Єдиний державний реєстр судових рішень ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
"28" листопада 2011 р. Справа № 5015/2468/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І.,
Гончарука П.А.,
Стратієнко Л.В.,
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Стандартгруп" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2011 р. у справі № 5015/2468/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стандартгруп" до товариства з обмеженою відповідальністю "СБК-Захід" про розірвання договору дійсним та стягнення суми, -
Встановив:
Згідно ст. 111 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, чинній на момент подання даної касаційної скарги, до касаційної скарги додаються докази сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
Скаржником додано до касаційної скарги платіжне доручення № 1 від 28.10.2011 р. про сплату державного мита в сумі 273,25 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, чинній на момент подання даної касаційної скарги, державне мито сплачується в доход державного бюджету в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Підпунктом "а" п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 р. № 7-93, чинним на момент подання касаційної скарги, встановлено ставку державного мита із заяв майнового характеру у розмірі 1 % ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із заяв майнового характеру (25500 грн.).
Згідно з пп. “г” цього ж пункту встановлено ставку державного мита із касаційних скарг на рішення та постанови у розмірі 50 % ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 % ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
У випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру державне мито, згідно з п. 36 Інструкції про порядок справляння та обчислення державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 р. № 15 (з подальшими змінами), що була чинною на момент подання касаційної скарги, підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.
З матеріалів справи вбачається, що у даній справі заявлено позов про розірвання договору (що є вимогами немайнового характеру), а також про стягнення 92364,76 грн. (що є вимогами майнового характеру).
Скаржник просить суд касаційної інстанції скасувати постанову апеляційного суду про відмову в позові в повному обсязі, а рішення місцевого суду про часткове задоволення позову –стягнення 53964,76 грн. та розірвання договору –залишити без змін.
Таким чином, скаржник повинен сплатити як державне мито за вимоги майнового характеру, так і державне мито за вимоги немайнового характеру.
При цьому, згідно п. 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, при перерахуванні мита з рахунку платника до документа щодо якого вчиняється відповідна дія, додається останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано в дохід бюджету ___ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
На зворотному боці платіжного доручення № 1 від 28.10.2011 р. про сплату державного мита в сумі 273,25 грн. вказаний напис, а також відповідні підписи та печатки відсутні.
З огляду на викладене, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду як така, що оформлена з порушенням норм процесуального права, та підлягає поверненню скаржнику.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2011 р. у справі № 5015/2468/11 повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Стандартгруп".
Судді Остапенко М.І.
Гончарук П.А.
Стратієнко Л.В.
Судове рішення № 19938190, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України) було прийнято 28.11.2011. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 5015/2468/11. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: