Постанова № 19938735, 22.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"22" листопада 2011 р. Справа № 5015/1139/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. –головуючого,

Кочерової Н.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу           Відкритого акціонерного товариства "Сколівське кар'єроуправління"

на постанову Львівський апеляційного господарського суду від 17 серпня 2011 року

у справі          № 5015/1139/11

господарського суду Львівської області

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"

до                     Відкритого акціонерного товариства "Сколівське кар'єроуправління"

про                    стягнення заборгованості в розмірі 254897,51 грн.

представників сторін

позивача                    Мукоїд Л.В.

відповідача                    Варивода М.З.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 17 травня 2011 року (суддя Пазичев В.М.) відмовлено в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Сколівське кар'єроуправління" заборгованості в розмірі 254897,51 грн., яка виникла за договором фінансового лізингу №L3054-09/08 від 26 вересня 2008 року.

Постановою Львівський апеляційного господарського суду від 17 серпня 2011 року (судді Бойко С.М., Бонк Т.Б., Марко Р.І.) рішення господарського суду Львівської області від 17 травня 2011 року скасовано частково. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Сколівське кар'єроуправління" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" 184167,33 грн. заборгованості, 2762,5 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині рішення господарського суду Львівської області від 17 травня 2011 року залишено без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою Відкрите акціонерне товариство "Сколівське кар'єроуправління" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Львівський апеляційного господарського суду від 17 серпня 2011 року скасувати, а рішення господарського суду Львівської області від 17 травня 2011 року зі справи № 5015/1139/11 залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що при винесенні постанови неправильно застосовані норми процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 26 вересня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Сколівське кар'єроуправління" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №L3054-09/08 (надалі - договір), згідно з п.1.1 якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в спеціфікації до договору, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

На виконання умов договору, позивач придбав предмет лізингу за договором купівлі-продажу та передав у тимчасове володіння лізингоодержувачу автомобіль КАМАЗ-65201, вартістю 498000,00 грн., що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі предмета лізингу від 29 жовтня 2008 року.

Проте, лізингоодержувач в порушення умов договору, зокрема, п.п.5.1-5.5, п.п.8.1.4 Загальних умов фінансового лізингу - додатку №4 до договору (надалі - Загальні умови), належним чином не виконував свої зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість на загальну суму 254897,51 грн., нарахована позивачем до стягнення станом на грудень 2009 року та заявлена згідно вимог позовної заяви.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 29 грудня 2009 року відповідач повернув, а позивач прийняв предмет лізингу. Вартість предмету лізингу на момент його повернення становила 326737,80 грн. з ПДВ. Крім цього, внаслідок дострокового припинення договору, відповідачеві виставлено рахунок №L3054-09/08/r від 03 лютого 2010 року на загальну суму 254897,51 грн.

Таким чином, предметом позовних вимог в даній справі є включені до зазначеного рахунку платежі, а саме: 6648,25 грн. комісії в розмірі 2 % від суми непогашеної вартості предмета лізингу за дострокове розірвання договору фінансового лізингу (ч.5 п.п.10.3.2 Загальних умов (Додаток №4 до Договору): 33738,63 грн. пені (п.5.1. договору): 332412,40 грн. непогашеної вартості предмета лізингу (п.4.9. договору, п.6.2., п. 6.1. Загальних умов): 88037,46 грн. відшкодування частини вартості предмета лізингу, 82531,57 грн. комісії лізингодавця без ПДВ, 14340,87 грн. комісії лізингодавця з ПДВ (п.4.1. договору): 15539,96 грн. вартість понесених позивачем витрат на страхування предмету лізингу (п.7.4. додатку №4 до договору): витрати по сплаті транспортного збору у розмірі 2176,72 грн., вартість реєстраційних зборів на суму 916,63 грн., вартість зняття з реєстрації на суму 641,11 грн., а також 4651,71 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч.1 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

У відповідності із п.2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом (частина перша ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Нормами ст. 806 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною другою ст. 8 Закону України "Про фінансовий лізинг" якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше, а згідно ст.9 вказаного закону лізингоодержувачу (сублізингоодержувачу) забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника.

Пунктом третім частини другої ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено обов’язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч.2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів, а згідно ст.10 вказаної норми лізингодавець має право відмовитись від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом.

Згідно п.п. 6.1.2. п. 6.1. договору, лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір та вилучити в лізингоодержувача предмет лізингу у безспірному порядку у випадку несплати лізингового платежу (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Згідно п.6.2. договору, у випадку настання зазначених в підпунктах 6.1.1.-6.1.7. цього договору обставин, лізингодавець письмово повідомляє про це лізингоодержувача з зазначенням строку для усунення таких порушень. Якщо лізингоодержувач у встановлений строк не усуває вчинені порушення, лізингодавець має право здійснити дії, зазначені в п. 6.1. цього договору.

Відповідно до п.10.2 Загальних умов фінансового лізингу (Додаток №4 до договору фінансового лізингу від 26 вересня 2008 року № L3054-09/08) (надалі Додаток 4), договір достроково припиняється у останній день місяця, в якому здійснено направлення лізингодавцем лізингоодержувачу повідомлення про прийняття лізингодавцем рішення про дострокове припинення договору з підстав, визначених Розділом 6 договору.

Матеріалами справи підтверджується факт несплати відповідачем лізингових платежів з березня 2009 року, а також факт несвоєчасної сплати цих платежів.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а згідно ч.1 ст.615 цього Кодексу у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання (ч.2 ст. 615 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення передбачені ч.1 ст. 188, ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Право позивача на відмову від договору не суперечить положенням чинного законодавства України та надає йому право на звернення в порядку ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" для безспірного витребування предмета лізингу від лізингоодержувача.

Згідно з пунктом 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Оскільки спеціальними нормами про лізинг не передбачений порядок відмови від договору чи його розірвання, до спірних правовідносин слід застосовувати загальні норми, зокрема, про найм.

Згідно з статтею 782 Цивільного кодексу України у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору, а згідно ч.3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" також передбачено, що відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

За змістом позовної заяви вбачається, що договір фінансового лізингу №L3054-09/08 від 26 вересня 2008 року достроково припинено за ініціативою позивача в грудні 2009 року, оскільки відповідно до п.п.10.2.1. Загальних умов фінансового лізингу (Додаток №4 до договору), відповідачеві направлено лист вих.№2427-11/09 від 13 листопада 2009 року з повідомленням про відмову від договору в зв'язку з існуванням заборгованості за лізинговими платежами у розмірі 207691,35 гривень, прострочення сплати яких обліковується за березень-листопад 2009 року, тобто понад 30 днів, та вимогою повернути предмет лізингу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що факсимільним зв’язком позивач направив відповідачу лист №1363-06/09 від 26 червня 2009 року про відмову від договору фінансового лізингу з 30 червня 2009 року. Крім того, позивач, відповідно до п.6.2. договору, листом №1280-06/09 від 19 червня 2009 року повідомив відповідача про своє право в односторонньому порядку розірвати договір у разі непогашення відповідачем заборгованості за договором, а також надав строк для погашення даної заборгованості. Враховуючи вимоги ч.3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" про те, що відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку припинення договору з 30 червня 2009 року.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, в тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і негосподарюючими суб’єктами –юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов’язаннями.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Згідно п.3 ч.2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.п.4.1., 4.6. договору, лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та комісію лізингодавця. До складу комісії в повному обсязі включаються винагорода лізингодавця, компенсація відсотків за фінансування придбання предмета лізингу за договором купівлі-продажу та витрати лізингодавця, які виникли в період дії цього договору та пов'язані з ним.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" до складу лізингових платежів можуть включатися: а) сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсація відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до п.6.4. договору, у разі припинення або розірвання цього договору та/або вилучення предмета лізингу, всі витрати, пов'язані з вилученням предмета лізингу та його подальшою реалізацією здійснюються за рахунок лізингоодержувача або відшкодовуються лізингодавцю лізингоодержувачем в повному обсязі.

Згідно п.п. 8.1.17 Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до договору), у разі дострокового припинення договору, лізингоодержувач зобов'язаний сплатити лізингодавцю платежі, визначені п.п.10.3.2. цих Загальних умов.

Згідно п.п.10.3.2 Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до договору), у разі дострокового припинення договору, лізингоодержувач зобов'язаний сплатити лізингодавцю наступні платежі: 1) комісію за дострокове припинення договору в розмірі 2% від суми непогашеної вартості предмету лізингу; 2) нараховані за договором штрафні санкції (штраф, пеня); 3) суми, які відшкодовують витрати лізингодавця та не були сплачені лізингоодержувачем; 4) заборгованість по поточних лізингових платежах та нарахованих штрафних санкціях; 5) суму непогашеної вартості предмету лізингу, зазначену в Графіку для лізингового періоду, в якому має місце дострокове припинення договору, та змінену за визначеними в договорі та додатках до нього (Графік, Загальні умови) правилами.

Судами встановлено, що згідно виставлених відповідачу рахунків за №№ L3054-09/08/5 від 2.03.2009 року на суму 20926,90 грн., L3054-09/08/6 від 01.04.2009 року на суму 20679,87 грн., L3054-09/08/7 від 05.05.2009 року на суму 20408,93 грн., L3054-09/08/8 від 01.06.2009 року на суму 20013,76 грн., L3054-09/08/9 від 01.07.2009 року на суму 19732,47 грн., L3054-09/08/10 від 03.08.2009 року на суму 19715,85 грн., L3054-09/08/11 від 01.09.2009 року на суму 20577,70 грн., L3054-09/08/12 від 01.10.2009 року на суму 20244,79 грн., L3054-09/08/13 від 02.11.2009 року на суму 20068,42 грн., L3054-09/08/14 від 01.12.2009 року на суму 19797,73 грн., що складаються із відшкодування частини вартості предмета лізингу, комісії лізингодавця без ПДВ, комісії лізингодавця з ПДВ, заборгованість відповідача становить 184909,90 грн.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій договір припинив свою дію 30 червня 2009 року, а тому у позивача відсутні правові підстави виставляти і вимагати оплати рахунків, які були виставлені за період після 30 червня 2009 року. Таким чином, позовні вимоги є правомірними в частині стягнення заборгованості за рахунками №№ L3054-09/08/5 від 02.03.2009 року на суму 20926,90 грн., L3054-09/08/6 від 01.04.2009 року на суму 20679,87 грн., L3054-09/08/7 від 05.05.2009 року на суму 20408,93 грн., L3054-09/08/8 від 01.06.2009 року на суму 20013,76 грн., а враховуючи часткове погашення заборгованості відповідачем за рахунком № L3054-09/08/5 від 02.03.2009 року на суму 17256,52 грн., що сторонами не заперечується, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума заборгованості в розмірі 64772,94 грн.

Оскільки п.п.10.3.2 Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до договору) передбачено право позивача на нарахування відповідачу комісії в розмірі 2 % від суми непогашеної вартості предмета лізингу за дострокове розірвання договору фінансового лізингу позивачем також правомірно заявлено до стягнення 8738,43 грн. комісії (з розрахунку на те, що договір припинив дію в червні 2009 року), оскільки її нарахування відповідає умовам договору, не суперечить нормам чинного законодавства України та визнається відповідачем.

Відповідно до п.6.4. договору, у разі припинення або розірвання цього договору всі витрати, пов’язані з вилученням предмета лізингу та його подальшою реалізацією здійснюється за рахунок лізингоодержувача або відшкодовуються лізингодавцю лізингоодержувачем в повному обсязі.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку, що заявлені позивачем до відшкодування додаткові витрати у розмірі 3734,46 грн., які складаються з 2176,72 грн. транспортного збору, 916,63 грн. реєстраційного збору та 641,11 грн. вартості зняття з реєстрації, є правомірними, оскільки нарахування додаткових витрат, пов’язаних з вилученням предмета лізингу та його подальшою реалізацією, відповідає умовам договору та не суперечить нормам чинного законодавства України, а також визнається відповідачем.

Відповідно до п.7.1. Додатку № 4 до договору, лізингоодержувач протягом строку лізингу за власний рахунок забезпечує страхування предмета лізингу в страховій компанії, згідно з визначеним лізингодавцем переліку на випадок: знищення (загибелі), розкрадання (викрадення), пошкодження (псування) предмета лізингу на всі випадки, передбачені Правилами страхування страховика (АВТОКАСКО/ повний пакет).

Відповідно до п.7.4. Додатку №4 до договору, лізингоодержувач зобов'язується вчасно продовжувати страхування предмета лізингу та страхування цивільної відповідальності до повного виконання зобов'язань за цим договором, лізингоодержувач зобов'язаний за 10 (десять) днів до закінчення дії страхового договору щодо страхування предмета лізингу, продовжити його дію, сплатити страховий платіж (платежі) та надати засвідчений печаткою банку платіжний документ, що підтверджує сплату страхових платежів (платежу). Якщо за 5 (п'ять) днів до закінчення дії страхового договору лізингоодержувач не надасть лізингодавцю завірений печаткою банку платіжний документ, що підтверджує сплату страхових платежів (платежу), то лізингодавець має право самостійно застрахувати такий предмет лізингу, а лізингоодержувач зобов'язаний відшкодувати лізингодавцю такі витрати зі страхування предмета лізингу.

