Постанова № 19938681, 01.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2011 р. Справа № 5023/4609/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,

суддівГоголь Т.Г.,

Швеця В.О.,

розглянувши

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Будсім"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 13.09.11

у справі № 5023/4609/11 господарського суду Харківської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Мобайл"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Будсім"

простягнення 8086,97 грн

за участю представників сторін від:

позивача: ОСОБА_1 (дов. від 30.11.11), ОСОБА_2 (дов. від 30.11.11),

відповідача: ОСОБА_3 (дов. від 01.08.11),

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Гранд-Мобайл" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Будсім" про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 8086,97 грн, з яких суму основного боргу в розмірі 7938,10 грн, інфляційних втрат в розмірі 103,20 грн та 3% річних в розмірі 45,67 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором № 260/10/10 від 01 жовтня 2010 року про заміну боржника у зобов'язанні.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.07.2011, ухваленим суддею Жиляєвим Є.М., позов задоволено повністю. Рішення вмотивоване тим, що 10 серпня 2009 року між ТОВ "Гранд-Мобайл" та ТОВ "Венттехсервіс" було укладено договір поставки №326/08/09, згідно якого постачальник зобов'язався передати у власність товар в визначеній кількості, відповідної якості і за погодженою ціною, а покупець зобов'язується - прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених в договорі. Судом також установлено, що 01 жовтня 2010 року між

ТОВ "Венттехсервіс" (первісний боржник) та ТОВ "Будсім" (новий боржник) та ТОВ "Гранд-Мобайл" було укладено довір про заміну боржника у зобов'язанні № 260/10/10, відповідно до умов якого ТОВ "Будсім" (новий боржник) прийняв на себе повний обсяг обов'язків, що існують або виникнуть у первісного боржника, в тому числі але не виключно: сплата грошового боргу в розмірі 8438,10 грн., який виник з договору поставки №326/08/09, укладеного первісним боржником та кредитором. Встановивши те, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором про заміну боржника у зобов'язанні від 01.10.2010 року, сплатив лише 500,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою від 18 листопада 2010 року, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в сумі 7938,10 грн. Крім того, суд, посилаючись на приписи статей 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, стягнув також з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних.

Харківський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Істоміна О.А. головуючого, Барбашова С.В.. Білецька А.М., постановою від 13.09.11 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими актами, ТОВ "Будсім" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована доводами щодо порушення судами попередніх інстанцій положень статті 80 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на наявність між сторонами третейської угоди. При цьому скаржник вказав, що право передачі на розгляд третейського суду спору сторін у сфері господарських правовідносин передбачено частино 2 статті 12 вказаного Кодексу та статтею 5 Закону України "Про третейські суди".

Відзиву на касаційну скаргу від позивача на адресу Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, що предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ТОВ "Гранд-Мобайл" до ТОВ "Будсім" про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 8086,97 грн, з яких суму основного боргу в розмірі 7938,10 грн, інфляційних втрат в розмірі 103,20 грн та 3% річних в розмірі 45,67 грн на підставі договору № 260/10/10 від 01 жовтня 2010 року. Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що на виконання умов договору поставки від 10.08.2009 №326/08/09, позивачем поставлено первісному боржнику товар на загальну суму 33593,82 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними. Судами також установлено, що первісним боржником було здійснено оплату за поставлений товар на загальну суму 25400,00 грн. Відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором про заміну боржника у зобов'язанні від 01.10.2010 року, 18 листопада 2010 року сплатив лише 500,00 грн, у зв'язку з чим суди обох інстанцій дійшли висновку про наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки від 10.08.2009 №326/08/09 і договором про заміну боржника у зобов'язанні № 260/10/10 від 01.10.2010 на суму 7938,10 грн.

Статтею 193 Господарського кодексу України унормовано, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим до виконання. Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі. Товар повинен бути оплаченим після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (стаття 692 Цивільного кодексу України). Приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. З огляду на установлені судами обставини щодо не виконання відповідачем зобов'язань зі сплати отриманого товару, висновок судів про стягнення з останнього 7938,10 основного боргу визнається колегією суддів правомірним. Відповідно до приписів частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з приписами статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на установлений судами попередніх інстанцій факт порушення відповідачем зобовязань, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком попередніх судів про наявність підстав для стягнення, крім суми основного боргу, також інфляційних втрат і 3% річних.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Згідно з приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Не може бути підставою для скасування постанови у справі довід скаржника про те, що даний спір повинен розглядатися в третейському суді, позаяк він був предметом розгляду апеляційним господарським судом та відхилений ним як необґрунтований. При цьому, судами було установлено, що сторони не досягли згоди щодо розгляду даного спору в третейському суді. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Будсім" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.09.11 у справі Господарського суду Харківської області № 5023/4609/11 без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець