Постанова № 19939599, 07.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2011 р. Справа № 5023/2102/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, суддіКузьменка М.В.,

суддіВасищака І.М.,

суддіПалій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Виноробне підприємство "Діоніс" ЛТД

на рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2011р. та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2011р.

у справі №5023/2102/11

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Виноробне підприємство "Діоніс" ЛТД

про стягнення 30 552,04 грн. та повернення нежитлового приміщення,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Діоніс" ЛТД і просить суд стягнути з останнього 30552,04 грн. боргу за оренду нежитлового приміщення з неустойкою, а також зобов'язати повернути нежитлове приміщення площею 318,3 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання за договором суборенди нежитлового приміщення від 23.10.2009р. щодо сплати орендних платежів та повернення орендованого майна у зв'язку із закінченням строку дії договору.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач посилається на те, що даний спір повинен розглядатися господарським судом АР Крим за місцезнаходженням відповідача, а також стверджує, що договір суборенди розірваний на усне прохання позивача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.04.2011р. (суддя Светлічний Ю.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2011р. (головуючий, суддя Сіверін В.І., судді Терещенко О.І., Пелипенко Н.М.), позов задоволено: зобов'язано відповідача повернути позивачу нежитлове приміщення площею 318,3 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та присуджено до стягнення з відповідача загальну суму боргу за оренду нежитлового приміщення з неустойкою за невиконання умов договору суборенди нежитлового приміщення від 23.10.2009р. у розмірі 30 552,04 грн.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та передати справу на новий розгляд за підсудністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 23.10.2009р. між сторонами укладено договір суборенди нежитлового приміщення за умовами якого позивач передає, а відповідач приймає за плату в тимчасове володіння і користування на визначений даним договором строк нежитлове приміщення загальною площею 318,3 кв.м. для розміщення складу магазину. Місце знаходження об'єкту оренди: АДРЕСА_1.

Даний договір укладено на строк з 23.10.2009р. по 23.10.2010р.

За умовами пунктів 1.3., 5.1., 5.4. договору, відповідач сплачує позивачу орендну плату у сумі 1432,35 грн. на місяць; відповідач починає вносити орендну плату від дня фактичної передачі об'єкту оренди після підписання акту приймання-передачі в суборенду, але не раніше 01.12.2009р.

Факт передачі майна відповідачу підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаного сторонами 23.10.2009р.

Пунктами 4.2.4, 7.3., 7.4. договору встановлено, що відповідач зобов'язаний повернути після закінчення строку дії даного договору або дострокового розірвання договору об'єкт оренди у стані, приданому для його подальшої експлуатації з врахуванням фактичного зносу; орендований об'єкт вважається фактично повернутим позивачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Невиконання відповідачем зобов'язання за вказаним договором щодо внесення орендної плати та повернення орендованого нежитлового приміщення після закінчення строку дії договору суборенди, стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, та відхиляючи доводи відповідача про те, що даний спір підсудний господарському суду АР Крим, тобто за місцезнаходженням відповідача, суди двох інстанції послалися на те, що оскільки спірне нерухоме майно, яке просить повернути позивач, знаходиться у Харківській області, то з огляду на положення ст.16 ГПК України, даний спір підсудний господарському суду Харківської області.

Проте з таким висновком судів погодитися не можна з огляду на таке.

Частиною 2 статті 16 ГПК України встановлено виключну підсудність справ господарському суду у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном, які розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

При цьому, до позовів про права на нерухоме майно в контексті коментованої статті відносять позови щодо захисту речових прав на нерухоме майно, як-то: віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст.387 ЦК України); негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (ст.391 ЦК України); про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦК України) тощо.

Разом з тим, правила виключної підсудності не поширюються на позови, що виникають із зобов'язань щодо прав на нерухоме майно (найм, оренда, застава тощо). До таких позовів застосовуються загальні правила підсудності.

Як встановлено судами та доведено матеріалами справи, даний позов ґрунтується на невиконанні відповідачем договірного зобов'язання як щодо сплати орендних платежів, так і щодо повернення орендованого майна у зв'язку із закінченням строку дії договору суборенди. Тобто метою даного позову не є захист речового права власника на спірне орендоване нежитлове приміщення.

В силу частини 2 статті 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Враховуючи, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців місцезнаходженням відповідача є АР Крим, м.Сімферополь, то дана справа підсудна господарському суду Автономної Республіки Крим.

Невірне застосування судами частини 2 статті 16 ГПК України призвело до порушення правил територіальної підсудності.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 111-10 ГПК України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо рішення прийнято господарським судом з порушенням правил територіальної підсудності.

За таких обставин, ухвалені у справі рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа направленню до господарського суду Автономної Республіки Крим за підсудністю.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виноробне підприємство "Діоніс" ЛТД задовольнити.

2. Рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2011р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2011р. у справі №5023/2102/11 скасувати.

3. Справу направити до господарського суду Автономної Республіки Крим за підсудністю.

Головуючий, суддяКузьменко М.В.

СуддяВасищак І.М.

СуддяПалій В.М.