Щодо стягнення страхових платежів на суму 15539,96 грн. з ПДВ, сплачених позивачем на виконання п.7.1., п.7.4. додатку №4, то колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що останні не підлягають задоволенню, оскільки позивач застрахував предмет лізингу 30 жовтня 2009 року (страховий сертифікат №3000/200/000598 від 30 жовтня 2009 року), тобто після припинення договірних правовідносин між сторонами, а тому не має права на відшкодування вартості страхування предмету лізингу.

Аналогічно безпідставними є вимоги позивача про стягнення 33738,63 грн. пені та 4651,71 грн. відсотків за користування грошима.

Згідно п.п.6.1.4. п. 6.1. додатку №4 до договору, лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити суму лізингових платежів у випадку зміни на день складання рахунку за відповідний лізинговий період, встановленого Національним банком України курсу гривні до зазначеної в п.4.9. договору валюти по відношенню до визначеного в п.2 Графіку курсу, лізингові платежі змінюються пропорційно зміні курсу гривні до такої визначеної в договорі валюти. Згідно п.4.9 договору сторони для розрахунку розміру лізингового платежу у гривні обрали долар США

Відповідно до п.6.2. додатку №4 до Договору, змінений за правилами п. 6.1. цих загальних умов розмір лізингових платежів зазначається у відповідному рахунку лізингодавця та підлягає сплаті лізингоодержувачем у безспірному порядку.

Згідно п.п. 10.3.2. п. 10.3. додатку №4 до договору, у разі дострокового припинення договору при настанні зазначених в п.п. 10.2.1. цих Загальних умов обставин, Лізингоодержувач зобов’язаний сплатити лізингодавцю суму непогашеної вартості предмета лізингу, зазначеному в графіку для лізингового періоду, в якому має місце дострокове припинення договору.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 332412,4 грн. вартості непогашеного предмета лізингу з розрахунку на припинення договірних правовідносин між сторонами 30 листопада 2009 року. Проте, враховуючи, що договірні правовідносини між сторонами припинилися 30 червня 2009 року вартість непогашеного предмета лізингу на цей період, яка підлягає поверненню позивачу згідно ч.5 п.п. 10.3.2. п. 10.3. додатку №4 до договору становить 262475,28 грн., що не змінена відповідно до погодженого порядку та умов згідно договору та додатків до нього, а з врахуванням передбаченого п.6.1 права на зміну курсу, така вартість становить 436 921,5 грн.

За змістом договору фінансового лізингу №L3054-09/08 від 26 вересня 2008 року передбачено обов'язок відповідача сплатити лізингодавцю суму непогашеної вартості предмета лізингу, зазначеному в графіку для лізингового періоду, в якому має місце дострокове припинення договору.

Договір фінансового лізингу №L3054-09/08 від 26 вересня 2008 року, а саме п.4.6 договору та п.10.3.2 загальних умов (додатку №4 до договору), якими на відповідача (лізингоодержувача) у разі дострокового припинення договору покладено обов'язок щодо сплати додаткових витрат, різного роду комісій та відшкодування залишкової непогашеної вартості предмету лізингу станом на дату вилучення предмету лізингу (30.06.2009р.), ніким не оспорювався та не визнавався недійсним у встановленому порядку з підстав його невідповідності нормам чинного законодавства, чим спростовуються передчасні твердження скаржника про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог після припинення дії договору фінансового лізингу.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, обов'язок відповідача сплачувати згадані платежі випливає з приписів ч.4 ст. 631 Цивільного кодексу України, згідно якої закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

З огляду на викладене колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" в частині стягнення з відкритого акціонерного товариства "Сколівське кар'єроуправління" 184167,33 грн. заборгованості, а саме 64772,94 грн. заборгованості по поточних лізингових платежах, 8738,43 грн. комісії лізингодавця за дострокове припинення договору, 3734,46 грн. додаткових витрат та 436921,5 грн. вартості непогашеного предмета лізингу за мінусом 330 000 грн. вартості реалізованого предмета лізингу.

Отже, під час вирішення спору, судом апеляційної інстанції правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 111-5,111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Сколівське кар'єроуправління" залишити без задоволення.

2. Постанову Львівський апеляційного господарського суду від 17 серпня 2011 року зі справи № 5015/1139/11 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                                          І. А. Плюшко

Судді                                                                                                              Н. О. Кочерова

                                                                                                              С. С. Самусенко