Постанова № 19939090, 06.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"06" грудня 2011 р. Справа № 5005/4636/2011 Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М. розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Реал-Дніпро", м.Дніпропетровськ

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.08.2011

зі справи № 5005/4636/2011

за позовом приватного підприємства "АВАНТІ-ДНІПРО", м.Хмельницький

до товариства з обмеженою відповідальністю "Реал-Дніпро", м.Дніпропетровськ

про стягнення 784206,32грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача –Борисова Ю.В.,

відповідача – не з'явився.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

          У квітні 2011 року позивач звернувся з позовом до відповідача, згідно з яким просив стягнути з останнього 784206,32грн. основного боргу.

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2011 у справі № 5005/4636/2011 (суддя Коваленко О.О.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.08.2011 (колегія суддів у складі: суддя Головко В.Г. –головуючий, судді Павловський П.П. і Стрелець Т.Г.), позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 784206,32грн. основного боргу.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції від 24.05.2011 та постанову апеляційного суду від 10.08.2011 та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Скарга мотивована тим, що судові рішення попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу позивач суду не подав.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в період з 15.03.2010 по 18.08.2010 позивач відповідно до видаткових накладних та на підставі виданих відповідачем довіреностей поставив останньому товар на загальну суму 6017506,32грн.

Відповідач оплату за поставлений товар здійснив частково, у сумі 5233300,00грн., у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у сумі 784206,32грн.

У цьому зв’язку судами попередніх інстанцій також встановлено, що 24.12.2010 та 09.03.2011 позивачем були пред’явлені відповідачу претензії про погашення заборгованості у сумі 784206,32грн. у місячний строк, які залишились без задоволення.

Звертаючись із позовом до суду, позивач наполягав на стягненні з відповідача 784206,32грн. основного боргу. Дані обставини стали предметом спору у господарському суді.

Сукупності встановлених по справі обставин суди дали належну оцінку і, з урахуванням вимог ст.ст.525,526,530 ЦК України, ст.193 ГК України, дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача 784206,32грн. основного боргу.

Суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що наявність боргових зобов’язань відповідача підтверджується поданими у справі доказами.

Твердження скаржника про те, що обставини справи, пов’язані із закриттям розрахункового рахунку позивача, не були досліджені судами попередніх інстанцій не відповідають дійсності, оскільки цим посиланням суди дали належну оцінку і правильно зазначили, що такі обставини не звільняли відповідача від взятого на себе грошового зобов’язання з оплати поставленого товару.

Доводи скаржника щодо порушення судами попередніх інстанцій під час прийняття судових рішень норм матеріального та процесуального права не відповідають дійсності, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не можуть бути взяті до уваги.

Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що наведені у касаційній скарзі доводи висновків попередніх судових інстанцій не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2011 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.08.2011 у справі № 5005/4636/2011 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Реал-Дніпро" - без задоволення.

Суддя Селіваненко В.П. СуддяЛьвов Б.Ю. Суддя Харченко В.М.