Постанова № 19940621, 06.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2011 р. Справа № 5013/174/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого,

Волковицької Н.О., Рогач Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Кіровський"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.07.2011р.

у справі№ 5013/174/11

господарського суду Кіровоградської області

за позовомПриватного підприємства "Рубіж-Україна"

доВідкритого акціонерного товариства "Кіровський"

простягнення 290676,14 грн.

за участю представників: позивачаОСОБА_4, дов. від 06.09.2011р., ОСОБА_5, дов. від 01.08.2011р.

відповідачаОСОБА_6, дов. від 01.02.2011р. ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство “Рубіж-Україна” звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Кіровський" суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 214422,84 грн., з яких 208533,93 грн. - основний борг та 5888,91 грн. втрати від інфляції, а також трьох відсотків річних в розмірі 5746,84 грн., пені у розмірі 70509,46 грн., що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором про надання охоронних послуг, посилаючись на пункти 2.2, 6.8 цього договору, статті 530, 610, 612, 624, 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 06.04.2011р. (суддя Змеул О.А.) позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Кіровський" на користь приватного підприємства "Рубіж-Україна" основний борг у розмірі 208 533,93 грн., втрати від інфляції в розмірі 5888,91 грн., три проценти річних в розмірі 4914,96 грн., пеню в розмірі 32 256,89 грн., судові витрати у справі на державне мито в розмірі 2515,95 грн. та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

Судове рішення вмотивовано невиконанням відповідачем умов укладеного договору, положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 530, 546, 610, Цивільного кодексу України.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.07.2011р. (судді: Герасименко І.М.- головуючий, Кузнецова І.Л., Сизько І.А.) рішення Господарського суду Кіровоградської області від 06.04.2011 р. залишено без змін з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства та обставинам справи.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Відкрите акціонерне товариство "Кіровський" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.07.2011р. та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 06.04.2011 р. в частині стягнення з відповідача втрат від інфляції в сумі 5888,91 грн., три проценти річних - 4914,96 грн., пені - 32 256,89 грн., витрати по сплаті державного мита - 2515,95 грн. та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236 грн.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме, частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, статей 551, 549 Цивільного кодексу України; неврахуванням обставин справи щодо припинення нарахування штрафних санкцій згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України та спливу строку позовної давності згідно пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України щодо вимог про нарахування пені; не застосовано пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, оскільки розмір штрафних санкцій надмірно великий порівняно із збитками позивача, внаслідок чого нарахування інфляційних збитків, трьох процентів річних, пені є неправомірним.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав, усно в судовому засіданні просив залишити без змін рішення та постанову господарських судів.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між відкритим акціонерним товариством "Кіровський" та приватним підприємством "Рубіж-Україна" укладено договір № 13-04/09 від 13.04.2009р. про надання охоронних послуг, за умовами якого відповідач передає, а позивач приймає під охорону об'єкт, вказаний в дислокації.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 цього договору вид охорони визначається за згодою сторін, як інспекторська-сторожова; охорона об'єкту здійснюється у дні і години, вказані у дислокації (Додаток № 1) та згідно регламенту несення служби на постах, вказаних в Додатку № 2, а також згідно Додатку № 3, щодо прийому приміщень під охорону. Система охорони об'єкту та дислокація постів визначається виконавцем та узгоджується із замовником у додатках, вказаних у п. 1.4. цього Договору.

Згідно пунктів 2.1., 2.2 договору № 13-04/09 від 13.04.2009р. сума даного договору складає 65000,00 грн. щомісяця, яка включає: 54167,00 грн. та 20% ПДВ в сумі 10833 грн., оплата якої здійснюється замовником на розрахунковий рахунок виконавця щомісячно до 5-го числа місяця, що слідує за звітним, податкова накладна надається після надходження коштів на рахунок виконавця. Одноразово, протягом 7-ми днів з дати прийняття об'єкту під охорону, замовник зобов'язаний сплатити 50% від суми указаної у пункті 2.1. Договору (у якості авансового платежу), шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця.

Пунктом 2.3 цього договору передбачено, що фактичне надання виконавцем послуг згідно Договору фіксується сторонами у двосторонньому Акті виконаних робіт, який складається не пізніше 10-го числа наступного за звітним місяця. У разі, якщо на протязі 10 діб після вказаного у п. 2.2. цього Договору терміну замовник не підписав Акт виконаних робіт та не надав мотивованих пояснень відмови його підписання, послуги вважаються наданими у повному обсязі (п.2.4. Договору).

