ніка".

На підставі розпорядження Луцького міського голови від 06.09.2004 р. № 783 між Територіальним центром обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян м. Луцька та Волинським фондом активної реабілітації неповносправних було укладено договір оренди нежитлового приміщення по вул. Львівській, 31 з на строк з 01.09.2004 р. до 30.08.2005 р. включно.

В подальшому, 26.12.2005 р. на підставі розпорядження Луцького міського голови від 26.12.2004 р. № 1049 між Територіальним центром обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян м. Луцька та Волинським фондом активної реабілітації неповносправних укладено договір оренди вказаного приміщення з на строк з 03.09.2005 р. до 30.08.2006 р. включно.

Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 20.02.2007 р. № 101-19 Територіальний центр обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян м. Луцька зобов’язано укласти договір оренди нежитлового приміщення по вул. Львівській, 31 з Громадською організацією "Культурно-просвітницький центр "Нове життя" (далі –ГО "Культурно-просвітницький центр "Нове життя"). За наслідками розгляду протесту прокурора рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 06.04.2007 р. № 228-1 вказане рішення виконкому скасоване.

Згідно з протоколом № 19 засідання конкурсної комісії з проведення конкурсів на право оренди нежитлових приміщень від 10.05.2007 р. нежитлове приміщення по вул. Львівській вирішено надати в оренду ГО "Культурно-просвітницький центр "Нове життя", а рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 317-15 від 17.05.2007 р. повторно зобов’язано Територіальний центр обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян м. Луцька укласти з ГО "Культурно-просвітницький центр "Нове життя" договір оренди нежитлового приміщення по вул. Львівській, 31 в м. Луцьку.

На виконання зазначеного рішення між Територіальним центром обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян м. Луцька та ГО "Культурно-просвітницький центр "Нове життя" укладено договір оренди приміщення по вул. Львівській, 31 у м. Луцьку строком з 17.05.2007 р. по 15.05.2010 р.

Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 639-1 від 07.12.2006 р. встановлено порядок оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна, згідно з п. 1.1 якого свідоцтво про право власності видається на підставі рішення виконкому про оформлення права власності і повинно містити відомості, зазначені в п. 63 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що в свідоцтві на право власності на будівлю підприємства "Кулішна" від 22.03.1999 р., виданому Луцькій міській раді Волинським обласним бюро технічної інвентаризації, зазначено, що воно посвідчує право комунальної власності на будівлю підприємства "Кулішна" по вул. Львівській, 31 у м. Луцьку і видане на підставі рішення Луцької міської ради від 11.03.1999 р. № 90.

Факт відсутності існування в природі як такого рішення Луцької міської ради від 11.03.1999 р. № 90, на підставі якого в подальшому Луцькій міській раді було видано свідоцтво на право власності на будівлю підприємства "Кулішна" від 22.03.1999 р., встановлено постановою господарського суду Волинської області від 04.03.2009 р. у справі № 05/122/22-11А та постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011 р. № 35076/10/9104.

Відповідно до п. 6 додатку 1 до Інструкції про порядок реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних і фізичних осіб, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1998 р., зареєстрованої 26.06.1998 р. за № 399/2839, що діяла на час проведення державної реєстрації права власності, до правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на об’єкти нерухомого майна, відносяться свідоцтва про право власності на об’єкти нерухомого майна, видані органами місцевої виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що право власності на спірне приміщення за Луцькою міською радою було зареєстровано на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Луцької міської ради 22.03.1999 р. згідно з рішенням № 90 від 11.03.1999 р., і підставою відмови позивачу у скасуванні реєстрації права власності на нерухоме майно по вул. Львівській, 31 у м. Луцьку є саме існування зазначеного свідоцтва, яке не скасоване і не визнане недійсним.

При розгляді справи господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що свідоцтво про право власності не є актом ненормативного характеру, оскільки воно самостійно не породжує певні правові наслідки, а є лише похідним документом від рішення, свідоцтво про право власності, видане на підставі відповідного акта, не може виступати предметом спору, оскільки не має статусу акта державного чи іншого органу.

Кожна особа, згідно з ст. 15 ЦК України, має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Норми статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України розкривають зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Приписами статті 20 ГК України передбачено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Засади і способи захисту права власності передбачено також главою 29 ЦК України, у тому числі право власника на витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України), пред’явлення позову про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст. 392 ЦК України), визнання незаконним правового акта, що порушує право власності (ст. 393 ЦК України) та інші.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб’єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов’язку зобов’язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередньо мету, якої прагне досягнути суб’єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв’язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Вважаючи свої права порушеними, позивач зобов'язаний обрати спосіб захисту порушеного права, що відповідає зазначеним нормам законодаства.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним висновок місцевого господарського суду, з яким погодився апеляційний господарський суд, що позовна вимога ТОВ "Торговий дім "Ніка" про визнання недійсним свідоцтва на право власності Луцької міської ради на будівлю ОВТП "Кулішна" по вул. Львівській, 31, виданого 22.03.1999 р. № 02007, не відповідає способам захисту прав та інтересів суб’єкта господарювання, встановленим чинним законодавством України, а відтак, про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині, а тому суд правомірно відмовив в задоволенні позову в цій частині.

Що стосується інших позовних вимог, то господарські суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради № 317-15 від 17.05.2007 р. повторно зобов'язано Територіальний центр обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян м. Луцька укласти з Громадською організацією "Культурно-просвітницький центр "Нове життя" договір оренди нежитлового приміщення по вул.Львівській, 31 в м. Луцьку.

Приймаючи це рішення, виконком Луцької міської ради керувався ст. 35 Закону України "Про власність", статтями 29, 52, 59, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законом України "Про оренду державного та комунального майна", рішеннями міської ради № 5/134 від 08.09.2006 р. "Про врегулювання оренди нерухомого майна територіальної громади м. Луцька", № 9/12 від 27.12.2006 р. "Про оренду нежитлових приміщень" та результатами конкурсу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд вірно встановив факт відсутності рішення Луцької міської ради № 90 від 11.03.1999 р., а також відсутність у зв’язку з цим правових підстав для видачі свідоцтва про право власності на будівлю ОВТП "Кулішна" по вул. Львівській, 31, виданого 05.04.1999 р. Встановлені факти свідчать про відсутність належних доказів перебування вказаної будівлі в комунальній власності. Господарські суди передніх інстанцій дійшли вірного висновку, що у виконавчого комітету Луцької міської ради не було правових підстав розпоряджатися спірним майном, зокрема, приймати рішення № 317-15 від 17.05.2007 р. та передавати приміщення в оренду, належність якого до комунальної власності не доведена.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов вірного висновку про те, що рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради № 317-15 від 17.05.2007 р. про передачу майна в оренду прийнято всупереч нормам п. 31 ст. 26, ч. 1 ст. 29, п.п. 9, 10 ст. 30, ч. 6 ст. 59, ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ч. 1 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 327, 761 ЦК України, тому його слід визнати незаконним, а, відтак, правомірно задовольнив позовні вимоги в частині визнання зазначеного рішення незаконним.

Також господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради № 317-15 від 17.05.2007 р. між Територіальним центром обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян м. Луцька та ГО "Культурно-просвітницький центр "Нове життя" 17.05.2007 р. було укладено договір оренди приміщення по вул. Львівській, 31 у м. Луцьку.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, з яким погодився апеляційний господарський суд, що оскільки Луцька міська рада та її виконавчий комітет не вправі були розпоряджатися спірним майном, то оскаржуваний договір оренди № 1103 від 17.05.2007 р. не відповідає наведеним нормам законодавства, оскільки орендодавець, передаючи майно, діяв на підставі рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 317-15 від 17.05.2007 р., а тому підлягає визнанню недійсним.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення комунальної власності № 1103 від 17.05.2007 р. та правомірно задовольнив позов в цій частині.

Судами попередніх інстанцій, з урахуванням положень статей 86, 128 ЦК УРСР та ст. 2 Закону України "Про валсність", які були чинними на час передачі спірного майна за актом приймання-передачі, було вірно встановлено, що ТОВ "Торговий дім "Ніка" набуло права власності на спірне майно з моменту його передачі за актом приймання-передачі організації орендарів ОВТП "Кулішна" та подальшого створення на базі викупленої на підставі договору купівлі-продажу від 27.11.1995 р. частки державного майна комунальної власності ТОВ "Торговий дім "Ніка", яке є повним правонаступником майнових та немайнових прав та обов’язків орендного підприємства кафе "Кулішна".

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Захист відносин власності в Україні здійснюється на загальних засадах, визначених Конституцією України, ЦК України.

Держава, згідно з ч. 1 ст. 386 ЦК України, забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Власник, згідно з ст. 387 ЦК України, має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Одним із способів захисту права власності є витребування майна із чужого незаконного володіння. Так, згідно з ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов вірного висновку про те, що оскільки Луцька міська рада не надала належних доказів на підтвердження перебування будівлі по вул. Львівській, 31 у м. Луцьку в комунальній власності, а відтак не довела у встановленому законом порядку своє право на неї, то володіння нею спірним приміщенням є незаконним, а тому правомірно задовольнив позовні вимоги в частині витребування з володіння Луцької міської ради приміщення по вул. Львівській, 31 у м. Луцьку та передачі його ТОВ "Торговий дім "Ніка".

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо позовної давності.

Враховуючи викладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині визнання незаконним рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 317-15 від 17.05.2007 р. "Про оренду нежитлового приміщення", визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень комунальної власності № 1103 від 17.05.2007 р., зобов’язання Луцької міської ради повернути приміщення по вул. Львівській, 31 у м. Луцьку ТОВ "Торговий дім "Ніка", та необґрунтованість вимог позивача в частині визнання недійсним Свідоцтва про право комунальної власності Луцької міської ради на будівлю підприємства "Кулішна" за адресою: м. Луцьк, вул. Львівська, 31, виданого 22.03.1999 р., зареєстрованого в комунальному підприємстві "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" за реєстровим номером 634 від 05.04.1999 р. в реєстрову книгу № 6, та правомірно частково задовольнили позов.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, та правомірно частково задоволено позов.

У свою чергу, висновки апеляційного господарського суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст.105 ГПКУкраїни.

Твердження оскаржувачів про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Луцької міської ради та Виконавчого комітету Луцької міської ради залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2011 р. та рішення господарського суду Волинської області від 23.06.2011 р. у справі № 5004/925/11 залишити без змін.

Головуючий суддя                     А.М. Демидова

Судді                                                                                                     С.С.Коваленко

                                                                                                              С.Р.Шевчук