Постанова № 19939462, 07.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2011 р. Справа № 5/5009/3229/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчукаГ.А.,

суддів:ВолковицькоїН.О., УліцькогоА.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЕнергодарської міської ради

на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 03.10.2011р.

у справі№5/5009/3229/11

господарського судуЗапорізької області

за позовомпрокурора м.Енергодара в інтересах держави в особі

Енергодарської міської ради

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Технокомплект 2001"

прозміну договору оренди земельної ділянки

в судовому засіданні взяли участь представники:

прокурора:СавицькаО.В., прокурор відділу ГПУ, посв.№231 від 20.07.2005р.;

відповідача:ОСОБА_1, дов.№б/н від 01.12.2011р.;

позивача:не з'явились; В С Т А Н О В И В:

У червні 2011р. прокурор м.Енергодара звернувся в інтересах держави в особі Енергодарської міської ради (далі Рада) до господарського суду Запорізької області з позовною заявою, у якій просив змінити п.8 договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,3847га, розташованої у промисловій зоні (район ДБК) у м.Енергодарі Запорізької області, що укладений між Радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технокомплект 2001" (далі Товариство) та зареєстрований 08.10.2004р. у Кам'янсько-Дніпровському районному відділі земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах, виклавши його у такій редакції: "Орендна плата вноситься орендарем до місцевого бюджету у грошовій формі у трикратному розмірі земельного податку на рік на р/р 33218812700015 в ГУДКУ у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677056 з призначенням платежу: орендна плата за землю юридичних осіб, код бюджетної класифікації платежів 13050500".

Позовні вимоги прокурор м.Енергодара обґрунтовував тим, що договір оренди земельної ділянки, щодо якого виник спір, не відповідає вимогам законодавства України в частині розміру орендної плати, проте Товариство, не зважаючи на неодноразові звернення Ради, відмовляється внести у зазначений договір відповідні зміни.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.08.2011р. (суддя ПроскуряковК.В.) у задоволенні позовних вимог прокурора м.Енергодара відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2011р. (колегія суддів: КалантайМ.В., БогатирК.В., ДучалН.М.) рішення господарського суду Запорізької області від 08.08.2011р. залишено без змін.

Вказані рішення та постанова мотивовані тим, що Рада не приймала рішення про приведення укладених з нею договорів оренди земельних ділянок у відповідність до вимог законодавства України в частині розміру орендної плати, а відтак підстави для внесення таких змін до зазначених договорів оренди відсутні.

Рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2011р. і рішення господарського суду Запорізької області від 08.08.2011р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги прокурора м.Енергодара. Викладені у касаційній скарзі вимоги Рада обґрунтовує посиланням на обставини справи, ст.93 Земельного кодексу України, ст.288 Податкового кодексу України, ст.207 Цивільного кодексу України, ст.ст.43, 84 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.21, 30 Закону України "Про оренду землі", ст.ст.12, 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст.1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзиви на касаційну скаргу Ради до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

За розпорядженням секретаря другої судової палати від 05.12.2011р. розгляд справи у касаційному порядку здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: КравчукГ.А. (головуючий), ВолковицькаН.О. та УліцькийА.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Ради не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

між Радою та Товариством на підставі рішення Ради від 19.05.2004р. №5 укладено договір оренди землі від 08.07.2004р., відповідно до умов якого Рада передала, а Товариство прийняло у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,3847га, яка розташована у промисловій зоні (район ДБК) у м.Енергодарі Запорізької області;

п.8 договору оренди землі від 08.07.2004р. визначено, що орендна плата вноситься Товариством у грошовому відбитку у розмірі 14618,00грн. за термін дії договору, за загальну площу земельної ділянки.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008р. було внесено зміни до частини четвертої ст.21 Закону України "Про оренду землі", якими встановлювалось, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю";

для інших категорій земель трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України, пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 якого встановлює, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

для інших категорій земель трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Згідно з частиною першою та абзацом першим частини другої ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008р., а у подальшому Податковим кодексом України виникли підстави для перегляду розміру орендної плати за землю, який для земель сільськогосподарського призначення був меншим земельного податку, а для інших категорій земель меншим трикратного розміру земельного податку, а враховуючи наведені вище положення ст.651 Цивільного кодексу України і підстави для внесення відповідних змін до договорів оренди землі.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, розмір орендної плати, визначений у п.8 договору оренди землі від 08.07.2004р., укладеному між Радою і Товариством, не відповідав розміру, визначеному Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008р., а у подальшому Податковим кодексом України, а відтак, виходячи з наведеного вище, до вказаного договору мали бути внесені відповідні зміни.

Між тим, згідно зі ст.654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частиною першою ст.13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

П."а" частини першої ст.12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Частиною першою ст.124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

П.34 частини першої ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає, що питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельних ділянок) вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

З зазначених норм законодавства України випливає, що питання оренди земельних ділянок вирішуються сільською, селищною, міською радою на пленарних засіданнях шляхом прийняття відповідних рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що ініціювання внесення змін до договорів оренди землі в частині зміни розміру орендної плати належить до компетенції сільської, селищної, міської ради і має здійснюватись шляхом прийняття відповідних рішень.

Однак, як з'ясовано господарськими судами першої та другої інстанцій, Рада рішень щодо затвердження розміру орендної плати, виходячи з положень пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України, не приймала, так само як і не приймала рішень про внесення змін до договорів оренди землі (у тому числі до укладеного з Товариством договору оренди землі від 08.07.2004р.) з метою приведення розміру орендної плати у відповідності до вимог законодавства України.

Зважаючи на наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог прокурора м.Енергодара в інтересах держави в особі Ради про зміну п.8 договору оренди землі від 08.07.2004р., укладеного між Радою та Товариством.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України постанова Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2011р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Ради не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Енергодарської міської ради залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2011р. у справі №5/5009/3229/11 господарського суду Запорізької області без змін.

Головуючий суддяГ.А.Кравчук

СуддяН.О.Волковицька

СуддяА.М.Уліцький