Попередніми судовими інстанціями досліджено, що на виконання умов договору № 13-04/09 від 13.04.2009р. позивачем в період з 13.04.2009р. по 10.03.2010р. здійснювалась охорона об'єкта відповідача, що підтверджується актами виконаних робіт №3 від 30.04.2009р.; №3 від 31.05.2009р.; № 6 від 30.06.2009р.; № 9 від 31.07.2009р.; №9 від 31.08.52009р.; №12 від 31.08.2009р.; № 15 від 30.09.2009р.; № 20 від 31.10.2009р.; № 24 від 30.11.2009р.; № 28 від 31.12.2009р.; №5 від 31.01.2010р.; №9 від 28.02.2010р.; № 18 від 10.03.2010р., підписаними виконавцем та замовником без заперечень і скріпленими печатками сторін, на загальну суму 712559,74 грн.

Натомість, відповідач в порушення умов договору, взяті на себе зобовязання за договором № 13-04/09 від 13.04.2009 року належним чином не виконав, за надані позивачем в період з 13.04.2009р. по 10.03.2010р. послуги з охорони розрахувався частково в сумі 654000грн., внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 58559,74 грн.

Відтак, 10.03.2010р. договір № 13-04/09 від 13.04.2009р. сторонами розірвано.

Окрім цього, 19.05.2010р. між відкритим акціонерним товариством "Кіровський" та приватним підприємством "Рубіж-Україна" було укладено інший договір № 19/05-10 від 19.05.2010р. про надання охоронних послуг, відповідно до пункту 1.1. якого в порядку та на умовах визначених договором відповідач передав, а позивач прийняв під охорону об'єкт, вказаний в дислокації (додаток №1 до договору).

Пунктами 2.1, 2.2 вказаного договору визначено, що сума договору №19/05-10 від 19.05.2010р. складає 65000 грн. щомісяця; оплата якої здійснюється замовником на розрахунковий рахунок виконавця щомісячно до 15-го числа, що слідує за звітним. Одноразово, протягом 7-ми днів з дати прийняття об'єкту під охорону Замовник зобов'язаний сплатити 50% від суми указаної у пункті 2.1. договору (у якості авансового платежу), шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 пункту 2.3. договору № 19/05-10 від 19.05.2010р. фактичне надання виконавцем послуг згідно договору фіксується сторонами у двосторонньому акті виконаних робіт, який складається не пізніше 10-го числа наступного за звітним місяця . У разі , якщо на протязі 10 діб після вказаного у пункті 2.2. договору терміну замовник не підписав акт виконаних робіт та не надав мотивованих пояснень відмови його підписання, послуги вважаються наданими у повному обсязі; у разі розірвання договору відповідач зобов'язаний сплатити повну вартість фактично наданих охоронних послуг згідно актів виконаних робіт не пізніше 15 календарних днів.

Пунктом 6.8.1. договору № 19/05-10 від 19.05.2010р. передбачено, що у випадку несвоєчасної сплати замовником вартості послуг виконавця згідно договору, замовник зобов'язаний сплатити виконавцю штрафну компенсацію у вигляді пені розміром 0,1 % від простроченої суми оплати за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до 9.1. договору № 19/05-10 від 19.05.2010р. договір набирає чинності 19 травня 2010р. і діє до 19 травня 2011р.

Згідно додаткових угод №1 від 01.07.2010р.та №2 від 01.09.2010р. до договору № 19/05-10 від 19.05.2010р. відповідач за додатковий цілодобовий пост по додатковому акту виконаних робіт мав здійснити оплату в сумі 6 800грн.та 3400 грн. відповідно щомісяця згідно розділу 2 діючого договору.

Попередніми судовими інстанціями досліджено, що позивачем було надано охоронні послуги на підставі договору № 19/05-10 від 19.05.2010р. з 19.05.2010р. по 30.12.2010р., вартість яких склала 534232,25грн., що підтверджується актами виконаних робіт №33 від 31.05.2010р.; №38 від 30.06.2010р.; №46 від 31.07.2010р.; №50 від 31.08.2010р.; №57 від 30.09.2010р.; №65 від 31.10.2010р.; №73 від 30.11.2010р.; №80 від 30.12.2010р., підписаними уповноваженими представниками сторін без зауважень та скріпленими печатками сторін.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобовязання за договором № 19/05-10 від 19.05.2010р., а саме, заборгованістю за оплату охоронних послуг, позивач 20.12.2010р. надіслав відповідачу лист про розірвання договору; 30.12.2010р., сторонами складено акт зняття з охорони Приватного підприємства "Рубіж-Україна" майна відповідача.

Таким чином, суди встановили, що загальна сума наданих послуг на підставі договору №13-04/09 від 13.04.2009р. за період з 13.04.2009р. по 10.03.2010р. склала 712559,74 грн., враховуючи, що відповідачем на виконання цього договору перераховано позивачу в рахунок оплати наданих послуг 654000 грн., заборгованість відповідача за цим договором становить 58559,74 грн.

Натомість, загальна сума наданих послуг на підставі договору №19/05-10 від 19.05.2010р. за період з 19.05.2010р. по 30.12.2010р. склала 534232,25грн., враховуючи, що відповідачем на виконання цього договору перераховано позивачу в рахунок оплати наданих послуг 384258,06 грн., заборгованість відповідача за цим договором становить 149974,19 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з вказаних вище обставин справи, встановлених на підставі наявних у справі документальних доказів.

Переглядаючи справу відповідно до положень статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що докази виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань за договорами №13-04/09 від 13.04.2009р. та №19/05-10 від 19.05.2010р. в частині проведення оплати за надані послуги згідно актів виконаних робіт за період з 13.04.2009р. по 10.03.2010р. та за період з 19.05.2010р. по 30.12.2010р. в повному обсязі відсутні, на вимогу господарського суду не надано, то позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 208533,92грн. підлягають задоволенню.

Судова колегія зазначає, що підставою для скасування або судового рішення є порушення або неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права; випадки, коли порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування судового рішення, передбачені частиною 2 статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України.

Для правильного вирішення спору про стягнення з відповідача зазначеної в позові суми судам належало з'ясувати природу та зміст правовідносин сторін, умови та ступінь виконання кожною зі сторін зобов'язання за договором, правові наслідки його невиконання відповідно до умов договору та положень законодавства

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 626 та 629 цього Кодексу договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків та є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею З вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

За правилами розподілу обов'язку доказування згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Господарські суди попередніх інстанцій достовірно встановили підстави щодо стягнення основного боргу в сумі 208533,92грн., оскільки позивач належним чином виконав зобов'язання щодо надання послуг згідно актів виконаних робіт, а відповідач не надав суду будь-яких доказів щодо оплати за надані послуги за договорами №13-04/09 від 13.04.2009р. та №19/05-10 від 19.05.2010р., що входить до його обов'язку доказування.

Перевіривши розрахунок позивача, з урахуванням з урахуванням наведених вище підстав, фактичного розміру простроченої суми та кількості днів прострочення, місцевий та апеляційний господарські суди обгрунтовано встановили правомірність позовних вимог щодо стягнення втрат від інфляції з травня 2009р. по січень 2010р. в сумі 5888,91грн., три проценти річних в сумі 4914,96грн., пені в розмірі 32256,89грн.

Щодо посилань скаржника на неправильне визначення господарськими судами пені слід зазначити про їх безпідставність, виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що згідно розгорнутого розрахунку пені за договором № 13-04/09 від 13.04.2009р. за період прострочення платежів з 06.05.2009 р. по 06.09.2010 р. сума пені становить 27665,96 грн., за договором № 19/05-10 від 19.05.2010р. за період прострочення платежів з 17.07.2010 по 10.02.2011 сума пені становить 4590,93 грн.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, господарські суди дослідили, що з урахуванням фактичного розміру простроченої суми, кількості днів прострочення та часткових щомісячних виплат відповідачем заборгованості, кількість днів прострочення платежу по кожній позиції заборгованості не перевищує шестимісячного терміну. Відтак, посилання відповідача на порушення судами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України не відповідає обставинам справи; власного контррозрахунку періоду прострочення помісячних платежів та, відповідно, суми пені відповідач не надав всупереч вимогам статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім цього, відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позивач звернувся до Господарського суду Кіровоградської області в лютому місяці 2011р. про стягнення заборгованості за надані послуги в період з 13.04.2009р. по 10.03.2010р. за договором № 13-04/09 від 13.04.2009р. та за надані послуги з 19.05.2010р. по 30.12.2010р. за договором №19/05-10 від 19.05.2010р. Відтак, зазначення скаржником про сплив строку позовної давності щодо вимог про нарахування пені необгрунтовано, оскільки Приватне підприємство "Рубіж-Україна" звернулося з позовом до суду в межах строку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України.

Не заслуговують на увагу посилання скаржника щодо зменшення судами розміру штрафних санкцій, в порядку пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, оскільки це є правом, а не обовязком суду; невикористання судом наданого йому права не є підставою для скасування судових рішень.

Таким чином місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 208533,93 грн. основного боргу, та в звязку з простроченням виконання зобовязання інфляційних збитків в сумі 5888,91 грн., трьох процентів річних - 4914,96 грн., пені - 32256,89 грн., витрат по сплаті державного мита - 2515,95 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу - 236 грн.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, вірно застосували норми матеріального права, забезпечивши відповідачу можливість здійснювати захист та користуватися належними йому процесуальними правами, розглянули всебічно, повно та обєктивно в судовому процесі істотні обставини справи в їх сукупності відповідно до наявних у справі матеріалів, встановивши дійсний розмір заборгованості.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржених рішення та постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в звязку з чим підстав для їх скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Кіровський" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.07.2011р. у справі № 5013/174/11 Господарського суду Кіровоградської області та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 06.04.2011р. залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач